Ухвала

від 13.07.2023 по справі 145/1177/23

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

145/1177/23

2/145/723/2023

УХВАЛА

про залишення позову без руху

13.07.2023 р. смт. Тиврів

Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Вальчук В. В. , розглянувши позов Тиврівської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення,

встановив:

12.07.2023 Тиврівська селищна рада звернулась до Тиврівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить скасувати рішення 21 позачергової сесії Тиврівської селищної ради 8 скликання №1889 від 29.03.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ».

Скасувати реєстрацію земельної ділянки площею 1,6460 га, з кадастровим номером 0524583300:01:002:0443 для ведення особистого селянського господарства.

Витребувати в гр. ОСОБА_1 на користь Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,6460 га, з кадастровим номером 0524583300:01:002:0443.

В позовній заяві позивач також просить відстрочити сплату судового збору, оскільки Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09 червня 2021 року «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» даний платіж відноситься до видатків першої черги у зв`язку із чим на даний час оплатити судовий збір не можливо.

Вивчивши дану позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху, оскільки така не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

Згідно з частиною першоїстатті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідатистатті 175 ЦПК України, а також вимогамстатті 177 ЦПК України.

Так, у відповідності доп.3 ч.3 ст.175ЦПК Українипозовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці та обґрунтування розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються.

На виконання приведених норм позивачем у позовній заяві вказано вартість земельної ділянки у сумі1343,65 гривень, однак самої ціни позову позивачем не вказно і він хоч і зазначає відповідну вартість (оцінку) майна станом на 07.07.2023 згідно Витягу №НВ-9923874072023, однак він до уваги судом не приймається виходячи з наступних вимог.

За вимогами пункту 2 частини першоїстатті 176 ЦПК Україниу позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна, тоді як відповідно до пункту 9 частини першоїстатті 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пунктах 11, 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, і саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті.

Відповідно до пункту а" пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимогЗакону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до частини першоїстатті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» від 12 липня 2001 року №2658-III, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Таким чином, позивачем на виконання приведених вище положень має бути приведена ціна позову, що має бути розрахована виходячи з ринкової вартості майна, з врахуванням приведених вище положень. Отже, позивачу необхідно визначити ціну позову, та вказати відповідний її розрахунок, пояснивши визначений у позовній заяві розмір, оскільки саме із ціни позову здійснюється підрахунок судового збору, який має бути сплачено позивачем за звернення до суду.

Відповідно доп.8 ч.3 ст.175ЦПК Українипозовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

При цьому, в позові відсутня вказівка про те, що існують докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) чи що інших доказів особа не планує подавати.

Крім того, відповідно до п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивач повинен вказати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, які законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Однак, позивачем (представником) не надано доказів того, що вона має право підписувати і звертатись до суду з даним позовом.

Також, згідновідповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.

Відповідно до ч.1ст.136 ЦПК України, ч.2ст.8 Закону України «Про судовий збір»суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Із аналізу вказаних норм слідує, що законодавець передбачив можливість відстрочеення позивачу сплати судового збору виключно з підстав, пов`язаних з майновим становищем сторони.

Натомість, всупереч вимогам п.10 ч.3ст.175 ЦПК України, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплати судового збору. Постанова Кабінету Міністрів України від 09 червня 2021 року, на яку посилається позивач не свідчать про скрутне матеріальне становище позивача та не може бути за достатню підставу для відстрочки сплати судового збору.

Суд також зауважує, що відсутність бюджетного фінансування чифінансування за рахунок коштів державного бюджету суб`єкта владних повноваженьне є підставою для відстрочки позивачу від законодавчо встановленого обов`язку зі сплати судового збору.

Суд наголошує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У цих рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак, позивач звертаючись з даним клопотанням і посилаючись на рішення ЄСПЛ «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року трактує його на свою користь.

Отже, в кожному випадку позивач при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відстрочки позивачу сплати судового збору, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні станом на 01.01.2023 року становить 2684 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В позовній заяві об`єднано три позовних вимоги, тому порзивачу неодхідно сплатити судовий збір в розмірі 8052 грн. (2684х3).

Також, як вбачається, позовна заява Тиврівської селищної ради оформлена без додержання вимог ст.177 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, однак копії позовної заяви та копії всіх документів для відповідачки не долучено.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, вважаю за необхідне надати позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху для усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Тиврівської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, залишити без руху.

Надати позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків зазначених в описовій частині цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя: Вальчук В. В.