Рішення

від 04.07.2023 по справі 906/341/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/341/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Таран М.М. - адвокат, ордер серії ВІ №1103364 від 08.03.2023 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів),

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест технолоджі"

про стягнення 25178,24 грн. (згідно заяви за вх. № г.с. 01-44/1395/23 від 24.01.2023 про збільшення позовних вимог)

Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 19080,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

18.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого повідомив, що 11.04.2023 сплатив суму боргу, на підтвердження чого подав суду платіжну інструкцію № 609. Також відповідач просив взяти до уваги, що несвоєчасність виконання зобов`язання пов`язана з настанням форс-мажорних обставин, а саме внаслідок російської агресії 29.03.2023 знищено ряд майна ТОВ "Форест технолоджі", а саме: цех виробництва паливних гранул, прибудову складу для зберігання паливних гранул, навантажувач дизельний HC CPCD30-AG2 та пошкоджено котельню на твердому паливі, комплекс для сушки деревини в складі п`яти сушильних камер, адміністративно-побутовий корпус, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.03.2022 про кримінальне провадження від 29.03.2022 № 42022062350000120. Також відповідач просив повернути позивачу судовий збір в розмірі, передбаченому ст. 130 ГПК України.

24.04.2023 до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника ТОВ "Клебер 2018" адвоката Тарана М. М. (вх. № 01-44/1395/23 від 24.04.2023) про збільшення позовних вимог на суму 6098,24 грн., з яких 5439,59 грн. інфляційні та 658,65 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 25.04.2023 заяву позивача (вх. № 01-44/1395/23 від 24.04.2023) про збільшення позовних вимог на суму 6098,24 грн., з яких 5439,59 грн. інфляційні та 658,65 грн. 3% річних прийнято до розгляду, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням вказаної заяви.

12.05.2023 до суду від позивача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, згідно якого відповідач просив прийняти до уваги настання форс-мажорних обставин. Також відповідач відзначав, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку. З посиланням саме на наведену судову практику відповідач просив зменшити на 90% заявлені позивачем до стягнення річні та інфляційні.

16.05.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої суд повідомлено про намір подати суду заяву про відмову від позову. Також позивач не згоден з поверненням судового збору в сумі 50%.

22.05.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання, згідно якого останній зазначає, що у зв`язку зі сплатою заборгованості в розмірі 19080,00 грн. в цій частині провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 221 ГПК України. Користуючись цим правом позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 19080,00 грн. та просить суд закрити провадження в цій частині позовних вимог.

22.05.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач заперечував підтвердження належними доказами форс-мажорних обставин та підстав для зменшення розміру інфляційних та 3% річних.

Ухвалою суду від 23.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних підтримав, від вимог щодо стягнення 19080,00 грн. основного боргу відмовився.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання 04.07.2023 не направив, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься розписка від 23.05.2023, довідка про доставку ухвали суду від 23.05.2023 ТОВ "Форест технолоджі" в його електронний кабінет.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а участь в судовому засіданні є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка їх представника не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест технолоджі" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу в усній формі, відповідно до умов якого продавець повинен передати, а покупець прийняти та оплатити товар.

На виконання згаданого договору позивач передав, а відповідач отримав товар, що підтверджується видатковою накладною № 13.01.2022 від 13.01.2022 на суму 19080,00 грн. (а.с. 9), яка підписана сторонами у справі та скріплена їх печатками.

Проте, відповідач не сплатив вартість отриманого товару.

З метою захисту свої прав позивач звернувся до суду з даним позовом

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що шляхом підписання видаткової накладної та здійснення відповідачем послідуючих оплат в рахунок вартості придбаного товару, між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173 ГК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ході розгляду справи відповідач сплатив вартість переданого товару в сумі 19080,00 грн.

За наведених обставин позивач відмовився від позовних вимог в цій частині, тому суд вважає за необхідне закрити провадження в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 658,65 грн. - 3% річних, 5439,59 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, суд вважає останні вірними, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відносно посилання відповідача на наявність форм-мажорних обставин, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно п. 2 розпорядження ТТП України від 25.02.2022 №3 "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України" що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/62989f8bb62c2687708951.pdf установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами та доповненнями).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами і доповненнями).

Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 регламенту).

Суд звертає увагу, що надання Сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Таким чином, господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом.

За наведених обставин доводи відповідача щодо необхідності звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, суд оцінює критично.

Як зазначалося раніше, відповідач просив зменшити на 90% заявлені позивачем до стягнення річні та інфляційні, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Згідно висновків Великої Палати ВС у згаданій вище справі суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку.

Водночас, суд дослідивши обставини справи № 902/417/18, встановив, що Великою Палатою надавалась оцінка стягненню 40% річних, а в разі прострочення сплати вартості товару протягом 90 днів збільшенню такої ставки до 96% річних.

Проте, в даній справі ставка відсотків річних становить мінімальний розмір - 3%.

Отже, суд вважає відзначити, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, не є релевантними до правовідносин у даній справі.

Разом з тим, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає за необхідне дослідити правову природу відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, та розмежування цієї відповідальності від інших видів відповідальності за грошовими зобов`язаннями, зокрема неустойки (штрафу, пені) та збитків тощо.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що 3% річних та інфляційні не можуть бути зменшені в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України, тому в задоволенні клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду доказів на спростування позовних вимог в повному обсязі, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5439,59 грн. інфляційних, 658,65 грн. 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині вимог щодо стягнення 19080,00 грн. суд приймає відмову від позовних вимог та закриває провадження в цій частині згідно п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі пропорційній вимогам щодо стягнення інфляційних та річних, а також 50% судового збору пропорційного до вимог щодо стягнення 19080,00 грн. основного боргу.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест технолоджі" (11633, Житомирська область, Малинський район, с. Українка, вул. Лугова, 2А, ід. код 39748644)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018" (61101, м. Харків, вул. Іскринська, 37, ід. код 42122568) 5439,59 грн. інфляційних, 658,65 грн. 3% річних, а також 1667,04 грн. сплаченого судового збору.

3. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018" від позову в частині стягнення 19080,00 грн. основного боргу та закрити провадження у справі в цій частині.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.07.23

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу на поштову адресу: 61001, м. Харків, а/с 11450 (рек.)

+ адвокату Тарану М.М. в електронний кабінет

3 - відповідачу (рек.)

+ на електронну адресу: buh@forestech.com.ua