Постанова

від 06.07.2023 по справі 400/1116/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/1116/22Перша інстанція: суддя Малих О.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Танасогло Т.М.,

Шеметенко Л.П.

при секретарі: Шатан В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2023р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2022р. ТОВ «МГЗ» звернулося в суд із позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за №000/12/32-00-51-03-33133003 від 14.01.2022р..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у листопаді 2021р. податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МГЗ» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100тис.грн., по декларації з ПДВ за вересень 2021р., за результатами якої складено акт перевірки за №867/32-00-51-01-22/33133003 від 17.12.2021р., у висновках якого встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме встановлено, що у декларації з ПДВ за вересень 2021р. товариством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 50 136грн..На підставі встановленого порушення, 14.01.2022р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за №867/32-00-51-01-22/33133003, яким товариству зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 50 136грн..

Позивач зазначив, що ним правомірно визначено суму бюджетного відшкодування та від`ємного значення з ПДВ в податковій декларації з ПДВ за вересень 2021р. та угоди, які були укладені з його контрагентами у вересні 2021р. були реальні, що підтверджується первинними документами наданими при проведенні перевірки.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2023р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішенням Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків за №000/12/32-00-51-03-33133003 від 14.01.2022р..

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків на користь ТОВ «МГЗ» судові витрати у сумі 2 481грн..

В апеляційній скарзі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки позивачем, на підтвердження реальності угоди і додатку (специфікації до нього), укладеного між ним та ТОВ «Спецпоставка Николаев», надано належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту за результатами господарської діяльності з цим контрагентом та визначення суми бюджетного відшкодування є правомірним.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив невірне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що у період з 15.11.2021р. по 19.11.2021р., та з 29.11.2021р. по 10.12.2021р. посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МГЗ» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100тис.грн., по декларації з ПДВ за вересень 2021р., за результатами якої 17.12.2021р. складено акт перевірки за №867/32-00-51-01-22/33133003 (надалі акт), у висновках якого встановлено, що ТОВ «МГЗ» порушено вимоги пп. «а» п.198.1, абз.1-3 п.198.2, абз.1-2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, пп.«в» п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого в декларації з ПДВ за вересень 2021р. позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 50 136грн..

На підставі встановлених порушень, 14.01.2022р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за №000/12/32-00-51-03-33133003 (за формою В4), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 50 136грн..

Позивач не погоджуючись із вищезазначеним рішенням податкового органу, звернувся в суд із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (надалі ПК Укаїни).

Положеннями пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п.198.6 ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В силу вимог п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Положеннями ЗУ «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог ЗУ «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Спецпоставка-Николаев».

Так, судовою колегією встановлено, що у вересні 2021р. у позивача та ТОВ «Спецпоставка-Николаев» були взаємовідносини згідно договору №НГЗ-Д-21-336 від 20.07.2021р.. За вказаними правовідносинами позивачем включено до податкового кредиту декларації з ПДВ за вересень 2021р. у сумі 50 136грн., а саме ТОВ «Спецпоставка-Николаев» реалізувало на адресу позивача: рукавиці бавовна з брезентовим наладонником, фартухи брезентові подовжені, фартухи прогумовані, рукавички антивібраційні.

В акті перевірки податковим органом встановлено, що у контрагента позивача ТОВ «Спецпоставка-Николаев» відсутні необхідні основні фонди, трудові та матеріальні ресурси для самостійного виробництва тих товарів, які поставлялися останнім позивачу у вересні 2021р..

Дослідивши матеріали справи та заслухавши сторін, судовою колегією встановлено, що до перевірки позивачем надано товарно-транспортна накладна (надалі-ТТН) від 10.09.2021р. за №Р253, в якій відсутні відомості про вантажно-розвантажувальні операції (час прибуття/ вибуття/ простою). У вказаній ТТН зазначено, що автомобільним перевізником є ПП ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 .

При цьому, як вбачається із акту перевірки, що відповідно до ЄРПН, ТОВ «Спецпоставка - Николаев» не здійснювало придбання транспортних послуг у ПП ОСОБА_1 . Також ТОВ «Спецпоставка - Николаев» не здійснювало виплати в адресу ПП ОСОБА_1 , згідно Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого ЄСВ. Крім того, відсутні виплати в адресу водія ( ОСОБА_2 ).

Що стосується походження вищезазначених товарів, номенклатура яких зазначена в податкових накладних виписаних ТОВ «Спецпоставка - Николаев» в адресу ТОВ «МГЗ» в вересні 2021р., то судовою колегією встановлено, що податковим органом проведено аналіз податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН в адресу ТОВ «Спецпоставка - Николаев» у вересні 2021р. (до уваги, також, брались попередні періоди) і контролюючим органом не встановлено придбання або виробництва товарів, які реалізовані в адресу ТОВ «МГЗ», а саме:

- придбання фартухів відсутнє;

- придбання аналогічних рукавичок не встановлено.

Позивачем на противагу чи на спростування встановлених обставин не надано жодного відповідного та належного доказу чи пояснення.

Окрім того, податковий кредит ТОВ «Спецпоставка - Николаев» сформовано за рахунок: скла, черевик, касок, футболок, ременів, ганчір`я, окуляр зварника, тканини плащової та інш.

При цьому, слід зазначити, що придбання тканини є незначною в порівнянні з реалізацією готової продукції.

Як вбачається із акту перевірки, що основний постачальник контрагента позивача є ТОВ «НЬЮ ЕЛІВ» (код ЄДРПОУ 44365921). По даному платнику прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості за №36885 від 8.12.2021р..

Питома вага ТОВ «НЬЮ ЕЛІВ» в податковому кредиті ТОВ «Спецпоставка -Николаев» в вересні 2021р. складає 76%.

Окрім товарів широкого асортименту, ТОВ «НЬЮ ЕЛІВ» виписує в адресу ТОВ «Спецпоставка - Николаев» податкові накладні з номенклатурою рукавиць (нейлонові, нітрилові, трикотажні). Проте, код УКТЗЕД товарів, повна назва, кількість та ціна не відповідають товарам, які були виписані в податкових накладних на адресу ТОВ «МГЗ».

За результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Спецпоставка -Николаев» податковим органом встановлено відсутність оформлення придбання вказаних товарів по ланцюгу постачання та їх відображення у складі податкового кредиту або шляхом імпорту.

Також, відсутня можливість самостійного виробництва рукавиць та фартухів. Для виробництва продукції підприємству необхідно мати достатню кількість кваліфікованого персоналу, основних фондів, матеріально-технічні ресурси та виробничі потужності.

Як встановлено податковим органом, що чисельність працівників - 4 особи, основні засоби - 0 гривень, об`єкти оподаткування - офіс. Зазначене фізично унеможливлює здійснення виробництва власними силами.

Як вбачається із матеріалів справи, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків при проведенні перевірки проводилось всебічне дослідження господарських взаємовідносин ТОВ «МГЗ» з ТОВ «Спецпоставка - Николаев», під час якого використовувались дані баз Державної податкової служби, податкова інформація яка співставлялась з наданими ТОВ «МГЗ» первинними документами на предмет реальності господарських взаємовідносин між контрагентами.

При цьому, слід зазначити, що будь-які документи (у т. ч. накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Аналізуючи вищевказане, судова колегія погоджується із податковим органом, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «МГЗ» та ТОВ «Спецпоставка - Николаев» не підтверджено обставинами, викладеними вище, надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Зазначене свідчить про оформлення господарських операцій в паперовому вигляді без їх фактичного здійснення.

Отже, судова колегія вважає, що за результатами перевірки документально не підтверджено правомірність формування податкового кредиту ТОВ «МГЗ» за рахунок податкових накладних складених ТОВ «Спецпоставка-Николаев» протягом вересня 2021р..

Також, судова колегія зазначає, що платник податків має дотримуватися «принципу належної податкової обачності» при виборі контрагентів. У постанові Верховного суду України від 4.06.2020р. у справі за №825/1630/17 зроблено висновок про те, що якщо між суб`єктами господарювання була підписана уся первинна документація (договори, акти, видаткові накладні тощо), а також була зареєстрована податкова накладна, то це не є беззаперечним фактом реальності господарської операції між контрагентом та платником податків.

Верховним судом України у постанові від 25.06.2018р. по справі за №803/1923/13-а зазначено, що сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Наведені позивачем у своїй касаційній скарзі доводи про те, що оскаржуване ним судове рішення обґрунтоване лише посиланням на відсутність у постачальника позивача трудових ресурсів не підтвердилися, оскільки в основу судового рішення судом була покладена оцінка фактичної можливості виконання контрагентом-постачальником послуг обсягу підрядних послуг, наведеному в доданих до матеріалів справи актах приймання виконаних будівельних робіт, у вказані у них строки.

Верховний суд у своїй постанові від 20.11.2019р. у справі за №815/371/18 визначив, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активі, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності потрібне здійснення і облік інших господарських операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником в документах обліку.

Крім того, є важливим і те, що:

- розумна економічна причина має бути наявна в кожній господарській операції;

- нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника податків;

- платник, який претендує на податкову вигоду, повинен пересвідчитися у правильності оформлення первинних документів та їх достовірності;

- платник податків, який діяв без належної обережності при виборі контрагента повинен розуміти, що отримана податкова вигода є безпідставною.

Що стосується індивідуального характеру юридичної відповідальності, то судова колегія зазначає, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Постановами Верховного Суду від 27.03.2018р. у справі за №826/1588/13-а, від 18.03.2020р. у справі за №826/8114/15, від 6.10.2020р. у справі за №140/1611/19, колегія суддів звертає увагу на те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо) в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Що стосується використання контролюючим органом інформаційних баз даних, то судова колегія зазначає наступне.

Приписами ст.83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені Податковим Кодексом, податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України, судові рішення, податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Податкова інформація, зібрана відповідного до ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань (ст.7 ПК УКраїни).

Отже, судова колегія вважає, що можливість використання контролюючими органами інформаційних баз даних прямо передбачено положеннями ПК України.

Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із податковим органом, що у ході документальної позапланової виїзної перевірки не було підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Спецпоставка-Николаев» за період вересень 2021р..

Аналізуючи встановлені обставини, судова колегія вважає, що висновки, які були зроблені на підставі проведеної перевірки ТОВ «МГЗ» знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. При цьому, встановлені під час апеляційного розгляду обставини не спростовані представником товариства.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення податковий орган діяв у відповідності та на підставі чинних норм податкового законодавства України, оскільки товариством не надано відповідних документів та доказів, які б дійсно спростовували твердження податкового органу.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2023р. скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 червня 2023р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Т.М. Танасогло

Л.П. Шеметенко