Постанова

від 13.07.2023 по справі 454/3792/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/3792/22 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.

Провадження № 22-ц/811/771/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.

без участі сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №454/3792/22за апеляційною скаргою Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Сокалського районного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він з 18 січня 1993 року до 31 серпня 2017 року працював на різних посадах у ДВАТ шахта №5 Великомостівська, ВП «Шахта Відродження» ДП «Львіввугілля» та ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля». З 31.08.2017р. був звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.

Зазначав, що 10 лютого 2014 року йому вперше було встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання. Також, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, а саме 5% втрати професійної працездатності.

Згодом, 03 жовтня 2017 року, 01 жовтня 2018 року, 30 вересня 2020 року продовжено та 04 жовтня 2022 року встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання безтерміново. Також, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, а саме 55% втрати професійної працездатності.

Через це, він неодноразово знаходився на стаціонарному та санітарно - курортному лікуванні. Професійне захворювання значною мірою вплинуло на життєві відносини, сімейні обставини , це викликає моральні переживання, почуття безвихідності і відсутності перспектив на майбутнє.

Враховуючи вищенаведене, просив стягнути з ДП «Львіввугілля» на його користь 55000 грн. моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, внаслідок отриманого професійного захворювання.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь ОСОБА_1 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь держави 992 (дев`ятсот дев`яносто два) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржило Державне підприємство «Львіввугілля». В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необгрунтованість. Зазначає про відсутність вини шахти в тому, що позивач отримав профзахворювання так як з їхньої сторони не вчинялося ніяких протиправних дій та не створювалися шкідливі чи небезпечні умови праці, які б спричинили профзахворювання. Звертає увагу, що привлаштуванні на роботу ОСОБА_1 з правилами внутрішнього розпорядку, умовами праці на шахті, наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих факторів, можливими наслідками їх впливу на здоров`я та права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах був ознайомлений і згідний з ними. Вважає, що втрата професійної працездатності 55% не свідчить про втрату повної трудової та соціальної реабілітації. Стверджує, що третя група інвалідності це робоча група. Також зазначає, що визначений судом розмір моральної шкоди 50000 грн не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та свідчить про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи не надавши належної оцінки доказам наведених у відзиві на позов.

Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в позові ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.1ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач протягом 1993-2017 років працював на шахтах «Великомостівська» «Межирічанська», «Відродження»,які є відокремленими підрозділами ДП «Львіввугілля».

31 серпня 2017 року позивач звільнений з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України (за станом здоров`я) (а.с.9-14).

Згідно з довідкою МОЗ МСЕК, серія 10 ААА №109033 від 12.02.2014 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 5% (а.с.16)

Згідно з довідкою МОЗ МСЕК, серія 10 ААБ №254354 від 03.10.2017 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 45% та третю групу інвалідності(а.с.15).

Внаслідок повторного огляду довідкою МОЗ МСЕК, серія 10 ААА №268565 від 01.10.2018 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 50% (а.с.17).

Довідкою МОЗ МСЕК, серія 12 ААА №056109 від 30.09.2020 року позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності на рівні 55%(а.с.20).

Також, довідкою МСЕК, серія 12 ААА №108702 від 04.10.2022 року позивачу безтерміново встановлено ступінь втрати працездатності 55% та третю групу інвалідності (а.с.21).

З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №609849 Серія 12 ААВ від 04.10.2022 року вбачається, що причиною інвалідності позивача є професійне захворювання, рекомендовано лікування в профпатолога, пульмонолога, невропатолога, ортопеда (а.с.22).

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 вересня 2017 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок роботи у вугільній промисловості на відокремлених підрозділах ДП «Львіввугілля» (а.с.68-69).

У зв`язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач змушений періодично звертатися за медичною допомогою, що підтверджується довідками, повідомленнями, копіями та витягами з медичної карти амбулаторного хворого (а.с.27-67).

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції оцінено надані документи як належні докази та в результаті цього ухвалено справедливе та законне рішення, виходячи з наступних вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За приписами абзацу третього статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За змістом статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті23ЦК Україниморальна шкодаполягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України установлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Як зазначено у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27 січня 2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного Кодексу України (435-15) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві моральної шкоди унаслідок ушкодження його здоров`я при виконанні трудових обов`язків, що потягло за собою професійне захворювання та встановлення інвалідності , а отже, про право позивача на її відшкодування.

Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується також наявними у справі копіями медичних документів та знаходить своє пояснення згідно з вищевказаними положеннями Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року у справі № 1-9/2004.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом першої інстанції враховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, стан його здоров`я, оскільки останній втратив 55% професійної працездатності, йому протипоказана важка фізична праця, праця у вимушеному положенні тіла , з дією пилу, газів вібрації, токсичних і подразнюючих речовин, настання у зв`язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату у зв`язку з цим життєвих зв`язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.

Такий висновок відповідає постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц (провадження № 61-37529сво18).

Доводи апеляційної скарги про те, що вини шахти у тому, що позивач отримав професійне захворювання не має спростовуються Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, яким директору шахти було запропоновано забезпечити ефективність роботи засобів індивідуального захисту органів дихання та хребта; посилити контроль за працездатністю засобів пиловидалення в місцях інтенсивного пилоутворення, а також Санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці позивача з якої встановлено, що робоче місце позивача відноситься до шкідливого 3 класу 1 ступеня умов праці.

Відповідно до ст.153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці роботодавець зобов`язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може надати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Відповідачем не надано суду доказів того, що він вживав заходів для усунення небезпечних і шкідливих умов праці, а тому висновок суду про те, що права ОСОБА_1 на безпечні умови праці було порушено є законним і обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Керуючись ст.367 ч.1 п.1; 374 ч.1п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» залишити без задоволення.

Рішення Сокалського районного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 13 липня 2023 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк