Вирок

від 13.07.2023 по справі 638/6520/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/6520/23

Провадження №1-кп/638/1415/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали кримінального провадження № 12023221200001112 від 11 травня 2023 року за обвинуваченням :

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, українця, громадянина України, із середньої освітою, має незакінчену освіту технологу громадського харчування, розлученого, утриманців не має, офіційно не працевлаштованого, інвалідності спростовує, зі слів має хронічні захворювання, зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше неодноразово засудженого, у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-

встановив:

ОСОБА_4 08.05.2023 о 15 год. 31 хв., у період дії воєнного стану, поширеного на території України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України № 2102-I від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», зайшов до торгівельного залу магазину «Єва», де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «РУШ», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Двадцять третього Серпня, буд.47.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, діючи умисно, повторно, ОСОБА_4 , упевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто діючи таємно, підійшов до торгівельної полиці з парфумованою водою, де шляхом вільного доступу, взяв з полиці тестер парфумованої чоловічої води «Moschino Boy Toy» 100 мл, вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 649М складає 1591 гривня 67 копійок, який поклав у кишеню кофти та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, покинув приміщення магазину «Єва», розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 , обернувши викрадене майно на власну користь, спричинив ТОВ «РУШ» матеріальну шкоду у розмірі 1591 грн. 67 коп.

Крім того 23.05.2023 о 10 год. 40 хв., ОСОБА_4 , у період дії воєнного стану, поширеного на території України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України № 2102-I від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», зайшов у приміщення магазину «Телемарт», який розташований за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 17.

Перебуваючи у приміщенні зазначеного магазину, ОСОБА_4 побачив на торговій полиці ноутбук марки «Gigabyte G5 MF», модель «G5_MF-E2KZ333SD», у корпусі чорного кольору, що належить ТОВ «Дрімкомп», вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №610М від 07.06.2023, - 43 999 грн. У цей час у ОСОБА_4 раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме ноутбуку марки «Gigabyte G5 MF» модель «G5_MF-E2KZ333SD».

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, упевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, від`єднав від мережі ноутбук марки «Gigabyte G5 MF», модель «G5_MF-E2KZ333SD», та сховавши його під верхній одяг, покинув місце вчинення злочину.

Таким чином, ОСОБА_4 , обернувши викрадене майно на власну користь спричинив ТОВ «Дрімкомп» матеріальну шкоду у розмірі 43 999,00 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення, за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. Розкаявся у скоєнні злочину, та пояснив, що 08 травня 2023 року він зайшов до магазину « Єва» по вул. Двадцять третього серпня в м. Харків, на поличці побачив парфюм, аромат йому сподобався, тому він відірвав наліпку зі штрихкодом та поклав вказаний парфюм до карману, виніс його з магазину, а у подальшому на зупинці транспорту продав його за 200,00 гривень. Кошти витратив на продукти харчування. 23 травня 2023 року він також зайшов до магазину на площі Незалежності 17 з технікою, та побачив, що ноутбук не прикріплений та не має наліпок, які б могли спрацювати на виніс з магазину, тому він взяв вказаний ноутбук поклав його під куртку, виніс його з магазину та на зупинці транспорту продав його перехожому за сім тисяч гривень. Вказані кошти витратив на ліки. Розумів, що вчинив неправильно, розкаявся у скоєному.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий представник ТОВ « Дрімкомп» у судове засідання не з`явився, повідомив, що не має бажання бути присутнім у судовому засідання, позовні вимоги заявлені. Просив справу розглядати за його відсутності, задовольнити позов.

Представник ТОВ « РУШ» у судове засідання з`явився. Просив призначити покарання на розсуд суду. Позов не заявлено.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 офіційно не працюючий, раніше неодноразово судимий, судимість не знята, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, утриманців не має, інвалідності спростовує, хронічні захворювання зі слів має.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив тяжкий злочин.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд вважає розкаяння у скоєнні злочину, обставин які обтяжують покарання суд не встановив.

ОСОБА_4 засуджений вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 23 березня 2023 року за ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України до п`яти років позбавлення волі з застосуванням ст. 75,76 КК України іспитовим строком три роки.

Вказане кримінальне правопорушення за ч.4 ст. 185 КК України ОСОБА_4 вчинив у час іспитового строку.

Приписами ст. 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Статтею 91 КПК України, серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачено подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання.

Крім того, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

За ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Тому ці обставини у сукупності свідчать про те, що призначення судом обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.75 КК України є несправедливим, немотивованим і занадто м`яким та таким, що не буде сприяти виправленню обвинуваченого.

Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, що відповідатиме ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Судові витрати неоюхідно стягнути з ОСОБА_4 .

Крім цього, обвинуваченому у кримінальному провадженні під час досудового слідства та на стадії судового розгляду запобіжний захід обирався у вигляді тримання під вартою. У судовому засіданні прокурор не заявляв клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу - тримання під вартою на стадії судового розгляду, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та виконання ним вироку суду. При вирішенні даного питання суд враховує ризики, передбачені ст.177 КПК України, призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, та з метою забезпечення виконання судового рішення вважає за необхідне запобіжний захід обраний у відношенні засудженого ОСОБА_4 відповідно до ухвали від 08 червня 2023 року Дзержинського районного суду міста Харкова, залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі « Харківський слідчий ізолятор ».

Суд, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, вважає за необхідне строк відбування покарання обраховувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 з 08 червня 2023 року.

Позовні вимоги ТОВ « РУШ» не заявлені.

Позовні вимоги заявлені ТОВ « Дрімкомп» до ОСОБА_4 про стягнення суми 43999,00 гривень. У судовому засіданні ОСОБА_4 позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.

За ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За ч. 4 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

За ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

З огляду на вказане, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягать задоволенню.

Судові витрати необхідно стягнути з ОСОБА_4 .

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально виконавчій установі закритого типу.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 23 березня 2023 року за ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України, остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді п`яти років одного місяця позбавлення волі, з відбуттям покарання в кримінально виконавчій установі закритого типу.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обраховувати з 08 червня 2023 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний у відношенні засудженого ОСОБА_4 залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі « Харківський слідчий ізолятор ».

Позов ТОВ « Дрімкомп» до ОСОБА_4 про стягнення суми- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ « Дрімкомп» ЄДРПОУ 44226754 суму матеріальної шкоди у сумі 43999,00 ( сорок три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень).

Речові докази, відповідно до постанови від 07 червня 2023 року, квитанція 2425, порядковий номер 2425 від 13 червня 2023 року- повернути ОСОБА_4 , DVD- диски відповідно до постанов від 07 червня та від 14 червня 2023 року- зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави суму судових витрат на проведення судових експертиз по вказаному кримінальному провадженню у сумі 716,94 гривень по експертизі № 610М від 07.06.2023, та суму 716,94 гривень за проведення експертизи № 619М від 16.06.2023.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому, представникові потерпілого та прокуророві негайно вручити копію вироку.

Суддя ОСОБА_6 .