Ухвала

від 12.07.2023 по справі 145/565/23

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

145/565/23

2/145/576/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2023 смт. Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вальчука В. В.

при секретарі Крикливій М.С.,

представників позивача Діхтяр А.В., Григорчука С.А., Єзерської О.С.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представника позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця Міністерства оборони України про витребування доказів, та клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 про залишення позову без руху і залишення позову без розгляду по цивільній справі за позовом керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, Квартирно - експлуатаційного відділу міста Вінниця, Міністерства оборони України до ОСОБА_2 , Вінницької районної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тиврівського районного суду Вінницької області перебуває вищевказана цивільна справа.

До початку проведення підготовчого судового засідання представник позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця Міністерства оборони України подав клопотання про витребування доказів, яке мотивує тим, що відповідно до розпоряджень Ради Міністрів УРСР від 05.11.1959 №1467-0223 та від 04.09.1962 №1463-0177 земельну ділянку загальною площею 179, 8 га на території Великовулизької та Маловулизької сільських рад визначено землями оборонного відомства, як запасного військового аеродрому з правом випасу худоби.

Копії рішень встановленим чином направлено квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця, проте на даний момент установа не може долучити їх до матеріалів справи, оскільки, вказані розпорядження є документами з обмеженим доступом та мають гриф Секретно.

Також, зазначає, що вказані розпорядження є важливими доказами у справі, адже підтверджує факт, що дана земельна ділянка на якій розміщується зокрема військове містечко № НОМЕР_1 (на сьогоднішній день) відноситься до земель оборони та належить державі. І, оскільки ця земельна ділянка відводилась у користування у 1959 та в 1962 роках, коли діяв Земельний кодекс УРСР 1922 року, який не передбачав встановлення державного акту на право постійного користування земельними ділянками, то самих по собі розпоряджень Ради Міністрів УРСР від 05.11.1959 №1467-0223 та від 04.09.1962 №1463-0177 було достатньою правовою підставою для користування земельною ділянкою.

Крім того, представником відповідача ОСОБА_1 були подані клопотання про залишення позову без руху та про залишення позову без розгляду, які фактично мають однаковий зміст, але мають різні правові визначення та зводяться до того, що прокурор не уповноважений звертатись до суду з вказаним позовом. Однак, слід звернути увагу представника відповідачів на те, що в клопотанні про залишення без руху в прохальній частині він просить суд залишити позов без розгляду.

В підготовчому судовому засіданні представники позивача Діхтяр А.В., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтримали клопотання про витребування доказів та заперечували проти клопотань представника відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_1 заперечив проти клопотання про витребування доказів та підтримав заявлені ним клопотання.

Представник позивача Вінницької обласної військової адміністрації надав суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без участі представника.

Представник відповідача Вінницької районної військової адміністрації надав суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання без участі представника.

Згідно ч.1 ст.198 ЦПК України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, з урахуванням вимог ч.1 ст.223 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість проведення підготовчого судового засідання у відсутності учасників справи, які в підготовче судове засідання не з`явилися.

Вислухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Щодо клопотання представника позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця Міністерства оборони України про витребування доказів то воно не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинахдругійтатретійстатті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ Про державну таємницю державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації доЗводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього;

гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації;

державний експерт з питань таємниць - посадова особа, уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього Закону віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування;

допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації;

доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень;

ступінь секретності ("особливої важливості", "цілком таємно", "таємно") - категорія, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЗУ Про державну таємницю допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, як встановлено із матеріалів справи та вказано самим представником позивача КЕВ докази, які вони просять витребувати мають гриф Секретно і доступ до нього мають лише визначені у ЗУ Про державну таємницю особи. Такого доступу головуючий суддя по даній справі немає. Крім того, як зазначає сам представник позивача копії рішень, які він просить витребувати встановленим чином направлено квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця та вони знаходяться у їхньому розпорядженні, а відтак у суду відсутні підстави їх витребовувати, тому клопотання не підлягає до задоволення.

Щодо клопотань представника відповідача БойкаА.М. про залишення позову без руху та про залишення позову без розгляду, суд приходить на наступного висновку.

Представник відповідача у своїх клопотаннях стверджує, що у даних спірних правовідносинах немає передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Зазначені у клопотаннях підстави на думку суду, не відповідають дійсності, оскільки у позовній заяві чітко зазначено, що відповідно до пункту 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та Інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом,

Згідно ч.3 ст.23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи Інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 р, (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство,, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на вказане, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво Інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «Інтерес держави»»

Як уже зазначалось вище, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у прокурора виникає право на звернення із позовною заявою до суду з метою захисту порушених інтересів держави відповідно до встановленої законодавством процедури, що підтверджено правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Тульчинська окружна прокуратура листом від 30.09.2022 за №02.55-2334вих21 повідомляла Міністерство оборони України про порушення інтересів держави у земельній сфері. Водночас Міністерство оборони України, а саме Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України повідомило, що КЕВ м. Вінниця направлено до відповідних органів листи з проханням, щодо вжиття заходів щодо захисту інтересів Міністерства оборони України стосовно порушеного права розпорядження землями оборони військового містечка № НОМЕР_1 , про вжиття (чи про наміри) самостійно звернутися з позовом до суду в листі не заявлено.

Також, Тульчинська окружна прокуратура листом від 30.09.2022 за № 02.55-2335 вих-22 повідомляла КЕВ м. Вінниця про порушення інтересів держави у земельній сфері. КЕВ м. Вінниця своїм листом повідомило, що заходи позовного характеру із захисту інтересів держави не вживалися. Земельна ділянка 179,8 га, в тому числі 24,7429 га, які використовуються для ведення. товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Великовулизької сільської ради Тиврівського району (на даний час Тульчинського району), до цього часу рахуються на обліку КЕВ м. Вінниця.

Також, Тульчинська окружна прокуратура листом від 11.01.2023 за № 02.55-96 вих-23 повідомляла Вінницьку обласну військову адміністрацію про порушення інтересів держави у земельній сфері. Вінницька обласна військова адміністрація повідомила про те, що вони заходи із захисту Інтересів держави при використанні земельних ділянок (зазначених у листі окружної прокуратури) не проводили.

Окрім того, керівник Тульчинської окружної прокуратури на виконання вимог п.п. 2 п. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 15.03.2023 попередньо повідомив за вихідним № 02.55-785 вих-23 Міністерство оборони України, за вихідним № 02.55-784 вих-23 КЕВ м. Вінниця та за вихідним № 02.55-786 вих-23 Вінницьку обласну військову адміністрацію про представництво інтересів держави в їх особі при зверненні з позовною заявою до суду.

З огляду на викладене, прокурором доведено право на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, Квартирно - експлуатаційного відділу міста Вінниця, Міністерства оборони України.

Крім того, судом в ухвалі про відкриття провадження у справі з`ясовано, що підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі не встановлено, а відтак клопотання представника відповідача не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.84, 198, 211, 223, 258, 259, 260, 268, 353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенніклопотання представника позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця Міністерства оборони України про витребування доказів - відмовити.

В задоволенні клопотань представника відповідачів ОСОБА_1 про залишення позову без руху і залишення позову без розгляду - відмовити.

Повний текст ухвали виготовлено 14.07.2023 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Вальчук В. В.