Рішення

від 12.07.2023 по справі 925/364/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року м. Черкаси справа № 925/364/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Ібрагімовій Є.Р., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Руставі 17" до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради про стягнення 24820 грн. 53 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Руставі 17" звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договорів про відшкодування витрат № 252 від 02.05.2018 року, № 612 від 17.01.2020 року, 20806 грн. 80 коп. основного боргу, 3438 грн. 99 коп. інфляційних витрат, 574 грн. 74 коп. 3% річних, що разом становить 24820 грн. 53 коп. та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем обов`язку щодо компенсації витрат на оплату електроенергії, використаної електрообладнанням ІТП для забезпечення тепловою енергією житлового будинку по вул. Руставі, 17 у період з 01.12.2018 року по 24.02.2023 року.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 21.03.2023 року, 23.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/364/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін без виклику, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке в подальшому відкладено на 15.06.2023 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду 05.04.2023 року відзив на позовну заяву (вх. № 5763/23, а.с. 28-29) за змістом якого заперечував проти позову з тих підстав, що договір про відшкодування витрат № 252 від 02.05.2018 року позивачем не надано до позовної заяви, рахунки на оплату фактичного обсягу використаної електроенергії в порушення п. 3.1. договору про відшкодування витрат № 612 від 17.01.2020 року відповідачем щомісяця не отримано, що унеможливлює сплату відшкодування, яке не доведено належними доказами, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У судове засідання 15.06.2023 року сторони явку своїх представників не забезпечили, представники подали суду 15.06.2023 року заяви (вх. №10054/23, № 10058/23), в яких підтримали позиції сторін поданих до суду, розгляд справи просили провести без їх участі за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з таких підстав.

За твердженням позивача між сторонами 02.05.2018 року укладено договір про відшкодування витрат №252, який в подальшому переукладено, а саме:

17.01.2020 року, між позивачем Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Руставі 17", як стороною-2 та відповідачем - Комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради, як стороною-2, укладено договір відшкодування витрат № 612 (далі Договір, а.с. 7), за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах цього договору Сторона 1 зобов`язалась компенсувати Стороні 2 вартість електричної енергії, яка споживається електрообладнанням ІТП Сторони 1 для надання послуг з постачання теплової енергії та становить 74% від усієї спожитої електричної енергії електрообладнанням ІТП. Після затвердження НКРЕКП тарифу на послугу гарячого водопостачання розмір компенсації вартості електричної енергії, яка споживається електрообладнанням ІТП «Сторони-1» становитиме 100%.

Сторони Договору погодили усі істотні умови цього договору, зокрема, домовилися про наступне:

п. 1.2. електрообладнання ІТП «Сторони-1» розташоване за адресою м. Черкаси, вул. Руставі, 17 і обсяг спожитої електричної енергії по якій обліковується приладом обліку Меркурій 230 № 13090560, показники лічильника якого станом на 17.01.2020 року становлять 22753,00 кВт;

п. 1.3. предметом цього договору не є постачання чи продаж будь-яких товарів або надання послуг будь-якою з Сторін договору іншій Стороні, а також здійснення будь-якою із Сторін договору діяльності, метою якої є отримання прибутків. Грошовій компенсації за цим договором підлягають виключно фактичні витрати за спожиту електричну енергію без будь-яких націнок;

п. 2.1. - розрахунок обсягу використаної протягом розрахункового кварталу електричної енергії здійснюється відповідно до показників лічильників;

п. 2.2. компенсації за договором підлягають витрати Сторони-2 на оплату спожитої електроенергії за внутрішньобудинковим тарифом;

п. 3.1. Сторона-2 надсилає Стороні-1 щомісячно розрахунок фактичного обсягу використаної електроенергії, довідку щодо тарифу на електричну енергію (згідно Постанови НКРЕКП) та рахунок на сплату витрат на електроенергію, у якому в призначенні платежу зазначається: «Компенсація витрат па оплату електричної енергії, використаної для забезпечення тепловою енергією житлового будинку по вул. Руставі, 17, а також вказуються місяць, за який здійснюється компенсація, номер і дата рахунку, відповідно до якого здійснюється платіж;

п. 3.2. не пізніше 10-ти днів з моменту отримання від Сторони-2 відповідного рахунку та перевірки правильності розрахунків, Сторона-1 перераховує на розрахунковий рахунок Сторони-2 кошти в сумі, вказаній у рахунку, зазначаючи при цьому в призначенні платежу «Компенсація витрат на оплату електричної енергії, використаної для забезпечення тепловою енергією житлового будинку по вул. Руставі, 17, а також вказуються місяць, за який здійснюється компенсація і номер І дата рахунку, відповідно до якого здійснюється платіж;

п. 4.2. Сторона-1 має право отримувати у Сторони-2 інформацію та документи, що підтверджують розмір встановлених цін/тарифів на послуги постачання електричної енергії постачальниками таких послуг;

п. 6.1. договір набуває чинності з дня підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020 року. Умови цього договору поширюється на правовідносини між сторонами, що виникли з 17 січня 2020 року (відповідно до п. З статті 631 Цивільного кодексу України).

Із актів відшкодування витрат: №5/2021, № 9/2022, №2/2023 (а.с. 8,11,14) відповідних рахунків: № 5 від 20.05.2021 року, №9 ві 01.09.2022 року №2 від 24.02.2023 року (а.с. 9,12, 15) вбачається, що позивачем у період з 01.12.2018 року по 24.02.2023 року, сплачено загалом 20806 грн. 80 коп. витрат на оплату електроенергії, використаної для забезпечення тепловою енергією житлового будинку по вул. Руставі 17 та які підлягають відшкодуванню відповідачем.

28.06.2021 року, 06.10.2022 року позивач звертався до відповідача з претензіями № 13, № 30 (а.с. 10,13), в яких просив відшкодувати вартість електроенергії, яка використана обладнанням відповідача, що встановлено в будинку позивача на обумовлених договорами про відшкодування витрат № 252 від 02.05.2018 року, № 612 від 17.01.2020 року умовах.

Також 02.03.2023 року позивач направив відповідачу акт звірки розрахунків за період з 01.12.2018 року по 24.02.2023 року на суму 20806 грн. 80 коп., який отримано відповідачем однак не погоджено та не повернено позивачу (а.с. 16, докази направлення а.с. 17).

Претензії позивача залишені відповідачем без відповіді і виконання, що стало причиною звернення позивача до Господарського суду Черкаської області з даним позовом, також позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу заявив про стягнення з відповідача 3438 грн. 99 коп. інфляційних витрат, 574 грн. 74 коп. 3% річних.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договорів про відшкодування витрат № 252 від 02.05.2018 року, № 612 від 17.01.2020 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із прав та обов`язків сторін за ними.

Згідно з нормами ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.5 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частинами 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (ст. 524);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.ч. 1, 2 ст. 533);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ч. 1 ст. 607);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632);

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638);

договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639);

договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що між сторонами до 17.01.2020 року існували господарські відносини разом з тим суду договір про відшкодування витрат №252 від 02.05.2018 року, який є однією з підстав позову не надано сторонами. Враховуючи відсутність в матеріалах справи вказаного договору, який укладався сторонами в письмовій формі та погоджувався на визначених ними умовах, що суду не відомі, суд не вбачає підстав для задоволення вимог за даним договором.

Відповідно до ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Частинами 7,8, 10 ст. 81 ГПК України встановлено, що будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Судом враховано, що 17.01.2020 року, між позивачем Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Руставі 17" та відповідачем - Комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради, укладено договір відшкодування витрат № 612 за умовами п. 1.1. якого Сторона 1 зобов`язалась компенсувати Стороні 2 вартість електричної енергії, яка споживається електрообладнанням ІТП Сторони 1 для надання послуг з постачання теплової енергії та становить 74% від усієї спожитої електричної енергії електрообладнанням ІТП. Після затвердження НКРЕКП тарифу на послугу гарячого водопостачання розмір компенсації вартості електричної енергії, яка споживається електрообладнанням ІТП Сторони-1 становитиме 100%.

Пунктами 2.1.- 3.2. Договору сторони погодили, що розрахунок обсягу використаної протягом розрахункового кварталу електричної енергії здійснюється відповідно до показників лічильників; компенсації за договором підлягають витрати Сторони-2 на оплату спожитої електроенергії за внутрішньобудинковим тарифом; Сторона-2 надсилає Стороні-1 щомісячно розрахунок фактичного обсягу використаної електроенергії, довідку щодо тарифу на електричну енергію (згідно Постанови НКРЕКП) та рахунок на сплату витрат на електроенергію, у якому в призначенні платежу зазначається: «Компенсація витрат па оплату електричної енергії, використаної для забезпечення тепловою енергією житлового будинку по вул. Руставі, 17, а також вказуються місяць, за який здійснюється компенсація, номер і дата рахунку, відповідно до якого здійснюється платіж; не пізніше 10-ти днів з моменту отримання від Сторони-2 відповідного рахунку та перевірки правильності розрахунків, Сторона-1 перераховує на розрахунковий рахунок Сторони-2 кошти в сумі, вказаній у рахунку, зазначаючи при цьому в призначенні платежу «Компенсація витрат на оплату електричної енергії, використаної для забезпечення тепловою енергією житлового будинку по вул. Руставі, 17, а також вказуються місяць, за який здійснюється компенсація і номер І дата рахунку, відповідно до якого здійснюється платіж.

Акт відшкодування витрат №5/2021 складений позивачем на підставі договорів про відшкодування витрат № 252 від 02.05.2018 року, № 612 від 17.01.2020 року за період з 01.12.2018 року по 20.05.2021 року містить дані показників лічильника у попередньому періоді 18185 кВт, в розрахунковому періоді 25290кВт, загальну кількість 7105 використаних кВт/год за ціною 1 грн. 68 коп. на загальну суму 11936 грн. 40 коп.

Враховуючи попереднє рішення суду про безпідставність заявлених позивачем вимог за договором про відшкодування витрат № 252 від 02.05.2018 року, відсутність щомісячного розрахунку фактичного обсягу використаної електроенергії позивачем на виконання п. 3.1. Договору, невідповідність даних показників лічильника у попередньому періоді, у суду відсутні можливості визначити фактичний обсяг використаної електроенергії за договором про відшкодування витрат № 612 від 17.01.2020 року за даним актом тому вважає вимоги позивача за ним такими, що не доведені належними доказами.

Наявність і розмір основного боргу в сумі 8870 грн. 40 коп. заявлений на підставі договору про відшкодування витрат № 612 від 17.01.2020 року позивачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами, вимоги позивача в цій частині позову відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Заперечення проти позову відповідача ґрунтується фактично на відсутності в нього даних щомісячного розрахунку фактичного обсягу використаної електроенергії позивачем. Разом з тим, відповідно до п. 4.2.Договору відповідач має право отримувати у позивача інформацію та документи, що підтверджують розмір встановлених цін/тарифів на послуги постачання електричної енергії постачальниками таких послуг, однак відповідач своїм правом звернення до позивача не скористався, а заперечив їх наявність та вказав як підставу відсутності зобов`язань за Договором.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних за період з травня 2021 року по січень 2023 року в сумі 574грн. 64 коп. та інфляційних втрат за відповідний період в сумі 3438 грн. 99 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок спірних сум 3% річних, інфляційних втрат відповідає умовам Договору та фактичним обставинам справи, однак їх розрахунок проведено на загальну суму боргу та щодо боргу в розмірі 8870 грн. 40 коп. нараховано за період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року. За розрахунками суду обґрунтована заборгованість відповідача складає 8870 грн. 40 коп., відповідно 3% річних становлять 96 грн. 24 коп. та інфляційні втрати 260 грн. 05 коп. і в такому розмірі вони підлягають стягненню судом. В решті вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь якій стадії судового процесу;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладених обставин справи, умов Договору та наведених норм законодавства суд спірні вимоги позивача вважає обґрунтованими, позов задовольняє в частині вимог про стягнення 8870 грн. 40 коп. боргу, 96 грн. 24 коп. 3% річних, 260 грн. 05 коп. інфляційних втрат, в частині вимог про стягнення 11936 грн. 40 коп. боргу, 478 грн. 40 коп. 3% річних, 3178 грн. 94 коп. інфляційних втрат слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує наступне.

У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольнив повністю.

Платіжною інструкцією №3 від 13.03.2023 року позивачем сплачено 2684 грн. судового збору за подання позову.

Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, представник позивача адвокат Харченко О.М. надав суду копії: договору про надання професійної правової (правничої) допомоги №17 від 07.03.2023 року; додатку №1 від 07.03.2023 року до договору про надання професійної правової (правничої) допомоги №17 від 07.03.2023 року; акту наданих послуг на суму 6024 грн. 08 коп.; ордера серії СА № 1048100 від 07.03.2023 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №264 від 02.07.2007 року.

Судом враховано, що між позивачем Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Руставі 17», як клієнтом, та адвокатом Харченко О.М.., укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №17 від 07.03.2023 року, в якому сторони погодили зокрема наступне:

п. 3.1. загальна сума гонорару визначається виходячи із сумарної вартості всіх послуг, зазначених у додатку №1 до цього договору;

п. 3.2. клієнт здійснює оплату адвокату гонорару після ухвалення Господарським судом Черкаської області рішення по справі.

07.03.2023 року на виконання договору про надання правової(правничої) допомоги №17 від 07.03.2023 року, сторонами укладено додаткову угоду №1, в якій погодили використати за основу розрахунків розмір гонорару 35% розміру мінімальної заробітної плати за 1 годину роботи фахівця в галузі права, з 01.01.2023 року розмір мінімальної заробітної плати становить 6700 грн. 1 година роботи фахівця в галузі права за цим договором становить 6700 грн.*35%-2275 грн., а також вказано види правової допомоги надані за 2 год. 40 хв. (представництво клієнта в суді, вивчення документів, надання консультацій і розсунення правових питань щодо предмету спору, складення позовної заяви та інших процесуальних документів) на загальну суму 6024 грн. 08 коп.

Акт прийому наданих послуг від 23.03.2023 року містить перелік наданих послуг адвокатом Харченко О.М., що відповідають додатку №1 на загальну суму 6024 грн. 08 коп., який погоджено та підписано позивачем.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При розгляді заяви позивача суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19, відповідно до якої розмір винагороди за надання правової допомоги, що визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, якщо інше не зазначене у договорі, а також враховує позицію об`єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно до якої за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Відтак, суд приходить до переконання, що наявні в матеріалах справи докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на сторону відповідача, разом з тим, враховуючи попереднє рішення суду про часткове задоволення позову, необґрунтованість вимог про стягнення 11936 грн. 40 коп. боргу, 478 грн. 40 коп. 3% річних, 3178 грн. 94 коп. інфляційних втрат, тому вирішуючи питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з позивача судових витрат, суд з урахуванням норм статей 15, 126 ч. 4 ГПК України та, застосувавши критерії пропорційності і розумності, приходить до висновку, що вказаним критеріям відповідає сума, які дорівнює пропорційно задоволеній частині позову від попередньо заявлених представниками позивача до стягнення вартості таких судових витрат, що становить 2239 грн. 37 коп.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2239 грн. 37 коп., а разом 4923 грн. 37 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 02082522, місцезнаходження:18001, м. Черкаси, вул. Остафія Дашкевича, буд. 62 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Руставі 17, ідентифікаційний код 42007663, місцезнаходження: 18024, м. Черкаси, вул.. Руставі, буд.17 8870 грн. 40 коп. боргу, 96 грн. 24 коп. 3% річних, 260 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 4923 грн. 37 коп. судових витрат.

У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 11936 грн. 40 коп. боргу, 478 грн. 50 коп. 3% річних, 3178 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 3784 грн. 71 коп. судових витрат слід відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 12.07.2023 року.

СуддяВ.М. Грачов