Постанова

від 11.07.2023 по справі 902/1340/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11 липня 2023 року Справа № 902/1340/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - Бойко А.М.,

розглянуши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Лемешівка-Агро» на рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.2023, повний текст якого складено 27.04.2023, у справі №902/1340/22 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Фермерського господарства «Лемешівка-Агро» с.Агрономічне Вінницької обл.

до Фермерського господарства «Шама» смт.Брацлав Вінницької обл.

про стягнення 588 132,00 грн збитків,-

У грудні 2022 року Фермерське господарство «Лемешівка-Агро» звернулось до господарсь-кого суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фермерського господарства «Шама» 588132,00 грн матеріальних збитків у вигляді вартості неотриманого врожаю.(т.1, арк.справи 1-9).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.04.2023 у справі №902/1340/22 в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено належними доказами пов`язаності витрат Фермерського господарства «Лемешівка» із здійснення посівів соняшника саме на спірних земельних ділянках.

Крім того, місцевий суд звернув увагу, що Позивачем не доведено існування усіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки не доведено факту протиправної поведінки Відповідача, завдання останнім збитків Позивачу та їх розмір.(т.2, арк.справи 103-108).

Не погоджуючись із рішенням, Позивач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.2023 у даній справі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, тому зроблені судом висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильно застосування норм матеріального права. На думку Скаржника, суд першої інстанції не врахував, що протокол огляду місця події від 16.05.2022 підтверджує, що саме працівниками ФГ «Лемешівка-Агро» здійснювалися роботи на території Брацлавської селищної територіальної громади.

Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції не посилається на положення жодного нормативно-правового акту який би передбачав фіксування проведених сільськогосподарських робіт на земельній ділянці (орендованому паї) з конкретним кадастровим номером.

На переконання Скаржника, Методика визначення розміру шкоди, затверджена Постановою КМУ від 25.07.2007 №963 підлягає застосуванню в межах справи про адміністративне правопорушення, а не до правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі.

Позивач наголошує, що суд першої інстанції не приділив увагу практиці Верховного Суду, відповідно до якої, землекористувач, який правомірно користується земельними ділянками має право на вирощену сільськогосподарську продукцію на таких земельних ділянках не залежно від того чи надані докази.(т.2, арк.справи 113-116).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №902/1340/22 та призначено справу до розгляду на 11.07.2023. (т.2, арк.справи 129).

07.06.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив, в якому Фермерське госпо-дарство «Шама» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.(т.2, арк.справи 131-133).

На електронну адресу суду від представника Фермерського господарства «Лемешівка-Агро» адвоката Руденко О.С. надійшли:

- 06.07.2023 заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена апеляційним судом.(т.2, арк.справи 139);

- 11.07.2023 клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначає, що 11 липня 20203 року заплановано невідкладні слідчі дії в кримінальному провадженні, участь адвоката в яких є обов`язковою.(т.2, арк.справи 140).

Колегія суддів порадившись на місці, вирішила розпочати розгляд справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.07.2023 представник Відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Позивач не забезпечив явку свого представника у призначене на 11.07.2023 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, в користуванні ФГ «Лемешівка-Агро» перебуває дев`ятнадцять земельних ділянок загальною площею 42,0517 га, з наступними кадастровими номерами: 0523055300:03:001:0001 (2,2440 га); 0523055300:03:001:0002 (2,0574 га); 0523055300: 03:001:0003 (1,9970 га); 0523055300:03:001:0004 (2,549 га); 0523055300:03:001:0005 (1,9872 га); 0523055300:03:001:0006 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0009 (1.9692 га); 0523055300:03:001:0014 (2.0215 га); 0523055300:03:001:0022 (2.7125 га); 0523055300:03:001:0092 (0.5103 га); 0523055300: 03:001:0024 (2,7127 га); 0523055300:03:001:0026 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0122 (1,4127 га); 0523055300.03:001:0012 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0019 (2,6192га); 0523055300:03: 001:0023 (2,8181 га); 0523055300:03:001:0117 (2,7328 га); 0523055300:03:001:0025 (2,7393 га) та 0523055300:03:001:0121 (1,4127 га), що стверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.(т.1, арк.справи 14-49).

З наданих Позивачем пояснень вбачається, що протягом травня 2022 року ФГ «Лемешівка-Агро» здійснило посів насіння соняшника на вказаних вище земельних ділянках. В якості доказів здійснення посівів Позивачем долучено до матеріалів справи подорожні листи за травень 2022; видаткові накладні, протоколи огляду від 16.05.2022, 11.10.2022 12.10.2022; протокол допиту свідка.(т.1, арк.справи 50-73, 80-96).

Позивач пояснює, що 11.10.2022 група осіб на чолі голови ФГ «Шама» Дончиком С.Ф. здійснила протиправне заволодіння врожаєм соняшника на полі що знаходиться на території Брацлавської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області та на земельних ділянках які перебувають в користуванні ФГ «Лемешівка-Агро», за даного факту Позивачем було викликано працівників Тульчинського районного відділку поліції та дізнавачем Чорним М.Ю. складено протокол огляду місця події та опитано учасників події.

Як вбачається зі змісту протоколу огляду від 11.10.2022, на земельних ділянках з наступ-ними кадастровими номерами: 0523055300:03:001:0001 (2,2440 га); 0523055300:03:001:0002 (2,0574 га); 0523055300:03:001:0003 (1,9970 га); 0523055300:03:001:0004 (2,5491 га); 0523055300: 03:001:0005 (1,9872га); 0523055300:03:001:0006 (1,9692га); 0523055300:03:001:0007 (1,9697 га); 0523055300:03:001:0008 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0009 (1,9692га); 0523055300:03:001:0010 (1,9692га); 0523055300.03:001:001 (2,3045 га); 0523055300:03:001:0012 (2,7934 га); 0523055300: 03:001:0013 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0014 (2.0215 га); 0523055300:03:001:0015 (1,3338 га); 0523055300:03: 001:0017 (2.1519га); 0523033300:03:001:0018 (2,1127га); 0523055300:03:001:0019 (2.6192га); 0523055300:03:001:0020 (2,8244 га); 0523055300:03:001:0118 (2.8395 га); 0523055300:03: 001:0016 (1,0342га); 0523055300:03:001:0134 (0,9177га); 0523055300:03:001:0135 (0,9010 га); 0523055300:03: 001:0133 (0.8949 га); 0523055300:03:001:0022 (2,7125га); 0523055300:03:001:0023 (2.8181 га); 0523055300:03:001:0092 (0,5103 га); 0523055300:03:001:0116 (2,7078 га); 0523055300:03:001:0117 (2,7328 га); 0523055300:03:001:0024 (2,7127 га); 0523055300:03:001:0025 (2,7393 га); 0523055300:03:001:0026 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0027 (2,8252 га) 0523055300: 03:001:0028 (2,8253 га); 0523055300:03:001:0029 (2,8172 га); 0523055300:03:001:0030 (2,8253 га); 0523055300:03:001:0121 (1,4127 га); 0523055300:03:001:0122 (1,4127 га) та двох земельних ділянках без кадастрових номерів площею 1,6519 га та 2,8253 га було зібрано врожай соняшника вагою 59300 кг.

Представниками ФГ «Лемешівка-Агро» в присутності працівників поліції зібрано залишки врожаю соняшника на тому ж полі, але на площі 25 га вагою 55800 кг, про що складено відповідний протокол огляду місця події від 12.10.2022.(т.1, арк.справи 93-96).

Відтак, з наданих Позивачем пояснень вбачається, що через протиправні дії Відповідача ФГ «Лемешівка-Агро» недоотримало врожай соняшника з земельних ділянок площею 17 га (42,0517 га, що перебувають у користуванні ФГ «Лемешівка-Агро» за вирахуванням 25 га, з яких зібрано соняшник Позивачем 12.12.2022) з врожайністю 2 232 кг з одного гектару зібраного ФГ «Лемешівка-Агро» (55 800 кг./25 га.).

За наведених вище обставин, на думку Позивача, загальна маса врожаю соняшника, яку за звичних обставин він міг би отримати становить 37 944 кг (17 га х 2232 кг), де 17 га площа земельної ділянки яка перебуває в користування ФГ «Лемешівка-Агро», з якої соняшник зібрав Відповідач та 2 232 кг врожайність з одного гектару отримана ФГ «Лемешівка-Агро».

На підтвердження своєї позиції, Позивачем також надано суду довідку суб`єкта оціночної діяльності Шевчука Е.І. від 16.12.2022, зі змісту якої слідує, що середня оптово ринкова вартість однієї тони насіння соняшнику на внутрішньому ринку України (Вінницька область) станом на 16 грудня 2022 року становить 15 500 грн.(т.1, арк.справи 97).

Поруч з тим, матеріали справи містять протокол допиту свідка від 30.11.2022, а саме голови ФГ «Шама» Дончика С.Ф., поясненнями якого стверджується факт здійснення господарством робіт зі збору врожаю соняшника на спірних земельних ділянках, при цьому Дончик С.Ф заперечив те, що ФГ «Лемешівка-Агро» є належним землекористувачем та управненою стороною, яка має право на збір даного врожаю.(т.1, арк.справи 84-88).

Вважаючи, що такими діями Відповідача, завдано матеріального збитку ФГ «Лемешівка-Агро» на суму 588 132 грн., останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Як зазначалось вище, рішенням від 18.04.2023 у справі №902/1340/22 господарський суд Вінницької області відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.(т.2, арк.справи 103-108).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ФГ «Лемешівка-Агро» безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення упущеної вигоди.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбаченими даною ж правовою нормою способами. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст.22 ЦК України, яка кореспондується з ст.225 ГК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадого-вірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи. Під шкодою у розумінні наведених норм права слід розуміти таку безповоротну втрату матеріальних цінностей, внаслідок якої особа втрачає право на отримання матеріальних благ, на які вона вправі була розраховувати.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбаче-них законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом право-відносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов`язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, наслідком такої протиправної поведінки.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верхов-ного Суду від 21.04.2021 у справі №913/335/20, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Як стверджено матеріалами справи, Позивач звернувся до суду з метою стягнення з Відповідача 588 132 грн матеріального збитку за недоотриманий врожай з належних йому на праві користування земельних ділянок, якими незаконно заволодів Відповідач.

Поруч з тим, підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельними кодексом України. (надалі в тексті ЗК України).

Відповідно до ст.211 ЗК України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Самовільне зайняття земельної ділянки, за змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або земле-користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, стандарт доказування обставин понесення збитків має особливий зміст, з огляду на правову природу збитків та упущеної вигоди, як їх форми, а також правові висновки Верховного Суду з приводу вирішення цього питання.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачу на підставі права користування належить 19 земельних ділянок загальною площею 42,0514 га, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Поруч з цим, з наданих в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.07.2023 пояснень Відповідача вбачається, що ФГ «Лемешівка-Агро» та ФГ «Шама» здійснювали свою діяльність на земельному масиві, що знаходиться на території Брацлавської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області без встановлення меж земельних ділянок. Натомість, матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано суду доказів розміщення земельних ділянок кожного з учасників справи та встановлення меж користування цими земельними ділянками.

Досліджуючи докази у даній справі, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані твердження Скаржника про вчинення директором ФГ «Шама» кримінального правопорушення щодо земельних ділянок ФГ «Лемешівка-Агро», оскільки наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022020180000325 від 09.11.2022 не свідчить про доведеність такої вини.(т.1, арк.справи 78).

Адже, відповідно до п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стаття 62 Конституції Україні передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Натомість, на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції в матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок або інше судове рішення щодо правових наслідків дій посадових осіб ФГ «Шама», а тому підтвердженням події, яка відбулась 11.10.2022 є лише протокол допиту свідка, в якому голова ФГ «Шама» Дончик С.Ф. зазначив, що здійснював обробіток земельних ділянок, серед яких були спірні 19 земельних ділянок на підставі договорів про співпрацю з власниками цих земельних ділянок.(т.1, арк.справи 154-177).

Оскільки, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що містяться в матеріалах справи, підтверджено законне користування Позивачем спірними земельними ділянками, а Відповідачем не заперечується факт обробітку в тому числі, цих самих земельних ділянок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність наявності першого елементу складу цивільного правопорушення протиправної поведінки зі сторони ФГ «Шама».

Поруч з тим, досліджуючи подані Позивачем докази, що підтверджують упущену останнім вигоду, щодо врожаю соняшнику, який було зібрано Відповідачем та понесені ним витрати із засівання та обробці спірних земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.775 ЦК України право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю, переданою в найм, належать наймачеві.

Аналогічні норми закріплені в ст.95 ЗК України, згідно з якою землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають, зокрема, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Згідно зі ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути проти-правно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).

Поряд з цим, слід зазначити, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою сторо-ною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків, порядок визначення та відшкодування яких встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.ст 152, 157 ЗК України).

Даний порядок встановлюється Постановою Кабінету міністрів України «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» від 19.04.1993 №284 (надалі в тексті Порядок).

Відповідно до п.3 Порядку, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і земле-користувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Досліджуючи подані Позивачем копії фінансово-господарської документації на підтверд-ження понесення витрат на придбання добрив, дизпалива, обробіток та посів зернових культур соняшника, апеляційний суд звертає увагу, що жодний із цих документів не містить посилання на те, що зазначені витрати були понесені Фермерським господарством «Лемішівка Агро» на посіви соняшника на спірних земельних ділянках.

Також, на переконання апеляційного суду, твердження Скаржника про переїзд тракторів, автомашин та іншої сільськогосподарської техніки з с.Сальник Калинівського району до с.Брацлав Немирівського району не підтверджує здійснення посівів соняшника саме на спірних земельних ділянках. Крім того, матеріали справи не містять доказів, що внесення добрив відбувалося саме на спірних земельних ділянках.

Щодо заявленої суми упущеної вигоди, колегія суду вважає її необґрунтованою, оскільки розрахунки є теоретичними та ґрунтуються на статистичних даних щодо урожайності, ринкової вартості соняшника (без будь-якого врахування сорту, категорії, класу якості, вологості, урожайності зібраного соняшника), та на нічим не підтвердженому обсязі врожаю (59 300 кг), тобто вони побудовані на припущеннях очікуваннях отримати певний дохід та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір доходу, який міг би отримати позивач, якщо б відповідач не здійснив збирання цього врожаю.

Крім того, саме позивач повинен був не лише довести протиправність поведінки від-повідача, наявність збитків у вигляді втраченого доходу та зв`язок між ними, але й надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну (гіпотетичну) можливість отримання такої суми доходів, які позивачем було визначено як утрачену вигоду, а також довести, що позивачем вжиті усі можливі заходи щодо одержання доходу.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/1742/20, від 17.02.2021 у справі №916/450/20, від 03.11.2020 у справі №916/3563/19, від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 26.02.2020 у справі №914/263/19.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не доведено, що здійснені ним витрати були об`єктивним, безпосереднім та неминучим наслідком протиправної поведінки відповідача.

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомір-ність висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про необґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,276,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Лемешівка-Агро» на рішення господар-ського суду Вінницької області від 18.04.2023 у справі №902/1340/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/1340/22 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.