Рішення

від 05.07.2023 по справі 910/5963/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.07.2023Справа № 910/5963/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віло Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»

про стягнення 454237,45 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бродська К.О.;

від відповідача: Тітов І.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Віло Україна» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про стягнення 454237,45 грн, з яких 416271,43 грн основного боргу, 6705,96 грн 3% річних та 31260,06 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що відповідач після розірвання Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 не повернув позивачу переплату у розмірі 416271,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 відкрито провадження у справі №910/5963/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.05.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 24.05.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 21.06.2023.

29.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що умовами договору не передбачено повернення переплати позивачу, а Додаткова угода №16 про розірвання Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 не містить відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Віло Україна», з огляду на що вона є неукладеною, а, отже, договір не є розірваним.

08.06.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 21.06.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.07.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 05.07.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.07.2023 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 05.07.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віло Україна» (споживач) укладено Договір №41FP417-1096-20 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 30500 куб.м. (п. 1.2 Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020).

Відповідно до п. 3.5 Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 договору.

Згідно з п. 4.1 Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

У п. 4.2 Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 сторонами погоджено, що оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України наступним чином - оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 9.1 Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п. 9.1 Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 (в редакції Додаткової угоди №ДУ-9/41FP417-1096-20 від 31.12.2021) цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.03.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 9.2 Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї з сторін на підставі та в порядку, встановленими чинним законодавством України до договором.

Згідно з п. 9.15 Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена.

Як вбачається з Акту звіряння, складеного між сторонами 12.09.2022, станом на січень 2022 року у позивача існувала переплата у розмірі 24173,55 грн.

У січні 2022 позивачем було спожито природний газ на суму 334132,99 грн, у лютому 2022 року - природний газ на суму 127499,02 грн, у березні 2022 року - природний газ на суму 12,78 грн, у квітні 2022 року - природний газ на суму 8,78 грн, у травні 2022 року - природний газ на суму 9,14 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами.

Відповідно до платіжних доручень та банківських виписок з рахунку позивача, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, встановлено, що 04.01.2022 позивач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 394043,35 грн, 26.01.2022 - грошові кошти у розмірі 459717,24 грн.

Таким чином, оскільки за період з січня по травень 2022 року позивачем було спожито природний газ на суму 461662,71 грн, тоді як відповідачем були сплачені позивачу грошові кошти у загальному розмірі 853760,59 грн, та враховуючи наявну у позивача переплату у сумі 24173,55 грн, у позивача виникла переплата за Договором №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 у розмірі 416271,43 грн.

Судом встановлено, що 08.09.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду №16 про припинення Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020, в якій сторони дійшли згоди розірвати з 01.07.2022 вказаний договір.

Оскільки за взаємною згодою сторони припинили дію Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020, позивач звернувся до відповідача з вимогою №46/А від 08.09.2022 про повернення грошових коштів у сумі 416271,43 грн. (отримана відповідачем 14.09.2022).

Також, позивач надіслав відповідачу претензію (вимогу) про повернення надміру сплачених коштів у сумі 416271,43 грн (отримана відповідачем 10.01.2023).

Так як відповідач не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 416271,43 грн, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 416271,43 грн, 6705,96 грн 3% річних та 31260,06 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що умовами договору не передбачено повернення переплати позивачу, а Додаткова угода №16 про розірвання Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 не містить відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Віло Україна», з огляду на що вона є неукладеною, а, отже, договір не є розірваним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» договір постачання повинен містити такі істотні умови: 1) обов`язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника; 2) обов`язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі; 3) обов`язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними; 4) обов`язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації; 5) обов`язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником; 6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Згідно з п. 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

У п. 20 розділу ІІ Правил постачання природного газу зазначено, що споживач зобов`язується: дотримуватись вимог цих Правил; забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договорами; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами; здійснювати комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню загрози життю або травматизму, пошкодженню обладнання та продукції, негативних екологічних наслідків тощо в разі отримання повідомлення про припинення (обмеження) постачання (розподілу/транспортування) природного газу; забезпечувати допуск представників постачальника за пред`явленням службового посвідчення на територію власних об`єктів для звірки даних фактичного споживання природного газу; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: порушення строків оплати за договором на постачання природного газу; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу; перевитрат добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з постачальником; відсутності укладеного договору постачання природного газу; інших випадках, передбачених цими Правилами та чинним законодавством.

Як встановлено судом, 17.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віло Україна» (споживач) укладено Договір №41FP417-1096-20 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 9.1 Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 (в редакції Додаткової угоди №ДУ-9/41FP417-1096-20 від 31.12.2021) цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.03.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 9.2 Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї з сторін на підставі та в порядку, встановленими чинним законодавством України до договором.

Згідно з п. 9.15 Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена.

Строк дії вказаного договору було продовжено відповідно до п. 9.15 Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020.

Враховуючи обсяги спожитого позивачем природного газу протягом 2021-2022 років та розмір сплачених позивачем грошових коштів, станом на вересень 2022 року у позивача виникла переплата у сумі 416271,43 грн, розмір якої відповідачем не оспорюється.

Відповідно до п. 4.8 Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний роз ранковий період.

Однак, як встановлено судом, 08.09.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду №16 про припинення Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020, в якій сторони дійшли згоди розірвати з 01.07.2022 вказаний договір.

Судом відхиляються заперечення відповідача щодо неукладеності вказаної додаткової угоди (у зв`язку з тим, що на ній відсутній відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Віло Україна»), оскільки проставлення відбитку печатки не є обов`язковим елементом при укладенні правочину. Більш того, особа, яка не проставила відбиток печатки (Товариство з обмеженою відповідальністю «Віло Україна»), не заперечує факт укладення вказаної додаткової угоди, з огляду на що будь-які заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Оскільки у зв`язку з припиненням дії Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020 у відповідача припинився обов`язок постачати позивачу природний газ у наступних розрахункових періодах, а станом на дату розірвання договору у позивача існувала переплата у розмірі 416271,43 грн, яка не може бути зарахована в оплату за газ у наступних розрахункових періодах, підстави для утримання відповідачем грошових коштів у сумі 416271,43 грн відпала, та відповідач зобов`язаний повернути позивачу вказану суму безпідставно утриманих грошових коштів.

Наведеними обставинами спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що оскільки умовами договору не передбачено повернення переплати позивачу, то відсутні правові підстави повертати позивачу переплачену суму грошових коштів у розмірі 416271,43 грн.

Оскільки за взаємною згодою сторони припинили дію Договору №41FP417-1096-20 від 17.12.2020, позивач звернувся до відповідача з вимогою №46/А від 08.09.2022 про повернення грошових коштів у сумі 416271,43 грн. (отримана відповідачем 14.09.2022).

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти у сумі 416271,43 грн у строк до 21.09.2022.

Доказів сплати (повернення) відповідачем грошових коштів у розмірі 416271,43 грн станом на дату розгляду справи у суді матеріали справи не містять, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віло Україна» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» суми основного боргу у розмірі 416271,43 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6705,96 грн за період з 09.09.2022 по 23.03.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування 3% річних. Оскільки позивач повинен був повернути відповідачу переплату у строк до 21.09.2022, то прострочення виникло з 22.09.2022.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (за період з 22.09.2022по 23.03.2023 - в межах, заявлених позивачем), відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 6261,187 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віло Україна» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» 3% річних у сумі 6705,96 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 6261,18 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 31260,06 грн за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки прострочення з повернення суми переплати виникло 22.09.2022, з огляду на що нарахування інфляційних втрат за вересень 2022 року є безпідставним.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (за період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року - в межах, заявлених позивачем), відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 22915,51 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віло Україна» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» інфляційних втрат у сумі 31260,06 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 22915,51 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (04108, м. Київ, проспект Свободи, буд. 2Г, літ. А; ідентифікаційний код: 39592941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віло Україна» (08135, Київська обл., Бучанський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 4; ідентифікаційний код: 25636041) суму основного боргу у розмірі 416271 (чотириста шістнадцять тисяч двісті сімдесят одна) грн 43 коп., 3% річних у розмірі 6261 (шість тисяч двісті шістдесят одна) грн 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 22915 (двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) грн 51 коп. та судовий збір у розмірі 6681 (шість тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 13.07.2023.

Суддя О.М. Спичак