Постанова

від 10.07.2023 по справі 495/2268/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/165/23

Справа № 495/2268/18

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Прийомової О.Ю., у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, третя особа: Садівниче товариство «Космос», про скасування договору оренди земельної ділянки, рішень Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, припинення права користування всією земельною ділянкою СТ «Космос», про визнання користувачем на частину земельної ділянки, про зобов`язання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області внести в порядок денний питання про дачу згоди на розробку технічної документації,

встановив:

14.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, третя особа: садівниче товариство (далі - СТ) «Космос», голова СТ «Космос» Хромих Б.М., про скасування договору оренди земельної ділянки, рішень Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, припинення права користування всією земельною ділянкою СТ «Космос», про визнання користувачем частини земельної ділянки, про зобов`язання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області внести в порядок денний питання про дачу згоди на розробку технічної документації, а саме проектів землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки № 565 ОСОБА_1 для експлуатації будівлі, що належить йому на праві власності, відповідно до ст.5,80,116,118,119,120,152 ЗК України, ст.1,16,21,393 ЦК України, ст. 19,175,177,259 ЦПК України та просив його позовні вимоги задовольнити (т.1, а.с. 3-7).

Позовні були вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить садовий будинок, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 .

Будинок зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , як приватна власність, про що є витяг про державну реєстрацію прав від 29.06.2011 року.

В позовній заяві позивач зазначив, що земельна ділянка в Одеській області смт. Затока, коса Кароліно-Бугаз, м. Білгород-Дністровський, район Лиманський, була надана для утворення СТ «Космос» в 1954 році і спірна ділянка № НОМЕР_1 знаходилась в межах СТ.

У 1994 році ділянка АДРЕСА_1 була поділена на дві частини, одна з яких була надана ОСОБА_2 для ведення садівництва та споруди садового будинку, і він був прийнятий у члени СТ «Космос», а земельній ділянці був наданий № 565 А.

В подальшому земельна ділянка була приватизована та продана іншій особі.

Друга частина ділянки в той же час (1994 року) була надана його брату ОСОБА_3 для освоєння земельної ділянки і будівництва садового будинку, її номер залишився - № 565.

ОСОБА_3 з цього часу почав працювати охоронцем у СТ «Космос» та за свої кошти збудував на цій ділянці садовий будинок, на будівництво якого СТ «Космос» надав дозвіл.

Потім він періодично працював сторожем в СТ, а з 2008 року був звільнений, але залишився проживати в своєму будинку, платив за спожиту електроенергію.

ОСОБА_3 проживав постійно та користувався земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок, обробляв землю, на ділянці ростуть дерева, виноград, квіти.

В 2009 році без згоди ОСОБА_3 на частині ділянки, якою він добросовісно, відкрито та безперервно користувався протягом більше 15 років, а саме: з 1994 року по травень 2010 року - до набуття власності на цей будинок ОСОБА_1 , СТ «Космос» встановив трансформатор.

З підстав викладеного, позивач зазначив, що згідно ст. 119 ЗК України, ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку за давністю користування (набувальною давністю).

Ставши користувачем земельної ділянки, він неодноразово звертався до СТ «Космос» про прийняття його до членів товариства, проте заяви у нього не приймали, на засіданнях правління вказане питання не розглядалось, відповіді йому не надавали, хоча вказує, що він показував усі правовстановлюючі документи на будинок.

Натомість, 24.09.2016 року деякі члени товариства, як зазначив позивач, зламали двері, проникли у будинок та викрали його особисті речі і документи. З цього приводу він звернувся до правоохоронних органів та відомості були внесені до ЄРДР. Досудове слідство триває.

Також позивач зазначив, що в день, коли до місця приїхала поліція, він показував правовстановлюючі документи на будинок голові правління СТ «Космос».

В той же час, голова правління СТ «Космос» за увесь час знаходження у будинку по вищевказаній адресі, та користування тривалий час землею ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не звертались до Затоківської селищної ради з запитом про статус будівлі та користування землею, що свідчить про те, що вони погоджувались з цим.

Позивач вказав, що у зв`язку з таким відношенням, він був вимушений звернутись з заявою до відповідача - Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, на що отримав несподівану відповідь, що земельна ділянка, на якій розташований садовий будинок, що належить ОСОБА_1 , вже надана в оренду СТ «Космос» терміном на 25 років і тому заява ОСОБА_1 не може бути розглянута (т.1, а.с.26).

В подальшому він дізнався, що вищевказаний договір оренди земельної ділянки був укладений на підставі рішень Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 08.12.2006 року № 307 зі змінами від 23.04.2008 року № 801 та 29.12.2009 року № 1349.

Таким чином, селищна рада порушила ст. 141 ЗК України, юридично припинив його право користування земельною ділянкою, не маючи на те достатній правових підстав.

По факту він користується нею і в теперішній час.

Позивач вказав, що у зв`язку з придбанням права власності на садовий будинок, право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений, а також для його обслуговування перейшло до нього.

Також позивач вказав, що при укладанні договору оренди земельної ділянки селищною радою не була обстежена земельна ділянка, не була зафіксована наявність садового будинку на ділянці, його розмір, вартість.

На підставі викладеного, позивач вказав, що договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , укладений між Затоківською селищною радою та СТ «Космос» від 30.12.2009 року, повинен бути скасований, оскільки суперечить діючому земельному законодавству.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено (т.1, а.с.222-233).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2019 року, та постановлення нового, яким його позовну заяву задовольнити (т.2, а.с. 2- 8).

Вирішуючи питання про слухання справи у відсутність її учасників, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, призначеного на 28.06.2023 року, на 16.00 годин, у тому числі СТ «Космос» та його голова Хромих Б.М., позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Главна К.В., в порядку, передбаченому ч.1 ст. 131 ЦПК України, оскільки за зареєстрованим місцем свого проживання відсутні (т.2, а.с. 147-164).

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення ЄСПЛ від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, а тому дана постанова прийнята 28.06.2023 року, а датована 10.07.2023 року.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене,а такожте,що данасправа перебуваєна розглядісуду апеляційноїінстанції більшетрьох років(т.2,а.с.14),проте жоденіз учасниківсправи нез`явився досуду жодногоразу,будучи належнимчином повідомленимпро те,що справазаапеляційною скаргою ОСОБА_1 перебуває на розгляді Одеського апеляційного суду (т.2, а.с.18-22), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жоден із учасників справи не були позбавлені можливості прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції за межами приміщення суду, в порядку, передбаченому ст. 212 ЦПК України, однак цим правом також не скористались.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.05.2010 року по цивільній справі № 2-3282/2010 про затвердження мирової угоди, укладеної 11.05.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 набув право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 ), що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав та технічним паспортом на садовий будинок АДРЕСА_1 (т.1, а.с.24, 59-63).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.05.2017 року, у відкриті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника СТ «Космос» Іванченко Людмили Вікторівни на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.05.2010 року про закриття провадження у справі у зв`язку з визнанням мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми відмовлено (т.1, а.с.27-29).

Таким чином, оскільки вищевказане судове рішення є чинним, ніким не скасоване, то суд дійшов правильного висновку про те, що право власності позивача ОСОБА_1 на садовий будинок АДРЕСА_1 , набуто правомірно, на підставі судового рішення, в даному випадку ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.05.2010 року про закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням між сторонами мирової угоди.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 вказав, що питання щодо правового становища будинку, яке знаходиться на земельній ділянці № 565 Затоківською селищною радою не ставилось, що підтверджується листом № 132/01-27 від 18.04.2017 року (т.1, а.с.8).

Тож, враховуючи те, що належний на праві власності позивачу садовий будинок розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 15.07.2011 року звернувся до голови СТ «Космос» з заявою про прийняття його до членів СТ «Космос» (т.1, а.с.10), проте відповідної відповіді не отримав.

Позивач вказав, що він неодноразово показував голові СТ «Космос» правовстановлюючі документи на садовий будинок, навіть 24.09.2016 року, коли невстановлені особи проникли у його будинок АДРЕСА_1 , відомості про яке були внесені до ЄРДР, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12016160240003134, рапортом ст. лейтенанта поліції С.С. Граматік, протоколом огляду місця події, письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1, а.с.15,16-27).

Згідно акту від 21.03.2017 року, складеного членами СТ «Космос», 24.09.2016 року було вчинено пограбування садового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на території СТ «Космос». На місце події прибули співробітники поліції та в присутності голови СТ «Космос» Хромих Б.М., членів СТ «Космос» та правління були надані документи, що підтверджують право власності на домобудівлю № НОМЕР_1 , розташовану на території СТ «Космос» (т.1, а.с.12).

Оскільки усінамагання ОСОБА_1 вступити дочленів СТ«Космос» залишилисяпоза увагою,останній 28.09.2016року звернусяіз заявоюдо Затоківськоїселищної радипро наданнядозволу наскладання проектувідведення земельноїділянки заадресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.25).

У відповідності до листа № 153-ТН від 18.11.2016 року Затоківської селищної ради повідомлено, що зазначена земельна ділянка в 2010 році вже надана Затоківською селищною радою в оренду терміном на 25 років СТ «Космос» для розміщення внутрішніх шляхів та інженерного облаштування товариства (т.1, а.с.26).

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що 08.12.2006 року на VІІ сесії V скликання Затоківської селищної ради було винесено рішення № 307 «Про розгляд листа СТ «Космос», згідно якого надано СТ «Космос» у довгострокову оренду терміном на 25 років земельні ділянки площею 0,065 га, які використовуються для розміщення внутрішніх шляхів та інженерного облаштування товариства; вирішено дозволити СТ «Космос» замовити технічну документацію зі складання договору оренди земельних ділянок загальною площею 0,065 га, які використовуються для розміщення внутрішніх шляхів та інженерного облаштування товариства; укласти з СТ «Космос» договір оренди земельних ділянок загальною площею 0,065 га, які використовуються для розміщення внутрішніх шляхів та інженерного облаштування товариства (т.1, а.с.31-32).

23.04.2008 року на ХХІ сесії V скликання Затоківської селищної ради було винесено рішення № 801 «Про внесення змін в пункти 1,2,3 вищевказаного рішення Затоківської селищної ради № 307 від 08.12.2006 року «Про розгляд листа СТ «Космос» (а.с.38-39).

Крім того, рішенням Затоківської селищної ради № 1349 від 29.12.2009 року термін дії рішення Затоківської селищної ради № 307 від 08.12.2006 року «Про розгляд листа СТ «Космос» продовжено до 01.06.2010 року (т.1, а.с.40).

Тобто всі ці три рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради стосувались питання оренди земельних ділянок, які передавалсиь в оренду СТ «Космос».

30.12.2009 року між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради та СТ «Космос» було укладено спірний договір оренди, за умовами якого орендодавець, в особі Затоківської селищної ради надає, а орендар, в особі СТ «Космос», приймає в строкове платне користування на підставі рішення VІІ сесії V скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради від 08.12.2006 року № 307, рішення ХХІ сесії V скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради від 23.04.2008 року № 801, рішення ХХХVІ сесії V скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради від 29.12.2009 року № 1349, у довгострокову оренду терміном на двадцять п`ять років земельні ділянки для розміщення внутрішніх шляхів та інженерного облаштування товариства, за адресою: смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, СТ «Космос», кадастрові номери земельних ділянок 5110300000:02:016:0022, 5110300000:02:016:0023 (т.1, а.с.42-45).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що зазначеними рішеннями та договором оренди порушуються його права у користуванні земельною ділянкою, оскільки йому належить право власності на об`єкт нерухомості, розміщений на спірній земельній ділянці, який до речі був побудований у 1994 році ОСОБА_3 , який, на його думку, набув право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Однак, заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача посилався на Постанову Верховного Суду від 29.03.2018 року по справі № 175/4741/16, у якій Верховний Суд вказав, що відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власностіза набувальноюдавністю нанерухоме майно,транспортні засоби,цінні паперинабувається зарішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

Крім того, у п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Проте, яке вбачається з матеріалів справи, попередній власник садового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не звертався до суду з позовом про визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку за набувальною давністю.

Також із доказів, які є в матеріалах справи, неможливо встановити безперервного відкритого володіння ОСОБА_3 земельною ділянкою, що знаходилась під його нерухомим майном на протязі десяти років, оскільки як було встановлено в ході судового розгляду та не оспорюється сторонами по справі, він перебував у трудових відносинах з СТ «Космос», та користувався на той час власністю СТ «Космос», а останньому згідно рішення № 37 від 23.07.1999 року Затоківської селищної Ради народних депутатів, із земель раніше наданих у постійне користування, було передано земельну ділянку у колективну власність загальною площею 0,065 га, а громадянам членам СТ «Космос» передані у приватну власність земельні ділянки площею 4,105 га, згідно списку, до якого гр. ОСОБА_3 не входив (т.1, а.с.34-37).

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з ствердженнями відповідача про те, що ОСОБА_3 не набув права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 ) за набувальною давністю, а тому не мав права і розпоряджатися нею.

З цим твердженням суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до висновку від 16.10.2018 року № 01/06/18 судової інженерно-технічної експертизи, встановлено наступне:

1. За існуючим порядком користування земельна ділянка, на якій розташований садовий будинок АДРЕСА_1 , має огорожу з усіх сторін від прилеглих суміжних земельних ділянок. До земельної ділянки на якій розташований садовий будинок АДРЕСА_1 окремий для двох суміжних ділянок (з садовим будинком АДРЕСА_1 ) вхід - в`їзд зі сторони автодороги Р70.

Схема існуючого порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований садовий будинок АДРЕСА_1 власника ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 наведена у графічному додатку №2.

За результатами геодезичної зйомки при обстеженні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що загальна площа ділянки складає 415 кв.м, у тому числі 94 кв.м проїзд сумісного користування (з власником земельної ділянки садового будинку АДРЕСА_1 ).

2. При порівнянні існуючого порядку користування з розмірами земельної ділянки вказаними в Технічному паспорті на садовий будинок АДРЕСА_1 , виданого ФОП ОСОБА_5 від 19.12.2016 року станом на 31.01.2010р., замовнику ОСОБА_1 (т.1, а.с. 59-63), - виявлена їх тотожність, незначні відхилення знаходяться у допустимих відсотках, що вказує на незмінність існуючого порядку користування земельною ділянкою протягом періоду з дати реєстрації права власності на садовий будинок.

АДРЕСА_2 . З урахуванням об`єктів нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_1 , а саме садовий будинок АДРЕСА_1 та існуючого порядку користування, пропонується наступний варіант розділу земельної ділянки загальною площею 415 кв.м:

- для обслуговування трансформатора електропостачання (ТП-1758) СТ «Космос» виділити земельну ділянку 34 кв.м (по фасаду зі сторони автодороги);

- в спільне користування власників садових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 » виділити земельну ділянку 94 кв.м (проїзд уздовж правої бокової межі);

- власнику садового будинку АДРЕСА_1 та надвірних споруд ОСОБА_1 виділити в особове користування земельну ділянку площею 287 кв.м. (415-94-34).

Варіант розділу земельної ділянки, на якій розташований садовий будинок АДРЕСА_1 власника ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 наведений у графічному додатку №3.

4. Відповідно до вимог земельного законодавства усі землекористувачі і власники об`єктів нерухомості зобов`язані оформити документи на право користування або право власності на земельну ділянку, якою вони користуються.

Для врегулювання спірних питань землекористування, для обслуговування та експлуатації садового будинку АДРЕСА_1 , технічно можливе вилучення частини земельної ділянки в СТ «Космос» для обслуговування садового будинку та надвірних споруд, які належать власнику ОСОБА_1 за варіантом розділу земельної ділянки, наведеним в дослідженні по третьому питанню на підставі розробленої технічної документації.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що за змістом статті 377 ЦК України, частини першої та другої статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За ними визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України, слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України в їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Тобто, в такому випадку діє принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Таких правових позицій дотримувався Верховний Суд України у постанові від 13 квітня 2016 року № 253цс16.

Тобто особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості, що також може свідчити про наявність «законних сподівань» відповідача (позивача) на безоплатне користування земельною ділянкою.

Проте, як було вказано вище і не заперечується сторонами, право власності на садовий будинок АДРЕСА_3 перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.05.2010 року по цивільній справі № 2-3282/2010 про закриття провадження у справі у зв`язку з затвердженнями мирової угоди.

Натомість права власності або права користування земельної ділянкою під садовим будинком ОСОБА_3 не набув, про що також вказано вище.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов правильного висновку про те, що земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номери земельних ділянок 5110300000:02:016:0022, 5110300000:02:016:0023, площею 0,065 га перебувають у користуванні СТ «Космос» на підставі договору оренди від 30.12.2009 року.

Разом з тим, судом не було враховано, що позивач ОСОБА_1 в установленому законом порядку набув право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 , тобто на частині земельної ділянки, яка за договором оренди від 30.12.2010 року передана в оренду СТ «Космос», загальною площею 0,0620 га, строком на 25 років (т.1, а.с.42-44).

Більше того, в 3 вищевказаного договору оренди вказано, що земельні ділянки за вищевказаною адресою, вільні від забудови, що додатково свідчить про незаконність вказаного договору оренди земельних ділянок, з кадастровими номерами 5110300000:02:016:0022 та 5110300000:02:016:0023.

Суд правильно зазначив, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому суд зазначив, що не визнання за відповідачем (позивачем) права на користування земельною ділянкою можна вважати такими, що являють собою втручання у його право реалізувати свої «законні сподівання» незалежно від того, чи вважається це втручанням «на мирне володіння своїм майном» у значенні першого речення статті 1 Першого протоколу Конвенції, чи позбавленням його майна у значенні другого речення цієї статті, а застосовні в цій справі принципи є одними й тими самими - вони вимагають наявності підстав, що виправдовують такий захід з точки зору вимог цієї статті згідно з її тлумаченням в усталеній практиці ЄСПЛ.

Зокрема, для того, щоб з`ясувати чи було порушено право гарантоване статтею 1 Першого протоколу суду необхідно дати відповідь на питання: чи було втручання у право передбачене законом, чи переслідувало воно легітимну мету (було здійснено «в інтересах суспільства»), чи було воно пропорційним по відношенню до переслідуваної мети.

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права, також вказаний принцип є однією з основ демократичного суспільства і втілюється у всіх статтях Конвенції.

Зокрема, одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Враховуючи усе вищевикладене, варто зауважити, що спірна земельна ділянка не перебувала у власності або користуванні попереднього власника садового будинку АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 , а тому в користуванні позивача ОСОБА_1 перебуває лише земельна ділянка, на якій розташована належна йому на праві приватної власності садиба.

Однак, судом не було взято до уваги, що саме виходячи з принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості і який належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 , то слід визнати, що він належним чином користується земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості, а саме садовий будинок АДРЕСА_1 (т.1, а.с.24).

Щодо вимог позивача в частині скасування рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 08.12.2006 року № 307 зі змінами від 23.04.2008 року № 801 та 29.12.2009 року № 1349 та скасування договору оренди земельної ділянки № 565 між Затоківскою селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та СТ «Космос» від 30.12.2009 року та припинення права користування всією земельною ділянкою СТ «Космос», то суд першої інстанції вказав, що вони задоволенню не підлягають, оскільки суд не знайшов жодних правових підстав для їх скасування, які винесені в межах повноважень селищної ради.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки даний висновок суду взагалі не обґрунтований.

Крім того, як було вказано вище, судом не було взято до уваги, що саме виходячи з принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості і який належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 , то слід визнати, що він належним чином користується земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості, а саме садовий будинок АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини також не були враховані і при укладенні між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області спірного договору оренди земельних ділянок від 30.12.2009 року (т.1, а.с.42-44).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог, заперечень проти судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній у відповідності до вимог матеріального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Так, як вбачається з матеріалів справи, СТ «Космос» залучено до участі у справі позивачем ОСОБА_1 третьою особою, а члени СТ «Космос», яких якнайменше 50 осіб (т.1, а.с.35-36), взагалі не залучені до участі у справі. А тому колегія суддів позбавлена можливості вирішити питання про задоволення позовних вимог, які безпосередньо заявлені до третьої особи СТ «Космос» або стосуються їх прав та обов`язків а також інших громадян, членів СТ «Космос», які взагалі не залучені до участі у справі.

З цих підстав, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , які заявлені безпосередньо до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, та не стосуються прав та обов`язків СТ «Космос» та його членів, скасувати судове рішення, в частині відмови в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання користувачем на частину земельної ділянки, зобов`язання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області внести в порядок денний питання про дачу згоди на розробку технічної документації, а саме проектів землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_6 для експлуатації будівлі, що належить йому на праві приватної власності.

Прийняти вцій частиніпостанову,якою позовнівимоги ОСОБА_6 задовольнити частково і визнати ОСОБА_6 користувачем частини земельної ділянки № НОМЕР_1 , на якій розташований садовий будинок, належний ОСОБА_6 , а також для його експлуатації.

Колегія суддів також вважає за можливе зобов`язати Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради внести в порядок денний питання про дачу згоди на розробку технічної документації, а саме проектів землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 для експлуатації будівлі, що належить йому на праві приватної власності.

При цьому слід зазначити, що суд не вправі зобов`язувати Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради винести те чи інше рішення, а лише зобов`язує їх розглянути питання про дачу згоди на розробку технічної документації, а саме проектів землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 для експлуатації будівлі, що належить йому на праві приватної власності, оскільки клопотання ОСОБА_1 з цього приводу так і не було розглянуто Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (т.1, а.с.26).

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2019 року, в частині відмови в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 08 грудня 2006 року № 307 зі змінами від 23 квітня 2008 року № 801 та 29 грудня 2009 року № 1349, скасування договору оренди земельної ділянки № 565, укладеного між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та СТ «Космос» 30 грудня 2009 року, а також про припинення права користування всією земельною ділянкою СТ «Космос», слід залишити без змін.

Крім того, виходячи з вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України і враховуючи, що із 5 задоволених позовних вимог підлягають задоволенню лише 2, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у загальній сумі 3524 грн., із 8810 грн. сплачених ним за подання позовної заяви в сумі 3524 грн. і даної апеляційної скарги в сумі 5286 грн. (т.1, а.с.1, т.2, а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2019 року, в частині відмови в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання користувачем на частину земельної ділянки, про зобов`язання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області внести в порядок денний питання про дачу згоди на розробку технічної документації, а саме проектів землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_6 для експлуатації будівлі, що належить йому на праві приватної власності, скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_6 користувачем частини земельної ділянки № НОМЕР_1 , на якій розташований садовий будинок, належний ОСОБА_6 , а також для його експлуатації.

Зобов`язати Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області внести в порядок денний питання про дачу згоди на розробку технічної документації, а саме проектів землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_6 для експлуатації будівлі, що належить йому на праві приватної власності.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2019 року, в частині відмови в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про скасування рішень Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 08 грудня 2006 року № 307 зі змінами від 23 квітня 2008 року № 801 та 29 грудня 2009 року № 1349, про скасування договору оренди земельної ділянки № 565, укладеного між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Садовим товариством «Космос» 30 грудня 2009 року, а також про припинення права користування всією земельною ділянкою Садовим товариством «Космос», залишити без змін.

Стягнути з Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, код ЄДРПОУ: 04527052, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачений судовий збір у загальній сумі 3524 грн. (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.07.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

А.І.Дришлюк