Ухвала

від 10.07.2023 по справі 203/2076/21

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/2076/21

Провадження № 1-кп/0203/566/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

представника потерпілого - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Дніпрі кримінальне провадження №62019170000001249 від 09.12.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважала за можливе призначити судовий розгляд. Інших клопотань не заявляла.

Захисник ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заперечував проти призначення справи до судового розгляду. Захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_7 подали клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. В обґрунтування клопотання послались на те, що вказаний обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, зокрема ч. 4 ст. 110 КПК, п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, п. 6 абз. 2 ч. 1 ст. 277 КПК України, що призвело до порушення прав обвинуваченого бути негайно і детально поінформованим про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, як це передбачено ст. 6 ч. 3 п. «а» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Раніше обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні вже було повернуто прокурору ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 р. в порядку п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України, як такий, що не відповідає вимогами ч.4 ст. 110, п.5 ч.2 ст. 291 КПК України для належного оформлення.

Переглядаючи в апеляційному порядку вищезазначену ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів Дніпровського апеляційного суду лише частково не погодилася із висновками суду першої інстанції, та, в цілому, ухвалою від 09.03.2023 залишила ухвалу суду першої інстанції без змін, однак стороною обвинувачення при складанні 04.04.2023 року нового обвинувального акту, в супереч положенням ст. 129-1 ч. 1 Конституції України, ст. ст. 21 ч.2, 533 ч.1 КПК України щодо обов`язковості судових рішень, не виконано вказівки Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, зазначені в ухвалі від 23.01.2023 року про повернення обвинувального акту прокурору, та було допущено нові порушення вимог КПК України, що призводять до істотного порушення прав обвинуваченого ОСОБА_6 .

Разом з тим, при складанні обвинувального акту, який наразі надійшов на розгляд Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, було істотно порушено як вимоги кримінального процесуального закону, так і основоположні права обвинуваченого ОСОБА_6 , гарантовані ст. 6 ч.1, ч. 3 п. «а» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, відповідно до обвинувального акту дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 2 ст. 364 КК України як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Проте, викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення взагалі не містять посилання на будь-яких інших фізичних осіб, як це встановлено під час досудового розслідування, з метою отримання якими неправомірної вигоди діяв, за версією обвинувачення, ОСОБА_6 .

Отже, обвинувачення є незрозумілим, оскільки невідомо, в інтересах яких саме інших фізичних осіб, за версією обвинувачення, діяв ОСОБА_6 .

При викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, прокурором зазначено про те, що ОСОБА_6 діяв з метою отримання для себе неправомірної вигоди у невстановленому розмірі та у невстановлений спосіб від раніше незнайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Повертаючи ухвалою від 23.01.2023 обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні прокурору для усунення недоліків, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, з висновками якого погодився Дніпровський апеляційний суд, в тому числі, вказав, що в обвинувальному акті не зазначено, з метою отримання якої саме вигоди, в якому розмірі неправомірної винагороди діяв ОСОБА_6 .

Проте, наведене прокурором в обвинувальному акті формулювання щодо того, що ОСОБА_6 діяв з метою одержання для себе неправомірної вигоди «у невстановленому розмірі та у невстановлений спосіб» свідчить про істотну неконкретність та незрозумілість обвинувачення.

Вказане твердження сторони обвинувачення є не логічним, в світлі самої можливості отримання вигоди від незнайомих осіб. Крім того, неможливо отримати вигоду у невстановленому розмірі та невстановлених слідством спосіб, тим більш від незнайомих осіб.

Така істотна неконкретність обвинувачення не відповідає принципу юридичної визначеності, який є невід`ємною складовою загальної засади кримінального провадження, визначеної ст. 8 КПК України, верховенство право, а також порушує основоположне право ОСОБА_6 на захист внаслідок незрозумілості обвинувачення та неможливості адекватної відповіді на такі занадто загальні, абстракті формулювання обвинувачення.

Також це свідчить про невиконання прокурором вказівок суду першої інстанції, викладених в ухвалі від 23.01.2023 року.

Не наведено в обвинувальному акті й обставин, як вони встановлені на досудовому розслідуванні, з яких можна було б зрозуміти, у яку дату (період часу) та за яких обставин у ОСОБА_6 виник прямий умисел на вчинення дій з метою отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Зазначення дати (періоду часу), коли на думку обвинувачення у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, та інших вказаних обставин має істотне значення для підготовки ОСОБА_6 до свого захисту та адекватної відповіді на висунуте обвинувачення, з огляду також на те, що під час досудового розслідування встановлено та вказано безпосередньо в обвинувальному акті, що ОСОБА_6 своєчасно, на виконання основних функції ввіреного йому управління, було складено та направлено до суду протоколи про порушення митних правил ОСОБА_8 (№ 0030/11000/19 від 22.02.2019 та № 0027/11000/19 від 18.02.2019) та ОСОБА_9 (№ 0023/11000/19 від 11.02.2019) за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 483 Митного Кодексу України.

Як вбачається із постанов суддів Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2019 у справі № 203/938/19, від 13.05.2019 у справі № 203/1093/19 та від 02.08.2019 у справі № 203/1058/19, ухвалених за результатами розгляду справ за вказаними протоколами про порушення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 митних правил, на них було накладено адміністративне стягнення, передбачене санкцією ст. 483 ч.1 МК України, у вигляді штрафу з конфіскацією транспортних засобів.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 290 МК України передбачено припинення обов`язку зі сплати митних платежів, якщо товари конфіскуються відповідно до цього Кодексу.

При цьому, рішеннями судів першої інстанції та апеляційної у вказаних справах підтверджено, що вказані протоколи про порушення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 митних правил надійшли до суду вчасно, до спливу передбаченого ст. 467 Митного кодексу України строку накладення адміністративного стягнення.

Отже, у разі, якщо ОСОБА_6 діяв з метою отримання для себе від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 неправомірної вигоди, - є алогічними його ж дії по складанню та направленню до суду відносно цих же осіб протоколів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 483 МК України, за що цим особам загрожувало покарання, яке в грошовому еквіваленті (сума штрафу і вартість транспортних засобів, які підлягали конфіскації) в багато разів перевищує розмір ймовірних збитків, заподіяних Державі, зазначений в обвинувальному акті.

Крім того, всупереч ухвалі суду про повернення первісного обвинувального акта прокурору, в обвинувальному акті не зазначено обставин, як вони встановлені на досудовому розслідуванні, коли саме та за яких обставин у ОСОБА_6 виник прямий умисел діяти в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Незазначення прокурором в обвинувальному акті обставин, які він вважає встановленими на досудовому розслідуванні, щодо дати (періоду часу) та обставин, за яких у ОСОБА_6 виник прямий умисел на вчинення дій з метою отримання неправомірної вигоди, свідчить також про невиконання прокурором вказівок суду першої інстанції.

Прокурором в обвинувальному акті зазначено, що обов`язок вчинити певні дії було покладено на ОСОБА_6 , як на заступника начальника-начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародній взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС, - відповідно до п.п. 1.4, 1.5, 1.6 Посадової інструкції, затвердженої в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС; п. 2.2.4.2, 2.2.8.2, 2.2.8.6, 4.3, 4.48, 5.1 Положення про управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС, затвердженого наказом Дніпропетровської митниці ДФС № 11 від 18.01.2019, та п.п. 2.3. Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами державної фіскальної служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, затверджених наказом голови ДФС України № 856 від 12.10.2016 року.

Між тим, наведеними в обвинувальному акті положеннями Посадової інструкції заступника начальника-начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС та Положенням про управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС, затвердженому Наказом Дніпропетровської митниці ДФС, - не передбачено конкретного обов`язку щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованих дій у зв`язку із займаною посадою.

Стосовно наведених в обвинувальному акті положень Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами державної фіскальної служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, затверджених наказом ДФС України від 12.10.2016 № 856 (далі - Методичні рекомендації), - самим прокурором в обвинувальному акті зазначено про те, що згідно п.п.1.1. вони ...рекомендуються для застосування посадовими особами органів Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) при організації та проведенні документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів, фізичних осіб підприємців (, оформленні документів у ході цих перевірок та реалізації їх матеріалів.

Між тим, в обвинувальному акті зазначено, що гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є фізичними особами та не є фізичними особами- підприємцями.

Повертаючи ухвалою від 23.01.2023 обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні прокурору для усунення недоліків, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, з висновками якого погодився Дніпровський апеляційний суд, в тому числі, вказав, що обвинувальний акт не містить відомостей про те, в силу якого нормативного акту передбачено обов`язок відповідних підрозділів ДФС України по вчиненню дій, обумовлених п. 2.3. Методичних рекомендацій, при організації та проведенні документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи платників податків - фізичних осіб».

Прокурором в новому обвинувальному акті від 04.04.2023 у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 зроблено посилання на п. 1.2 Методичних рекомендацій, при організації та проведенні документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи платників податків, яким передбачено можливе застосування цих Методичних рекомендацій у частині, що відповідає положенням Митного кодексу, при проведенні документальних невиїзних перевірок громадян (які не є громадянами- підприємцями).

Однак положення п. 1.2 Методичних рекомендацій містять лише вказівку про можливість, але не про обов`язковість поширення цих Методичних рекомендацій. Обвинувальний акт не містить відомостей про те, в силу якого нормативного акту передбачено саме обов`язок, а не можливість, відповідних підрозділів ДФС України по вчиненню дій, обумовлених п. 2.3. Методичних рекомендацій, при організації та проведенні документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи платників податків - фізичних осіб.

Вищевказане свідчить про наявність суттєвих протиріч в обвинувальному акті, та залишається незрозумілим, яким чином та чому ОСОБА_6 був саме зобов`язаний використовувати вимоги «Методичних рекомендацій» відносно фізичних осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

23.10.2020 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні підозра ОСОБА_6 не змінювалася.

В повідомленні про підозру від 23.10.2020, як і в обвинувальному акті від 28.05.2021, зазначено, що ОСОБА_6 , вчинив вказаний злочин з метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Не містилося у повідомленні про підозру від 23.10.2020, як і у обвинувальному акті від 28.05.2021 й посилання на положення п. 1.2. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами державної фіскальної служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, затверджених наказом голови ДФС України № 856 від 12.10.2016 року.

Між складанням першого та другого обвинувального акту стороною обвинувачення не було вчинено жодних процесуальних дій, у тому числі, не змінювалося повідомлення про підозру, не було здобуто будь-яких нових доказів, які б надавали можливість змінити осіб на особу, з метою одержання неправомірної вигоди якими нібито діяв ОСОБА_6 , тим більш визнаючи факт отримання цієї вигоди від раніше незнайомих осіб.

Однак, фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені прокурором в обвинувальному акті від 04.04.2023 істотно відрізняється від фактичних обставин кримінального правопорушення, наведених у повідомленні про підозру від 23.10.2020 року, та в новому обвинувальному акті прокурором вже зазначено про те, що ОСОБА_6 , діяв з метою одержання для себе неправомірної вигоди невстановленого слідством розміру та в невстановлений слідством спосіб від раніше незнайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також наведено посилання на п 1.2. вказаних Методичних рекомендацій.

Захисники вважають, що істотною зміною в обвинувальному акті від 04.04.2023 року фактичних обставин кримінального провадження без зміни повідомлення про підозру, було істотно порушено вимоги КПК України та що до ОСОБА_6 не було застосовано належну правову процедуру у розумінні ст. 2 КПК України.

Крім того, захисники послались на те, що згідно обвинувального акту, потерпілим у кримінальному провадженні є Дніпровська митниця Держмитслужби, однак матеріали досудового розслідування, відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, що підтверджується Реєстром матеріалів досудового розслідування), свідчать про те, що Дніпропетровська митниця ДФС (або її правонаступник) в особі уповноваженого представника із заявою про вчинене кримінальне правопорушення не зверталася, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні Дніпропетровською митницею ДФС (чи її правонаступником) до слідчого органу чи прокурора не подавалася і заява про залучення до кримінального провадження як потерпілого, не надавалася Дніпропетровською митницею ДФС (її правонаступником) і письмова згода на визнання її потерпілою у кримінальному провадженні.

Не вручалася стороною обвинувачення під час досудового розслідування представнику Дніпропетровської митниці ДФС (чи правонаступнику) і пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Вперше згадування про Дніпропетровську митницю ДФС як про потерпілого у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 з`явилося безпосередньо в обвинувальному акті від 28.05.2021 року, який було повернуто прокурором згідно ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2023.

Однак, визнання прокурором в обвинувальному акті Дніпропетровської митниці ДФС потерпілим у кримінальному провадженні за відсутності факту подання цим органом заяви про вчинене кримінальне правопорушення, заяви про залучення потерпілим або письмової згоди на визнання потерпілим, істотно порушує вимоги ч.ч. 1,2,7 ст. 55, п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в такому разі представник Дніпропетровської митниці ДФС, в разі необхідності, може бути виключно свідком у кримінальному провадженні.

За нормами ст.ст. 56, 338 ч.3, 340 ч.4 КПК України, потерпілий у кримінальному провадженні наділений широкими правами, у тому числі, - подавати докази, заявляти клопотання та відводи, оскаржувати постановлені у кримінальному провадженні рішення, підтримувати обвинувачення у разі відмови прокурора від обвинувачення або зменшення його обсягу.

Захисники зазначають, що таке штучне створення стороною обвинувачення підстав для надання Дніпропетровській митниці ДФС, а згодом - її правонаступнику - Дніпровській митниці Держмитслужби статусу потерпілого у кримінальному провадження не лише порушує вимоги ст. ст. 55, 291 ч. 2 п.3 КПК України, але й порушує права обвинуваченого ОСОБА_6 .

Вказане порушення вимог КПК України не може бути усунено під час судового розгляду кримінального провадження, оскільки законом не передбачено механізму усунення від участі у справі потерпілого з підстав недотримання передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури визнання його потерпілим стороною обвинувачення.

Зазначивши в обвинувальному акті від 04.04.2023 року відомості про потерпілого - Дніпровську митницю Держмитслужби, прокурор не виконав вказівки Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, викладені в ухвалі від 23.01.2023, яка набрала законної сили.

Вказане свідчить про таку істотну неконкретність обвинувального акту, що призводить до грубого порушення права на захист ОСОБА_6 , обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 ч. 2 п.п. 3, 5 КПК України, що є підставою для його повернення прокурору.

У підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання, посилаючись на викладені в клопотанні доводи.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисників.

Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання, просила суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, недоліки, викладені в ухвалі суду при поверненні обвинувального акта, усунені. Так, в обвинувальному акті зазначено, що згідно п.1.2. Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами державної фіскальної служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, затверджених наказом ДФС України від 12.10.2016 № 856, у частині, документальних невиїзних перевірок громадян, які не є громадянами-підприємцями. Також зазначила, що не є порушенням кримінально-процесуального законодавства викладення нового обвинувального акту після повернення первісного обвинувального акту прокурору судом в іншій редакції, а повідомлення про підозру не повинно бути тотожнім обвинувальному акту. Формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор. На думку прокурора, питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження не надається оцінка вказаних обставин.

Представник потерпілого ОСОБА_5 поклалась на розсуд суду при вирішенні клопотання сторони захисту.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків з таких підстав.

Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.2 ст. 364 КК України у даному кримінальному провадженні вже направлявся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 року обвинувальний акт повернуто прокурору для усунення недоліків.

Згідно ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду від 09.03.2023 суд апеляційної інстанції погодився з доводами сторони захисту та висновками місцевого суду, що в обвинувальному акті не конкретизовано мету, зокрема отримання якої саме неправомірної вигоди, в якому розмірі неправомірної винагороди та для якої саме (осіб), за версією обвинувачення, діяв ОСОБА_6 .

Апеляційний суд визнав обґрунтованими і висновки суду першої інстанції, що в обвинувальному акті не зазначено обставин з яких можна було б зрозуміти період часу та за яких обставин у ОСОБА_6 виник прямий умисел діяти в інтересах ймовірно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , чи був ОСОБА_6 знайомий з цими особами, чи перебував з ними у певних стосунках тощо, тобто яким мотивом керувався ОСОБА_6 , діючи ймовірно в їх інтересах.

Суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими висновки місцевого суду в тій частині, що в обвинувальному акті наведені положення Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами державної фіскальної служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, затверджених наказом ДФС України від 12.10.2016 № 856, а саме є посилання на п.п. 1.1., згідно з якого вони рекомендуються для застосування посадовими особами органів Державної фіскальної служби України при організації та проведенні документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи платників податків -юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів, фізичних осіб - підприємців, оформленні документів у ході цих перевірок та реалізації їх матеріалів.

В той час як, згідно з обвинувальним актом гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є фізичними особами та не є фізичними особами - підприємцями.

Як зазначив апеляційний суд, відсутність логічного та обґрунтованого обвинувачення є порушенням права обвинуваченого на справедливий розгляд справи, оскільки відповідно до п. 1 ч. 3ст. 42 КПКвін має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

12 квітня 2023 року до суду надійшов обвинувальний акт, який є предметом розгляду у даному підготовчому засіданні.

Відповідно до ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 109 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим устатті 291цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до ст. 5 ч.1 п. 13 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певного особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, ст. 91 КПК України передбачено, що в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Вимоги до викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, передбачено п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, відповідно до якої виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, в тому числі, повинен містити зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин.

Таким чином, аналіз вищенаведених вимог кримінального процесуального закону свідчить про те, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті має містити посилання на обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, а саме: подія кримінального правопорушення, як то час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.

В Постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 справа № 5- 328кс-16, колегія суддів проаналізувала точний зміст положень п.5 ч.2 ст. 291 КПК України та зробила висновки:

«визначаючи основні терміни КПК, у пункті 13 частини першої статті 3 законодавець виклав загальне, незалежно від стадій кримінального провадження, поняття обвинувачення, яким є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 42 КПК, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 частини другої статті 283 КПК, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт - це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту.

Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах (частина перша статті 337 КПК).

Системно-структурний аналіз норм КПК доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов`язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність».

Відповідно до ст. 6 п. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка згідно ч. 2 ст. 1 КПК України, є частиною національного кримінального процесуального законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положеннями ч.2ст.291КПК Українипередбачено,що обвинувальнийакт маємістити,зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення - це юридичний висновок, заснований на фактичних обставинах справи, зміст якого складають правові ознаки злочину, викладені мовою диспозиції застосовуваної нормикримінального Кодексу, тому що саме формулювання обвинувачення визначає конкретний обсяг і межі судового розгляду і надає можливість обвинуваченому у повній мірі реалізувати своє право на захист, оскільки дозволяє точно визначити обсяг і межі свого захисту в рамках конкретного кримінального провадження.

Обвинувальний акт не відповідає вказаним вимогам.

Згідно обвинувальногоакту ОСОБА_6 обвинувачується в тому,що перебуваючи на посаді заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС, будучи службовою особою, всупереч інтересам служби, з метоюодержання длясебе неправомірноївигоди невстановленогослідством розмірута вневстановлений слідствомспосіб відраніше незнайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , будучи обізнаним.що платниками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не сплаченодо бюджетумитні платежіна загальнусуму 463844гривні 98копійок,зловживаючи своїмслужбовим становищем,з корисливихмотивів,з прямимумислом,що винику періодчасу з09.10.2018по 24.11.2019, знаходячись на своєму робочому місці у приміщенні Дніпропетровської митниці ДФС за адресою: місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, 22, у порушення вимог пп. 2.1.5. методичних рекомендацій «щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України 3 питань державної митної справи», затверджених наказом Голови ДФС України Л:856 від 12.10.2016, п.1.5., п. 1.6. своєї посадової інструкції, п. 2.2.4.2., 2.2.8.6., п. 4.3. Положення, ч. 2 ст. 544, ч. 3 ст. 318, ч. 1 ст. 320, ст. 486 МК України умисно допустив бездіяльність та не повідомив уповноважений підрозділ ДФС, а також, маючи повноваження, час та можливості, не надав розпорядження підлеглим особам вчинити дії щодо передачі інформації та документів разом із напрацьованими матеріалами, до уповноваженого підрозділу ДФС (відділ контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) для розгляду, опрацювання та проведення документальної перевірки фізичних осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з питань перевірки правильності нарахування митних платежів, внаслідок чого ОСОБА_8 не визначені податкові зобов`язання зі сплати митних платежів по деклараціям №110100002/2016/002695 та №110100002/2016/003254, у зв`язку з заниженням митної вартості на суми 181 616 гривень 85 копійок та 141935 гривень 06 копійок відповідно та ОСОБА_9 не визначені податкові зобов`язання зі сплати митних платежів по декларації № 110100002/2016/003248 у зв`язку з заниженням митної вартості на суму 140 293 гривень 07 копійок, чим завдав державному бюджету України збитки у розмірі 463 844 гривні 98 копійок, що у понад 482 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (960 грн. 560 коп.), що є тяжкими наслідками.

Умисні дії ОСОБА_6 , які виразилися у зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншоїфізичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, кваліфіковано за ч. 2 ст. 364 КК України.

Отже, обвинувальний акт містить суттєві протиріччя, без усунення яких справу не може бути призначено до судового розгляду.

З аналізу обвинувального акта вбачається, що ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 року про повернення обвинувального акта з урахуванням ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду від 09.03.2023 не виконана.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, характеризується прямим умислом та обов`язковою метою - одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.

Під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

В обвинувальному акті всупереч вказаним ухвалам суду першої та апеляційної інстанції не зазначено обставин. з яких можна було б зрозуміти період часу та за яких обставин у ОСОБА_6 виник прямий умисел діяти в інтересах ймовірно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з якими, як зазначено в обвинувальному акті, він не був знайомий, та яким мотивом керувався ОСОБА_6 , діючи ймовірно в їх інтересах.

В обвинувальному акті не зазначено, з метою отримання якої саме вигоди, в якому розмірі неправомірної винагороди, та для якої саме особи діяв ОСОБА_6 , та з яких мотивів ОСОБА_6 не вчиняв вказаних дій стосовно вказаних фізичних осіб.

Крім того, згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування, допит ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час проведення досудового розслідування взагалі не проводився.

За таких обставин посилання сторони захисту на те, що зазначення дати, коли на думку обвинувачення у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, мотиву та інших вказаних обставин має істотне значення для підготовки ОСОБА_6 до захисту та адекватної відповіді на висунуте обвинувачення, є обґрунтованим.

В обвинувальному акті наведені положення Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами державної фіскальної служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, затверджених наказом ДФС України від 12.10.2016 № 856, а саме є посилання на п.п. 1.1., згідно з якого вони рекомендуються для застосування посадовими особами органів Державної фіскальної служби України при організації та проведенні документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи платників податків -юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів, фізичних осіб - підприємців, оформленні документів у ході цих перевірок та реалізації їх матеріалі, та міститься посилання на положення п. 1.2. щодо можливості застосування вказаних Методичних рекомендацій при проведенні документальних невиїзних перевірок громадян які не є підприємцями громадянами.

Як при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення так і при формулюванні обвинувачення йдеться про те що, ОСОБА_6 інкримінуються наступні дії - неповідомлення та відсутність надання розпорядження підлеглим особам щодо вчинення дій, щодо передачі інформації та документів разом з опрацьованими матеріалами, до уповноваженого підрозділу ДФС.

Зловживанням владою або службовим становищем можуть бути визнані лише такі дії посадової особи, які випливають з його службових повноважень та були пов`язані із здійсненням прав та обов`язків, якими ця особа наділена в силу посади, яку обіймає.

При цьому, суб`єктом злочину є службова особа, яка визнається такою у зв`язку із вчиненням нею певних дій, характер і зміст яких обумовлюється покладенням на особу конкретних обов`язків, передбачених посадою.

Наведене відповідає національній судовій практиці (наприклад, постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 646/7942/14-к, провадження № 51-5804 км18, постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 161/3483/17, провадження № 51-7496км 18.

Обвинувальний акт не містить відомостей про те, в силу якого нормативного акту передбачено саме обов`язок, а не можливість, відповідних підрозділів ДФС України по вчиненню дій, обумовлених п. 2.3. Методичних рекомендацій, при організації та проведенні документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи платників податків - фізичних осіб.

23.10.2020 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Повідомлення про підозру від 23.10.2020, як і обвинувальний акт від 28.05.2021, містило наступний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрювався ОСОБА_6 :

«Таким чином, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС, будучи службовою особою, всупереч інтересам служби, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ».

Не містилося у повідомленні про підозру від 23.10.2020, як і у обвинувальному акті від 28.05.2021 й посилання на положення п. 1.2. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами державної фіскальної служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, затверджених наказом голови ДФС України № 856 від 12.10.2016 року.

З Реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, як це передбачено ст. ст. 278, 279 КПК України, у даному кримінальному провадженні не здійснювалось.

Між складанням першого та другого обвинувального акту стороною обвинувачення не було вчинено жодних процесуальних дій.

Отже, фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені прокурором в обвинувальному акті, який є предметом даного розгляду, істотно відрізняються від фактичних обставин кримінального правопорушення, наведених у повідомленні про підозру від 23.10.2020 року.

В постанові від 21.04.2021 року у справі № 295/12923/19 (провадження № 51-207 км 21) Верховний Суд у складі Касаційного кримінального суду сформулював правовий висновок про те, що:

«Згідно з приписами статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Концепт належної правової процедури є одним із найзагальнішим і водночас фундаментальним явищем будь-якої демократичної правової держави сучасності.

В доктрині вітчизняного кримінального процесу під належною правовою процедурою розуміється такий порядок здійснення юридично значущих дій, який втілює на практиці верховенство права шляхом застосування до кожної особи тих норм права, що цілком відповідають усім важливим об`єктивно існуючим обставинам та дозволяють недвозначно та заздалегідь спрогнозувати таке застосування і його результати.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт5 частина 2 статті 291 КПК) по суті є консистенцією усього обвинувального акта.

Відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, а також для реалізації права підозрюваного на захист.

Незважаючи на те, що чинним КПК не передбачені наслідки неспівпадіння викладу фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру і обвинувальному акті, а тим більше в обвинувальних актах, врученому обвинуваченому і направленого до суду, усталена судова практика свідчить про те, що випадки коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК.

Структурні елементи, які входять до підозри та формалізуються у повідомленні про підозру, мають повністю відтворюватися в обвинувальному акті. У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або при зміні первинної підозри, слідчий, прокурор зобов`язані знову вручити особі повідомлення про підозру з виконанням вимог статті 278 КПК».

Зазначене свідчить про те, що істотною зміною в обвинувальному акті від 04.04.2023 року фактичних обставин кримінального провадження без зміни повідомлення про підозру було істотно порушено вимоги КПК України та що до ОСОБА_6 не було застосовано належну правову процедуру у розумінні ст. 2 КПК України.

Вищенаведене свідчить про таку істотну неконкретність обвинувального акту, який надійшов на розгляд суду, що призводить до грубого порушення права на захист ОСОБА_6 , оскільки порушує право обвинуваченого знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують (ст. 42 ч.3 п.1 КПК України) та основоположні права, гарантовані ст. ст. 6 ч.1, ч. 3 п.п. «а», «с» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; а також порушує принцип змагальності сторін (ст. 22 КПК України), оскільки унеможливлює адекватну відповідь сторони захисту на аргументи сторони обвинувачення та на висунуте обвинувачення взагалі, що ставить під загрозу і можливість забезпечення справедливого судового розгляду у даному кримінальному провадженні, гарантованого ст. 21 ч.1 КПК України, ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, згідно обвинувального акту, потерпілим у кримінальному провадженні є Дніпровська митниця Держмитслужби.

З Реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що Дніпровська митниця Держмитслужби в особі уповноваженого представника із заявою про вчинене кримінальне правопорушення не зверталася. Також під час досудового розслідування у кримінальному провадженні Дніпровською митницею Держмитслужби до слідчого органу чи прокурора не подавалася і заява про залучення до кримінального провадження як потерпілого. Не надавалася Дніпровською митницею Держмитслужби і письмова згода на визнання її потерпілою у кримінальному провадженні.

Не вручалася представнику Дніпровської митниці Держмитслужби і пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Визнання прокурором в обвинувальному акті Дніпровську митницю Держмитслужби потерпілим у кримінальному провадженні за відсутності факту подання цим органом заяви про вчинене кримінальне правопорушення, заяви про залучення потерпілим або письмової згоди на визнання потерпілим, істотно порушує вимоги ч.ч. 1,2,7 ст. 55, п. З ч. 2 ст. 291 КПК України.

Отже, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в даному обвинувальному акті належним чином не викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, обвинувачення не конкретизоване.

Зазначені недоліки обвинувального акту є істотними, оскільки вказують на те, що органом досудового розслідування всупереч вимогам ч. 1 ст.91КПК України належним чином не зазначені всі обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.

Чітке формулювання обвинувачення та детальне викладення механізму вчинення кримінального правопорушення є необхідним для розуміння суті пред`явленого обвинувачення, недотримання цієї вимоги при складанні обвинувального акта позбавляє обвинуваченого можливості ефективно здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, яке є неконкретним.

Відповідно до п. «а» ч.3 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод однією із гарантій права на справедливий суд є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Незазначення детального опису об`єктивної сторони кримінальних правопорушень позбавляє обвинуваченого можливості ефективно здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, яке є неконкретним.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК Українисудовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді. Висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов`язком органу досудового слідства, прокурора та невід`ємною частиною права обвинуваченого на захист.

Зміст обвинувального акту у даному кримінальному провадженні свідчить про суперечливе та неконкретне викладення формулювання обвинувачення, а такий недолік обмежує можливості обвинуваченого захищатися встановленими законом засобами від пред`явленого обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі "Камасінскі проти Австрії" (рішення від 19 грудня 1989 р.) та у справі "Абрамян проти Росії" (рішення від 09 жовтня 2008 р.) зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд зазначив, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25 березня 1999 р. у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі "Матточіа проти Італії", № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі "І.Н. та інші проти Австрії", № 42780/98, п. 34).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2016 року № 5-328кс16 наголосив на тому, що «важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому».

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у своїй постанові від 01.11.2021 у справі №161/7092/20, зазначено, що оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення, норма п. 3 ч. З ст. 314 КПК відсилає до ст. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо); порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Неконкретність пред`явленого особі обвинувачення (об`єктивної сторони кримінального правопорушення) та не встановлення органом досудового слідства інших не менш важливих фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення унеможливлює проведення всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, а також в порушення вимог ст.20КПК України позбавляє обвинуваченого права на повноцінний захист.

Отже, недоліки обвинувального акта, які стали підставою для його повернення відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду, прокурором не усунені, та, крім того, допущені нові порушення норм кримінально-процесуального законодавства, про що зазначено вище.

Відповідно до вимог ст.314ч.3п.3КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Таким чином, вказані вище обставини приводять суд до переконання про невідповідність обвинувального акту наведеним вимогам КПК України, а допущені при його складанні недоліки виключають можливість призначення судового розгляду кримінального провадження, а тому на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, виходячи із передбачених ч. 6 ст. 9, п. 13 ч. 1 ст. 7КПК України загальних засад кримінального провадження, з метою забезпечення учасникам судового процесу права на справедливий судовий розгляд справи, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення виявлених недоліків.

Керуючись ст.ст.8,9,17,291,314,372,376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_7 задовольнити.

Повернути прокурору першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, для усунення недоліків та виконання вимог КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя - ОСОБА_1