Рішення

від 04.07.2023 по справі 910/499/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023Справа № 910/499/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Національного центру «Мала академія наук України»

до 1) Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Дочірнє підприємство «Проектний інститут «Київський Промбудпроект»

про зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: Терещенко С.В.

від відповідача 2: Павленко А.В.

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Національний центр «Мала академія наук України» (далі - НЦ «МАНУ», позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (далі - ПАТ «БК «Укрбуд», відповідач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву, відповідач-2) про зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтований тим, що на підставі Закону України «Про оренду державного та комунального майна» НЦ «МАНУ» звернулось до РВ ФДМУ по місту Києву із заявою про продовження договору № 245 від 13.08.2015 щодо оренди нерухомого майна, яке належить до державної власності, не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, однак, відповіді щодо продовження строку договору позивач не отримав. Також позивач, як орендар, звертався до балансоутримувача вказаного нерухомого (ПАТ «БК «Укрбуд») про надання згоди на продовження строку оренди, проте, останній необґрунтовано запропонував НЦ «МАНУ» укласти договір оренди безпосередньо з ПАТ «БК «Укрбуд». У позові НЦ «МАНУ» просить суд:

- зобов`язати ПАТ «БК «Укрбуд» надати згоду (погодження) на продовження дії договору оренди № 245 нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлові приміщення загальною площею 515,5 кв.м на 7 поверсі у будівлі, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 1, на 2 роки 11 місяців;

- зобов`язати РВ ФДМУ по місту Києву на підставі отриманої згоди від балансоутримувача продовжити дію вказаного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлові приміщення загальною площею 515,5 кв.м. на 7 поверсі у будівлі, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 1 на 2 роки 11 місяців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 вказаний позов був прийнятий до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 до розгляду справи було залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дочірнє підприємство «Проектний інститут «Київський Промбудпроект» (далі - ДП «ПІ «Київський Промбудпроект», третя особа).

Відповідач-1 (ПАТ «БК «Укрбуд») у визначений законом строк надав суду відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив з огляду на наявність у позивача заборгованості по сплаті оренди та відшкодування витрат на утримання орендованого майна, тому вважав, що позивачем не підтверджено належне виконання договору оренди та він не може звертатися із заявою про продовження строку договору до моменту погашення ним такої заборгованості. Крім того вказав, що дія договору оренди припинилась, а отже, підстав для продовження строку цього договору немає.

Відповідачем-2 також у визначений законом строк подано відзив на позов, в якому РВ ФДМУ по місту Києву просило відмовити у задоволенні заявлених вимог, оскільки позивачем не виконано обов`язку щодо своєчасного подання звіту про оцінку майна з рецензію на цей звіт (разом з заявою про продовження терміну дії договору оренди), що є підставою для відмови у продовженні договору оренди.

Третя особа (ДП «ПІ «Київський Промбудпроект») у своїх поясненнях по суті позову зазначила, що позовні вимоги НЦ «МАНУ» не підлягають задоволенню, оскільки у позивача наявна заборгованість з відшкодування витрат на утримання приміщень, якими користується позивач, при цьому позовні вимоги заявлені вже після припинення дії договору оренди № 245 та завершення строків, встановлених договором та законом для реалізації права на продовження дії договору.

Позивач в судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, у минулому судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідачів та третьої особи під час розгляду справи по суті проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзивах та поясненнях.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників відповідача і третьої особи в судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Установлено, що 13 серпня 2015 року між Фондом державного майна України (орендодавець) і Національним центром «Мала академія наук України» (орендар) був укладений договір оренди № 245 щодо нерухомого майна, яке належить до державної власності - нежитлові приміщення загальною площею 515,5 кв.м. на 7 поверсі будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 1 (далі - договір).

Згідно з пунктами 1.1-1.3 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення на сьомому поверсі загальною площею 515,5 кв.м. по вул. Михайла Коцюбинського, 1 у м. Києві ( далі - майно), що обліковується на балансі Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (далі - балансоотримувач). Вартість майна згідно з Актом оцінки нерухомого майна станом на 30.06.2015 і становить за залишковою вартістю 2 141 280,06 грн. (два мільйони сто сорок одна тисяча двісті вісімдесят грн. 06 копійок). Майно передається в оренду з метою розміщення Національного центру «Мала академія наук України». Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря.

Пункт 2.1 договору визначає, що орендар вступає у строкове платне користуваннямайном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі пункту 10 методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - методика розрахунку), і становить без ПДВ 1 грн. (одну гривню) за рік.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щорічно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним періодом, відповідно до пропорцій розподілу, установлених методикою розрахунку. Якщо останній день сплати орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то сплата має відбуватися на передодні у робочий день. (п. 3.5 договору).

Пунктом 5.2 та пунктом 5.10 договору визначено, що орендар зобов`язується:

- своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказує «призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

- здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 125 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованогомайна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно з п. 10.1 договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 13.08.2015 по 13.07.2018.

Відповідно до п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору оренди, згідно з актом-приймання-передачі від 13.08.2025, підписаним Фондом держмайна, Національним центром «Мала академія наук України» та ПАТ «БК «Укрбуд» (балансоутримувачем), балансоутримувач з відома орендодавця передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 515,5 кв.м. на 7 поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 1.

У подальшому договором № 155 від 08.06.2018 про внесення змін до договору оренди сторони погодили, що орендодавцем вищезазначеного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Також встановлено, що листом РВ ФДМУ по місту Києву від 11.09.2018 № 30-06/9114 дія договору оренди № 245 від 13.08.2015 була продовжена до 13.06.2021.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Як встановлено судом, на час укладення сторонами договору оренди від 13.08.2015 діяв Закон України "Про оренду державного та комунального майна" у редакції від 10.04.1992 (до 01.02.2020).

Проте, 03.10.2019 був прийнятий Закон України "Про оренду державного та комунального майна" у новій редакції, який набрав чинності з 01.02.2020.

Згідно з п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, яка набрала чинності з 01.02.2020) договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже, на час спірних відносин, що виникли між сторонами, та на час розгляду справи вказаний Закон діє у новій редакції.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і далі - в редакції, чинній на час розгляду справи) орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 вказаного Закону строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду. За змістом ст. 24 Закону договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Згідно з ч. 7 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори, які продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів:

на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі;

на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.

Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

Відповідно до п. 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок), продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Згідно з п. 135 Порядку орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Відповідно до п. 136 Порядку заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Судом встановлено, що позивач листом № 172/1.1/13-97 від 26.02.2021 звернувся до РВ ФДМУ по м. Києву (відповідача-2), в якому просив продовжити термін дії договору № 245 від 13.08.2015 на 2 роки 11 місяців.

Також позивач звернувся до відповідача-1 (балансоутримувача) з листом № 172.1.1/13-269 щодо надання згоди відносно продовження дії договору оренди.

Відповідач-1 листами № 07/01-241 та № 07/01-242 від 09.07.2021 повідомив позивача про ненадання згоди на продовження строку дії договору та запропонував позивачу укласти договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 515,5 кв.м на 7 поверсі у будівлі, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського,1 безпосередньо з ПАТ «БК «Укрбуд», оскільки саме він володіє майновими правами на вказані приміщення.

Крім того 13.07.2021 позивач надав до РВ ФДМУ по місту Києву звіт про незалежну оцінку вартості нежитлового приміщення (лист № 172/1.1/13-454), однак відповіді не отримав.

Відповідно до пункту 144 Порядку після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 Закону.

У даному випадку суд вважає за необхідне зазначити, що невчинення орендодавцем фактичних дій щодо прийняття рішення про продовження чи припинення дії договору оренди порушує права орендаря, але таке порушення не є підставою для автоматичного продовження дії договору оренди майна, бо інакше мета, принципи та положення спеціального Закону про оренду будуть знівельовані.

Суд також звертає увагу, що у Законі України «Про оренду державного та комунального майна» відсутні норми щодо поновлення договору оренди державного майна у випадку продовження користування орендарем таким майном та відсутності заперечень з боку орендодавця щодо такого користування після спливу строку дії договору оренди, натомість, передбачено механізм продовження договорів оренди шляхом проведення аукціону або у визначених законом випадках без проведення аукціону.

Щодо звіту, поданого позивачем, суд зазначає, що виходячи з положень Закону та Порядку, звіт про незалежну оцінку орендованого майна має бути поданий разом з заявою про продовження терміну дії договору оренди, поданої не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору оренди. Матеріалами справи підтверджено, що звіт про незалежну оцінку вартості нежитлового приміщення, загальною площею 515,50 м. кв., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Коцюбинського, 1, було подано позивачем листом від № 172/1,1/13-454 (вх. № 6498 від 15.07.2021), тобто із з порушенням строку та після закінчення терміну дії договору оренди.

Водночас ст. 19 Закону передбачено, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк.

Отже, позивачем не було дотримано вимог частини 8 статті 128 Закону та пункту 136 Порядку, якими передбачено обов`язок орендаря разом із заявою про продовження терміну дії договору оренди надати звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт, що в силу статті 19 Закону є підставою для відмови у продовженні договору оренди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір оренди припинився 13.06.2021 року на підставі пункту 10.1 цього договору та частини першої статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Твердження позивача, що належне повідомлення орендодавця про намір продовжити договір свідчить про продовження дії укладеного договору, суд вважає необґрунтованими, оскільки це не є безумовною підставою для продовження сторонами договору оренди на новий строк та такі доводи не спростовують встановленої судом обставини припинення орендних правовідносин, а також відсутності правових та фактичних підстав для визнання спірного договору оренди продовженим.

Зміст позиції позивача свідчить про помилкове поширення правового інституту пролонгації договору оренди нерухомого майна, врегульованого положеннями статті 764 ЦК України, ч. 4. статті 284 ГК України, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору та правового інституту продовження договору оренди, визначеного статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Крім того пунктом 135 вищенаведеного Порядку встановлено - якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, на час спірних відносин у позивача виникла заборгованість з орендної плати та заборгованість перед третьою особою, що підтверджується наявною в матеріалах справи вимогою про відшкодування збитків, а також розрахунком витрат на утримання нежитлових приміщень, які займає Національний центр «Мала академія наук України» за період з 01.01.2022 по 31.01.2023. Позивачем даний факт не спростовано, тому існує ще одна підстава для відмови позивачу у вимозі про продовження строку договору оренди.

За таких обставин, оскільки при розгляді даної справи суд дійшов висновку про те, що договір оренди № 245 від 13.08.20215 року є припиненим у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, пролонгованим не був, що не заперечується сторонами, та враховуючи, що у орендаря наявна заборгованість із сплати орендної плати, вимога позивача про зобов`язання РВ ФДМУ по м. Києву продовжити дію договору оренди нерухомого майна № 245 задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про зобов`язання Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» надати згоду на продовження дії договору № 245 від 13.08.2015, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Отже, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява N 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зі свого боку, позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу в спірних відносинах.

Тобто визначення способу захисту порушеного права є невід`ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді його оцінка відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов`язком суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 921/346/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

У даній справі позивач вказує на наявність у нього права на продовження договору оренди № 245 від 13.08.2015, проте, одним із способів захисту порушеного права він обрав зобов`язання ПАТ «БК «Укрбуд» надати згоду на продовження дії договору № 245 від 13.08.2015, не зазначивши при цьому підстав, умов та правового обґрунтування, які б регулювали обраний спосіб захисту порушеного права.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

За таких обставин позовна вимога позивача про зобов`язання ПАТ «БК «Укрбуд» надати згоду на продовження дії договору № 245 від 13.08.2015 не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту, що, у свою чергу, виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті позову в цій частині.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених у справі обставин суд відмовляє НЦ «МАНУ» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Національного центру «Мала академія наук України» до Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Дочірнє підприємство «Проектний інститут «Київський промбудпроект» про продовження дії договору оренди № 245 від 13.08.2015.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини оголошено в судовому засіданні 04 липня 2023 року.

Повний текст рішення складений 13 липня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.