Ухвала

від 11.07.2023 по справі 203/4866/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1475/23 Справа № 203/4866/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року м.Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого, судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

підозрюваного ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2023 року про арешт майна,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2023 року, клопотання слідчогозадоволено,накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 12.01.2023 року обшуку транспортного засобу марки Audi А4, білого кольору, 2017 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_9 , а саме на грошові кошти у розмірі 153 500,00 грн (сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Обґрунтовуючи прийняте рішення слідчий суддя вказав, що слідчим доведенона підставівимог статей98,167КПК України вилученев ходіобшуку майно грошовікошти маєознаки речовогодоказу таможе матизв`язок зпредметом кримінальногоправопорушення,а накладенняарешту вцьому випадкує розумнимта співрозмірнимобмеженням прававласності. Крім того, слідчим суддею зазначено, що не приймаються до уваги доводи стосовно необхідності накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2023 року скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого про накладання арешту на грошові кошти вилучені під час обшуку транспортного засобу відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що слідчим суддею не враховано, що слідчим до клопотання не долучено належних доказів обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_9 підозри, так як органом досудового розслідування не доведено, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , тобто особи на яких були оформлені банківські картки є померлими. Зауважує, що грошові кошти з моменту зарахування їх на рахунок осіб власників карток вже не є грошовими коштами Пенсійного фонду України або держави, а є безпосередньо грошовими коштами власників карток, у зв`язку з чим держава в особі ПФ України не може бути потерпілою стороною у даній справі.

Вказує на те, що вилучені грошові кошти були зняті ОСОБА_9 для наступної передачі їх власникам та знаходились у нього на законних підставах зі згоди останніх, що підтверджується їх власноручно написаними заявами.

Вважає, що слідчим суддею не враховано, що жодна фізична чи юридична особа із заявою про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення щодо неї не зверталася, доказів на підтвердження факту отримання грошових коштів за померлих на тимчасово окупованій території слідчим не надано.

Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційної скарги і наполягали її задоволені; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг; перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд виходить з наступного.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів, дослідивши клопотання слідчого та надані до нього матеріали, погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для накладення арешту на грошові кошти, вилучені під час проведення 12.01.2023 року обшуку в автомобілі AUDI A4, білого кольору, 2017 року виробництва, VIN: НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9 .

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №42022040000000199 від 21.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Згідно із витягом з ЄРДР, органом досудового розслідування встановлено протиправну діяльність невстановленої групи громадян, які із використанням комп`ютерної техніки, мобільного зв`язку, мережі Інтернет, яка здійснює організовану злочинну діяльність, спрямовану на заволодіння чужим майном або придбання права на майно у великих розмірах шляхом обману чи зловживання довірою.

Старший слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 звернувся до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку в автомобілі AUDI A4, білого кольору 2017 року виробництва, VIN: НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9

04 січня 2023 року слідчим суддею Кіровського районного суду м. Дніпропетровська клопотання слідчого задоволено, надано дозвіл на проведення обшуку вказаного транспортного засобу, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення комп`ютерної та розмножувальної техніки; мобільних телефонів; магнітних та електронних засобів зберігання та передачі інформації; банківських карток; грошових коштів, здобутих злочинним шляхом.

12 січня 2023 року о 19:44 год. проведено обшук автомобіля AUDI A4, в результаті проведення якого було виявлено та вилучено, серед іншого: грошові кошти у розмірі 153 500,00 грн (сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Постановою слідчого від 13.01.2023 року було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42022040000000199 від 21.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, майно, вилучене під час проведення 12.01.2023 року обшуку транспортного засобу марки Audi А4, білого кольору, 2017 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_9 , а саме грошові кошти у розмірі 153 500,00 грн (сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

26 травня 2023 року, після усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду від 11.05.2023 року, прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт вказаного майна, в якому на обґрунтування підстав та мети арешту майна зазначив, що даний захід необхідний з метою збереження вказаного майна як речового доказу.

На думку колегії суддів, зазначене клопотання було подано до слідчого судді з урахуванням рішення суду апеляційної інстанції від 11.05.2023 року, та під час постановлення оскаржуваного рішення слідчий суддя мав достатні відомості про те, що вилучене під час обшуку майно може мати відношення до кримінального правопорушення, оскільки воно могло бути набутим в процесі здійснення останнім своєї протиправної діяльності, яка інкримінується в рамках даного кримінального провадження, а отже вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та є речовими доказами у кримінальному провадженні. Таким чином, слідчий суддя надав їм належну оцінку і прийняв законне та обгрунтоване рішення про його арешт у такому статусі.

Доводи апелянта про те, що в даному випадку відсутні підстави для накладення арешту на грошові кошти, оскільки на його думку пред`явлена ОСОБА_14 підозра є безпідставною, колегія суддів вважає необгрунтованмим, оскільки наявні в матеріалах клопотання письмові докази дозволяють грунтовано припускати причетність ОСОБА_9 до вчинення розслідуваного кримінального правопорушення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_9 злочину полягає у протиправному заволодінні шляхом обману грошовими коштами, призначеними для пенсійних виплат на користь осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, шляхом використання банківських карток, відкритих на ім`я вказаних осіб.

Згідно із протоколом обшуку від 12.01.2023 року, в автомобілі Ауді А4, д/н НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_9 , було виявлено 33 банківських картки, відкриті на ім`я різних осіб, з чеками до них, готівкові грошові кошти та мобільний телефон, який підозрюваний при його вилученні намагався розбити.

Відповідно до протоколу обшуку від 12.01.2023 року, за місцем проживання ОСОБА_9 було виявлено та вилучено зокрема 714 шт. банківських карток, відкритих на ім`я різних осіб.

Згідно із протоколом огляду від 31.01.2023 року, у телефоні, виявленому та вилученому у ОСОБА_9 під час огляду його автомобіля, було виявлено листування у мобільних додатках, зміст якого дозволяє грунтовно припускати використання принаймні частини банківських карток, виявлених та вилучених в ОСОБА_9 , для шахрайського заволодіння грошовими коштами.

Крім того обгрунтованість підозри ОСОБА_9 прокурор підтверджує: показаннями співробітника Луганського відділення АТ Ощадбанк ОСОБА_15 , який зазначив, що на прохання ОСОБА_9 відкривав та пролонгував банківські картки на ім`я різних невідомих йому осіб пенсійного віку без їх присутності, які у подальшому передавав ОСОБА_9 для подальшого використання; показаннями нотаріуса ОСОБА_16 , яка повідомила, що за вказівкою ОСОБА_9 завірила та передала йому для подальшого використання у банківській установі 9 довіреностей від невідомих їх мешканців Луганської області, які фактично присутні не були і вказані довіреності не підписували.

З наведених обставин слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_9 в обсязі, достатньому для вирішення питання про арешт речових доказів, з яким колегія суддів погоджується.

При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

З огляду на вищенаведене не можуть бути прийняті до уваги доводи сторони захисту щодо необгрунтованості підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, які зводяться до посилання на обставини, що підлягають встановленню у межах досудового розслідування, зокрема на те, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 є живими особами, та надання на їх підтвердження доказів, що можуть як бути, так і не бути достовірними, і підлягають перевірці слідчим шляхом.

Зазначені обставини підлягають встановленню у визначеному законом порядку у межах досудового розслідування, а тому з урахуванням сутності питання, що є предметом апеляційного перегляду, та стадії кримінального провадження, на якій воно порушене, детальний аналіз вказаних матеріалів та надання їм оцінки є передчасним.

Погоджуючись з висновками слідчого судді, колегія суддів вважає, що з урахуванням вищенаведеного є підстави ґрунтовно припускати, що грошові кошти, на які був накладений арешт, є предметом кримінально протиправних дій та були набуті кримінально протиправним шляхом, можуть бути використані для доказування обставин, що мають значення для кримінального провадження, зокрема факту заволодіння грошовими коштами, а отже відповідають критеріям речових доказів та підлягають арешту у такому статусі.

Посилання апелянта на те, що зазначені грошові кошти були зняті ОСОБА_9 для подальшої їх передачі власникам, а тому знаходилися в нього на законних підставах, колегія суддів вважає такими, що не обгрунтовують апеляційні вимоги, оскільки питання джерела та добросовісності набуття ОСОБА_9 вказаних грошових коштів є предметом досудового розслідування, сприяти якому і має накладення на них арешту.

Одночасно належить зазначити, що інші особи, які вважають себе власниками грошових коштів, вилучених в ОСОБА_9 , не позбавлені можливості порушити питання про повернення їм вказаних коштів.

Доводи апелянта стосовно того, що в матеріалах справи відсутні заяви від потерпілих про вчинення ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що розслідуване кримінальне правопорушення було виявлено з інших джерел, а саме в процесі проведення комплексу заходів УМП ГУНП в Дніпропетровській області, спрямованих на виявлення організованих груп осіб, у межах якого встановлено групу громадян, які із використанням комп`ютерної техніки, мобільного зв`язку, в мережі Інтернет здійснюють організовану злочинну діяльність, спрямовану на заволодіння чужим майном або придбання права на майно у великих розмірах. В рамках досудового розслідування було встановлено, що до вказаної схеми причетний ОСОБА_9 .

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2023 року про арешт майна - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4