Постанова

від 12.07.2023 по справі 360/7671/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року справа №360/7671/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 р. у справі № 360/7671/21 (головуючий І інстанції С.В. Борзаниця) за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької районної ради Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сєвєродонецької районної ради Луганської області (далі відповідач, районна рада), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сєвєродонецької районної ради від 30.06.2021 № 93-к Про звільнення ОСОБА_2 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді радника голови районної ради відділу патронатної служби виконавчого комітету апарату Сєвєродонецької районної ради Луганської області;

- стягнути з Сєвєродонецької районної ради Луганської області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.06.2021 по дату постановлення рішення суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 , запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та її копії для вручення відповідачу; заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою з вказанням дати ознайомлення позивача з розпорядженням голови Сєвєродонецької районної ради від 30.06.2021 № 93-к.

20.12.2021 від позивача на виконання ухвали суду від 06.12.2021 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, а саме, уточнена позовна заява разом із заявою про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування клопотання зазначено, що підставою для його поновлення на посаді є рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 360/3502/21, яким визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької районної ради Луганської області 8 скликання від 24 червня 2021 року № 1 При звільненні з посади голови районної ради ОСОБА_3 . Позивач посилається на те, що на дату його звільнення та дати набрання рішенням у Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 360/3502/21 у нього не було підстав вважати звільнення ОСОБА_4 незаконним. Припинення трудових правовідносин відповідача з позивачем було наслідком обставин, що розглядались судом у зазначеній справі. Тобто, вважає, що ним подано позов у строки встановлені Законом та перебіг строку звернення до суду вважає дату набрання законної сили рішенням від 28.09.2021 у справі № 360/3502/21.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року повернуто позивачу адміністративний позов.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, поновити позивачу строк звернення до суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач просив суд визнати поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом. Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суперечить нормам матеріального права, а саме ч. 4 ст. 10, ч.4 ст. 20 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування, п.2 ст. 23 КЗПП України. Строковий трудовий договір укладається у випадках, передбачених законодавчими актами. При укладенні трудового договору на певний строк, цей строк встановлюється угодою сторін і може визначатись не тільки конкретним періодом, але також настанням певної події. Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування зміна керівників органів місцевого самоврядування є підставою для припинення служби посадовими особами працівників патронатної служби. Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування до патронатної служби належать помічники та радники керівника органу місцевого самоврядування.

Поважність або неповажність причини пропуску строку звернення до суду прямо залежить від того, чи рішення суду від 28.09.2021 у адміністративній у справі № 360/3502/21 про скасування рішення про звільнення та відновлення на роботі голови ради, має правові наслідки для позивача у справі № 360/7671/21, чи може бути враховане, як підстави для поновлення строку звернення до суду радника голови ради.

Суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права прийшов до хибного висновку про те, що рішення суду від 28.09.2021 у адміністративній у справі № 360/3502/21 не має будь-яких правових наслідків для позивача та не можуть бути враховані, як підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

При укладенні трудового договору на певний строк, цей строк встановлюється угодою сторін і може визначатись не тільки конкретним періодом, але також настанням певної події. Визнання протиправним та скасування рішення про звільнення голови місцевої ради, який призначив радника безспірно спростовує настання події, якою ч.4 ст.20 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування обумовлене закінчення строкового трудового договору радника голови місцевої ради.

Таким чином, є хибним та суперечить нормам матеріального права покладений в основу оскаржуваної ухвали висновок суду першої інстанції.

Позивач вважає порушеними трудові права лише з 09.11.2021 року, тобто з дати набрання чинності рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, справа 360/3502/21 яким визнано протиправним та скасоване рішення відповідача "Про звільнення з посади голови районної ради ОСОБА_3 ", яким встановлено настання певної події, що свідчило про закінчення строку дії строкового трудового договору радника голови районної ради Дубового Ростислава Прокопенко Ю.В.

Вважає, що вказані підстави є поважними причинами пропуску строків звернення до адміністративного суду, у тому пропущений строк підлягає поновленню.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з дня складення головою Сєвєродонецької районної ради розпорядження № 93-к від 30.06.2021, позивач був обізнаний про порушення своїх прав. Посилання позивача на рішення суду від 28.09.2021 у адміністративній у справі № 360/3502/21 є помилковими, оскільки під час судового розгляду справи № 360/3502/21 жодним чином не вирішувалось питання процедури звільнення саме позивача та відтак, рішення у цій справі не має буд-яких правових наслідків для позивача та не можуть бути враховані, як підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Застаттею 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюютьсяна засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказіві у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченихКодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Слід зазначити, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).

Зазначене дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).

Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі обставин окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

У пункті 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року №2 зазначено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною 1статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Так, згідно частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції на час звільнення), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Так, стаття 47 Кодексу законів про працю України передбачала, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. У разі мобілізації власника - фізичної особи свої обов`язки, визначені цією статтею, він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, колегія суддів дійшла до переконливого висновку, що у разі звільнення з публічної служби особа має право оскаржити таке звільнення у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

При цьому, за частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно сталої судової практики, до цієї категорії справ, яка розглядається судом, поширюються частини 5 статті 122 КАС України.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

При цьому, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

При цьому, порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в частині 2статті 122 КАС Українидає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. Своєю чергою суд при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленогозакономстроку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постанові від 25 травня 2023 року справа № 640/16276/21.

Як було встановлено судом першої інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач з дня складення головою Сєвєродонецької районної ради розпорядження № 93-к від 30.06.2021 був ознайомлений з звільненням та підставами такого звільнення.

Отже, з часу складення розпорядження 30.06.2021, позивач був обізнаний про порушення своїх прав, тобто з цієї дати почався перебіг місячного строку для звернення до суду з позовом.

З позовом про захист порушеного права позивач вперше звернувся лише 30.11.2021 року, тобто, з пропуском місячного строку.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку позивачем зазначено, що датою коли стало відомо про порушення його прав, свобод та інтересів, є дата набрання законної сили рішенням від 28.09.2021 у адміністративній у справі № 360/3502/21 ОСОБА_4 до Сєвєродонецької районної ради Луганської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_5 , про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд зазначає, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомістьзаконзапроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначенийзакономстрок; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Посилання апелянта в клопотанні про поновлення сороку на те, що про протиправність свого звільнення позивач дізнався з рішення суду від 28.09.2021 у адміністративній у справі № 360/3502/21, є помилковими, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції у справі № 360/3502/21 не вирішувалось питання процедури звільнення позивача.

Суд не приймає посилання позивача на те, що він вважає порушеними трудові права лише з 09.11.2021 року, тобто з дати набрання чинності рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року справа 360/3502/21, оскільки зі змісту позову та позовних вимог вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сєвєродонецької районної ради від 30.06.2021 № 93-к Про звільнення ОСОБА_2 та поновити його на посаді з дати такого звільнення.

Щодо посилання апелента на рішення суду від 28.09.2021 у адміністративній у справі № 360/3502/21 у контексті ч. 4 ст. 10, ч.4 ст. 20 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування, п.2 ст. 23 КЗПП України, суд зазначає, що апелянт не наводить, яким чином скасування у подальшому рішення Сєвєродонецької районної ради Луганської області 8 скликання № 1 від 24.06.2021 «Про звільнення з посади голови районної ради ОСОБА_6 », свідчить про відсутність підстав визначених п.4 ст.20 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування на дату звільнення та прийняття оскаржуваного розпорядження.

Суд наголошує, що предметом спору по суті є правомірність звільнення та можливість поновлення на публічній службі саме позивача. З цього приводу суд звертає увагу на те, що визначальним, як зазначалось, є час ознайомлення особи з самим фактом звільнення шляхом отримання відповідно наказу або трудової книжки. Посилання на те, що він не міг бути оскаржений через відсутність у ньому обґрунтованих підстав вважати неповажними підстави для звільнення, є безпідставними, оскільки наказ містить норму закону за якою звільняється особа.

Таким чином вказані доводи не є об`єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки знаходження на нетривалому лікуванні, не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установленийзакономстрок.

Інших доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не надано.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 5статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія суддів зазначає, що пропущений строк звернення до суду з позовом може бути поновлений за наявністю поважних причин, проте позивач не зазначив об`єктивно непереборних обставин, які б не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили позивача можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом у встановлений процесуальним законодавством строк.

Отже, зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач знав, що його звільнено зі служби та у нього не було перешкод для звернення до суду у встановлений законом місячний строк. Тобто, позивач пропустив строк звернення до суду з причин, які не є поважними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 р. у справі № 360/7671/21 - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 р. у справі № 360/7671/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано 12 липня 2023 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць