Постанова

від 13.07.2023 по справі 640/14870/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року

м. Київ

справа № 640/14870/21

адміністративне провадження № К/990/2539/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Підприємства Федерації професійних спілок України "Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021 (суддя Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 (колегія суддів: Бєлова Л.В., Єгорова Н.М., Степанюк А.Г.) у справі №640/14870/21 за позовом Підприємства Федерації професійних спілок України "Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України" до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Федерація професійних спілок України, про визнання протиправним рішення,

ВСТАНОВИВ :

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2021 року позивач, Підприємство Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» №31-20 від 04.12.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021, у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

8. Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду.

9. Ухвалою Верховного Cуду від 15.04.2022 відкрито касаційне провадження.

10. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив.

11. Відповідно до розпорядження № 907 від 13.06.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 (рішення ВРП від 08.06.2023 № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку»), що унеможливлює її участь у розгляді позовних заяв, призначено повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 призначено склад колегії суддів: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., Стеценко С.Г.

12. Враховуючи предмет касаційного оскарження, справа розглядається в порядку письмового провадження.

13. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що предметом позову у цій справі є постанова «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» №31-20 від 04.12.2020, яка не містить жодних приписів, зобов`язань по вчиненню дій, які б стосувались саме Підприємства Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» та порушували саме його права, а не права Федерації професійних спілок України, яка безпосередньо і наділена правом звернення до суду з приводу оскарження акту індивідуальної дії (постанови про накладення на цю юридичну особу санкцій).

ІІІ.ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, порушує право позивача на доступ до правосуддя.

Позивач вказує, що все нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на правовому титулі господарського відання у позивача, отже, саме він на свій власний розсуд використовує все нерухоме майна за вказаною адресою. Відтак якщо оскаржувану постанову не буде визнано незаконною, це буде мати наслідок у вигляді покладення обов`язку на апелянта по відновленню становища, яке існувало раніше, а саме з приводу демонтажу встановлених вікон, які насправді позивач не замінював.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

17. Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 вказав, що поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

18. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

19. Для визначення інтересу як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити й спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

20. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який:

має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права;

пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику;

порушений суб`єктом владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

Вказана правова позиція сформована в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17

При з`ясуванні статусу позивача як «потерпілого», Суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

21. З матеріалів справи вбачається, що позивач - Підприємство Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» (код ЄДРПОУ 02597114) оскаржує постанову «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» №31-20 від 04.12.2020 року, якою накладено на Федерацію професійних спілок України (код ЄДРПОУ 00014479) фінансові санкції в сумі 37400 грн.

22. Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес та не вказав яким саме чином спірний акт індивідуальної дії має суттєвий негативний вплив саме на позивача або завдає реальної шкоди.

23. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів позивача про те, що все нерухоме майно за адресою Алея Героїв Небесної сотні, 1, м. Київ перебуває на правовому титулі господарського відання у Палацу, отже, саме Палац на свій власний розсуд використовує все нерухоме майна за вказаною адресою.

Оскаржувана постанова «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» №31-20 від 04.12.2020 містить лише рішення про накладення на Федерацію професійних спілок України фінансових санкцій на загальну суму 37 400 грн., яку має сплатити саме Федерація професійних спілок України, але жодним чином не позивач.

Постанова №31-20 від 04.12.2020 взагалі не містить ані приписів, ані зобов`язань по вчиненню дій, які б стосувались саме Підприємства Федерації професійних спілок України «Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України» та порушували саме його права, а не права Федерації професійних спілок України, яка безпосередньо і наділена правом звернення до суду з приводу оскарження акту індивідуальної дії (постанови про накладення на цю юридичну особу санкцій).

24. Таким чином суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень, що є предметом розгляду вказаного провадження, не може мати негативного впливу на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

25. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17 наголошував, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується.

Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес.

26. Таким чином колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

27. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

28. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

29. Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Підприємства Федерації професійних спілок України "Міжнародний центр культури і мистецтв профспілок України" залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко