Рішення
від 30.05.2023 по справі 368/1132/22
КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1132/22

Провадження № 2/368/157/23

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"30" травня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.

За участі сторін:

Позивач - ОСОБА_1

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування, суд, -

В С Т А Н О В И В :

09.11.2022 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування, в прохальній частині якої позивачка просить суд винести судове рішення, згідно якого:

1. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,9878 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сущанської сільської ради Обухівського (раніше Кагарлицького) району Київської області, кадастровий номер 3222288200:03:001:0018.

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належачи спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За життя ОСОБА_4 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯБ №780378 від 23.02.2006 р. належала на праві власності земельна ділянка, яка входить до складу спадщини, а саме:

- земельна ділянка площею 2,9878 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сущанської сільської ради Обухівського (раніше Кагарлицького) району Київської області, кадастровий номер 3222288200:03:001:0018.

Отже, після смерті ОСОБА_4 залишились вищезазначена земельна ділянка, яка входить до його спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

При житті ОСОБА_4 заповіт на все своє майно, в тому числі вищезазначені земельні ділянки, складено не було.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Після смерті ОСОБА_4 із спадкоємців за законом першої черги залишились його мати ОСОБА_5 та дружина, - ОСОБА_2 (далі- Відповідач). Інших спадкоємців за законом чи за заповітом не залишилось, оскільки дітей у ОСОБА_4 не було, а батько помер раніше.

Згідно ст. 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за тконом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Також, після смерті ОСОБА_4 із спадкоємців за законом другої черги залишилась його сестра, - ОСОБА_1 (далі-Позивач)

Мати ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 , користуючись правом, передбаченим ст. 1273 Цивільного кодексу України, - відмовилась від спадщини свого сина на користь дочки, тобто Позивача.

Отже, враховуючи те, що інших спадкоємці за заповітом та за законом не залишилось, а також те, що мати ОСОБА_5 відмовилась від спадщини ОСОБА_4 на користь Позивача, Позивач, як спадкоємець за законом відповідно до ст. 1262 та ст. 1273 Цивільного кодексу України успадкувала спадщину ОСОБА_4 .

Зокрема, після відкриттям спадщини ОСОБА_4 . Позивач у встановлений шестимісячний строк прийняла спадщину шляхом звернення до приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Кулініченка М.Г. із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4 .

Після прийняття спадщини та для оформлення свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, Позивач звернулась до приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Кулініченка М.Г.

На звернення Позивача приватним нотаріусом 28Л 0.2022 р. було свідоцтво про ::раво на спадщину за законом за №1502 на 1/2 частину земельної ділянки площею 1.9878 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сущанської сільської ради Обухівського (раніше Кагарлицького) району Київської області, кадастровий номер 3222288200:03:001:0018.

Після отримання вказаного свідоцтва про право на спадщину Позивач знову вернулась до приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Кулініченка М.Г. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на іншу 1/2 частину земельної ділянки.

Проте, приватний нотаріус пояснив, що не може видати свідоцтво на іншу 1/2 частину земельної ділянки, оскільки на момент смерті ОСОБА_4 за адресою його проживання була зареєстрована його дружина, - ОСОБА_2 , тобто, - Відповідач, яка відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний строк не відмовилась від неї.

У зв`язку з чим, приватний нотаріус зазначив, що не має підстав видавати свідоцтво про право на спадщину на іншу 1/2 частину земельної ділянки.

В той же час приватний нотаріус повідомив, що заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину земельної ділянки Відповідач не зверталась. Тому приватний нотаріус рекомендував звернутись до суду для вирішення питання визнання за Позивачем права власності на 1/2 частину земельної ділянки.

Отже, Позивач не можете отримати свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину земельної ділянки та успадкувати всю земельну ділянку ОСОБА_4 , оскільки Відповідач була зареєстрована з померлим ОСОБА_4 на час його смерті та може вважатися такої що прийняла спадщину.

Однак, Позивач не погоджується з тим, що Відповідач вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України виходячи з наступного:

- для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Статтею 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Положення ст. 29 Цивільного кодексу України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Державна реєстрація Відповідача у будинку померлого ОСОБА_4 сама по собі не є беззаперечним доказом її постійного проживання на момент смерті чоловіка за адресою реєстрації.

Частина 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №569/15147/17 (провадження №61-39308св18) та постанові від 28.04.2021 р. у справі № 204/2707/19 (провадження №61-15380св20).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Крім цього, іншими підставами можуть бути, - визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Подібні висновки щодо застосування статті 1301 ЦК України у подібних правовідносинах викладено в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі N 2-1316/2227/11, від 23 вересня 2020 року в справі N 742/740/17, від 11 листопада 2020 року у справі N 752/8119/17-ц.

Також, на даний час місце проживання Відповідача невідоме, відсутні будь-які контакти з нею.

Крім цього, слід зазначити, що на момент смерті ОСОБА_4 . Відповідач хоч і була зареєстрована з ним за однією адресою, але, - фактично не проживала.

Отже, виходячи з положень ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України та правової позиції Верховного суду у вищезазначених постановах, Відповідач вважається такою що не прийняла спадщину.

Визнання за Позивачем права власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка залишається неоформленою, - не порушуватиме прав Відповідача як спадкоємця, оскільки вона вважається такою, що не прийняла спадщину.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з вказаних положень Конституції України та Цивільного кодексу України Позивач, як власник майна, - має право безперешкодно користуватись своєю власністю та таке право гарантується державою. Тобто, у разі неможливості реалізації свого права держава, в особі судів, - забезпечує захист права власності.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до с за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

09.11.2022 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/1132/22, провадження № 2/368/498/22.

08.12.2022 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 189, 197 - 200, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення про слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 11 год. 00 хв. 23.01.2023 року.

23.01.2023 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 16.02.2023 року в зв`язку з витребування спадкової справи.

16.02.2023 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 12 год. 00 хв. 16.03.2023 року в зв`язку з витребуванням спадкової справи.

16.03.2023 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 09 год. 00 хв. 04.04.2023 року.

04.04.2023 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 20.04.2023 року.

20.04.2023 року судом залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 , 1995 року народження, в зв`язку з чим оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 04.05.2023 року.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 04.05.2023 року, позивачка ОСОБА_1 позовну вимоги підтримала повністю, просила суд провести підготовче судове засідання без участі відповідачів, так як вонеи повідомлені судом належним чином про день, час та місце слухання справи, та по результатам проведеного підготовчого судового засідання закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду по суті поданої позовної заяви.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 04.05.2023 року, відповідач по справі, - ОСОБА_2 , - не з`явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Відповідач ОСОБА_2 не надіслала на адресу відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, не надіслала на адресу суду письмових заяв про слухання справи у її відсутність, чи про відкладення слухання справи, відповідно, неявку відповідача ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, яке відбулося 04.05.2023 року, суд визнав як неповажну, та, відповідно, - таку, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 04.05.2023 року, відповідач по справі, - ОСОБА_3 , - не з`явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Відповідач ОСОБА_3 не надіслала на адресу відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, не надіслала на адресу суду письмових заяв про слухання справи у її відсутність, чи про відкладення слухання справи, відповідно, неявку відповідача ОСОБА_3 в підготовче судове засідання, яке відбулося 04.05.2023 року, суд визнав як неповажну, та, відповідно, - таку, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.

04.05.2023 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання (без відповідачів), по результатах якого на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год. 00 хв. 30.05.2023 року.

В основному судовому засіданні, яке відбулося 30.05.2023 року, позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи та винесення заочного рішення, - без участі відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обгрунтовувала обставинами та нормами права, які викладені в мотивувальній частині його позовної заяви, та які судом наведено вище в мотивувальній частині даного рішення.

В судове засідання, яке відбулося 30.05.2023 року, відповідач по справі, - ОСОБА_2 - не з`явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, відповідач не надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині позовної заяви, відповідач не надіслала на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у її відсутність, відповідно, неявку відповідача ОСОБА_2 в судове засідання, яке відбулося 30.05.2023 року, - суд визнав неповажною, та такою, яка не перешкоджає слуханню справи по суті, та такою, яка дає суду підстави для винесення заочного рішення.

В судове засідання, яке відбулося 30.05.2023 року, відповідач по справі, - ОСОБА_3 - не з`явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, відповідач не надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині позовної заяви, відповідач не надіслала на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у її відсутність, відповідно, неявку відповідача ОСОБА_3 в судове засідання, яке відбулося 30.05.2023 року, - суд визнав неповажною, та такою, яка не перешкоджає слуханню справи по суті, та такою, яка дає суду підстави для винесення заочного рішення.

Суд, вислухавши позивачку, яка уточнений позов підтримала, не заперечувала проти винесення заочного рішення по даній справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, - шляхом винесення заочного рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Що стосується винесення заочного рішення, то, відповідно, враховуючи вищевикладені обставини судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі Глави 11 ЦПК - «Заочний розгляд справи».

Згідно ст. 280 ЦПК України, - умови заочного розгляду справи:

1 Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

- відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

- відповідач не подав відзив;

- позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Як вбачається з позиції позивачки ОСОБА_1 , яку вона висловила в судовому засіданні, - вона не заперечує проти заочного розгляду справи, та, відповідно, винесення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлялися судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, в судове засідання не з`явилися неодноразово.

Відповідачі не надіслали на адресу суду письмових заяв про неможливість прибуття в судове засідання, не повідомили про причини своєї неявки, не надіслали заяв про відкладення слухання справи, не подали відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, не надіслали заяв про слухання справи у їх відсутності, відповідно, - їх неявку в судове засідання суд визнає як таку, яка є неповажною, та такою, яка не перешкоджає розгляду справи по суті без участі відповідачів, - з винесенням заочного рішення.

Згідно ст. 281 ЦПК України, - порядок заочного розгляду справи:

1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст. 282 ЦПК України, - форма і зміст заочного рішення:

1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Згідно ст. 283 ЦПК України, - повідомлення про заочне рішення:

1. Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України, вручення судового рішення:

- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерукхомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно, враховуючи ту обставину, що предметом даного позову є визнання права власності на нерухоме майно (частина земельної ділянки), яке розміщене на території, яка юрисдикційно відноситься до Кагарлицького районного суду Київської області, та враховуючи положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце виключна підсудність.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права:

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , - спадкодавець по даній справі.

Згідно ст. 1218 ЦПК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належачи спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За життя спадкодавцю по справі, - ОСОБА_4 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯБ №780378 від 23.02.2006 р. належала на праві власності земельна ділянка, яка входить до складу спадщини (спадкової справи), а саме:

- земельна ділянка площею 2,9878 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сущанської сільської ради Обухівського (раніше Кагарлицького) району Київської області, кадастровий номер 3222288200:03:001:0018.

Отже, після смерті ОСОБА_4 залишились вищезазначена земельна ділянка, яка вхохить до спадкової маси.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦПК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

При житті ОСОБА_4 заповіт на все своє майно, в тому числі вищезазначені земельні ділянки, - заповіт не складав.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦПК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦПК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Після смерті ОСОБА_4 із спадкоємців за законом першої черги залишились, - його мати ОСОБА_5 та дружина, - ОСОБА_2 (далі- Відповідач), та ОСОБА_3 , - донька.

Згідно ст. 1262 ЦПК України у другу чергу право на спадкування за тконом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Також, після смерті ОСОБА_4 із спадкоємців за законом другої черги залишилась його сестра, - ОСОБА_1 (далі-Позивач).

Мати ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 , користуючись правом, передбаченим ст. 1273 Цивільного кодексу України, - відмовилась від спадщини свого сина на користь дочки, тобто Позивача.

Отже, враховуючи те, що інших спадкоємці за заповітом та за законом не залишилось, а також те, що мати, - ОСОБА_5 , - відмовилась від спадщини ОСОБА_4 на користь Позивача, Позивач, як спадкоємець за законом відповідно до ст. 1262 та ст. 1273 Цивільного кодексу України успадкувала спадщину ОСОБА_4 .

Зокрема, після відкриттям спадщини ОСОБА_4 . Позивач у встановлений шестимісячний строк прийняла спадщину шляхом звернення до приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Кулініченка М.Г. із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4 .

Після прийняття спадщини та для оформлення свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, Позивач звернулась до приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Кулініченка М.Г.

На звернення Позивача приватним нотаріусом 28Л 0.2022 р. було свідоцтво про право на спадщину за законом за № 1502 на 1/2 частину земельної ділянки площею 1.9878 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сущанської сільської ради Обухівського (раніше Кагарлицького) району Київської області, кадастровий номер 3222288200:03:001:0018.

Після отримання вказаного свідоцтва про право на спадщину Позивач знову вернулась до приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Кулініченка М.Г. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на іншу 1/2 частину земельної ділянки.

Проте, приватний нотаріус пояснив, що не може видати свідоцтво на іншу 1/2 частину земельної ділянки, оскільки на момент смерті ОСОБА_4 за адресою його проживання була зареєстрована його дружина, - ОСОБА_2 , тобто, - Відповідач, яка відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України на думку нотаріуса вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний строк не відмовилась від неї.

У зв`язку з чим, приватний нотаріус зазначив, що не має підстав видавати свідоцтво про право на спадщину на іншу 1/2 частину земельної ділянки.

В той же час приватний нотаріус повідомив, що заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину земельної ділянки Відповідач не зверталась. Тому приватний нотаріус рекомендував звернутись до суду для вирішення питання визнання за Позивачем права власності на 1/2 частину земельної ділянки.

Отже, Позивач не можете отримати свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину земельної ділянки та успадкувати всю земельну ділянку ОСОБА_4 , оскільки Відповідач була зареєстрована з померлим ОСОБА_4 на час його смерті та може вважатися такої що прийняла спадщину.

Однак, суд не погоджується з тим, що Відповідач вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України виходячи з наступного: