Постанова

від 04.07.2023 по справі 317/7/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.07.2023 Справа № 317/7/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/7/20 Головуючий у І інстанції: Ткаченко М.О.

Провадження № 22-ц/807/939/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.,

секретар: Бєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_4 в особі адвоката Ящук Олени Валеріївни до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-статус», територіальний сервісний центр МВС України 8044, про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И ЛА:

У січні 2020 року ОСОБА_4 в особі адвоката Ящук О.В. звернулась до суду з позовом, який у подальшому уточнювала, до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , треті особи: ТОВ «Авто-статус», ТСЦ МВС України 8044, про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначала, що 05 вересня 2008 року вони з ОСОБА_1 уклали шлюб, який був зареєстрований 05 вересня 2008року Комунарським ВРАЦСЗМУЮ Запорізької області, про що складено актовий запис №861.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19 липня 2019 року у цивільній справі №317/944/19 шлюб між позивачем та ОСОБА_1 розірвано.

Під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та перебуває на її утриманні.

За час проживання у шлюбі за спільні кошти з відповідачем набуте таке майно:

- 15 липня2011року земельна ділянка, площею 0,12 га, розташована за адресою Запорізька обл., Запорізький район, смт. Балабине;

- 26 жовтня2017року легковий автомобіль DAEWOO Leganza (2001 року випуску), д.н. НОМЕР_1 (попередній номерний знак), НОМЕР_2 (теперішній номерний знак);

- 13 жовтня2017року легковий автомобіль DAEWOO Matiz (2007 року випуску), д.н. НОМЕР_3 (попередній номерний знак), НОМЕР_4 (теперішній номерний знак);

- 11 червня2016року легковий автомобіль DAEWOO Lanos (2007 року випуску). д.н. НОМЕР_5 (попередній номерний знак), НОМЕР_6 (теперішній номерний знак).

Відповідно до Звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 29 жовтня2019 року вартість спірної земельної ділянки становить 39240 грн.

Згідно із довідкою про діапазон ймовірної ринкової вартості колісного транспортного засобу DAEWOO Leganza від 29 жовтня2019року вартість 83158 грн.

Згідно із довідкою про діапазон ймовірної ринкової вартості колісного транспортного засобу DAEWOO Lanos від 29 жовтня2019року вартість 75585 грн.

Згідно із довідкою про діапазон ймовірної ринкової вартості колісного транспортного засобу DAEWOO Matiz від 29 жовтня2019року вартість 63215 грн.

Домовленості про добровільний поділ майна, набутого сторонами в період шлюбу, в позасудовому порядку сторони не досягли, хоча вирішити цей спір з відповідачем ОСОБА_1 позивач намагалась неодноразово ще з дня фактичного припинення шлюбних відносин. Шлюбний договір між сторонами не укладався.

Під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_1 Запорізьким районним судом Запорізької області, ОСОБА_4 стало відомо, що транспортні засоби, які були придбані сторонами за час шлюбу, були відчужені ОСОБА_1 ще у період перебування у шлюбних відносинах без її згоди. Зазначені вище транспортні засоби, які належать ОСОБА_4 з відповідачем ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, були відчужені третім особам, без письмової та нотаріально завіреної згоди позивача як співвласника.

Таким чином, при укладенні правочинів: купівлі-продажу транспортних засобів відповідачем ОСОБА_1 з відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , стороною правочину порушені вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України щодо відповідності цього правочину нормам ЦК України, тому відповідні правочини є недійсними.

На підставі означених обставин, ОСОБА_4 в особі адвоката Ящук О.В. просила суд:

- визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої за адресою: Запорізька обл., Запорізький район, смт. Балабине.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу DAEWOO Leganza, д.н. НОМЕР_1 (попередній номерний знак), НОМЕР_2 (теперішній номерний знак), укладеного 26.06.2018року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу DAEWOO Leganza, д.н. НОМЕР_2 (попередній номерний знак), НОМЕР_7 (теперішній номерний знак), укладеного 26.04.2019року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 рухомого майна, що придбане подружжям в період шлюбу, а саме: DAEWOO Leganza, д.н. НОМЕР_1 (попередній), НОМЕР_7 (теперішній).

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 рухомого майна, що придбане подружжям в період шлюбу, а саме: DAEWOO Leganza, д.н. НОМЕР_2 (попередній), НОМЕР_7 (теперішній).

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу DAEWOO Matiz д.н. НОМЕР_3 (попередній номерний знак), НОМЕР_8 (теперішній номерний знак), укладеного 29.06.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 рухомого майна, що придбане подружжям в період шлюбу, а саме: DAEWOO Matiz, д.и. НОМЕР_9 (попередній номерний знак), НОМЕР_4 (теперішній номерний знак).

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу DAEWOO Lanos, д.н. НОМЕР_5 (попередній номерний знак), НОМЕР_6 (теперішній номерний знак), укладеного 29.06.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 рухомого майна, що придбане подружжям в період шлюбу. а саме:DAEWOO Lanos, д.н. НОМЕР_10 (попередній номерний знак), НОМЕР_6 (теперішній номерний знак).

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1200 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт Балабине.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину рухомого майна, що придбане подружжям в період шлюбу, а саме: DAEWOO Leganza, державний номерний знак НОМЕР_1 (попередній), НОМЕР_7 (теперішній).

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 рухомого майна, що придбане подружжям в період шлюбу, а саме: DAEWOO Leganza, державний номерний знак НОМЕР_2 (попередній), НОМЕР_7 (теперішній).

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 рухомого майна, що придбане подружжям в період шлюбу, а саме: ОСОБА_8 , державний номерний знак НОМЕР_9 (попередній номерний знак), АР8180EI (теперішній номерний знак).

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 рухомого майна, що придбане подружжям в період шлюбу, а саме: DAEWOO Lanos, державний номерний знак НОМЕР_10 (попередній номерний знак), АР8179EI (теперішній номерний знак).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 2614,71 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки його доводам стосовно того, що за період його шлюбу із ОСОБА_4 у їх сім`ї ніколи не було у володінні одночасно декількох автомобілів у зв`язку з майновим станом. Подружжя мало один спільний автомобіль Daewoo Lanos, за вирученні після його продажу якого в 2017 році, вони придбали інший спільний автомобіль Daewoo Leganza. В подальшому автомобіль Daewoo Leganza подружжя продало в період шлюбу, а вирученні кошти були витрачені в інтересах сім`ї. Також скаржник зазначав, що автомобільDAEWOOMatiz не може бути за законом віднесений до спільної власності подружжя, адже він придбав це автомобіль для свого батька за його (батькові) кошти, без використання спільних коштів подружжя.

Крім того, скаржник вказував на те, що суд першої інстанції двічі визнав за позивачем право власності на 1/2 частку автомобіля Daewoo Leganza, 2001 року випуску, тобто фактично суд визнав за ОСОБА_4 право власності на весь автомобіль Daewoo Leganza.

На думку скаржника, суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 71 СК України, визнавши за позивачкою по 1/2 ідеальної частки в трьох автомобілях замість того, щоб розподілити автомобілі, а точніше вартість таких автомобілів, між подружжям з урахуванням вартості частки земельної ділянки.

Частково непогоджуючись ізвищезазначеним рішеннямсуду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року в частині визнання права власності за ОСОБА_4 на частину автомобіля DAEWOO Lanos просить скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вона є добросовісним набувачем автомобіля DAEWOO Lanos. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, суд не встановив протилежного, а також не виявив підстав для визнання договору купівлі-продажу вказаного автомобіля недійсним. Проте, визнаючи за ОСОБА_4 право власності на частку належного ОСОБА_2 автомобіля, суд фактично застосував наслідки недійсності такого правочину.

Частково не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізькогорайонного судуЗапорізької областівід 17січня 2023року вчастині визнанняправа власностіза ОСОБА_4 на частину автомобіляDAEWOOMatiz та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтуванняапеляційної скаргизазначено,що автомобільDAEWOOMatiz не може бути віднесений до об`єктів спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки його придбано не за кошти подружжя. Зокрема, ОСОБА_3 зазначав, що 12 жовтня 2017 року передав синові кошти в сумі 70000 грн для купівлі вказаного автомобіля для нього (батька), щоб у подальшому син перереєстрував вказаний транспортний засіб на нього (батька), що той і зробив 29 червня 2018 року.

Відзивів на апеляційні скарги не надходило.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Волкова С.В. про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, розгляд апеляційної скарги вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представником ОСОБА_1 адвокатом Волковим С.В. Попереджено представника ОСОБА_1 адвоката Волкова С.В., що відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку, тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 адвокат Шоніна О.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, оскаржуване рішення просила залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (т. 4, а.с. 183, 185, 188, 191, 194, 197, 202, 205). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Бєлової А.В. представник ОСОБА_1 адвокат Волков С.В. телефонним дзвінком повідомив про відсутність у нього технічної можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відео конференції. (т. 4, а.с. 207).

Згідно з ч. 2ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід частково задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишитибез задоволенняз огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Також, за приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів звертає увагу, що у цій справі переглядається рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає повною мірою.

Так, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, суд першої інстанції, виходив з того, що спірне майно придбане за час шлюбу, а отже, підлягає поділу. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, суд першої інстанції виходив з того, що у вказаній справі не встановлено недобросовісності набувачів автомобілів, отже і підстави для визнання вказаних договорів купівлі-продажу недійсними відсутні.

Колегія суддів погоджується із таким висновком.

Проте, визнаючи за ОСОБА_4 право власності на частку належних відповідачам автомобілів, суд фактично застосував наслідки недійсності цих правочинів, з чим апеляційний суд погодитись не може з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що 05.09.2008 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_11 від 05.09.2008 виданим Комунарським ВДРАЦС ЗМУЮ, актовий запис №861. Прізвище подружжя після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 (т.1, а.с.13).

Сторони мають спільну дитину - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_12 від 18.04.2019 виданого Запорізьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №46. (т.1, а.с.12)

Відповідно до довідки Балабинської селищної ради Запорізького району Запорізької області №964 від 27.05.2019, ОСОБА_4 проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , разом з сином ОСОБА_10 , 2011 р.н. (т.1, а.с.16)

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_13 від 31.07.2018 виданого Запорізьким РВ ДРАЦС ГТУЮ у Запорізькій області, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила прізвище на ОСОБА_12 . (т.1, а.с.18)

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19.07.2018, що набрало законної сили 20.08.2019, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (т.1, а.с.19)

Із розписки, наданої ОСОБА_1 12.10.2017, вбачається що він отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 70000 грн для придбання у ОСОБА_13 для ОСОБА_3 транспортного засобу DAEWOO MATIZ 2007 року випуску (т.1, а.с.127).

13.10.2017 ОСОБА_13 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу 2341/2017/664975 транспортного засобу DAEWOO MATIZ 2007 року випуску, синього кольору, номерний знак НОМЕР_3 . (т.1, а.с.129).

Згідно з реєстраційною карткою ТЗ, легковий автомобіль DAEWOO MATIZ, 2007 року випуску, синього кольору, попередній знак НОМЕР_14 , був перереєстрований 13.10.2017 на нового власника ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №2341/2017/664975 від 13.10.2017, номер та серія знаку НОМЕР_3 . (а.с.171 т.1)

Згідно з реєстраційною картко ТЗ, легковий автомобіль DAEWOO MATIZ, 2007 року випуску, синього кольору, попередній знак НОМЕР_3 , був перереєстрований 29.06.2018 на нового власника ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 6479/18003081 від 29.06.2018, номер та серія знаку НОМЕР_8 . (а.с.107,108,170 т.1)

Відповідно до довідки СОД ТОВ «Власні землі» про діапазон ймовірної ринкової вартості колісного транспортного засобу від 29.10.2019, найбільш ймовірною середньозваженою ринковою вартістю об`єкта оцінки легкового автомобіля DAEWOO MATIZ становить 63215 грн. (а.с.40-50, т.1)

Згідно з реєстраційною карткою ТЗ, легковий автомобіль DAEWOO LEGANZA, 2001 року випуску, чорного кольору, попередній знак НОМЕР_15 , був перереєстрований 26.10.2017 на нового власника ОСОБА_1 на підставі договору КП укладеному в ТСЦ №2344/2017/681521 від 26.10.2017, номер та серія знаку НОМЕР_1 . (а.с.167, т.1)

Із заяви №156544910 від 26.06.2018 та договору купівлі-продажу 8044/2018/999114 від 26.06.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_5 транспортний засіб DAEWOO LEGANZA, 2001 року випуску, чорного кольору. (а.с.161,162 т.1)

Згідно з реєстраційною карткою ТЗ, легковий автомобіль DAEWOO LEGANZA, 2001 року випуску, чорного кольору, попередній знак НОМЕР_1 , був перереєстрований 26.06.2018 на нового власника ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу №8044/2018/999114 від 26.06.2018, номер та серія знаку НОМЕР_2 . (а.с.166 т.1)

Згідно з реєстраційною карткою ТЗ, легковий автомобіль DAEWOO LEGANZA, 2001 року випуску, чорного кольору, попередній знак НОМЕР_2 , був перереєстрований 26.04.2019 на нового власника ОСОБА_6 на підставі договору укладеному в ТСЦ №8044/2019/1436336 від 26.04.2019, номер та серія знаку НОМЕР_7 . (а.с.109,110, т.1)

Відповідно до довідки СОД ТОВ «Власні землі» про діапазон ймовірної ринкової вартості колісного транспортного засобу від 29.10.2019, найбільш ймовірна середньозважена ринкова вартість об`єкта оцінки легкового автомобіля DAEWOO LEGANZA становить 83158 грн. (а.с.30-39, т.1)

Згідно з реєстраційною карткою ТЗ, легковий автомобіль DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, зеленого кольору, попередній знак НОМЕР_16 , був перереєстрований 11.06.2016 на нового власника ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3903/022342/2016 від 11.06.2016, номер та серія знаку НОМЕР_5 (а.с.169 т.1)

Згідно із розпискою від 24.10.2017 ОСОБА_1 підтвердив, що отримав, в рахунок вартості автомобіля DAEWOO LANOS 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_17 , від ОСОБА_2 18580 грн та вказує що автомобіль переходить у власність ОСОБА_2 . ОСОБА_1 зобов`язується на першу вимогу надати довіреність з правом відчуження або перереєструвати автомобіль. (а.с.126, т.1)

Відповідно до договору комісії №6479/18/003082 від 29.06.2018, укладеного між ТОВ «АВТО-СТАТУС» та ОСОБА_1 , ТОВ «АВТО-СТАТУС» зобов`язується вчинити правочин щодо продажу транспортного засобу DAEWOO LANOS 2007 року випуску від імені ОСОБА_1 (а.с.131, т.1)

29.06.2018 ТОВ «АВТО-СТАТУС» та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу 6479/18/003082 транспортного засобу DAEWOO LANOS 2007 року випуску, зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_5 (а.с.130, т.1)

Згідно з реєстраційною карткою ТЗ, легковий автомобіль DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, зеленого кольору, попередній знак НОМЕР_5 , був перереєстрований 29.06.2018 на нового власника ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №6479/18/003082 від 29.06.2018, номер та серія знаку НОМЕР_17 . (а.с.105,106,168 т.1)

Відповідно до довідки СОД ТОВ «Власні землі» про діапазон ймовірної ринкової вартості колісного транспортного засобу від 29.10.2019, найбільш ймовірна середньозважена ринкова вартість об`єкта оцінки легкового автомобіля DAEWOO LANOS становить 75858 грн (а.с.20-29, т.1)

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №481900 від 05.08.2011, зареєстрований 28.07.2011 у Книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю, ОСОБА_1 , на підставі рішення Балабинської селищної ради №1 від 15.07.2011 отримав у власність земельну ділянку, площею 0,1200 га, розташовану у смт Балабине Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер 2322155300:04:012:0191 (а.с.65, т. 1).

Відповідно до звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 0,1200 га, кадастровий номер 2322155300:04:012:0191, за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт Балабине встановлено, що оціночна вартість земельної ділянки становить 39240 грн. (а.с.51-69 т.1)

Відповідно до висновку експерта №210218/1_3.0. за результатами судової земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Зібер О.В. 22.02.2021, ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення садівництва, кадастровий номер 2322155300:04:012:0191, розташованої в смт Балабине, Запорізького району Запорізької області, яка належить ОСОБА_1 , згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №481900 від 05.08.2011, становить 99784 гривні. (а.с.138-163, т.2).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.

Згідно з положенням ст. 51 Конституції України, кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2статті 372 ЦК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8Сімейного кодексу України, власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Відповідно достатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1статті 61 СК Українивстановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зіст. 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно достатті 69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

При цьому, поділу підлягає, майно, яке перебуває у власності подружжя на час його поділу.

Згідно зіст. 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК Українивстановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Аналізуючи наведенінорми закону,суд першоїінстанції дійшовправильного висновку,щоспірні автомобілі DAEWOO LEGANZA, DAEWOO MATIZ та DAEWOO LANOS були придбані подружжям під час перебування у шлюбі, а отже вони є їх спільною сумісною власністю, і кожна зі сторін має рівні права на них.

Доводи апеляційнихскарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те,спірний автомобільDAEWOOMatiz було придбано не за спільні кошти подружжя, а за кошти ОСОБА_3 є необґрунтованими, оскільки жоден зі скаржників не надав належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Згідно з пунктом 22Постанови пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями 69-72 СКтаст. 372 ЦК України.

Відповідно до пункту 23 та 24 вказаної постанови пленуму Верховного суду України, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК України, ч. 3ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦК, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

НормиСімейного кодексу Україниустаттях 57та 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, є особистою приватною власністю кожного з них.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені вст. 60 цього Кодексу.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Зазначені норми закону також свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, та Великої палати Верховного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять належних доказів придбання автомобіля DAEWOO LEGANZA за кошти, виручені від продажу автомобіля DAEWOO LANOS за розпискою ОСОБА_2 , тож суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не спростував презумпції спільності доходів та набутого в період шлюбу майна, оскільки письмової згоди ОСОБА_4 на укладення договорів купівлі-продажу автомобілів марки DAEWOO LEGANZA 2001 року випуску, DAEWOO MATIZ, 2007 року випуску, DAEWOO LANOS 2007 року випуску в матеріалах справи також відсутні.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 742/3238/17 (провадження № 61-15938св19), у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема, в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Тому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Колегія суддів зауважує, що предметом спору у справі, що переглядається, зокрема, є три автомобілі, з яких не можна виділити частку в натурі.

Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина, чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускаються лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним Кодексом України.

При розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

При цьому наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.

З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно.

Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 726/2165/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 916/2813/18.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (чч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Суд може ухвалити рішення щодо поділу майна в натурі. Такий спосіб застосовується до подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (ст. 183 ЦК України).

Суд може застосувати і такий спосіб поділу майна, як розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості і частки кожного із подружжя у спільному майні, розподіл речей є самостійним способом поділу подружнього майна та має місце при наявності кількох більш-менш рівнозначних за вартістю речей, які за своєю природою не можуть бути поділені в натурі. Так, суд може розподілити між подружжям будь-які об`єкти права спільної власності, передавши кожному з подружжя певну їх кількість. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Крім того, у процесі поділу майна суд може одночасно застосувати не один спосіб, а їх комбінацію: відносно одних видів речей застосувати їх поділ в натурі, стосовно інших - здійснити передачу одному із подружжя з зобов`язанням певної компенсації другому, а треті види речей - розподілити між сторонами з урахуванням їх вартості. При цьому враховується вартість окремих речей, а також загальна вартість майна, що передається кожному з подружжя.

Норми законодавства України щодо способів та порядку поділу спільної сумісної власності подружжя покликані у тому числі створити ефективний механізм охорони прав співвласника, право на частку якого припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 589/4112/17.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 71 СК України, визнавши за ОСОБА_4 1/2 ідеальної частки трьох автомобілів, що належать третім особам. Натомість у цій справі слід розділити вартість таких автомобілів, між подружжям з урахуванням вартості частки земельної ділянки.

Аналізуючи положення ст. 71 СК України, відповідно до якої, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір вирішується судом, можна зробити висновок, що у разі звернення подружжя до суду, порядок поділу майна визначає суд. На думку колегії суддів, вказане не означатиме вихід суду за межі позовних вимог, оскільки предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача - поділ спільного майна подружжя, а не порядок та спосіб поділу вказаного майна.

В контексті вище наведеного слід зазначити, що обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 615/1364/16-ц.

Якщо судом при розгляді справи буде встановлено відчуження майна одним із т подружжя проти волі іншого з подружжя, поділу підлягає вартість такого майна, що є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Така правовапозиція викладенау постановіВерховного Судуу складіоб`днаної палатиКасаційного цивільногосуду упостанові від03.10.2018у справі№ 127/7029/15-цу постановахВерховного Судувід 15.10.2020у справі№ 483/812/19,від 16.12.2020у справі№ 296/6683/18,від 09.12.2020у справі №301/2231/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.

Крім того, колегія суддів зауважує, що предметом спору у даній справі є, зокрема, три транспортні засоби: марки Daewoo Matiz, 2007 p.в., DAEWOO Lanos, Daewoo Leganza, 2001 p.в. Проте, суд першої інстанції двічі визнав за ОСОБА_4 право власності на частку автомобіля Daewoo Leganza, 2001 р.в., тобто фактично суд визнав право власності позивача на весь автомобіль Daewoo Leganza, що порушує принцип рівності часток подружжя у спільному майні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим, рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року в частині визнання права власності ОСОБА_4 на 1/2 частину рухомого майна, що придбане подружжям в період шлюбу, а саме: 1/2 автомобіля DAEWOO Leganza, державний номерний знак НОМЕР_1 (попередній), НОМЕР_7 (теперішній), 1/2 автомобіля DAEWOO Leganza, державний номерний знак НОМЕР_2 (попередній), НОМЕР_7 (теперішній), 1/2 автомобіля DAEWOO Matiz, державний номерний знак НОМЕР_9 (попередній номерний знак), АР8180EI (теперішній номерний знак), 1/2 автомобіля DAEWOO Lanos, державний номерний знак НОМЕР_10 (попередній номерний знак), АР8179EI (теперішній номерний знак), на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить скасувати, прийняти нову постанову про часткове задоволення позову ОСОБА_4 в цій частині.

Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у зв`язку з чим її слід залишити без задоволення та стягнути зі скаржника суму судового збору в розмірі 1152,60 грн, сплату якої ОСОБА_3 було відстрочено ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 квітня 2023 року до ухвалення судового рішення у справі.

Крім того, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, стягнувши з ОСОБА_1 вартість частини рухомого майна, придбаного подружжям у період шлюбу, апеляційний суд фактично задовольняє майнові вимоги позивача на загальну суму 111115,50 грн, отже, враховуючи задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на частину земельної ділянки (в не скасованій частині оскаржуваного судового рішення), ОСОБА_4 має право на компенсацію їй частини суми судового збору, сплаченого під час подання позову у розмірі 1608,71 грн, яку належить стягнути з ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишитибез задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року в частині визнання права власності ОСОБА_4 на 1/2 частину рухомого майна, що придбане подружжям в період шлюбу, а саме: 1/2 автомобіля DAEWOO Leganza, державний номерний знак НОМЕР_1 (попередній), НОМЕР_7 (теперішній), 1/2 автомобіля DAEWOO Leganza, державний номерний знак НОМЕР_2 (попередній), НОМЕР_7 (теперішній), 1/2 автомобіля DAEWOO Matiz, державний номерний знак НОМЕР_9 (попередній номерний знак), АР8180EI (теперішній номерний знак), 1/2 автомобіля DAEWOO Lanos, державний номерний знак НОМЕР_10 (попередній номерний знак), АР8179EI (теперішній номерний знак) скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову, за якою:

«Позов ОСОБА_4 в особі представника адвоката Ящук Олени Валеріївни до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-статус», територіальний сервісний центр МВС України 8044, про поділ майна подружжя в частині визнання права власності ОСОБА_4 на 1/2 частину рухомого майна, що придбане подружжям в період шлюбу, а саме: 1/2 автомобіля DAEWOO Leganza, державний номерний знак НОМЕР_1 (попередній), НОМЕР_7 (теперішній), 1/2 автомобіля DAEWOO Leganza, державний номерний знак НОМЕР_2 (попередній), НОМЕР_7 (теперішній), 1/2 автомобіля DAEWOO Matiz, державний номерний знак НОМЕР_9 (попередній номерний знак), АР8180EI (теперішній номерний знак), 1/2 автомобіля DAEWOO Lanos, державний номерний знак НОМЕР_10 (попередній номерний знак), АР8179EI (теперішній номерний знак) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_18 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_19 ) компенсацію вартості 1/2 частини рухомого майна, придбаного подружжям в період шлюбу, а саме: компенсацію вартості 1/2 автомобіля DAEWOO Lanos у розмірі 37929 (тридцять сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень, компенсацію вартості 1/2 автомобіля DAEWOO Leganza в розмірі 41579 (сорок одна тисяча п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень, компенсацію вартості 1/2 автомобіля DAEWOO Matiz в розмірі 31607 (тридцять одна тисяча шістсот сім) гривень 50 копійок. А всього стягнути: 111115 (сто одинадцять тисяч сто п`ятнадцять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_18 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_19 ) судовий збір у розмірі 1608 (одна тисяча шістсот вісім) гривень 71 копійка.»

В іншій частині рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 14 липня 2023 року.

Головуючий:

Судді: