Ухвала

від 01.08.2023 по справі 317/7/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 317/7/20

провадження № 61-11214ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-статус», Територіальний сервісний центр МВС України 8044, про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила: визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт Балабине; визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу DAEWOO Leganza, реєстраційний номер НОМЕР_1 (наразі - НОМЕР_2 ), укладений 26 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу DAEWOO Leganza, реєстраційний номер НОМЕР_2 (наразі - НОМЕР_3 ), укладений 26 квітня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ; визнати за нею право власності на 1/2 рухомого майна, придбаного подружжям в період шлюбу, а саме - автомобіль DAEWOO Leganza, реєстраційний номер НОМЕР_1 (наразі - НОМЕР_3 ); визнати за нею право власності на 1/2 рухомого майна, придбаного подружжям в період шлюбу, а саме - автомобіль DAEWOO Leganza, реєстраційний номер НОМЕР_2 (наразі НОМЕР_3 ); визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу DAEWOO Matiz, реєстраційний номер НОМЕР_4 (наразі - НОМЕР_5 ), укладений 29 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; визнати за нею право власності на 1/2 рухомого майна, придбаного подружжям в період шлюбу, а саме - автомобіль DAEWOO Matiz, реєстраційний номер НОМЕР_4 (наразі - НОМЕР_6 ); визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу DAEWOO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_7 (наразі - НОМЕР_8 ), укладений 29 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; визнати за нею право власності на 1/2 рухомого майна, придбаного подружжям в період шлюбу, а саме - автомобіль DAEWOO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_7 (наразі - НОМЕР_8 ).

Позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що 05 вересня 2008 року між нею і ОСОБА_1 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19 липня 2019 року. Під час шлюбу в них народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. За час перебування у шлюбі за спільні кошти з вона із ОСОБА_1 набули таке майно: 15 липня 2011 року - земельна ділянка площею 0,12 га, розташована за адресою Запорізька область, Запорізький район, смт Балабине; 26 жовтня 2017 року - легковий автомобіль DAEWOO Leganza (2001 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_1 (наразі - НОМЕР_2 ); 13 жовтня 2017 року - легковий автомобіль DAEWOO Matiz (2007 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_4 (наразі - НОМЕР_6 ); 11 червня 2016 року - легковий автомобіль DAEWOO Lanos (2007 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_7 (наразі - НОМЕР_8 ). Вказані транспортні засоби, які були придбані сторонами за час шлюбу, були відчужені ОСОБА_1 ще під час перебування у шлюбних відносинах без її згоди, тобто правочини, за якими вони були відчужені, є недійними.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт Балабине. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину рухомого майна, придбаного подружжям в період шлюбу, а саме - DAEWOO Leganza, державний номерний знак НОМЕР_1 (попередній), НОМЕР_3 (теперішній). Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 рухомого майна, придбаного подружжям в період шлюбу, а саме - DAEWOO Leganza, державний номерний знак НОМЕР_2 (попередній), НОМЕР_3 (теперішній). Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 рухомого майна, придбаного подружжям в період шлюбу, а саме - DAEWOO Matiz, державний номерний знак НОМЕР_4 (попередній номерний знак), НОМЕР_6 (теперішній номерний знак). Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 рухомого майна, придбаного подружжям в період шлюбу, а саме - DAEWOO Lanos, державний номерний знак НОМЕР_7 (попередній номерний знак), НОМЕР_8 (теперішній номерний знак). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року в частині визнання права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину рухомого майна, придбаного подружжям в період шлюбу, а саме: 1/2 автомобіля DAEWOO Leganza, державний номерний знак НОМЕР_1 (попередній), НОМЕР_3 (теперішній); 1/2 автомобіля DAEWOO Leganza, державний номерний знак НОМЕР_2 (попередній), НОМЕР_3 (теперішній); 1/2 автомобіля DAEWOO Matiz, державний номерний знак НОМЕР_4 (попередній номерний знак), НОМЕР_6 (теперішній номерний знак); 1/2 автомобіля DAEWOO Lanos, державний номерний знак НОМЕР_7 (попередній номерний знак), НОМЕР_8 (теперішній номерний знак) - скасовано. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини рухомого майна, придбаного подружжям в період шлюбу, а саме: компенсацію вартості 1/2 автомобіля DAEWOO Lanos в розмірі 37 929 грн; компенсацію вартості 1/2 автомобіля DAEWOO Leganza в розмірі 41 579 грн; компенсацію вартості 1/2 автомобіля DAEWOO Matiz в розмірі 31 607,50 грн, а всього - стягнуто 111 115,50 грн. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

26 липня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання про порядок поділу спірних автомобілів і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаних вимог.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною другою статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Судами встановлено, що згідно з довідками Суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю «Власні землі» про діапазон ймовірної ринкової вартості колісних транспортних засобів середньозважена ринкова вартість автомобіля DAEWOO MATIZ становить 63 215 грн, автомобіля DAEWOO LEGANZA - 83 158 грн, автомобіля DAEWOO LANOS - 75 858 грн. З висновку експерта №210218/1_3.0 за результатами судової земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Зібер О. В. 22 лютого 2021 року,ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 2322155300:04:012:0191 становить 99 784 грн.

Предметом позову в цій справі є визнання недійними договорів купівлі-продажу автомобілів, а також визнання права власності на 1/2 частину рухомого та нерухомого майна загальною вартістю 161 007,50 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн).

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Посилання в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, в постановах Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17, від 20 травня 2019 року у справі № 638/19749/14-ц не свідчить про застосування апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у вказаних постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, оскільки вони зводяться до незгоди заявника з установленими судами попередніх інстанцій обставинами і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Крім цього, посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судового рішення, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягають касаційному оскарженню.

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-статус», Територіальний сервісний центр МВС України 8044, про поділ майна подружжя.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко