Рішення

від 11.07.2023 по справі 910/2700/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2023Справа № 910/2700/23Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт енерго"

2) Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

про зобов`язання вчинити певні дії

Представники:

від позивача: Золотухіна Ю.В.

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт енерго» та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати ОСОБА_1 таким, що не є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт енерго";

- зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державної адміністрацію внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт енерго».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 позовну заяву залишено без руху.

06.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 11.04.2023.

17.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшли заперечення.

24.03.2023 через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому позивач просив суд покласти обов`язок забезпечення проведення судового засідання, яке призначене на 11.04.2023, на Господарський суд Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

06.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

10.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 11.04.2023 представники сторін не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 11.04.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.05.2023.

У підготовче засідання 16.05.2023 прибув представник позивача, представники відповідачів у підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.06.2023.

У підготовче засідання 20.06.2023 прибув представник позивача, представники відповідачів у підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 20.06.2023 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 20.06.2023 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2023.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 судом повідомлено відповідачів, що у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 11.07.2023 о 13:50 год.

За змістом ст. 243 Господарського процесуального кодексу України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 суд ухвалив: виправити допущені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/2700/23 описки; в ухвалі суду від 21.06.2023 у справі № 910/2700/23 замість «Повідомляє» та «що у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до» зазначити «Викликає» та «у судове засідання, яке призначено на» відповідно; дану ухвалу вважати невід`ємною частиною ухвали Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/2700/23.

29.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 11.07.2023 прибув представник позивача, представники відповідачів у судове засідання не прибули.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 11.07.2023, за відсутності представників відповідачів, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 11.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Частиною 1 статті 29 ГПК України визначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи (ч. 6 ст. 30 ГПК України).

Відповідно до статті 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Суд зазначає, що спір у справі № 910/2700/23 пов`язаний з корпоративними правами ОСОБА_1 , оскільки, позов в даній справі подається до Товариства учасником, який вийшов зі складу засновників Товариства, відтак, даний спір є корпоративним спором і належить до юрисдикції господарського суду за місцезнаходженням юридичної особи відповідача 1 (м. Київ).

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт енерго" (ідентифікаційний код: 41443205) є:

"ЕЛ ТІ АЙ РЕЕНЕРДЖІ КЛІНТЕК ІНВЕСТМЕНТС АЛЬФА ЛІМІТЕД", резидентство: Сполучене Королівство, Місцезнаходження: Сполучене Королівство, МІСТО КАРДІФФ, НАБЕРЕЖНА БРИТАНІЯ, ПЛОЩА АСАМБЛЕЙНА, БУДИНОК 3, Розмір частки засновника (учасника): 25500,00;

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕ РАЙ ЮКРЕЙН", Код ЄДРПОУ:43697447, резидентство: Україна, Місцезнаходження: Україна, 01004, місто Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА , будинок 10-Б, квартира 31, Розмір частки засновника (учасника): 14500,00.

Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) ТОВ «Санлайт Енерго» - 40 000,00 грн.

Також, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи відповідача 1 є ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна громадянства - Україна, місце проживання - АДРЕСА_1 , відсоток частки статутного капіталу - 20%, прямий вирішальний вплив.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що з серпня 2021 року він не входить до складу учасників ТОВ «Санлайт Енерго» (вийшов за власним бажанням, про що були внесені відповідні зміни в реєстр), не володів та не володіє часткою 25% і більше статутного капіталу ТОВ «Санлайт Енерго» і не є учасником "ЕЛ ТІ АЙ РЕЕНЕРДЖІ КЛІНТЕК ІНВЕСТМЕНТС АЛЬФА ЛІМІТЕД" та ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕ РАЙ ЮКРЕЙН" (теперішніх учасників Товариства), а тому не має будь-якого впливу (прямого/непрямого) на діяльність Товариства та його учасників. Однак, в реєстрі досі містяться відомості про те, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Санлайт Енерго» та володіє 20% частки статутного капіталу. Самостійно внести актуальні дані в реєстр позивач не може, оскільки, не має відповідних повноважень та документів, у свою чергу, посадові особи Товариства покладених на них обов`язків не виконують.

Позивач вказує, що запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про нього, як кінцевого бенефіціарного власника Товариства суперечить фактичним обставинам та волі позивача, з огляду на що позивач просить суд:

- визнати ОСОБА_1 таким, що не є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт енерго";

- зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державної адміністрацію внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт енерго».

Відповідач 2 у відзиві на позов зазначає, що Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» не передбачено такої процедури, як виключення запису з ЄДР, тому вимоги до відповідача 2 є необґрунтованими.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 6 статті 55 Конституції України визначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи нотаріально засвідченої заяви від 12.08.2021, ОСОБА_1 вийшов зі складу учасників Товариства, про що були внесені відповідні відомості до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, судом було встановлено, що наразі засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт енерго" (ідентифікаційний код: 41443205) є "ЕЛ ТІ АЙ РЕЕНЕРДЖІ КЛІНТЕК ІНВЕСТМЕНТС АЛЬФА ЛІМІТЕД" (розмір частки засновника (учасника): 25500,00) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕ РАЙ ЮКРЕЙН" (розмір частки засновника (учасника): 14500,00). Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) ТОВ «Санлайт Енерго» - 40 000,00 грн.

У свою чергу, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також, містяться відомості, що кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт енерго" є ОСОБА_1 , відсоток частки статутного капіталу - 20%, прямий вирішальний вплив.

Приписами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що терміни "кінцевий бенефіціарний власник" та "структура власності" вживаються у значенні, наведеному у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права;

Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій щодо юридичної особи (крім державної реєстрації припинення) та у разі подання такою юридичною особою відомостей про особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, обов`язково здійснює перевірку (верифікацію) відомостей, зазначених стосовно такої особи, з використанням відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, та викрадених (втрачених) документів за зверненнями громадян, крім відомостей, перевірка яких автоматично здійснюється засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Пунктом 9 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник-іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).

У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про зазначення у структурі власності юридичної особи обґрунтованої причини його відсутності.

У разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.

У випадках, встановлених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", до Єдиного державного реєстру вноситься відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 64-1 Господарського кодексу України підприємства, крім державних та комунальних підприємств, зобов`язані встановлювати свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом.

Пунктами 14-16 частини 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подаються такі документи: у разі державної реєстрації змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи - структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства; у разі державної реєстрації змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи - витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент; у разі державної реєстрації змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи - копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство) особи, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи (нотаріально засвідчена або засвідчена кваліфікованим електронним підписом особи, уповноваженої на подання документів для державної реєстрації, крім випадків, якщо такий документ оформлений із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для громадян України).

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача 1 з листом, у якому просив останнього подати відповідні документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань актуальних відомостей стосовно кінцевих бенефіціарних власників та відповідної структури власності.

Однак, як зазначає позивач та не спростовує відповідач 1 відповідні відомості до реєстру внесені не були, у свою чергу, позивач позбавлений можливості самостійно ініціювати внесення таких змін, оскільки, відповідні повноваження в нього відсутні.

Отже, наявність в реєстрі відомостей про те, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт енерго" та має прямий вирішальний вплив не відповідає як фактичним обставинам, так і приписам чинного законодавства та за відсутності можливості у позивача самостійно ініціювати внесення актуальних даних до реєстру порушує права та законні інтереси останнього.

Позивач вважає, що ефективним способом захисту його прав та інтересів є визнання ОСОБА_1 таким, що не є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт енерго" та зобов`язання відповідача 2 внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт енерго», стосовно чого суд зазначає наступне.

Так, положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц.

Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За наведених обставин вимога про визнання ОСОБА_1 таким, що не є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт енерго" є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належним та ефективним способам захисту.

Саме по собі задоволення вказаної вимоги не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Встановлення судом такого факту може мати місце лише при розгляді інших вимог, у межах розгляду яких буде встановлюватись дана обставина.

Схожа позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 910/10764/19.

Відтак, позовна вимога про визнання ОСОБА_1 таким, що не є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт енерго" задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача 2 внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт енерго», суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону Ураїни "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону № 755-IV суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на встановлення судом обставин того, що наявність в реєстрі відомостей про те, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт енерго" та має прямий вирішальний вплив, не відповідає як фактичним обставинам, так і приписам чинного законодавства та за відсутності можливості у позивача самостійно ініціювати внесення актуальних даних до реєстру порушує права та законні інтереси останнього, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача 2 внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт енерго», є належним та ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв`язку з чим така позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведені приписи ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача 1, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 24; ідентифікаційний код: 37405111) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт енерго" (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4 /ЛІТЕРА Б/, КАБІНЕТ №17; ідентифікаційний код: 41443205).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санлайт енерго" (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4 /ЛІТЕРА Б/, КАБІНЕТ №17; ідентифікаційний код: 41443205) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.07.2023

Суддя Ю.В. Картавцева