Рішення

від 24.05.2023 по справі 291/1160/21

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1160/21

2/291/95/23

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 травня 2023 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Герасимчук Н.П.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , представник позивача - Бойко Андрій Степанович до Приватного сільскогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок»

про скасування рішення про державну реєстрацію та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в:

30.09.2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Бойко А.С., який діє в інтересах позивача на підставі ордеру на надання правової допомоги серії ЖТ №45186 від 05.02.2021 року, звернувся до суду з позовною заявою в обґрунтування якої зазначив, що ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 3,1164 га, кадастровий номер 1825284400:01:000:0452, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №939030, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010922100014. Право власності на земельну ділянку зареєстроване за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідності з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33759581 від 08.02.2017 року. На даний час належна позивачу земельна ділянка зайнята відповідачем (проводиться її обробіток, вирощуються сільськогосподарські культури). Підставою для зайняття земельної ділянки відповідачем, як вважає останній, став договір оренди землі б/н від 15 липня 2015 року який нібито укладений між ПСП «Агрофірма «Світанок», як орендарем та ОСОБА_1 , як орендодавцем.

Відповідно до відомостей які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,1164 га, кадастровий номер 1825284400:01:000:0452 зареєстроване за ПСП «Агрофірма «Світанок» на, підставі договору оренди землі б/н від 15 липня 2015 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:33759581 від 08.02.2017 року; номер запису про інше речове право: 18909145. Позивач як власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на належній їй землі, або здійснити передачу даної земельної ділянки в оренду чи взагалі відчужити право власності за відплатним договором, однак відповідачем їй у цьому чиняться перешкоди з посиланням на укладений договір оренди землі. Позивач як власниця земельної ділянки, договір оренди землі б/н від 15 липня 2015 року щодо земельної ділянки площею 3,1164 га, кадастровий номер 1825284400:01:000:0452 не підписувала, відповідно, істотні умови цього договору не погоджувала, тому у неї відсутнє волевиявлення на укладення цього Договору.

Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

Разом з тим, наявність в Реєстрі запису про наявність зареєстрованого права оренди на належну їй земельну ділянку є перешкодою для здійснення нею в повній мірі свого права власності, зокрема з можливістю вільного розпорядження земельною ділянкою (оренда, продаж).

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки речове право - право оренди земельної ділянки строком на 10 років (до 03.12.2027 року) на підставі вищевказаного Договору у відповідача - не виникало, то воно, відповідно, не підлягає припиненню.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16.09.2020р. у справі № 352/1021/19.

А тому, представник позивача Бойко А.С. просить суд:

-усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, зобов`язати Приватне сільскогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок», код за ЄДРГЮУ-03754024, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 3,1164 га, кадастровий номер 1825284400:01:000:0452;

-скасувати рішення державного реєстратора Відділу державної реєстрації Ружинської державної районної адміністрації Житомирської області Польової Л.Д., індексний номер 33759581 від 08.02.2017р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: права оренди ПСГІ «Агрофірма «Світанок» на земельну ділянку площею 3,1164 га, кадастровий номер 1825284400:01:000:0452, строком дії 10 років, (номер запису про інше речове право -18909145).

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у справі наявна заява позивача про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник позивача Бойко А.С. в судове засідання не з`явився, у справі наявна заява представника позивача про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник ПСП «Агрофірма «Світанок» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Направив до суду клопотання в якому просив визнати поважними причини його неявки в судове засідання, не проводити розгляд справи у його відсутність, у зв`язку з отриманою травмою - переломом лодижки лівогомілково-ступневого суглобу, та перебуванням на лікарняному та відкласти розгляд справи. До клопотання додав копію довідки з травмпункту Святошинського району м.Києва, копію інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров`я, та медичний висновок про тимчасову непрацездатність.

Суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-3 ст. 58 ЦПК, з числа як особи яка здійснює безпосереднє керівництво також своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами ( юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника).

Неможливість участі у розгляді справи іншого представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 76 - 81 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, стаття 44 ЦПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Тому, суд зазначає, що наведені обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані поважними, адже не є об`єктивно непереборними.

Застосовуючи при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 де Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених процесуальним законом підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача.

Судом також не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні, тому відповідно до статті 274-279 ЦПК України суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

13.04.2023 року представником відповідача до суду направлено заяву про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, відзив на позовну заяву в якому просив в позові відмовити повністю, застосувати позовну давність щодо всіх заявлених позивачем позовних вимог. (а.с.195-213).

Суд відмовляє в продовженні процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву з наступних підстав.

Вищевказаний позов надійшов до суду 30.09.2021 року.

Ухвалою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 01.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання з викликом учасників справи, та роз`яснено учасникам справи право у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати відзив на позов, який за формою і змістом повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України.

13 квітня 2023 року до Ружинського районного суду Житомирської області надійшов відзив ПСП «Агрофірма «Світанок», поданий через адвоката Мартиновського О.В., в якому також зазначено про поновлення строку для подання відзиву на позов.

Заява про поновлення строку для подання відзиву обґрунтована тим, що ПСП «Арофірмою Світанок» несвоєчасно адвокату Мартиноському О.В., надали документи по справі, а саме, ухвала Ружинського районного суду Житмоирської області від 01.10.2021 року про відкриття провадження по справі позовну заяву з додатками, а тому представник відповідача був не в змозі подати відзив в передбачені законодавством строки з метою належного захисту прав та інтересів відповідача, що призвело до пропуску строку подання відзиву на позов.

Заявник просить врахувати те, що на території України введено воєнний стан, постійно оголошуються повітряні тривоги, систематично відсутня електроенергія.

Згідно з частиною першою статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин другої, шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Суд, дослідивши заяву Приватного сільскогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» про поновлення строку на подання відзиву на позов ОСОБА_1 , дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на таке.

Згідно з рекомендованим повідомленням 13 жовтня 2021 року відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками.

13 квітня 2023 року Ружинський районний суд Житомирської області отримав відзив на позовну заяву Приватного сільскогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок».

Переконливих доказів на підтвердження того, що перешкоджало Приватному сільскогосподарському підприємству «Агрофірма «Світанок» реалізувати свої повноваження, зокрема, як учасника справи у Ружинському районному суді Житомирської області суду не надано.

Сам факт запровадження воєнного стану в Україні та пов`язаних з цим обставин (повітряні тривоги, систематичні відключення електроенергії), без обґрунтування неможливості звернення до суду у встановлені строки у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення чи продовження цих строків. Крім того ухвала суду про відкриття провадження по справі була отримана відповідачем за 4 місяці до запровадження військового стану в Україні.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, провадження № 11-119заі22.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, Житомирська та Київська області не включені до територій можливих бойових дій, територій активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, тому немає об`єктивних підстав вважати, що факт тривання воєнного стану в Україні є безумовною перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Національні суди повинні враховувати можливість заявника ефективно представляти себе у суді (рішення Європейського суду з прав людини від 07 травня 2002 року у справі «Мак-Вікар проти Сполученого Королівства», заява № 46311/99, пункти 48 - 62; від 23 вересня 1998 року у справі «Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства», заява № 68416/01, пункт 61).

Держава не відповідальна за професійний юридичний захист особи у цивільній справі, незалежно від того, на яких умовах надається правова допомога - на умовах безкоштовної чи оплатної правової допомоги адвоката, крім особливих обставин (рішення ЄСПЛ від 30 березня 1999 року у справі «Tuzinski проти Польщі», заява № 40140/98, умови визначення про неприйнятність).

В обов`язки держави також не входить забезпечення необхідного балансу між ефективним доступом до суду з одного боку, та незалежністю професії юриста з іншого (рішення ЄСПЛ від 22 березня 2007 року у справі «Старощик проти Польщі», заява № 59519/00, пункт 135).

Верховний Суд, з урахуванням висновків ЄСПЛ, зазначає, що суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду.

Відповідач не навів обставин, які б свідчили про те що, він не мав можливості у встановлений строк звернутися до суду у будь-який зручний для нього спосіб, зокрема засобами дистанційного зв`язку (на офіційну електронну або поштову адреси Ружинського районного суду, через підсистему «Електронний суд»), та не надав доказів на їх підтвердження.

Відповідно до статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

ПСП «Агрофірма`Світанок» з 13 жовтня 2021 року обізнана про факт відкриття провадження по справі, мав об`єктивну можливість у межах розумних строків подати до суду відзив на позов, проте подав зі спливом тривалого часу.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин суд, дійшов висновку, що немає правових підстав для продовження ПСП «Агрофірма`Світанок» строку на подання відзиву на позов.

Представником відповідача було подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій просить до спірних відносин застосувати позовну давність.

Дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.07.2015 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "СВІТАНОК", як орендарем було укладено Договір оренди землі, предметом якого була земельна ділянка, загальною площею 3,1164 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1825284400:01:000:0452, розташована на території Малочернявської сільської ради Ружинського району Житомирської області, яка на праві власності належить позивачу (а.с.12-13).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого станом на 22.03.2021 р. вбачається, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯЖ №939030, виданий 14.08.2009 видавник: Ружинська районна державна адміністрація Житомирської області державним реєстратором Відділу державної реєстрації Ружинської державної районної адміністрації Житомирської області Польовою Л.Д. в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, по відношенню до зазначеної вище земельної ділянки (кадастровий номер 1825284400:01:000:0452, площею 3,1164 га, проведено державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право 18909145) (а.с.14).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи за №10080 від 10.02.2023 року яка проведена в рамках цивільної справи №291/1160/21:

-підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі: «Орендодавець», навпроти рукописного запису: « ОСОБА_1 » у примірнику Договору оренди землі (кадастровий номер:1825284400:01:000:0452), укладеного між гр. ОСОБА_1 та ПСП «Агрофірма «Світанок», в особі директора Цаплієнка Олега Ігоровича від 15.07.2015 року, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.143-150).

В суду, відсутні будь-які підстави вважати висновок судово-почеркознавчої експертизи, яка проведена по даному цивільному провадженні за клопотанням представника позивача, неналежним доказом, так як експерт був попереджений про кримінальну відповідальність.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту ч.3 ст.203 ЦК України випливає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носи), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, і що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Також позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній (не існує); реституція ж як спосіб захисту, застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося (саме це і стверджується позивачем і достеменно встановлено судом).

Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду згідно з Постановою від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача, в даному випадку зайняття та використання іншою особою земельної ділянки позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав.

Зайняття земельної ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем, в даному випадку орендарем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявленням вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що узгоджується із висновками викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року №755/9555/18 наголошує, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію права власності має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору (аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

Таким чином, представник позивача обґрунтовано звернувся з вимогами про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення із незаконного користування ПСП «Агрофірма «Світанок», посилаюсь на те, що спірний договір оренди від 15 липня 2015 року позивач не підписувала, його умови не погоджувала.

Суд констатує, що захист права власності гарантується як національним законодавством, так і ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29 листопада 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others vs. Ireland, № 12742/87), в якому вказано, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватись своєю власністю. В даному випадку зазначене сподівання, тобто те, на що розраховував позивач, було порушено відповідачем.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном за правилами ст. 391 ЦК України.

Таким чином, порушене відповідачем право позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом задоволення вимоги позивача про повернення йому земельної ділянки.

Вимога про скасування державної реєстрації неукладеного договору оренди є похідною до вимоги про повернення позивачу земельної ділянки, і в цьому випадку обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації буде також ефективним. Задоволення цих позовних вимог забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.13, 81,141, 263-265, 280, 289 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - Бойко Андрій Степанович до Приватного сільскогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» про скасування рішення про державну реєстрацію та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, зобов`язати Приватне сільскогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок», код за ЄДРПОУ-03754024, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 3,1164 га, кадастровий номер 1825284400:01:000:0452.

Скасувати рішення державного реєстратора Відділу державної реєстрації Ружинської державної районної адміністрації Житомирської області Польової Л.Д., індексний номер 33759581 від 08.02.2017р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: права оренди ПСГІ «Агрофірма «Світанок» на земельну ділянку площею 3,1164 га, кадастровий номер 1825284400:01:000:0452, строком дії 10 років, (номер запису про інше речове право -18909145).

Стягнути із Приватного сільскогосподарського підприємства "Агрофірма"Світанок" (місцезнаходження: 08652, Київська область, Васильківський район с.Ковалівка, вул.Леніна, буд.1, код ЄДРПОУ 03754024 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплочений нею судовий збір в сумі 1816,00 грн. (Одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок), та судові витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи в 16000,00 грн. (Шістнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Повне рішення по справі складено до 02.06.2023 року.

Сторони:

позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Приватне сільскогосподарське підприємство "Агрофірма"Світанок" (місцезнаходження: 08652, Київська область, Васильківський район, с.Ковалівка, вул.Монастирська, буд.1, код ЄДРПОУ 03754024);

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя О. В. Митюк.