Постанова

від 04.07.2023 по справі 910/6648/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2023 р. Справа № 910/6648/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Невмержицький В.П., Кренець О.С.;

відповідача - Панченко М.О.;

третьої особи-1 - Правдюк В.М.;

третьої особи-2 - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 (повне рішення складено 06.02.2023)

у справі №910/6648/18 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед"

до Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс";

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" звернулося з позовом до Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (надалі після зміни найменування - Заклад вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 42024065,07 грн, що включає основну заборгованість, проценти за користування кредитними коштами та пеню. Також позивач просив в рахунок часткового погашення заборгованості звернути стягнення на належне відповідачу майно, а саме об`єкт нерухомого майна - будівлю літ. "К" блок "Б" загальною площею 4725 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 2, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 362204580000.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов генерального кредитного договору та кредитних договорів в частині повернення кредитних коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 відкрито провадження у справі №910/6648/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 замінено позивача у справі №910/6648/18 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі №910/6648/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 31028400,92 грн основного боргу, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.06.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі №910/6648/18 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 31028400,92 грн основного боргу, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині оскаржувані рішення залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2020, у справі №910/6648/18 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження.

В подальшому 26.11.2020 до суду надійшов висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у справі №910/6648/18.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 у справі №910/6648/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 31028400,92 грн основного боргу, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 справу №910/6648/18 прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

03.10.2022 від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.08.2022. Згідно вказаних пояснень позивач підтримав вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 31028400,92 грн. Вказану заяву суд розцінив як зменшення позовних вимог та прийняв до розгляду.

01.11.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі повторної експертизи та витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної експертизи та витребування доказів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 (повне рішення складено 06.02.2023) у справі №910/6648/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" задоволено повністю та стягнуто з Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на користь позивача 31028400,92 грн основного боргу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене за умов неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення приписів процесуального права.

Узагальнено доводи відповідача зводяться до наступного:

- судом не застосовано до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку". На переконання скаржника, з огляду на звернення стягнення на предмети іпотеки та застави будь-які наступні вимоги до боржника є недійсними, у тому числі і вимоги за даним позовом;

- при визначенні суми заборгованості за кредитними договорами суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи та витребування доказів, а також не врахував вартість заставного майна, за рахунок якого відбулося погашення частини заборгованості.

Окрім цього, до апеляційної скарги додано клопотання про призначення у справі повторної судової економічної експертизи та витребування у Національного банку України копій документів, що стосуються генерального кредитного договору та кредитних договорів, укладених між ПАТ КБ «Хрещатик» та відповідачем, та які підтверджують погашення заборгованості.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 апеляційну скаргу у справі №910/6648/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №910/6648/18 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

12.04.2023 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/6648/18 до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2023 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

До суду 02.05.2023 у встановлений процесуальний строк скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1612/23 від 03.05.2023 у зв`язку з перебуванням суддів Буравльова С.І. та Андрієнка В.В. у відпустках призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6648/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 апеляційну скаргу у справі №910/6648/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, зупинено його дію, відкрито апеляційне провадження у справі №910/6648/18, призначено її до розгляду на 06.06.2023, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів на апеляційну скаргу та заперечень на клопотання про призначення експертизи і витребування доказів.

До суду 18.05.2023, 22.05.2023 та 25.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" відповідно надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких треті особи та позивач просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Позивач разом з відзивом також подав заперечення проти клопотання відповідача про призначення експертизи і витребування доказів.

25.05.2023 позивачем подано клопотання про зміну найменування і місцезнаходження відповідача.

01.06.2023 до суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 подане клопотання задоволено.

05.06.2023 представником третьої особи-1 подано заперечення проти клопотання відповідача про призначення експертизи і витребування доказів.

У судове засідання 06.06.2023 з`явилися представники сторін та третьої особи-1 і надали пояснення по суті апеляційної скарги. Також судом поставлено на обговорення клопотання відповідача про призначення у справі повторної судової економічної експертизи та витребування доказів.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 04.07.2023 для додаткового з`ясування обставин справи.

30.06.2023 відповідачем до суду подано додаткові пояснення у справі.

У призначене судове засідання 04.07.2023 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-1 і надали додаткові пояснення по суті апеляційної скарги та щодо клопотання про призначення у справі повторної судової економічної експертизи та витребування доказів. Натомість, представники третьої особи-2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" належним чином повідомлене про розгляд апеляційної скарги та не подавало до суду клопотань про відкладення розгляду справи. До того ж, вказане товариство скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Отже, неявка у судове засідання представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Як було зазначено, судом поставлено на обговорення подане відповідачем клопотання про призначення у справі повторної судової економічної експертизи та витребування у Національного банку України копій документів, що стосуються генерального кредитного договору та кредитних договорів, укладених між ПАТ КБ «Хрещатик» та відповідачем, та які підтверджують погашення заборгованості. Присутній представник відповідача підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, представники позивача та третьої особи-1, у свою чергу, заперечили стосовно клопотання та просили відмовити у його задоволенні.

Апеляційний суд, заслухавши пояснення представників та проаналізувавши приписи процесуального законодавства, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. ч. 2 та 3 ст. 80 цього кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частини 2 та 3 ст. 80 ГПК України визначають, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Тобто, процесуальний закон чітко встановлює, що у випадку неможливості особою надати відповідні докази, остання вправі подати клопотання про витребування таких доказів разом з поданням першої заяви по суті спору.

Разом з тим, якщо таке клопотання подане із пропуском зазначеного строку і особа, яка його подала, не обґрунтовує неможливість подання відповідного клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, суд залишає таке клопотання про витребування доказів без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що аналогічне за змістом клопотання подавалося відповідачем до суду першої інстанції, який відмовив у його задоволенні.

Вбачається, що клопотання було подане відповідачем поза межами строку для подання першої заяви по суті спору (при новому розгляді), встановленого ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2022, а також без обґрунтування неможливості подання такого клопотання у строк до 30.09.2022 (встановлений ухвалою суду).

Вказане слугує самостійною підставою для відмови у задоволенні такого клопотання на підставі ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів має бути зазначено, зокрема: підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа (п. 3), заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (п. 4) та причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (п. 5).

Разом з тим, як в суді першої інстанції, так і при зверненні з апеляційною скаргою відповідач просить витребувати документи у Національного банку України, при цьому, не зазначає, яке відношення Національний банк України має до спірних взаємовідносин сторін та на підставі чого витребувані докази повинні перебувати у Національного банку України, тобто достовірності знаходження відповідних документів у вказаної особи. Також відповідач не зазначає, які заходи вчинялися ним для отримання доказів самостійно та причини неможливості отримання таких доказів.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

- для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

- жодною стороною не надано висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З системного аналізу та взаємозв`язку ч. 1 ст. 101 ГПК України і ч. 1 ст. 99 ГПК України вбачається, що у випадку якщо жодною стороною не надано висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи та потребує спеціальних знань, суд призначає експертизу за власної ініціативи.

Обґрунтовуючи необхідність призначення у даній справі повторної судової експертизи, відповідач зазначає про наявність сумнівів у правильності висновку експертів №11569/11570/20-71/26861/26864/20-71 від 30.10.2020 у зв`язку з тим, що судовим експертам не було надано первинних документів, зокрема, щодо сплати грошових коштів на погашення заборгованості, до яких у відповідача був відсутній доступ та які повинні були перебувати у ПАТ «КБ «Хрещатик», який ліквідований 02.10.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 ГПК України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторно експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Так, повторна експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, а також якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.

Відповідно до п. 1.2.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

За таких обставин, підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення повторної судової економічної експертизи відсутні.

Знову ж таки, колегія суддів звертає увагу, що аналогічні доводи з приводу необхідності призначення повторної експертизи відповідач вже наводив у суді першої інстанції.

Після розгляду судом клопотання відповідача присутні представники учасників справи надали додаткові пояснення по суті поданої апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-1, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених обставин даної справи вбачається, що 04.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (кредитор), та Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (після зміни найменування - Заклад вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна") (позичальник) укладено генеральний договір №24-47/1-08/G, відповідно до п. 1.1 якого кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 30000000,00 грн на умовах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб`єктів господарювання в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради №375/135від 05.07.2001 (зі змінами) ,та згідно з рішенням Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб`єктів господарювання в м. Києві, (протокол засідання №3 від 24.04.2008) терміном на 36 (тридцять шість) місяців з 04.06.2008 до 04.06.2011, в межах якого кредитор надає кредитні кошти позичальнику шляхом надання кредитів за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в порядку і на умовах, передбачених цією угодою. При цьому, договори є невід`ємною частиною цієї угоди.

Кредитні операції за цією угодою - це операції між кредитором і позичальником з надання та повернення банківських кредитів відповідно до умов окремих договорів.

Розділами 2- 13 генерального договору сторони узгодили умови надання та забезпечення кредитних коштів, забезпечення зобов`язань позичальника, плату за кредит та порядок його погашення, гарантії, зобов`язання кредитора та позичальника, права кредитора та позичальника, відповідальність сторін, договірне списання коштів з рахунків позичальника, інші умови тощо.

Згідно з п. 13.3 генерального договору ця угода набуває чинності з моменту її підписання всіма сторонами.

В подальшому між сторонами шляхом укладення договорів про внесення змін до генерального договору №№1- 15 до положень останнього вносилися зміни.

Так, договором про внесення змін №15 від 08.08.2014 до генерального договору сторони виклали п. 1.1 останнього в новій редакції, а саме: "Кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 29965190,00 грн терміном до 25 серпня 2017 року, в межах якого кредитор: надає позичальнику кредити/кредитні лінії на суму 17932190,00 грн терміном з 04 червня 2008 року до 25 серпня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 21% річних, на умовах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб`єктів господарювання в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради №375/1351 від 05.07.2001 (зі змінами та доповненнями) та згідно з рішенням Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб`єктів господарювання в м. Києві (протоколи засідання №3 від 24.04.2008, №1 від 03.06.2009, №3 від 07.10.2009 та №5 від 25.08.2011); відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з відкличним лімітом кредитування у сумі 12033000 грн. терміном на 1341 день з 24 грудня 2013 року до 25 серпня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 19% річних за окремими кредитними договорами, що укладаються в порядку і на умовах, передбачених цією угодою. При цьому, договори є невід`ємною частиною цієї угоди."

Пунктом 1.3 генерального договору сторони встановили цільове призначення використання коштів - для закінчення реконструкції незавершеного будівництва дитячого санаторію "Перемога" з надбудовою та прибудовою під навчальний заклад по вул. Крамського 10, м. Київ.

Згідно з п. 1.4 генерального договору сторони визначили відсоткову ставку за користування кредитними коштами у розмірі 23,5% річних, яка змінювалася шляхом укладання ряду договорів про внесення змін, та встановили остаточну відсоткову ставку за користування кредитними коштами у розмірі 21% річних та 19% відповідно для відкритої боржнику відновлювальної кредитної лінії з відкличним лімітом користування у сумі 12033000,00 грн.

При цьому, відповідні зобов`язання боржника зі сплати відсотків відповідно до п. 1.4 генерального договору визначені п. п. 4.1 та 4.2 останнього, якими встановлено, що кредитор у разі зміни вартості кредитних ресурсів, зміни чинних законодавчих актів та нормативних актів НБУ, що якимось чином впливають на кредитну політику кредитора, має право в односторонньому порядку змінити відсоткову ставку за користування кредитом. Відсотки за користування кредитом розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитом на фактичну суму заборгованості із врахуванням фактичної кількості днів у році. При розрахунках враховується перший день видачі кредиту і не враховується день повернення кредиту (його частин). Остання сплата відсотків здійснюється разом з остаточним погашенням заборгованості.

Договором про внесення змін №4 від 19.12.2008 до генерального договору сторони виклали п. 1.5 в новій редакції, а саме: "Строки користування кредитними коштами та терміни дії гарантії встановлюються в межах терміну, зазначеному в п. 1.1 цієї угоди, та визначаються окремими договорами."

Відповідно до п. 10.1 генерального договору сторони погодили порядок погашення боргових зобов`язань: прострочені відсотки та комісії за користування кредитом та одночасно штрафні санкції за несвоєчасну сплату відсотків та комісій; строкові відсотки та комісії за користування кредитом; прострочена сума кредиту та одночасно штрафні санкції за несвоєчасне погашення кредиту; строкова сума кредиту; інші видатки, понесені кредитором за договором.

Згідно з п. 4.7 генерального договору якщо в рахунок погашення зобов`язань позичальника за угодою та договорами кредитором буде прийнято заставлене майно (майнові права) і його вартість повністю задовольнить вимоги кредитора - кредит вважається погашеним і зобов`язання сторін за угодою та договорами припиняються.

Відповідно до п. 8.2 генерального договору кредитор має право вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків та неустойки у випадку порушення позичальником будь-яких умов угоди, договорів застави (іпотеки) та додаткових договорів до них.

При виникненні простроченої заборгованості за кредитом та/або відсотками та при відсутності коштів на поточних рахунках позичальника кредитор має право здійснити відшкодування заборгованості за цією угодою та/або договорами шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки згідно з договором застави/іпотеки у порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 8.8 генерального договору).

Окрім цього, відповідно до п. 10.1 генерального договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за цією угодою та/або договорами сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України та цією угодою, зокрема:

- у разі несвоєчасного повернення кредиту (його частин) позичальник зобов`язаний повернути прострочену суму кредиту з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення, та сплатою 21% річних від простроченої суми кредиту (в редакції договору про внесення змін №15 від 08.08.2014) (пп. 10.1.1);

- за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплатити кредитору штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов`язань від дня виникнення відповідного прострочення до повного її погашення, але в межах строків позовної давності, визначених цією угодою (пп. 10.1.2).

Угода набуває чинності з моменту її підписання всіма сторонами (п. 13.3 генерального договору).

Вказані генеральний договір та договори про внесення змін до нього підписані представниками кредитора та позичальника і засвідчені печатками сторін.

В подальшому в рамках генерального договору між сторонами були укладені кредитні договори №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, №58-47/1-13 від 24.12.2013, №40-47/4-07 від 26.06.2007 та №54-47/4-07 від 10.08.2007.

Так, умовами п. 1.1 кредитного договору №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 встановлено, що кредитор відкриває позичальнику на умовах генерального договору №24-47/1-08/0 G від 04.06.2008 невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 1500000,00 грн на умовах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб`єктів господарювання в м. Києві та згідно з рішенням Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб`єктів господарювання в м. Києві терміном на 36 місяців з 04.06.2008 до 04.06.2011 зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 23,5% річних.

В подальшому сторонами неодноразово вносилися зміни до даного кредитного договору (договори про внесення змін №№1-32). Зокрема, відповідно до договору про внесення змін №32 від 08.08.2014 до кредитного договору №24-47/1-08/1 сторони виклали п. 1.1 в наступній редакції: "Кредитор надає позичальнику на умовах генерального договору № 24-47/1-08/0G від 04.06.2008 кредит в сумі 17932190,00 грн на умовах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб`єктів господарювання в м. Києві та згідно з рішенням Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб`єктів господарювання в м. Києві строком на 3370 днів, терміном повернення до 25.08.2017 з порядком погашення, зазначеним у п. 3.2 договору, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 21% річних."

Згідно з п. 1.3 кредитного договору №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 позичальник зобов`язується сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та порядку, передбаченими угодою та цим договором, і повернути кредитору суму кредиту в порядку і строки, передбачені угодою та цим договором.

Підпунктом 2.2.2 п. 2 кредитного договору №24-47/1-08/1 сторони погодили, що надання позичальнику кредитних коштів в межах ліміту кредитної лінії здійснюється шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника, відкритого у ВАТ КБ "Хрещатик" за реквізитами контрагентів, зазначених у контрактах/договорах, рахунках або на поточний рахунок позичальника у ВАТ КБ "Хрещатик" з подальшим перерахуванням згідно поданих документів у відповідності з цільовим використанням кредитних коштів, визначеним договором.

За умовами п. 4.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, сплатити пені, штрафи (неустойки) в порядку та на умовах, передбачених угодою та цим договором.

Кредитний договір №24-47/1-08/1 згідно з п. 6.3 набуває чинності з моменту його підписання всіма сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за угодою та цим договором.

Вказаний кредитний договір та договори про внесення змін до нього підписані представниками кредитора та позичальника і засвідчені печатками сторін.

Окрім цього, між сторонами 24.12.2013 укладено кредитний договір №58-47/1-13, відповідно до п. п. 1.1 та 1.2 якого кредитор відкриває позичальнику на умовах генерального договору №24-47/1-08/0G відновлювальну кредитну лінію з відкличним лімітом кредитування у сумі 12283000,00 грн терміном на 245 днів з 24.12.2013 до 25.08.2014 зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 19% річних. Позичальник має право отримувати кредитні кошти в межах ліміту кредитної лінії на умовах угоди та цього договору в сумі 12283000,00 грн для поповнення обігових коштів.

В подальшому сторонами вносилися зміни до умов вказаного договору, зокрема, договорами про внесення змін №№1-6. Відповідно до договору про внесення змін №6 від 08.08.2014 до кредитного договору №58-47/1-13 сторони виклали п. 1.1 останнього в новій редакції, а саме: "Кредитор відкриває позичальнику на умовах генерального договору №24-47/1-08/0G від 04.06.2008 відновлювальну кредитну лінію з відкличним лімітом кредитування в сумі 12033000 грн терміном на 1341 день з 24.12.2013 до 25.08.2017 зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 19% річних".

Умовами п. 1.3 кредитного договору №58-47/1-13 на позичальника покладено обов`язок зі сплати кредитору відсотків за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та порядку, передбаченими угодою та цим договором, та повернути кредитору суму кредиту в порядку і строки, передбачені угодою та договором.

За умовами п. 4.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, сплатити пені, штрафи (неустойки) в порядку та на умовах, передбачених угодою та договором.

Кредитний договір №58-47/1-13 згідно з п. 6.3 набуває чинності з моменту його підписання всіма сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Вказаний кредитний договір та договори про внесення змін до нього підписані представниками кредитора та позичальника і засвідчені печатками сторін.

Також згідно з п. 1.1 укладеного між сторонами кредитного договору №40-47/4-07 від 26.06.2007 сторони встановили, що кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 23118380,00 грн строком користування кредитними коштами 60 місяців з 26.06.2007 по 26.06.2012 зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 16% річних.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору №40-47/4-07 цільове призначення кредитних коштів визначено для проведення реконструкції з надбудовою та прибудовою допоміжних будівель об`єкту незавершеного будівництва дитячого санаторію "Перемога" по вул. І.Крамського, 10 у м. Києві під навчальний заклад.

В подальшому сторонами вносилися зміни до умов вказаного договору, зокрема, договорами про внесення змін №№1-34. Відповідно до договору про внесення змін №32 від 08.08.2014 сторони виклали п. 1.1 останнього наступним чином: "Кредитор надає позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 22347355,00 грн строком на 3714 дні терміном повернення до 25.08.2017 за графіком згідно п. 4.8 договору зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 21% річних."

Пунктом 4.2 кредитного договору №40-47/4-07 визначено порядок сплати відсотків за користування кредитом, що розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитною лінією на фактичну суму заборгованості із врахуванням фактичної кількості днів у році (методом "факт/факт"). При розрахунках враховується перший день видачі кредиту (його частини) і не враховується день повернення кредиту (його частини).

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору №40-47/4-07 позичальник зобов`язується сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та в порядку, передбачених договором, та повернути кредитору суму кредиту в порядку і строки, передбачені договором.

Пунктом 4.12 вказаного кредитного договору сторони визначили порядок погашення боргових зобов`язань позичальника: прострочені відсотки та комісії за користування кредитом (у випадку, якщо таке буде мати місце) та одночасно штрафні санкції (неустойку) за несвоєчасну сплату відсотків та комісій (у випадку, якщо таке буде мати місце); строкові відсотки та комісії за користування кредитом; прострочена сума кредиту (у випадку, якщо таке буде мати місце) та одночасно штрафні санкції (неустойку) за несвоєчасне погашення кредиту (у випадку, якщо таке буде мати місце); строкова сума кредиту; інші видатки, понесені кредитором за цим договором.

За умовами п. 6.1 кредитного договору №40-47/4-07 у разі несвоєчасного повернення кредиту (його частини) позичальник зобов`язаний повернути прострочену суму кредиту з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення, та сплатою 16% річних від простроченої суми кредиту. За невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплатити кредитору штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов`язань від дня виникнення відповідного прострочення до повного її погашення, але в межах строків позовної давності, визначеної договором. За невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплатити кредитору штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов`язань від дня виникнення відповідного прострочення до повного її погашення, але в межах строків позовної давності, визначеної договором.

Кредитний договір №40-47/4-07 згідно з п. 10.3 набуває чинності з моменту його підписання всіма сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Вказаний кредитний договір та договори про внесення змін до нього підписані представниками кредитора та позичальника і засвідчені печатками сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частинами 1 та 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 199 Господарського кодексу України (далі - ГК України) виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 546 та ст. 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Місцевим господарським судом встановлено, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань, що випливають з генерального договору та кредитних договорів, 12.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик") (іпотекодержатель) та Закладом вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №24-47/1-08/04, відповідно до умов якого з метою забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов`язань, що випливають з генерального договору та кредитних договорів №40-47/4-07 від 26.06.2007, №54-47/4-07 від 10.08.2007, №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 та №58-47/1-13 від 24.12.2013, іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно - будівлю літ. "Н", блок "А" загальною площею 3495 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 362161380000 (далі - предмет іпотеки).

До вказаного договору неодноразово вносилися зміни і доповненнями на підставі договорів про внесення змін №1 від 15.12.2008, №2 від 25.12.2008, №3 від 17.12.2009, №4 від 29.06.2010, №5 від 10.02.2011, №6 від 13.06.2011, №7 від 28.12.2011, №8 від 13.08.2012 та №9 від 25.03.2015.

Відповідно до умов договору іпотеки в редакції договору про внесення змін №9 від 25.03.2015 іпотекодавець вказаний договір укладено з метою забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов`язань, що випливають з наступних кредитних договорів:

- №40-47/4-07 від 26.06.2007 з залишком заборгованості за кредитом в сумі 21947355,00 грн зі сплатою 21% річних терміном повернення до 25.08.2017;

- №54-47/4-07 від 10.08.2007 з залишком заборгованості за кредитом в сумі 6283033,00 грн зі сплатою 21% річних терміном повернення до 25.08.2017;

- №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, який укладений в межах генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008, з залишком заборгованості за кредитом в сумі 17532190,00 грн зі сплатою 21% річних терміном повернення до 25.08.2017;

- №58-47/1-13 від 24.12.2013, який укладений в межах генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008, з діючим лімітом кредитування в сумі 11633000,00 грн зі сплатою 19% річних терміном повернення до 25.08.2017.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що станом на 25.03.2015 заборгованість відповідача за вищевказаними кредитними договорами склала 57395578,00 грн.

Умовами п. п. 1.3 та 1.4 договору іпотеки передбачено, що предмет іпотеки передається зі всіма його приналежностями. Згідно експертної оцінки вартість предмета іпотеки складає 113462030,00 грн.

Заставна вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін становить 57845500,00 грн (п. 1.5 договору іпотеки).

Згідно з п. 6.1 договору іпотеки вказаний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов`язань за кредитними договорами.

Вказаний договір іпотеки підписаний представника іпотекодержателя та іпотекодавця в посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером №1664.

На підтвердження реєстрації іпотеки та заборони відчуження предмету іпотеки позивачем надано інформаційну довідку №176057058 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).

Згідно зі ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права тощо), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України з припиненням основного зобов`язання, забезпеченого заставою, припиняється право застави.

Згідно з ч. 3 ст. 593 ЦК України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносять відповідні дані.

За приписами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Окрім цього, з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з генерального договору та кредитних договорів, 25.03.2015 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (заставодержатель) та Закладом вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (заставодавець) укладено договір застави рухомого майна (у тому числі основних засобів) №58-47/1-13/02, відповідно до умов якого з метою забезпечення виконання власних зобов`язань, що випливають з генерального договору та кредитних договорів, заставодавець передає, а заставодержатель приймає в заставу наступне рухоме майно (основні засоби): обладнання модульної транспортабельної котельні (у складі двох котлів Viessmann з додатковим обладнанням, трьох ємностей для воли, розширювального бака, теплових та газових датчиків), первісною балансовою вартістю 818094,30 грн, залишковою балансовою вартістю 519355,74 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору вартість предмета застави за домовленістю сторін становить 983500,00 грн.

В подальшому, відповідно до рішення правління Національного банку України №46-рш від 02.06.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03.06.2016 прийнято рішення №913 про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку.

Відповідно до п. 8.2 генерального договору позичальник зобов`язаний погасити кредит та нараховані відсотки за вимогою кредитора, яка стала наслідком невиконання позичальником зобов`язань по поверненню кредиту та/або невиконання зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у 30-ти денний термін з дати отримання такої вимог кредитора.

Банком як кредитором, внаслідок порушення боржником зобов`язань за кредитними договорами 15.05.2017 було направлено вимогу №2-2/11/2415 від 15.05.2017 про погашення заборгованості за кредитними договорами станом на 12.05.2017 на загальну суму 78319729,42 грн, в тому числі: за кредитним договором №24-47/1-08/1 в сумі 24192280,30 грн, №58-47/1-13 в сумі 15556025,58 грн, №40-47/4-07 в сумі 30542563,57 грн та №54-47/4-07 в сумі 8028889,97 грн. Вимога отримана відповідачем 17.07.2017.

22.09.2017 за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) від 29.08.2017 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Костенко І.В. (банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №2017/2-Ю, відповідно до умов якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги банку до позичальника - Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (боржник) за кредитними договорами №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, №58-47/1-13 від 24.12.2013, що укладені в рамках генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008, кредитними договорами №40-47/4-07 від 26.06.2007, №54-47/4-07 від 10.08.2007 та/або договором іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008 та/або договором застави рухомого майна (у т.ч. основних засобів) №58-47/1-13/02 від 25.03.2015, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1.

Пунктом 2.1 договору №2017/2-Ю та додатком №1 до нього визначено, що розмір переданих новому кредитору грошових вимог складає 60600353,56 грн, у тому числі 49731715,95 грн простроченої заборгованості за кредитом, 10266229,14 грн простроченої заборгованості зі сплати процентів, 589408,47 грн нарахованих процентів, 12000,00 грн простроченої комісії та 1000,00 грн нарахованої комісії.

За визначеною п. 4.1 договору №2017/2-Ю умовою Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" сплачує первісному кредитору за відступлені права 31013111,00 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором відповідно до п. 6.5 на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Платіжним дорученням №3006201873 від 22.09.2017 підтверджується сплата грошових коштів в сумі 31013111,00 грн як ціни договору за відступлення права вимоги за основними договорами.

Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки/застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно з укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню (п. 2.1).

За умовами п. 2.2 договору №2017/2-Ю новий кредитор в день укладення договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до п. 4.1 договору, набуває усі права кредитор за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись, право вимагати належного виконання боржником зобов`язань за основними договорами, сплати боржником грошових коштів, сплати процентів, комісій, вказаних у додатку №1, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку /рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Відповідно до п. 3.4 договору банк та новий кредитор зобов`язані повідомити боржника про відступлення права вимоги за основними договорами протягом 5 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідним основним договором, в тому числі з використанням форми повідомлення, яка наведена у додатку №2 до договору.

Згідно з п. 6.5 договору №2017/2-Ю останній набуває чинності з дати підписання сторонами і скріплення печатками сторін.

Також, сторонами підписано додаток №1 до вказаного договору, в якому міститься реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та реєстр боржників за такими договорами.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі документів від 22.09.2017 до договору №2017/2-Ю, згідно якого банком передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" наступні документи:

- генеральний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008;

- кредитні договори №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, №58-47/1-13 від 24.12.2013, що укладені в рамках генерального договору №24-47/1-08/0 від 04.06.2008;

- кредитні договори №40-47/4-07 від 26.06.2007 та №54-47/4-07 від 10.08.2007;

- договір іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008;

договір застави рухомого майна (у т.ч. основних засобів) №58-47/1-13/02 від 25.03.2015, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них;

- матеріали кредитних справ та проведеної банком претензійно-позовної роботи;

- виписки по рахунках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. ст. 513 та 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у зобов`язанні, внаслідок чого первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов`язання, тобто обсяг прав та обов`язків його сторін залишається незмінним, а отже до нового кредитора переходять весь обсяг прав первісного кредитора, якщо інше не передбачено договором або законом. Обсяг прав, які передаються у випадку відступлення (сума заборгованості, право на стягнення штрафних санкцій тощо) визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.

За таких обставин судом першої інстанції встановлено факт заміни в основному зобов`язанні, обумовленому генеральним договором та укладеними в рамках останнього кредитними договорами, первісного кредитора новим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", в результаті якого новий кредитор отримав право замість первісного кредитора вимагати від боржника - Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" належного виконання зобов`язань за основними договорами в загальному розмірі 60600353,56 грн.

При цьому, боржника було повідомлено про укладення договору №2017/2-Ю про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги 22.09.2017 шляхом надсилання на його адресу повідомлення про відступлення права вимоги №2-1/4333 від 25.09.2017, факт вручення якого 10.10.2017 підтверджується рекомендованим повідомленням.

Також, на виконання п. 2.1 договору №2017/2-Ю одночасно з його укладенням 22.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки №2017/2-Ю-І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером №1664, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права вимоги за договором іпотеки, а новий іпотекодержатель приймає це відступлення.

Пунктом 1.2 договору №2017/2-Ю-І передбачено, що новому іпотекодержателю відступаються права вимоги за договором іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008 з усіма додатковими угодами та додатковими договорами до нього, що є його невід`ємною частиною, відповідно до якого іпотекодавець передав первісному іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: будівлю літ. "Н", блок "А", загальною площею 3495 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд.23, корп. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 362161380000.

Новий іпотекодержатель набуває у повному обсязі права іпотекодержателя за іпотечним договором з моменту укладення цього договору (п. 1.5 договору №2017/2-Ю-І).

Згідно з п. 7.3 договору №2017/2-Ю-І останній є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що вносяться за рахунок та на підставі заяви нового іпотекодержателя в день підписання цього договору. Змістом вказаних заяв про реєстрацію змін обтяжень є заміна обтяжувача, згідно яких первісний іпотекодержатель вилучається з реєстраційних записів, а новий іпотекодержатель додається до записів та стає єдиним обтяжувачем об`єкту обтяження, що є предметом іпотеки.

Договір набуває чинності (вважається укладеним) з моменту його нотаріального посвідчення (п. 7.5 договору №2017/2-Ю-І).

Вказаний договір підписаний представниками нового та первісного іпотекодержателя та скріплений печатками сторін, а також посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 22.09.2017 за реєстровим номером №2005.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №98225971 від 22.09.2017 іпотекодержателем об`єкту нерухомого майна зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс".

При цьому, розмір зобов`язань боржника за основними договорами в договорі №2017/2-Ю-І не зазначено.

Водночас, згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №2017/2-Ю від 22.09.2017, зобов`язання боржника за кредитними договорами складають всього 60600353,56 грн.

Таким чином, відповідно до договору №2017/2-Ю-І банком одночасно з відступленням права вимоги за основними зобов`язаннями було відступлено право вимоги за договором іпотеки з урахуванням додаткових договорів та договору про внесення змін до договору іпотеки, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань відповідача за кредитними договорами, в сумі 60600353,56 грн згідно договору №2017/2-Ю.

Окрім цього, 22.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (первісний заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (новий заставодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договором застави №2017/2-Ю/З, відповідно до якого первісний заставодержатель відступає новому заставодержателю права за договором застави рухомого майна (у тому числі основних засобів) №58-47/1-13/02 від 25.03.2015.

02.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення частини прав вимоги №02/10-17/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває частину права вимоги первісного кредитора до позичальника - Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (боржник) в розмірі, зазначеному у додатку №1 до договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника за кредитними договорами: генеральним договором та кредитними договорами в рамках генерального договору №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, №58-47/1-13 від 24.12.2013, а також за кредитними договорами №40-47/4-07 від 26.06.2007, №54-47/4-07 від 10.08.2907, договором іпотеки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до договору (основні договори), що були укладені між боржником та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик".

Сторони домовились, що відступлення первісним кредитором новому кредитору прав вимоги за договором іпотеки, що було укладено в забезпечення виконання зобов`язань боржника за основними договорами та було посвідчено нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно з укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з п. 2 договору № 02/10-17/2 новий кредитор в день укладення цього договору набуває частину прав кредитора за основними договорами згідно умов цього договору, включаючи: право вимагати належного виконання боржником зобов`язання за основним договором, сплати боржником коштів за основною заборгованістю, сплати процентів, вказаних у додатку №1 до договору, передачі боржником забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основним договором. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до договору, який підписується сторонами в день підписання договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора виключно в розмірі, вказаному згідно умов цього договору (додатку №1) та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Згідно з додатком №1 до договору №02/10-17/2 первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги кредитора за основними договорами (генеральний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008, кредитні договори №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, №58-47/1-13 від 24.12.2013, №24-47/1-08/0 від 04.06.2008 №40-47/4-07 від 26.06.2007, №54-47/4-07 від 10.08.2007, договір іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008 та договори про внесення змін та доповнень) в загальному розмірі 26000000,00 грн, в тому числі сплати грошових коштів за прострочену заборгованість у розмірі 15143362,39 грн, прострочені відсотки у розмірі 10266229,14 грн, нараховані відсотки станом на 22.09.2017 у розмірі 589408,47 грн, прострочені комісії у розмірі 12000,00 грн, нараховані комісії у розмірі 1000,00 грн.

Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору кошти в сумі 25000000,00 грн без ПДВ (п. 3 договору №02/10-17/2).

Вказаний договір підписаний представниками первісного кредитора та нового кредитора і засвідчений печатками сторін.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст. ст. 512- 516 ЦК України судом встановлено факт заміни в основному зобов`язанні, обумовленому генеральним договором та укладеними в рамках останнього кредитними договорами, а також договором іпотеки, первісного кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" новим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс", в результаті чого новий кредитор отримав право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основними договорами в загальному розмірі 26000000,00 грн.

Також 02.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" (новий іпотекодержатель) укладено договір №02/10-17/3 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером №1664, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю частину права вимоги за договором іпотеки, визначену в п. 1.2 договору, а новий іпотекодержатель приймає це відступлення.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору новому іпотекодержателю відступаються права вимоги за договором іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008, укладеним між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером №1664, з усіма додатковими угодами та додатковими договорами до нього, відповідно до якого іпотекодавець передав первісному іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: будівлю літ. "Н" блок "А", загальною площею 3495 кв. м, реєстраційний номер 362161380000, за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1.

До прав, які є предметом даного договору і відступаються за ним, включаються, зокрема, право вимагати від іпотекодавця своєчасного виконання всіх зобов`язань за договором іпотеки (п. 1.3 договору відступлення №02/10-17/3).

Згідно з п. 1.4 вказаного договору його укладення є підставою для заміни сторони іпотекодержателя за договором іпотеки та переходу (відступлення) від первісного іпотекодержателя до нового іпотекодержателя всього комплексу прав та обов`язків іпотекодержателя за іпотечним договором.

Новий іпотекодержатель набуває у повному обсязі прав іпотекодержателя за договором іпотеки з моменту укладення цього договору (п. 1.5 договору).

Вказаний договір підписаний представниками первісного іпотекодержателя та нового іпотекодержателя, засвідчений печатками сторін та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. за реєстровим №2051.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 3.4.5 договору іпотеки визначено, що у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених цією іпотекою, а також в інших випадках, визначених цим договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимог за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством та у відповідності до умов договору.

За умовами п. 1.7 договору іпотеки при невиконанні іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених цією іпотекою, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у відповідності з Законами України "Про заставу", "Про іпотеку" тощо, а також у відповідності з цим договором.

Окрім цього, як визначено в п. 4.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо на момент настання строку виконання зобов`язань, забезпечених цією іпотекою, вони не будуть виконані, а також у разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, передбачених цим договором, та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладенні договору, виявляться недостовірними та (або) недійсними.

Суд зазначає, що одним зі способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Так, п. 4.4 договору іпотеки передбачено, що у випадку прийняття іпотекодержателем предмету іпотеки у власність чи реалізації його третім особам, це застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя чи третіх осіб на нерухоме майно, яке складає предмет іпотеки.

З урахуванням викладеного, 10.11.2017 у відповідності до приписів чинного законодавства та умов договору іпотеки та за наслідками набуття прав вимоги за договором іпотеки Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" було звернуто стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі договору іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки. Державним реєстратором Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичук І.А. 10.11.2017 було внесено реєстраційний запис №23311264 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" на об`єкт нерухомого майна: будівлю літ. "Н" блок "А", загальною площею 3495 кв. м, реєстраційний номер 362161380000, за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1.

Також, 07.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу рухомого майна, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця обладнання модульної транспортабельної котельні (у складі двох котлів Viessmann з додатковим обладнанням, трьох ємностей для воли, розширювального бака, теплових та газових датчиків).

Зі змісту цього договору вбачається, що майно відчужується продавцем від імені боржника (Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна") у зв`язку з наявністю у продавця права обтяжувача на продаж предмета обтяження в порядку ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до п. 3.1 договору за домовленістю сторін продаж вчиняється на суму 272000,00 грн.

Отже, з цього часу права вимоги щодо сплати заборгованості за кредитними договорами не були забезпечені іпотекою та заставою, оскільки обтяжував скористався своїм правом та звернув стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, а також частково задовольнив свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом продажу предмета застави третій особі.

Поряд з цим, як встановлено судом, інша частина прав вимоги, яка не була передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" за договором №02/10-17/2 від 02.10.2017, у свою чергу була передана Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на підставі договору факторингу №1/08 від 14.08.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед".

Так, 14.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" (фактор) укладено договір факторингу №1/08, за умовами п. 2.1 якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування за плату згідно п. 3.4 цього договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в повному обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, у розмірі 51618432,92 грн.

При цьому, згідно з п. 1 договору "Кредитний договір" означає у сукупності наступні договори (разом з усіма додатковими угодами до них та/або договорами забезпечення), укладені між банком та позичальником:

1) генеральний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008 та кредитні договори в рамках генерального договору, а саме кредитний договір №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 та кредитний договір №58-47/1-13 від 24.12.2013;

2) кредитний договір №40-47/4-07 від 26.06.2007;

3) кредитний договір №54-47/4-07 від 10.08.2007.

"Права вимоги" за цим договором означає всі прав вимоги клієнта до позичальника за кредитним договором як існуючі на дату відступлення прав вимоги, так і ті, що можуть виникнути за кредитним договором в майбутньому, включаючи всі права вимоги (щодо погашення основної заборгованості (кредиту), сплати нарахованих та неоплачених процентів за користування кредитними коштами, сплати нарахованих та несплачених штрафних санкцій та інших платежів, відшкодування витрат (збитків), а також сплати процентів, штрафних санкцій та інших платежів за кредитним договором у майбутньому (якщо це не суперечитиме чинному законодавству України) тощо) та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати суми боргу, за винятком частини прав, що були відступлені клієнтом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" на підставі договору №02/10-17/2 від 01.10.2017.

"Дата відступлення прав вимоги" - означає день укладення цього договору.

"Розрахунок заборгованості" - означає письмовий документ, що підписаний уповноваженою особою клієнта та скріплений печаткою клієнта, який містить детальні відомості про розмір боргу у позичальника перед клієнтом, підтверджує суму прав вимоги та складається за формою, вказаною в додатку №4 до договору. Розрахунок заборгованості складається клієнтом на всю суму всього боргу, визначеного станом на Дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування за плату згідно з п. 3.4 даного договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в повному обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, у розмірі 51618432,92 грн.

Згідно з п. 2.2 договору факторингу з дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною кредитного договору, а фактор стає виключним та єдиними кредитором за кредитним договором та набуває всіх прав за ним. У момент переходу прав вимоги до фактора клієнт втрачає будь-які майнові вимоги за кредитним договором та у зв`язку з ним.

Вказаний договір вступає в силу у дату його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань (п. 10.1 договору факторингу).

Згідно акту прийому-передачі документів від 14.08.2018 клієнт передав фактору наступні кредитні договори, а також договори про внесення змін до них: кредитний договір №54-47/4-07 від 10.08.2007, генеральний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008, кредитний договір №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, кредитний договір №40-47/4-07 від 26.06.2007 та кредитний договір №58-47/1-13 від 24.12.2013.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Приписами ч. 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі згаданої статті визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов`язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.

До основних ознак договору факторингу слід віднести, зокрема, предмет договору, яким є відступлення права грошової вимоги, у зв`язку з чим відбувається заміна кредитора у зобов`язанні, метою якого є отримання фінансування від фактора (банка чи іншої фінансової установи), що, в свою чергу, зумовлює віднесення факторингу до фінансових операцій. Віднесення факторингу до фінансових послуг обумовило ще одну відмінну ознаку такого договору як специфіку його сторін, зокрема, фактором може бути банк чи інша фінансова установа, а клієнтом юридична особа чи фізична особа-підприємець. Окрім цього, фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів (факторинг) відбувається за плату (окрім випадків, коли факторинг має забезпечувальний характер), розмір якої визначається договором, це може бути як сплата відсотків, так і фіксованої ставки за таку фінансову послугу. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Отже, договір факторингу поєднує в собі ознаки різних договорів: цесії (відступлення права вимоги), кредитування, страхування, застави, поруки, і є окремим видом правочину, який регулюється спеціальними нормами законодавства, а саме Главою 73 ЦК України, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" тощо.

Як свідчать матеріали справи, згідно акту прийому-передачі документів від 14.08.2018 клієнт передав фактору наступні кредитні договори, а також договори про внесення змін до них: кредитний договір №54-47/4-07 від 10.08.2007, генеральний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008, кредитний договір №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, кредитний договір №40-47/4-07 від 26.06.2007 та кредитний договір №58-47/1-13 від 24.12.2013.

При цьому, згідно підписаного обома сторонами договору додатку заборгованість відповідача за кредитними договорами перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" станом на 14.08.2018 складає всього 51618432,92 грн, а саме:

- за кредитним договором №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 року всього в сумі 16059163,13 грн, в тому числі: заборгованість за договором - 10732839,65 грн, заборгованість за процентами - 2028959,82 грн, заборгованість за пенею - 3297363,66 грн;

- за кредитним договором №58-47/1-13 від 24.12.2013 всього в сумі 9961073,27 грн, в тому числі: заборгованість за договором - 6747445,77 грн, заборгованість за процентами - 1155565,03 грн, заборгованість за пенею - 2058062,47 грн;

- за кредитним договором №40-47/4-07 від 26.06.2007 всього в сумі 20271567,04 грн, в тому числі: заборгованість за договором - 13548115,50 грн, заборгованість за процентами - 2561165,81 грн, заборгованість за пеню - 4162285,72 грн;

- за кредитним договором №54-47/4-07 від 10.08.2007 всього в сумі 5326629,48 грн, в тому числі: заборгованість за договором - 3559952,64 грн, заборгованість за процентами - 672981,35 грн, заборгованість за пеню - 1093695,50 грн.

Як наслідок, з урахуванням вищевикладеного, умов договору факторингу та фактично вчинених клієнтом та фактором дій позивач набув права кредитора по відношенню до боржника на належній правовій підставі.

В свою чергу, відповідач, вважаючи, що на момент передачі частина права вимоги за кредитними договорами в рамках генерального договору була недійсною в силу положення ст. 36 Закону України "Про іпотеку", згідно якої після завершення процедури позасудового врегулювання спору будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними, та посилаючись на те, що оспорювані договори укладені з порушенням приписів ст. ст. 203, 215, 1077 ЦК України, ст. 17, 24 Закону України "Про іпотеку", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" про визнання недійсними договору №02/10-17/2 про відступлення частини прав вимог від 02.10.2017 та договору №02/10-17/3 від 02.10.2017 про відступлення права вимоги за договором іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі №910/974/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 та постановою Верховного Суду від 31.07.2019, у задоволенні позовних вимог Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" відмовлено.

При цьому, судами встановлено, що за умовами п. п. 1 та 2 договору №02/10-17/2 від 02.10.2017 первісний кредитор відступив новому кредитору частину права вимоги первісного кредитора до позичальника в розмірі, зазначеному у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника або інших осіб, до яких перейшли обов`язки божника за кредитними договорами та договором іпотеки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.

За висновками Верховного Суду, укладений між сторонами договір №02/10-17/2 від 02.10.2017 не є договором факторингу, оскільки відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі вартості відступленого права вимоги до боржників, тобто, факт отримання прибутку новим кредитором за даною угодою відсутній, також не вбачається і факту фінансування клієнта, або обов`язок такого за плату. До відповідача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, що відповідає вимогам ст. 514 ЦК України. При цьому, умови спірного договору не передбачають для нового кредитора будь-якої плати чи винагороди за відступлення права вимоги, в той же час відступлення частини прав вимоги за основними договорами не суперечить положенням ст. ст. 512-514, 516-518 ЦК України.

В свою чергу, суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", реалізуючи набуті права кредитора у зобов`язанні за вказаними кредитними договорами, відступило частину набутого права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" шляхом укладення договору №02/10-17/2 про відступлення частини прав вимоги від 02.10.2017 та договору №02/10-17/3 про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 02.10.2017 в загальній сумі 26000000,00 грн.

Враховуючи приписи ст. ст. 512-516 ЦК України щодо переходу прав кредитора у зобов`язанні та ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку", згідно якої відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, за висновками суду з 02.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" втратило статус іпотекодержателя за договором іпотеки, а також право вимоги за кредитними договорами у розмірі 26000000,00 грн.

Відповідно, починаючи з 02.10.2017, Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" набуто право вимоги за кредитними договорами в сумі 26000000,00 грн та статус іпотекодержателя за договором іпотеки.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, зобов`язання відповідача, які за договорами відступлення права вимоги були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" та в подальшому передані позивачу у справі, іпотекою та заставою не забезпечені, оскільки до позивача на підставі договору факторингу №1/08 від 14.08.2018 перейшло лише право вимоги за частиною кредитних договорів, а право вимоги за договором іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008 та відповідними кредитними договорами Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" за договором про відступлення частини прав вимоги №02/10-17/2 від 02.10.2017 та договором №02/10-17/3 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008. Щодо застави, то як було зазначено вище, 07.12.2017 за договором купівлі-продажу рухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" відчужило предмет застави на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс".

Отже, з урахуванням викладеного, позивач у розумінні приписів Закону України "Про іпотеку" та Цивільного кодексу України не є іпотекодержателем і заставодержателем та його вимоги до відповідача іпотекою і заставою не забезпечені, що, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про забезпечення зобов`язання за генеральним договором та кредитними договорами іпотекою, недійсність переданих позивачу вимог за кредитними договорами, а також виключає необхідність застосування до решти вимог, які залишилися незадоволеними після звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку іпотеко держателем, наслідків, передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" щодо недійсності будь-яких інших вимог за основним зобов`язанням, яке, на переконання відповідача, було повністю погашене за рахунок предмета іпотеки.

Разом з цим, предметом заявленого позову є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" про стягнення з відповідача 31028400,92 грн заборгованості за кредитними договорами. Решта заявлених первісних вимог позивачем не підтримана, з огляду на що розгляд справи відбувався в межах вимог про стягнення з відповідача вказаних грошових коштів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. ст. 525 та 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання генерального кредитного договору, кредитних договорів, договору іпотеки, договорів про відступлення прав вимоги та договорів про внесення змін до них та/або їх окремих положень суду не надано.

Відповідно до висновку експертів №11569/11570/20-71/26861/26864/20-71 від 30.10.2020 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у даній справі встановлено, що:

- набуття прав кредитора Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на підставі договору про відступлення права вимоги №2017/2-Ю від 22.09.2017 розрахунково та документально підтверджується в розмірі 60600353,56 грн, в тому числі у зобов`язанні за генеральним кредитним договором №24-47/1-08/G від 04.06.2008 та кредитними договорами №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, №58-47/1-13 від 24.12.2013, №40-47/4-07від 26.06.2007, підтверджується у розмірі 54373008,22 грн;

- право кредитора на момент укладення договору №1/08 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" у зобов`язанні за вказаними правочинами документально підтверджується в розмірі 31028400,92 грн, відповідно, набуття таких прав Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" підтверджується у розмірі 31028400,92 грн;

- документально підтвердити розмір погашення Університетом "Україна" заборгованості за вказаними договорами за період кредитування з 04.06.2008 по 25.08.2017 не видається за можливе;

- розмір заборгованості Університету "Україна" станом на момент подання позову (25.05.2018) перед позивачем документально підтверджується в сумі 31028400,92 грн.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судом першої інстанції встановлено відсутність будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

В свою чергу, як було зазначено вище, відповідачем не наведено об`єктивних факторів, які б слугували підставою для призначення повторної судової експертизи у справі.

Саме у розмірі 31028400,92 грн позивачем підтримано свої позовні вимоги під час нового розгляду справи в місцевому господарському суді.

Верховним Судом у постанові від 18.08.2022 у даній справі надано вказівку для врахування судами під час нового розгляду справи, а саме з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 та від 22.02.2022 у справі №761/36873/18, судам необхідно дослідити питання наявності/відсутності інших забезпечувальних договорів, окрім іпотеки, зокрема, договору застави рухомого майна (у тому числі основних засобів) №58-47/1-13/02 від 25.03.2015, суд вказує наступне.

Вище судом встановлено, що відповідно до договору про відступлення частини прав вимоги №02/10-17/2 від 02.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" частину прав вимоги за кредитними договорами до відповідача у розмірі 26000000,00 грн. Також між сторонами укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки №02/10-17/3, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" набуло всі права іпотекодержателя за договором іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008.

На момент укладення договору факторингу №1/08 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" існувало право вимоги до відповідача за кредитними договорами у розмірі 31028400,92 грн, що також підтверджено висновком експертів №11569/11570/20-71/26861/26864/20-71 від 30.10.2020, а також встановлено набуття таких прав позивачем, які не були забезпеченими ані іпотекою, ані заставою.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивач, який отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" частину прав вимоги за кредитними договорами, набув прав іпотекодержателя та заставодержателя.

При цьому, належним іпотекодержателем за договором іпотеки є Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс", яке і реалізувало своє виключне право іпотекодержателя та в рахунок погашення отриманої частини прав вимоги за кредитними договорами в позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 25000000,00 грн.

Щодо застави, то предмет застави було реалізовано заставодержателем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" шляхом продажу його на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс". При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" не відступалося право вимоги за договором застави по аналогії з відступленням прав вимоги за іпотечним договором.

Таким чином, за наслідками укладення договору факторингу №1/08 позивач набув прав вимоги до відповідача за кредитними договорами, в тому числі, право вимагати повернення основної заборгованості у розмірі 31028400,92 грн, повернення якої на момент укладення договору факторингу не було забезпеченим іпотекою та заставою.

Отже, позивач є належним незабезпеченим кредитором по відношенню до відповідача на суму 31028400,92 грн та має права вимагати стягнення такої заборгованості.

Щодо виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 18.08.2022, в частині врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 та від 22.02.2022 у справі №761/36873/18, суд зазначає, що за результатами нового розгляду спору та встановлення усіх обставин справи, такі висновки не підлягають врахуванню під час вирішення спірних взаємовідносин.

Так, положення ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" не підлягають застосуванню до взаємовідносин за кредитними договорами, які виникли між учасниками даної справи, оскільки позивач не набув статусу іпотекодержателя, а його вимоги не були забезпеченні іпотекою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 при вирішенні питання щодо застосування ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" звернула увагу, на те, що:

- буквальне застосування ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", наслідком чого є недійсність наступних вимог кредитора до боржника після застосування позасудового звернення стягнення на предмет забезпечення, можливе у випадку, коли належне та повне виконання основного зобов`язання було забезпечене лише одним способом забезпечення, і вказаний спосіб було реалізовано у повному обсязі в позасудовому порядку - тобто, кредитне зобов`язання припиняється коли, наприклад, в забезпечення виконання такого зобов`язання укладено один договір іпотеки, вартість предмета іпотеки за яким повністю забезпечує виконання основного зобов`язання, і реалізація такого предмета іпотеки у позасудовому порядку призвела до повного погашення заборгованості за основним зобов`язанням;

- основне зобов`язання не припиняється після звернення стягнення на всі предмети застави або на будь-який з них на вибір заставодержателя, якщо це не потягло повного задоволення його вимог - тобто, якщо основне зобов`язання забезпечене декількома договорами іпотеки/застави і відбулося звернення стягнення на всі або окремі предмети іпотеки/застави за такими договорами, а результат такого звернення стягнення не призвів до повного погашення заборгованості за основним зобов`язанням, то, відповідно, таке зобов`язання не припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи №910/6648/18, у якості забезпечення виконання зобов`язань відповідача було укладено договір іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008 та договір №58-47Д-13/02 від 25.03.2015 застави рухомого майна (у т.ч. основних засобів).

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" було реалізовано своє право іпотекодержателя та звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у власність предмету іпотеки в рахунок погашення 25000000,00 грн, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" було реалізовано своє право заставодержателя та звернуто стягнення на предмет застави шляхом укладення договору купівлі-продажу від 07.12.2017 (погашення відбулося лише на суму 272000,00 грн).

Тобто, в результаті реалізації предметів іпотеки та застави було здійснено погашення вимог у загальному розмірі 25272000,00 грн. Відповідно, вимоги позивача у розмірі 31028400,92 грн не були погашені за рахунок предметів забезпечення.

Таким чином, з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на 10.11.2017) не підлягає застосуванню до спірних взаємовідносин.

Також, у постанові від 22.02.2022 у справі №761/36873/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що при вирішенні питання щодо застосування ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" слід враховувати, що:

- при тлумаченні вказаних норм права враховується принцип свободи договору як загальної засади цивільного законодавства, оскільки сторони є вільними при укладенні договору, що означає можливість забезпечення основного зобов`язання як у повному обсязі, так і в його частині відповідно до умов забезпечувального правочину, а кредитор при укладенні іпотечного договору не позбавлений можливості оцінити всі звичайні ризики, у тому числі і вірогідність того, що за рахунок вартості іпотечного майна (як забезпечувального правочину) не буде забезпечено основне зобов`язання в повному обсязі;

- водночас ч. 3 ст. 6 ЦК України дозволяє сторонам у договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо відступ від положень закону в цих актах прямо це заборонено, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частина 4 ст. 591 ЦК України додатково вказує, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, керуючись принципом свободи договору, сторони можуть відступити від положень як ст. 36 Закону України "Про іпотеку", так і загальних положень Цивільного кодексу України щодо реалізації предмета іпотеки.

Так, за умовами генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008 кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 29965190,00 грн терміном до 25.08.2017, в межах якого кредитор:

- надає позичальнику кредити/кредитні лінії зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами;

- відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з відкличним лімітом кредитування зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами за окремими кредитними договорами, що укладаються в порядку і на умовах, передбачених цією угодою. При цьому, договори є невід`ємною частиною цієї угоди.

В межах генерального договору між сторонами було укладено, зокрема, кредитні договори №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 та №58-47/1-13 від 24.12.2013, в преамбулах та п. п. 6.3 яких зазначено, що вказані договори є невід`ємною частиною угоди, а п. п. 6.5 вказаних кредитних договорів та договори про несення до них змін з поміж іншого визначають, що у всьому, що не визначено кредитними договорами, сторони керуються умовами угоди.

Тобто, умови угоди також підлягають застосуванню до кредитних договорів №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 та №58-47/1-13 від 24.12.2013.

Згідно з п. 4.7 генерального договору якщо в рахунок погашення зобов`язань позичальника за угодою та договорами кредитором буде прийнято заставлене майно (майнові права) і його вартість повністю задовольнить вимоги кредитора, то кредит вважається погашеним і зобов`язання сторін за угодою та договорами припиняються.

В п. 8.9 генерального договору сторони визначили право кредитора звернути стягнення на інше майно позичальника відповідно до чинного законодавства України, якщо вирученої від реалізації заставленого майна суми коштів буде недостатньо для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісіями, штрафами та іншими видатками.

Також, 26.06.2007 між банком та відповідачем було укладено кредитний договір №40-47/4-07, відповідно до п. 4.13 якого якщо в рахунок погашення зобов`язань позичальника за цим договором кредитором буде прийнято заставлене майно (майнові права) і його вартість повністю задовольнить вимоги кредитора, то кредит вважається погашеним і зобов`язання за цим договором припиняються.

В п. 5.2.10 кредитного договору №40-47/4-07 від 26.06.2007 сторони визначили право кредитора звернути стягнення на інше майно позичальника відповідно до чинного законодавства України, якщо вирученої від реалізації заставленого майна суми коштів буде недостатньо для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісіями, штрафами та іншими видатками.

Також, право кредитора (іпотекодержателя) задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна іпотекодавця, якщо сума, виручена від реалізації предмета іпотеки, виявиться недостатньою для повного задоволення вимог, встановлене п. 3.4.6 договору іпотеки.

Тобто, кредитор (іпотекодержатель) та позичальник (іпотекодавець), керуючись принципом "свободи договору", відступили від положень ст. 36 Закону України "Про іпотеку" та погодили, що кредит (основне зобов`язання) вважається погашеним (припиняється зобов`язання за кредитними договорами) у випадку, якщо в рахунок погашення зобов`язань за кредитними договорами кредитором буде прийнято заставлене майно (предмет іпотеки) і його вартість повністю задовольнить вимоги кредитора, тобто, якщо за рахунок заставного майна (предмета іпотеки) буде погашено всю наявну заборгованість за кредитними договорами. А у випадку, якщо суми вартості заставного майна (предмета іпотеки) буде недостатньо для погашення заборгованості за кредитними договорами, сторони визначили, що кредитор вправі звернути стягнення на інше майно боржника (в тому числі, на його грошові кошти, які є майном в розумінні ст. ст. 115, 177, 190 ПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" було реалізовано своє право іпотекодержателя та звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у власність предмету іпотеки в рахунок погашення 25000000,00 грн, тобто, інша частина заборгованості за кредитними договорами (вимоги позивача у розмірі 31028400,92 грн) погашена не була. Відповідно, до спірних взаємовідносин положення ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на 10.11.2017) не підлягає застосуванню, а кредит (основне зобов`язання) вважається не погашеним (тобто, зобов`язання відповідача за кредитними договорами не припиняється).

Поряд з цим, суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, закон надає можливість іпотекодавцю захистити своє право у тому випадку, коли він вважає, що вартість предмету іпотеки перевищує 90 відсотків над розміром забезпечених іпотекою вимог, шляхом відшкодування такого перевищення за рахунок іпотекодержателя.

Враховуючи усе вищевикладене, виходячи з приписів чинного законодавства та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2019 та від 18.08.2022 у даній справі, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом підлягають задоволенню у розмірі 31028400,92 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

При цьому, аргументи скаржника з приводу не застосування до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", безпідставної відмови у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи та витребування доказів, а також не врахування вартості заставного майна, спростовуються встановленими обставинами справи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/6648/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/6648/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/6648/18.

4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Заклад вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 14.07.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак