Постанова

від 14.12.2023 по справі 925/364/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2023 р. м. Київ Справа№ 925/364/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 12.07.2023 (повний текст складено та підписано 12.07.2023)

у справі № 925/364/23 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Руставі 17"

до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

про стягнення 24 820,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Руставі 17" (далі - ОСББ "Руставі 17", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договорів про відшкодування витрат № 252 від 02.05.2018 року, № 612 від 17.01.2020 року, 20806 грн. 80 коп. основного боргу, 3438 грн. 99 коп. інфляційних витрат, 574 грн. 74 коп. 3% річних, що разом становить 24 820 грн. 53 коп. та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем обов`язку щодо компенсації витрат на оплату електроенергії, використаної електрообладнанням ІТП для забезпечення тепловою енергією житлового будинку по вул. Руставі, 17 у період з 01.12.2018 року по 24.02.2023 року.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував з огляду на те, що договір про відшкодування витрат № 252 від 02.05.2018 року позивачем не надано до позовної заяви, рахунки на оплату фактичного обсягу використаної електроенергії в порушення п. 3.1. договору про відшкодування витрат № 612 від 17.01.2020 року відповідачем щомісяця не отримано, що унеможливило сплату відшкодування, яке не доведено належними доказами, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023 у справі № 925/364/23 позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Руставі 17" - задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Руставі 17" 17 8870, 40 грн. боргу, 96,24 грн. 3% річних, 260,05 грн. інфляційних втрат, 4 923,37 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 11 936,40 грн. боргу, 478,50 грн. 3% річних, 3178,94 грн. інфляційних втрат, 3 784,71 грн. судових витрат відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано порушенням договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за договором про відшкодування витрат № 612 від 17.01.2020 та в частині не задоволених позовних вимог - відсутністю в матеріалах справи договору про відшкодування витрат № 252 від 02.05.2018.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленим рішенням, відповідач - Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023 повністю та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних в повному обсязі.

Зокрема, в обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач вказує на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження надання чи надсилання позивачем відповідачу рахунку на оплату та актів відшкодування витрат, які надані позивачем в якості доказів, що говорить про невизначений строк виконання зобов`язання, оскільки відповідач не пізніше десяти днів після отримання рахунку повинен перерахувати кошти на розрахунковий рахунок позивача.

Також, відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт споживання електричної енергії електрообладнанням ІТП відповідача, окрім наявних односторонніх актів відшкодування витрат, що свідчить про недоведеність факту наявності заборгованості з компенсації вартості спожитої електричної енергії.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, скаржник вказує на відсутність підстави для їх стягнення, враховуючи недоведеність наявності заборгованості.

Крім того, відповідач не погоджується з розподілом судових витрат, оскільки судом він здійснений не пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023, апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023 у справі № 925/364/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/364/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023 у справі № 925/364/23.

17.08.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 925/364/23.

В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. з 24.08.2023 по 25.08.2023 включно перебував у відпустці, і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

У зв`язку з перебуванням з 21.08.2023 по 01.09.2023 включно у відпустці судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання стосовно поданої апеляційної скарги у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023 у справі № 925/364/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

З метою вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023, справа № 925/364/23 прийнята до провадження визначеним складом суду, про що постановлено ухвалу 28.08.2023.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло. Підстав для повернення апеляційної скарги або залишення без руху апеляційної скарги - не встановлено.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривень.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 268 400,00 грн. (2684,00 грн * 100 = 268 400,00 грн.) - станом на момент звернення з позовною заявою та апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення коштів в розмірі 24 820,53 грн. вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/364/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023.

Розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2023 у справі № 925/364/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 надіслана учасникам справи засобами як електронного, так і поштового зв`язку.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і воєнний стан неодноразово продовжувався в Україні відповідними Указами і триває на даний час.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах існуючого воєнного стану, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за твердженням позивача між сторонами 02.05.2018 укладено договір про відшкодування витрат №252, який в подальшому переукладено, а саме:

17.01.2020, між позивачем - Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Руставі 17", як стороною-2, та відповідачем - Комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради, як стороною-1, укладено договір відшкодування витрат № 612 (далі Договір, а.с. 7), за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах цього договору сторона 1 зобов`язалась компенсувати стороні 2 вартість електричної енергії, яка споживається електрообладнанням ІТП сторони 1 для надання послуг з постачання теплової енергії та становить 74% від усієї спожитої електричної енергії електрообладнанням ІТП. Після затвердження НКРЕКП тарифу на послугу гарячого водопостачання розмір компенсації вартості електричної енергії, яка споживається електрообладнанням ІТП "сторони-1" становитиме 100%.

Сторони Договору погодили усі істотні умови цього договору, зокрема, домовилися про наступне:

п. 1.2. електрообладнання ІТП "сторони-1" розташоване за адресою м. Черкаси, вул. Руставі, 17 і обсяг спожитої електричної енергії по якій обліковується приладом обліку Меркурій 230 № 13090560, показники лічильника якого станом на 17.01.2020 року становлять 22753,00 кВт;

п. 1.3. предметом цього договору не є постачання чи продаж будь-яких товарів або надання послуг будь-якою з сторін договору іншій стороні, а також здійснення будь-якою із Сторін договору діяльності, метою якої є отримання прибутків. Грошовій компенсації за цим договором підлягають виключно фактичні витрати за спожиту електричну енергію без будь-яких націнок;

п. 2.1. - розрахунок обсягу використаної протягом розрахункового кварталу електричної енергії здійснюється відповідно до показників лічильників;

п. 2.2. компенсації за договором підлягають витрати Сторони-2 на оплату спожитої електроенергії за внутрішньобудинковим тарифом;

п. 3.1. Сторона-2 надсилаєсСтороні-1 щомісячно розрахунок фактичного обсягу використаної електроенергії, довідку щодо тарифу на електричну енергію (згідно Постанови НКРЕКП) та рахунок на сплату витрат на електроенергію, у якому в призначенні платежу зазначається: «Компенсація витрат па оплату електричної енергії, використаної для забезпечення тепловою енергією житлового будинку по вул. Руставі, 17, а також вказуються місяць, за який здійснюється компенсація, номер і дата рахунку, відповідно до якого здійснюється платіж;

п. 3.2. не пізніше 10-ти днів з моменту отримання від Сторони-2 відповідного рахунку та перевірки правильності розрахунків, Сторона-1 перераховує на розрахунковий рахунок Сторони-2 кошти в сумі, вказаній у рахунку, зазначаючи при цьому в призначенні платежу «Компенсація витрат на оплату електричної енергії, використаної для забезпечення тепловою енергією житлового будинку по вул. Руставі, 17, а також вказуються місяць, за який здійснюється компенсація і номер І дата рахунку, відповідно до якого здійснюється платіж;

п. 4.2. сторона-1 має право отримувати у сторони-2 інформацію та документи, що підтверджують розмір встановлених цін/тарифів на послуги постачання електричної енергії постачальниками таких послуг;

п. 6.1. договір набуває чинності з дня підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020 року. Умови цього договору поширюється на правовідносини між сторонами, що виникли з 17 січня 2020 року (відповідно до п. 3 статті 631 Цивільного кодексу України).

Згідно актів відшкодування витрат: №5/2021, № 9/2022, №2/2023 (а.с. 8,11,14) відповідних рахунків: № 5 від 20.05.2021 року, №9 ві 01.09.2022 року №2 від 24.02.2023 року (а.с. 9,12, 15), позивачем у період з 01.12.2018 року по 24.02.2023 року, сплачено загалом 20806 грн. 80 коп. витрат на оплату електроенергії, використаної для забезпечення тепловою енергією житлового будинку по вул. Руставі 17 та які підлягають відшкодуванню відповідачем.

28.06.2021, 06.10.2022 позивач звертався до відповідача з претензіями № 13, № 30 (а.с. 10,13), в яких просив відшкодувати вартість електроенергії, яка використана обладнанням відповідача, що встановлено в будинку позивача на обумовлених договорами про відшкодування витрат № 252 від 02.05.2018, № 612 від 17.01.2020 умовах.

Також, 02.03.2023 позивач направив відповідачу акт звірки розрахунків за період з 01.12.2018 по 24.02.2023 на суму 20806 грн. 80 коп., який отримано відповідачем однак не погоджено та не повернено позивачу (а.с. 16, докази направлення а.с. 17).

Претензії позивача залишені відповідачем без відповіді і виконання, що стало причиною звернення позивача до Господарського суду Черкаської області з даним позовом, також позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу заявив про стягнення з відповідача 3438 грн. 99 коп. інфляційних витрат, 574 грн. 74 коп. 3% річних.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договорів про відшкодування витрат № 252 від 02.05.2018, № 612 від 17.01.2020, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із прав та обов`язків сторін за ними.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".

Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частинами 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, між сторонами до 17.01.2020 існували господарські відносини разом з тим суду договір про відшкодування витрат №252 від 02.05.2018, який є однією з підстав позову не надано сторонами.

З огляду на відсутність вказаного договору в матеріалах справи, Господарський суд Черкаської області відмовив в задоволенні позовних вимог, з чим Північний апеляційний господарський суд погоджується.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи та перевірено місцевим та апеляційним господарським судом 17.01.2020, між позивачем Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Руставі 17" (далі - сторона 1) та відповідачем - Комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі - сторона 2), укладено договір відшкодування витрат № 612 за умовами п. 1.1. якого Сторона 1 зобов`язалась компенсувати Стороні 2 вартість електричної енергії, яка споживається електрообладнанням ІТП Сторони 1 для надання послуг з постачання теплової енергії та становить 74% від усієї спожитої електричної енергії електрообладнанням ІТП. Після затвердження НКРЕКП тарифу на послугу гарячого водопостачання розмір компенсації вартості електричної енергії, яка споживається електрообладнанням ІТП Сторони-1 становитиме 100%.

Згідно пунктів 2.1.- 3.2. Договору сторони погодили, що розрахунок обсягу використаної протягом розрахункового кварталу електричної енергії здійснюється відповідно до показників лічильників; компенсації за договором підлягають витрати Сторони-2 на оплату спожитої електроенергії за внутрішньобудинковим тарифом; Сторона-2 надсилає Стороні-1 щомісячно розрахунок фактичного обсягу використаної електроенергії, довідку щодо тарифу на електричну енергію (згідно Постанови НКРЕКП) та рахунок на сплату витрат на електроенергію, у якому в призначенні платежу зазначається: «Компенсація витрат па оплату електричної енергії, використаної для забезпечення тепловою енергією житлового будинку по вул. Руставі, 17, а також вказуються місяць, за який здійснюється компенсація, номер і дата рахунку, відповідно до якого здійснюється платіж; не пізніше 10-ти днів з моменту отримання від Сторони-2 відповідного рахунку та перевірки правильності розрахунків, Сторона-1 перераховує на розрахунковий рахунок Сторони-2 кошти в сумі, вказаній у рахунку, зазначаючи при цьому в призначенні платежу «Компенсація витрат на оплату електричної енергії, використаної для забезпечення тепловою енергією житлового будинку по вул. Руставі, 17, а також вказуються місяць, за який здійснюється компенсація і номер І дата рахунку, відповідно до якого здійснюється платіж.

Акт відшкодування витрат №5/2021 складений позивачем на підставі договорів про відшкодування витрат № 252 від 02.05.2018 року, № 612 від 17.01.2020 року за період з 01.12.2018 року по 20.05.2021 року містить дані показників лічильника у попередньому періоді 18185 кВт, в розрахунковому періоді 25290кВт, загальну кількість 7105 використаних кВт/год за ціною 1 грн. 68 коп. на загальну суму 11936 грн. 40 коп.

Щодо доводів скаржника, відносно відсутності в нього даних щомісячного розрахунку фактичного обсягу використаної електроенергії позивачем, слід зазначити, що відповідно до п. 4.2.Договору відповідач має право отримувати у позивача інформацію та документи, що підтверджують розмір встановлених цін/тарифів на послуги постачання електричної енергії постачальниками таких послуг, однак відповідач своїм правом звернення до позивача не скористався, а заперечив їх наявність та вказав як підставу відсутності зобов`язань за Договором.

Отже, перевіривши матеріали справи та погоджуючись з висновками Господарського суду Черкаської області, апеляційний суд встановив наявність і розмір основного боргу в сумі 8870 грн. 40 коп. заявлений на підставі договору про відшкодування витрат № 612 від 17.01.2020 позивачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами, вимоги позивача в цій частині позову відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім того, у зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних за період з травня 2021 року по січень 2023 року в сумі 574грн. 64 коп. та інфляційних втрат за відповідний період в сумі 3438 грн. 99 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягнення вказаних показників є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню, а саме: 3% річних становлять 96 грн. 24 коп. та інфляційні втрати 260 грн. 05 коп.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи в межах апеляційної скарги щодо присуджених до стягнення 8 870 (вісім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 40 коп. боргу, 96 (дев`яносто шість) грн. 24 коп. 3 % річних, інфляційні втрати в розмірі 260 (двісті шістдесят) грн. 05 коп.

Стосовно доводів скаржника щодо непропорційного розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає наступне.

Позивачем, окрім стягнення заборгованості за договорами, було заявлено до стягнення вимогу про відшкодування понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу.

Платіжною інструкцією №3 від 13.03.2023 позивачем сплачено 2684,00 грн. судового збору за подання позову.

Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, представник позивача адвокат Харченко О.М. надав суду копії: договору про надання професійної правової (правничої) допомоги №17 від 07.03.2023 року; додатку №1 від 07.03.2023 року до договору про надання професійної правової (правничої) допомоги №17 від 07.03.2023 року; акту наданих послуг на суму 6024 грн. 08 коп.; ордера серії СА № 1048100 від 07.03.2023 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №264 від 02.07.2007 року.

Судом враховано, що між позивачем Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Руставі 17», як клієнтом, та адвокатом Харченко О.М.., укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №17 від 07.03.2023 року, в якому сторони погодили зокрема наступне:

п. 3.1. загальна сума гонорару визначається виходячи із сумарної вартості всіх послуг, зазначених у додатку №1 до цього договору;

п. 3.2. клієнт здійснює оплату адвокату гонорару після ухвалення Господарським судом Черкаської області рішення по справі.

07.03.2023 року на виконання договору про надання правової(правничої) допомоги №17 від 07.03.2023 року, сторонами укладено додаткову угоду №1, в якій погодили використати за основу розрахунків розмір гонорару 35% розміру мінімальної заробітної плати за 1 годину роботи фахівця в галузі права, з 01.01.2023 року розмір мінімальної заробітної плати становить 6700 грн. 1 година роботи фахівця в галузі права за цим договором становить 6700 грн.*35%-2275 грн., а також вказано види правової допомоги надані за 2 год. 40 хв. (представництво клієнта в суді, вивчення документів, надання консультацій і розсунення правових питань щодо предмету спору, складення позовної заяви та інших процесуальних документів) на загальну суму 6024 грн. 08 коп.

Акт прийому наданих послуг від 23.03.2023 року містить перелік наданих послуг адвокатом Харченко О.М., що відповідають додатку №1 на загальну суму 6024 грн. 08 коп., який погоджено та підписано позивачем.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При розгляді заяви позивача суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19, відповідно до якої розмір винагороди за надання правової допомоги, що визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, якщо інше не зазначене у договорі, а також враховує позицію об`єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно до якої за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Суд першої інстанції прийшов до висновків, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявні докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, що свідчить про наявність підстав для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на відповідача у розмірі 2 239,37 грн., з урахуванням критеріїв пропорційності та розумності.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 8 870,40 грн. боргу, 96,24 грн. 3% річних та 260,05 грн. інфляційних втрат та 2 239,37 грн. витрат на професійну правничу допомогу, проте, присудив до стягнення з відповідача 2 684,00 грн. судового збору за подачу позову, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи часткове задоволення позову, місцевим господарським судом повинна була застосована пропорція при розподілі судового збору.

Водночас, Господарський суд Черкаської області не здійснив перерахунок розподілу судового збору, з урахуванням пропорції між заявленими (24 820,44 грн.) та задоволеними (9 226,69 грн.) позовними вимогами, з чим суд апеляційної інстанції не погоджується, і вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині присудженого до стягнення судового збору за подачу позову, стягнувши означений у розмірі 997,74 грн. внаслідок застосування пропорції, обумовленої п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування, зміни судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд, керуючись ст. 269, ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що:

- апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023 у справі № 925/364/23 - слід залишити без задоволення в частині стягнення 8870 грн. 40 коп. боргу, 96 грн. 24 коп. 3% річних, 260 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 2 239,37 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023 у справі № 925/364/23 в частині розподілу судового збору, слід задовольнити, змінивши рішення суду першої інстанції в цій частині про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Руставі 17" судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 997,74 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника, оскільки апеляційну скаргу в частині стягнення 8870 грн. 40 коп. боргу, 96 грн. 24 коп. 3% річних, 260 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 2 239,37 грн. витрат на професійну правничу допомогу - залишено без задоволення, а оскаржуване рішення в цій частині - без змін. Щодо розподілу судових витрат, то апеляційні скарги в цій частині судовим збором не оплачуються, і відповідно, скаржником судовий збір в цій частині не сплачувався.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023 у справі № 925/364/23 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023 у справі № 925/364/23 змінити, в частині стягнення судового збору, стягнувши з Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Руставі 17" судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 997,74 грн.

3. В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023 у справі № 925/364/23 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

4. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023 у справі № 925/364/23 в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 02082522, місцезнаходження:18001, м. Черкаси, вул. Остафія Дашкевича, буд. 62) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Руставі 17» (ідентифікаційний код 42007663, місцезнаходження: 18024, м. Черкаси, вул. Руставі, буд.17) 8870 (вісім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 40 коп. боргу, 96 (дев?яносто шість) грн. 24 коп. 3% річних, 260 (двісті шістдесят) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 997 (дев?ятсот дев?яносто сім) грн. 74 коп. судового збору за подачу позову, 2 239 (дві тисячі двісті тридцять дев?ять) грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 11936 грн. 40 коп. боргу, 478 грн. 50 коп. 3% річних, 3178 грн. 94 коп. інфляційних втрат, - відмовити.

Судовий збір за подачу позову в розмірі 1 686 грн. 26 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 784 грн. 71 коп. - залишити за позивачем.».

5. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

6. Матеріали справи № 925/364/23 повернути до Господарського суду Черкаської області, доручивши останньому видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко