Постанова

від 12.07.2023 по справі 707/1429/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року

м. Черкаси

Справа № 707/1429/21Провадження № 22-ц/821/751/23Категорія: 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

секретаря: Мунтян К.С.

прокурора: Куліш А.А.

учасники справи:

позивач: Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Будищенської сільськоїради Черкаськогорайону Черкаськоїобласті та Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ

відповідачі: ОСОБА_1 ,Свидівоцька сільська рада, ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду м. Черкасиапеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 березня 2023 року (ухваленого в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області під головуванням судді Тептюка Є.П) у справі за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до ОСОБА_1 , Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку з одночасним припиненням речового права на неї, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

30 червня 2021 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку з одночасним припиненням речового права на неї, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014, в частині відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:007:0090 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, оскільки, на думку прокурора, містить у своєму складі землі водного фонду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 58 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

При визначенні внутрішньої межі прибережної захисної смуги прокурор посилається на методичний матеріал ВБН 33-4759129-03-05-92 «Проектування, упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ», в якому пропонується визначати, що прибережна смуга, як природотехнічний елемент водоохоронної зони, що включає: пляжі, відмілини, берегові уступи, мілководдя і прибережні острови, зсувні ділянки, осипи, непридатні для використання землі.

При цьому, п.2.5 норм визначає, що внутрішньою межею прибережної смуги є акваторіальний рубіж мілководної зони. В свою чергу, мілководною зоною відповідно до ВБН є акваторія водоймища, що обмежена лінією нормального підпірного рівня (НПР) і глибиною до 2м.

Нормальний підпірний рівень Кременчуцького водосховища, відповідно до його водогосподарського паспорту, встановлений на позначці 81,00 мБс.

Для встановлення обставин перебування спірних земельних ділянок в межах прибережної-захисної смуги Кременчуцького водосховища прокурор надає лист ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», який повідомляє, що ними було здійснено геодезичні обміри та визначено геодезичні координати точок зовнішньої межі земельних ділянок (в тому числі спірної) від лінії, яка розташована на 100 м. від нормального підпірного рівня води (відмітка 81,00 мБС) Кременчуцького водосховища.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що спірна земельна ділянка, що відведена у приватну власність на підставі спірного розпорядження має у своєму складі землі водного фонду - прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища та власність Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Позивач вказує, що затвердження проекту та передача у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 порушує вимоги Земельного та Водного кодексів України в частині неможливості перебування таких земель у приватній власності. Вказане твердження має самостійне значення з точки зору визнання незаконним та скасування акта органу державної влади в порядку ст. 21 Цивільного кодексу України.

Крім того, зазначає позивач, при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність за рахунок земель, які знаходяться в межах прибережної захисної смуги, необхідна наявність висновку Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації.

Водночас, рішення Свидівоцькою сільською радою Черкаського району щодо затвердження будь-якої проектної документації із встановлення розмірів та меж прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, в межах спірної земельної ділянки не приймалось. Вказане підтверджується листом Свидівоцької сільської ради № 525/02-75 від 25.07.2017.

Крім того, прокурор, звертаючись з даним позовом зазначає, що він, керуючись положеннями ч.2 ст. 152 ЗК України та ст. 391 ЦК України, захищає право власника спірної земельної ділянки, а саме: держави в особі територіальної громади с.Свидівок в особі Будищенської сільської ради та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ та вимагає усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпорядження майном.

На піставі договору купівлі-продажу № 6485 від 01.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., речове право на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .

На посвідчення переходу відповідного речового права від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 державним реєстратором реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. винесено рішення №35940763 від 01.07.2017 із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Враховуючи наведене,заступник керівникаЧеркаської окружноїпрокуратури звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області із відповідним позовом та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив постановити судове рішення, яким:

- визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам», в частині відведення ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту за кадастровим номером 7124986000:04:007:0090 загальною площею 0,0965 га;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту за кадастровим номером 7124986000:04:007:0090, загальною площею 0,0965 га з одночасним припиненням речового права на неї.

- усунути перешкоди держави в особі територіальної громади с. Свидівок в особі Будищенської сільської ради та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, як титульного володільця, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту за кадастровим номером 7124986000:04:007:0090, загальною площею 0,0965 га, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 щодо її повернення на користь територіальної громади с. Свидівок в особі Будищенської сільської ради та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 09 вересня 2021 року до участі у справі залучено співвідповідачів - Свидівоцьку сільську раду та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що оскільки спірна земельна ділянка, на час передачі її у власність відповідачеві ОСОБА_2 , для ведення особистого селянського господарства, перебувала в межах населеного пункту села Свидівок, в передбачений законом спосіб відмежована від земель водного фонду, вибула з державної власності у передбачений законом спосіб та була передана в комунальну власність шляхом вилучення з державної, на момент передачі відповідачу відносилася до комунальної власності Свидівоцької сільської ради, за цільовим призначенням - для сільськогосподарського використання та належних доказів віднесення її до земель водного фонду та перебування її в межах прибережної захисної смуги суду не надано, тому вказана земельна ділянка у передбачений законом спосіб була передана за рахунок попередньо сформованої земельної ділянки, законному власнику нерухомого майна, яке на ній перебувало та перебуває.

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на позицію Верховного Суду в постанові від 14.12.2022 року справа (№ 126/2200/20) зазначив, що прокурор звернувшись з позовом в інтересах Держави в особі Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, діє недобросовісно, оскільки на момент прийняття рішення про передачу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, вона за поданням прокурора, який має діяти в державних інтересах, була вилучена з державної власності та передана до комунальної, з якої вже була передана у приватну власність відповідачеві.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 18 квітня 2023 року, перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури, вважаючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене із порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи та при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для вирішення спору по суті, просив скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Черкаської окружної прокуратури задоволити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга,зокрема,мотивована тим,що хоча спірна земельна ділянка на момент її передачі первинному власнику ОСОБА_2 відносилась до земель сільськогосподарського призначення, проте, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського та внутрішнього водного транспорту, а тому, на переконання прокурора, остання належить до земель водного фонду.

Крім того, прокурор вважає, що судом першої інстанції безпідставно відхилено надані суду письмові докази, які підтверджують обставини відсутності необхідних погоджень, обовязкової державної експертизи землевпорядної документації.

Прокурор зазначає, що висновок суду про відсутність порушення інтересів Черкаського управління захисних масивів дніпровських водовховищ у спірних правовідносинах не відповідає змісту ст. 396 ЦК України, оскільки спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель, попередньо відведених для будівництва та обслуговування Будище-Свидівської захисної дамби, знаходиться у державній власності та перебуває на балансі та оперативному віданні Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, яке є її обслуговуючої організацією.

Прокурор вважає, що обраний ним спосіб захисту порушеного права у повній мірі відповідає приписам ст. 15, 16, 391 ЦК України та ч. 2 ст. 152 ЗК України за належного складу сторін, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов необгрунтованого висновку про відмову у задовленні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 02 червня 2023 року, представник ОСОБА_1 адвокат Безпалий Є.П., вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить залишити рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 березня 2023 року без змін, а апеляційну скаргу першого заступникакерівника Черкаськоїобласної прокуратури залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи

Як вбачається із наявних матеріалів справи, в 1996 році відбулося встановлення меж землекористування для підготовки та видачі державного акту на право постійного користування землею Черкаському колективному сільськогосподарському рибопромисловому підприємству ім. Шевченка. Черкаським районним відділом земельних ресурсів була заведена відповідна справа, копія якої долучена позивачем (т.1 а.с. 35).

Рішення виконкому Черкаської районної ради народних депутатів від 10.06.1969 року вирішено затвердити акт на право користування землею Черкаській рибартилі ім. Шевченка. Вважати, що землекористування рибартилі ім. Шевченка розміщується на 8-ми окремих земельних ділянках (т.1 а.с. 41-43).

Відповідно до довідки Земельних ресурсів Черкаського району №76а/2, в постійному користуванні рибколгоспу ім. Шевченка, згідно земельно-облікових документів, станом на 01.01.1995 року, знаходиться 623,0 га земель, з них: на території Свидівоцької сільської ради народних депутатів 0,6 га, в складі якої перебуває і спірна земельна ділянка; дана обставина сторонами не оспорюється (т.1 а.с. 45).

Згідно актів обстеження на місцевості зовнішньої межі та погодження меж землекористування земельної ділянки рибколгоспу ім. Шевченка від серпня 1995 року, фактична загальна площа земельної ділянки, розташованої у с. Дахнівка становить 0,61 га. Суміжним землекористувачем є Черкаське регіональне управління водних ресурсів, представник якого, погодив межі по існуючих огорожах (т.1 а.с. 46-47).

Висновками контролюючих органів погоджено місце розташування, розмір і цільове використання земельних ділянок рибколгоспу ім. Шевченка. З них на території Свидівоцької сільської ради народних депутатів розташовано 0,61 га. (т.1 а.с. 48-53)

Розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 18.07.1996 року №320 затверджено матеріали справи про встановлення зовнішніх меж землекористування для підготовки та видачі державного акту на право постійного користування землею Черкаському колективному сільськогосподарському рибопромисловому підприємству ім. Шевченка, загальною площею 710,21 га, в тому числі: в адмінмежах Свидівоцької сільської ради народних депутатів 0,61 га (т.1 а.с. 54-55).

5 серпня 1996 року Черкаському колективному сільськогосподарському рибопромисловому підприємству ім. Шевченка у постійне користування надано 710,21 га земельних ділянок, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, Серії ЧР 17-79. Цільове призначення земельних ділянок визначено для сільськогосподарського використання. Визначено межі та суміжних землекористувачів.(т.1 а.с. 56-59).

З вищевказаних документів, долучених прокурором в якості доказів, суд вважає встановленою фактичну обставину, що земельна ділянка в адмінмежах Свидівоцької сільської ради площею 0,61 га, в склад якої входить і спірна земельна ділянка, станом на 1996 рік відносилася до категорії земель сільськогосподарського призначення, на ній були розміщені будівлі і споруди, а її межі були визначені та погоджені з суміжними користувачами, в тому числі із Черкаським регіональним управлінням водних ресурсів.

Черкаське УЗМДВ, в інтересах якого звернувся прокурор з даним позовом, не було ні власником, ні користувачем, ні суміжним землекористувачем земельної ділянки в адмінмежах Свидівоцької сільської ради площею 0,61 га, в склад якої входить і спірна земельна ділянка.

Відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 19.09.2007 року, комплекс з будинками відпочинку по АДРЕСА_1 належить акціонерному сільськогосподарському риболовецько-промисловому товариству закритого типу ім. Шевченка (т.1 а.с. 64-68)

З договору купівлі-продажу від 07.11.2007 року, вбачається, що акціонерне сільськогосподарське риболовецько-промислове товариство закритого типу ім. Шевченка продало ряду громадян, в тому числі ОСОБА_3 комплекс, який розташований на земельній ділянці Свидівоцької сільської ради, яка надана продавцю в постійне користування, згідно державного акта на право постійного користування, серії ЧР №17-79 (т.1 а.с. 69-72).

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.12.2007 року, слідує, що комплекс за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної власності, в частках по 1/5 належав ряду громадян, в тому числі ОСОБА_3 (т.1 а.с. 74-76)

8.10.2013 року ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 провели виділення в натурі часток з об`єкта нерухомого майна відповідно до висновку КП ЧООБТІ та зареєстрували вказане майно за окремими адресами (т.1 а.с. 76-79).

На підставі договору дарування від 04.12.2013, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у власність останнього, безоплатно, передано приміщення, а саме: складське приміщення з прибудовою під літерами «Е-1, с» - приміщення за номерами з 10-1 по 18-1, 18-2, загальною площею 114,1 м2, будинок відпочинку з відкритою верандою під літерами «К-1, к», загальною площею 51,6 м2, огорожа під № 1, свердловина під № 5, колодязь під № 6. Нежитлові приміщення, що перейшли у власність відповідача, розташовані по АДРЕСА_2 . Дані приміщення розміщені на земельній ділянці, яка надана акціонерному сільськогосподарському риболовецько-промисловому товариству закритого типу ім. Шевченка в постійне користування, згідно державного акта на право постійного користування, серії ЧР №17-79 (т.1 а.с. 99-103).

Рішенням 31 сесії VІ скликання Свидівоцької сільської ради № 31-12 від 30.08.2013 року, на виконання подання Черкаського міжрайонного екологічного прокурора від 18.05.2013 року, та керуючись положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної та комунальної власності у зв`язку з їх розмежуванням», було вилучено земельну ділянку №ІІ загальною площею 0,61 га (державний акт на право постійного користування, серії ЧР №17-79) у користувача Черкаського колективного сільськогосподарського рибопромислового підприємства ім. Шевченка та передано до земель комунальної власності Свидівоцької сільської ради. ( т.2. а.с. 71).

04.04.2014 року ПАТ ім. Шевченка, яке є правонаступником акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типа ім. Шевченка, в особі директора склало заяву, посвідчену нотаріусом, про те, що директор ознайомлений з рішенням Свидівоцьої сільської ради за №31-12 від 30.08.2013 року та не заперечує щодо оформлення Свидівоцькою сільською радою земельної ділянки №ІІ загальною площею 0,61 га (т.1 а.с. 98).

20.06.2014 року Свидівоцька сільська рада зареєструвала в свою комунальну власність дану земельну ділянку (кадастровий номер 7124986000:04:007:0086), цільове призначення земельної ділянки для сільськогосподарського використання (т.1 а.с. 87-89).

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 29.08.2014 року №42-4 надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 0,0965 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 . Пунктом 8 даного рішення вирішено рішення сесії сільської ради від 24.12.2013 року №34-9 «Про надання дозволу громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування обєктів нерухомості» вважати таким, що втратило чинність (т.1 а.с.85).

Згідно довідки за даними форми 6-зем, станом на 28.10.2014 року спірна земельна ділянка обліковувалася - як землі сільськогосподарського призначення, які знаходяться під будівлями та спорудами (т.1 а.с. 86).

З інформаційної довідки про об`єкт власності вбачається, що спірна земельна ділянка мала комунальну форму власності, перебувала в користуванні ОСОБА_2 , за функціональним призначенням для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с. 94).

15.12.2014 року відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації погоджено відведення земельної ділянки площею 0,0965 га, що розташована у АДРЕСА_2 , у власність ОСОБА_2 (т.1 а.с. 95).

3.12.2014 року Управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області погодило проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , площею 0,0965 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 96).

Відповідно до листа Свидівоцької сільської ради від 25.07.2017 року №525/02-75 проект землеустрою по встановленню прибережно-захисної смуги на території Свидівоцької сільської ради не розроблявся, межі в натурі не виносилися (т.1 а.с. 107-109).

Рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам», було затверджено проект та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту (т.1 а.с. 26).

На піставі договору купівлі-продажу № 6485 від 01.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., речове право на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 , яка є її власником і на даний час. (т.1 а.с. 112-114).

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури не підлягаєдозадоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення місцевого суду відповідає вказаним вимогам, з огляду на наступне.

Статтями 13 та 14 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу, від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. ст. 19, 20 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із ч. 2 ст. 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, ст. 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

За змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

За положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст. ст. 60, 62 ЗК України та ст. ст. 1, 88, 90 ВК України.

Відповідно до ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Існування прибережних захисних смуг та їх розмірів передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України).

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Крім того, за положеннями ст. 88 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Містобудівна документація це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій (ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про основи містобудування»).

Різновидом містобудівної документації є генеральний план населеного пункту містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Таким чином, прибережна захисна смуга являє собою частину водоохоронної зони, визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року, справа № 14-317цс19 (469/1044/17), зауважувала, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає відсутність самої прибережної захисної смуги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року, справа № 372/1684/14-ц дійшла висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам ст. 83, 84 цього Кодексу.

Наведений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц(провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).

Вищевказані положення Закону підлягають застосуванню, якщо буде безспірно доведено, що спірна земельна ділянка дійсно належить до земель водного фонду.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено в процесі розгляду справи, що Свидівоцькою сільською радою Черкаського району Черкаської області не приймалось жодних рішень відповідно до ст. 88 ВК України зі встановлення прибережної захисної смуги, відповідно, виготовлення документації із землеустрою та відображення прибережної захисної смуги у містобудівній документації.

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, в обгрунтування віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, посилається на лист Управління екології та природних ресурсів від 30.06.2017 року №02-45/1939, відповідно до якого, документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за кадастровими номерами 7124986000:04:007:0090; станом на 30.06.2017 року не надходила (т.1. а.с. 110);

Лист з Державного агентства водних ресурсів від 21.08.2017 року №167-13391 вих.17, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в тому числі спірної, Держводагентством не погоджувалися (т.1. а.с. 119);

Лист Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16.11.2017 року, в якому зазначено, що відсутність окремого проекту земелустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри визначені законом, а тому, на думку управління, рішення Свидівоцької сільської ради від 23.12.2014 року №47-5 про затвердження проектної документації та відведення у власність громадянам земельних ділянок в тому числі спірної, для ведення особистого селянського господарства, прийнято з порушенням вимог ст.ст. 59,60,186-1 ЗК, ст. 88 ВК та ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» (т.1. а.с. 132-134).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про недостатність доказів, які б однозначно стверджували віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Суд апеляційної інстанції із таким висновком суду першої інстанції погоджується і вважає, що доводи прокурора про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду з посиланням на вищевказані листи за умови відсутності інших доказів, які б однозначно підтверджували чи спростовували дану обставину, є передчасними.

Адже, лист - це лише один із способів обміну інформацією та, в даному випадку, виключно таке листування не може свідчити про належність земельної ділянки до земель водного фонду.

Крім того, наявність у матеріалах справи інформації Черкаського регіонального управління водних ресурсів від 28.07.2017 року №563/11 та від 06.12.2017 року №891/11, відповідно до якої за даними кадастрової карти спірна земельна ділянка знаходиться в межах пікетів 62-64 Будище-Свидівської захисної дамби, без зазначення у ній розмірів та характеристик земельної ділянки та відповідних доказів, також не може бути беззаперечним фактом належності частини спірної земельної ділянки до Будище-Свидівоцької захисної дамби.

До того ж, апеляційний суд враховує, що згідно вказаних вище листів зазначено, що управління за достовірність наданої інформації не несе відповідальність через те, що на публічній кадастровій карті Державною службою України з питань картографії та кадастру здійснюються заходи із виправлення помилок (т.1 а.с. 123).

Також апеляційний суд звертає увагу, що земельна ділянка, на якій знаходиться Будище-Свидівоцька захисна дамба, не має меж та певного місця розташування, а відповідно до законодавства України межі даної дамби не встановлені Законом. Разом з тим, зовнішні межі спірної земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:007:0090 встановлені та мають відповідно до чинного законодавства установлені межі, певне місце розташування з визначеними щодо них правами. Аналізуючи встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні обгрунтовані підстави однозначно стверджувати про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах Будище-Свидівоцької дамби та в нормативних розмірах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро.

З огляду на вищевказані обставини, встановлені в ході судового розгляду справи, вбачається, що станом на момент передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , остання не була віднесена до земель водного фонду, а за функціональним призначенням відносилася до земель сільськогосподарського призначення, на даній земельній ділянці були розташовані господарські будівлі та споруди, частина з яких перебувала у власності ОСОБА_2 та як власнику нерухомості йому і була надана спірна земельна ділянка площею 0,0965 га з загального масиву площею 0,61 га.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення та вилучення її з земель водного фонду було здійснено на підставі розпорядження Голови Черкаської РДА від 18.07.1996 року, оскільки саме даним розпорядженням було затверджено матеріали про встановлення зовнішніх меж ряду земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки площею 0,61 га, за рахунок якої, в подальшому, ОСОБА_2 була надана у власність спірна земельна ділянка. На підставі вищевказаного розпорядження було видано державний акт на право постійного користування рибколгоспу ім.Шевченка, в якому і зазначено цільове призначення - для сільськогосподарського використання.

Встановлення меж земельної ділянки відбулося за погодженням, в тому числі , із управлінням водних ресурсів в Черкаському районі, інспекцією екологічної безпеки в Черкаському районі, Черкаською санітарно-епідеміологічною інспекцією. Начальник Черкаського РУ водних ресурсів 05.08.1995 року підписав акт погодження зовнішніх меж, а Черкаський РУВР був визначений як суміжний землекористувач.

Враховуючи вище встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами неправомірність рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам», як і неправомірності надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту (т.1 а.с. 26).

Також,за викладенихвище обставин,апеляційний судвідхиляє доводиапеляційної скаргипро те,що Черкаськеуправління захиснихмасивів дніпровськихводовховищ єстороною даногоспору тапрокурор обгрунтованозвернувся зданими вимогамив йогоінтересах,так якспірна земельна ділянка була сформована за рахунок земель, попередньо відведених для будівництва та обслуговування Будище-Свидівської захисної дамби, знаходилася у державній власності та на балансі і оперативному віданні Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, яке є її обслуговуючою організацією.

Як було зазначено вище, спірна земельна ділянка вибула із власності держави шляхом відмежування державної та комунальної власності, тобто в передбачений законом спосіб була передана до комунальної власності органу місцевого самоврядування.

За вірними висновками суду першої існтанції, вже на момент прийняття рішення про передачу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, остання за поданням прокурора, який має діяти в державних інтересах, була вилучена з державної власності та передана до комунальної, з якої вже була передана у приватну власність відповідачеві. До того ж, жодних доказів того, що Будище-Свидівська дамба взагалі є гідротехнічною спорудою суду не надано, а посилання на те, що у 1955 році була виділена земельна ділянка під будівництво не свідчить про те, що дана споруда була побудована, перебуває у власності чи користуванні експлуатуючої організації, перебуває на балансі експлуатуючої організації і внесена до реєстру гідротехнічних споруд.

Колегія суддів звертає увагу, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач, насамперед, повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Оскільки прокурором не доведено передбаченими цивільним процесуальним законодавством засобами доказування належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду, а також те, що оскаржуване рішення сільської ради є незаконним, колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про відсутність обгрунтованих підстав для задоволення вимог прокурора про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку з одночасним припиненням речового права на неї, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що апеляційна скарга залишається без задоволення, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргупершого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 березня 2023 року у справі за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до ОСОБА_1 , Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку з одночасним припиненням речового права на неї, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко

(повний текст постанови суду складено 14 липня 2023 року)