Рішення

від 06.07.2023 по справі 910/15017/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023Справа № 910/15017/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури

в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВ»

про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

від прокуратури: Винник О. О.

від позивача: Дем`яненко С. О.

від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Київрада, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВ» (далі - ТОВ «КІВ», відповідач) про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтований тим, що земельна ділянка площею 0,3867 га з кадастровим номером 8000000000:78:121:0052, яка на підставі договору оренди від 13.04.2006 № 78-6-00362 (зі змінами, внесеними угодою до договору від 07.11.2013 та договором від 22.03.2019), укладеного з Київрадою, перебуває в оренді ТОВ «КІВ» за цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації паркінгу з торговельним комплексом, не використовується, а отже, відповідачем порушено умови договору оренди в частині обов`язку завершити забудову земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору. У позові прокурор просить:

- розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована на перетині вулиці Приозерної та проспекту Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва, площею 0,3867 га (кадастровий номер 8000000000:78:121:0052), укладений між Київською міською радою та ТОВ «КІВ», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.04.2006 за № 78-6-00362, зі змінами, внесеними угодою від 07.11.2013 про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. і зареєстрованою в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 242, та договором від 22.03.2019 про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. і зареєстрованим в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 93;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КІВ» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,3867 га (кадастровий номер 8000000000:78:121:0052) на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що розірвання спірного договору відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є неможливим, оскільки пункт 8.4 договору щодо забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору не є його істотною умовою. Також зазначив, що стаття 416 Цивільного кодексу України, якою передбачено випадки припинення права користування земельною ділянкою для забудови, не встановлює підстав для розірвання договору оренди та не вказує на момент, з якого необхідно обраховувати початок спливу трирічного строку невикористання земельної ділянки для забудови.

Указаний відзив був поданий із порушенням визначеного законом строку, тому відповідач просив поновити йому цей процесуальний строк. Обґрунтовуючи причини пропуску строку для подачі відзиву відповідач зазначив, що позов із доданими до нього документами до нього не надходили, лише 24.02.2023 ТОВ «КІВ» отримало ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 21.03.2023, у зв`язку з чим відповідач не мав можливості своєчасно надати відзив на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши наведені ТОВ «КІВ» доводи, суд вважав поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку, а тому прийшов до висновку про поновлення строку для подання вказаного відзиву та прийняття його до розгляду.

У підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду судового рішення в касаційному порядку Верховним Судом у подібних правовідносинах по справі № 910/3570/22.

Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 18.04.2023, відмовив у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до пункту 7 частини 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Проте, як вбачається з ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2023 у справі № 910/3570/22 постанова суду апеляційної інстанції у вказаній справі переглядається Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, а не палатою, об`єднаною палатою чи Великою Палатою Верховного Суду.

За таких обставин суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у даній справі.

У судовому засіданні, під час розгляду справи по суті, прокурор та представник позивача заявлені вимоги підтримали та обґрунтували, просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 06.07.2023, не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у минулих судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, указаних у відзиві, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що рішенням Київської міської ради від 14.07.2005 № 728/3303 ТОВ «КІВ» передано в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,3867 га (кадастровий номер 8000000000:78:121:0052) для будівництва, обслуговування та експлуатації паркінгу з торговельним комплексом на перетині вулиці Приозерної та проспекту Героїв Сталінграду у місті Києві.

На виконання вказаного рішення між Київською міською радою та ТОВ «КІВ» 11.04.2006 був укладений договір оренди земельної ділянки, який 13.04.2006 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 78-6-00362 (далі - договір оренди).

У подальшому, на підставі рішення Київської міської ради від 18.04.2013 № 263/9320, вказаний договір був поновлений на 5 років, у зв`язку з чим 07.11.2013 між Київрадою та Товариством укладено угоду про його поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 242.

Також на підставі висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, оформленого протоколом від 11.12.2018 № 26/88, термін дії зазначеного договору поновлено ще на 5 років та 22.03.2019 між Київською міською радою і ТОВ «КІВ» укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 93 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005 за № 758/3303 «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «КІВ» для будівництва, обслуговування та експлуатації паркінгу з торговельним комплексом на перетині вул. Приозерної та просп. Героїв Сталінграда у Оболонському районі м. Києва, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду ( строкове платне користування) земельну ділянку (далі-об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору оренди № 78-6-00362 від 13.04.2006 (зі змінами, внесеними угодою до договору № 242 від 07.11.2013 та договором № 93 від 22.03.2019) об`єктом оренди є земельна ділянка площею 0,3867 га (кадастровий номер 8000000000:78:121:0052), що знаходиться на перетині вулиці Приозерної та проспекту Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва з цільовим призначенням - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва, обслуговування та експлуатації паркінгу з торговельним комплексом.

Договір відповідо до п.3.1 укладено на 5 років.

Річна орендна плата за земельну ділянку відповідно до п.4.2 договору встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінку Земельної ділянки.

Пунктом 8.4 договору оренди від 13.04.2006 (зі змінами) визначено, що орендар зобов`язаний: приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації права оренди даної земельної ділянки; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Згідно з умовами договору строк оренди - до 22.03.2024.

Відповідно до п. 11.4 договору договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови Земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Також п. 11.5 договору встановлено, що договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Частиною 9 вказаної статті передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаній за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже за змістом ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про оренду землі» правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування за плату на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору оренди згідно з актом приймання-передачі від 13.04.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:78:121:0052), що знаходиться на перетині вулиці Приозерної та проспекту Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначив, що ТОВ «КІВ», відповідно до п. 8.4 договору, мало завершити забудову земельної ділянки до 13.04.2009, проте, свої зобов`язання за договором відповідач не виконав, чим порушив істотні умови договору оренди, що є підставою для його розірвання.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3). Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У такому випадку до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради прокурор обґрунтовував тим, що Київська міська рада як уповноважений власник земель територіальної громади та сторона договору оренди достеменно знала про порушення відповідачем його умов. При цьому невиконання відповідачем вимог законодавства та умов договору оренди землі порушує інтереси держави та призводить до нездійснення забудови землі, у зв`язку з чим територіальна громада міста позбавлена фактично можливості отримати паркінг з торговельним комплексом, який зокрема, сприяв би розвитку транспортної та торговельної інфраструктури міста Києва.

Як вбачається з доданого до позовної заяви листа № 15/1-232вих-22 від 05.05.2022, прокуратура повідомляла Київську міську раду про порушення умов договору оренди при використанні ТОВ «КІВ» вищевказаної земельної ділянки комунальної форми власності, наголошувала на необхідності вжиття міською радою заходів щодо усунення таких порушень. Проте, Київська міська рада заходів щодо усунення порушень договору оренди землі не вжила. Зазначені обставини було розцінені прокурором як бездіяльність, про що він зазначав у позовній заяві, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради.

За таких обставин суд дійшов висновку, що перший заступник керівника Київської міської прокуратури, звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Щодо правомірності заявлених вимог прокурора про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Судом вже встановлено, що згідно з п. 2.1 договору оренди від 13.04.2006 (зі змінами, внесеними угодою до договору від 07.11.2013 та договором від 22.03.2019) ТОВ «КІВ» передано в користування земельну ділянку площею 0,3867 га (кадастровий номер 8000000000:78:121:0052) на перетині вул. Приозерної та просп. Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва для будівництва, обслуговування та експлуатації паркінгу з торговельним комплексом, тобто вказану земельну ділянку Київською міською радою надано ТОВ «КІВ» з конкретно визначеною метою.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Пунктом 8.4 договору оренди від 13.04.2006 (зі змінами, внесеними угодою до договору від 07.11.2013 та договором від 22.03.2019) визначено, що орендар зобов`язаний: приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації права оренди даної земельної ділянки; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Отже, завершити забудову спірної земельної ділянки відповідно до умов договору оренди ТОВ «КІВ» мало до 13.04.2009.

Разом з тим з протоколу огляду місця події від 01.11.2022, складеного старшим дізнавачем ВД Оболонського ВП ГУНП у м. Києві, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що земельна ділянка площею 0,3867 га з кадастровим номером 8000000000:78:121:0052, яка на підставі договору від 13.04.2006 № 78-6-00362 (зі змінами, внесеними угодою до договору від 07.11.2013 та договором від 22.03.2019), яка перебуває в оренді ТОВ «КІВ» за цільовим призначенням для будівництва паркінгу з торговельним комплексом, вільна від капітальних будівель та споруд, не використовується за цільовим призначенням, будівельні роботи на вказаній земельній ділянці не ведуться та не розпочаті, будівельної техніки та будівельних матеріалів на земельній ділянці виявлено не було.

Також згідно з інформацією, наданою Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.09.2022 документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на зазначеній земельній ділянці не реєструвалися та не видавалися.

Відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.09.2022 згідно з електронною базою даних департаменту, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на перетині вул. Приозерної та просп. Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва (земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:121:0052) ТОВ «КІВ» або іншим юридичним чи фізичним особам не надавались.

Згідно з інформацією Державної інспекції архітектури та містобудування України від 05.12.2022, у Реєстрі будівельної діяльності відсутні відомості щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:121:0052.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «КІВ» з 2006 року та на час розгляду справи, у порушення умов договору оренди землі, не приступило до використання земельної ділянки відповідно до умов договору, та не тільки не завершило, але й не розпочало будівництво паркінгу з торговельним комплексом на спірній земельній ділянці.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до частини першої статті 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 та Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/2653/21, підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин, а реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 11.4 договору (зі змінами, внесеними угодою до договору від 07.11.2013 та договором від 22.03.2019) він може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, зокрема, у разі порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору.

Крім того, згідно з п. 11.5 договору (зі змінами, внесеними угодою до договору від 07.11.2013 та договором від 22.03.2019) він може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у п.п. 5.1, 8.4 цього договору.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що законодавством та умовами договору оренди прямо передбачена можливість його розірвання у разі порушення умов договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За встановленими у даній справі обставинами відповідачем не тільки не було дотримано встановленого умовами договору оренди строку забудови земельної ділянки, а і взагалі не було розроблено та затверджено проектної документації, не отримано дозволу на початок будівельних робіт та, відповідно, не розпочато їх проведення, а відтак - не вжито всіх необхідних і передбачених законодавством і договором дій, спрямованих на забудову орендованої земельної ділянки відповідно до умов договору, та не надано суду жодних доказів відсутності вини орендаря у вищезазначеному порушенні умов договору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наявні підстави для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді розірвання договору оренди землі.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Також згідно з п. 11.8 договору (зі змінами, внесеними угодою до договору від 07.11.2013 та договором від 22.03.2019) у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим договором.

Пунктами 7.1, 8.4 договору оренди землі (зі змінами, внесеними угодою до договору від 07.11.2013 та договором від 22.03.2019) передбачено, що після припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду та придатному для її подальшого використання.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявлений прокурором позов, спрямований на виконання конституційної функції прокуратури в інтересах держави, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову усі витрати, пов`язані з розглядом спору, зокрема по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВ» про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована на перетині вулиці Приозерної та проспекту Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва, площею 0,3867 га (кадастровий номер 8000000000:78:121:0052), укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІВ» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 68, офіс 289, ідентифікаційний код 21498174), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.04.2006 за № 78-6-00362, зі змінами, внесеними угодою від 07.11.2013 про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. і зареєстрованою в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 242, та договором від 22.03.2019 про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. і зареєстрованим в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 93.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КІВ» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 68, офіс 289, ідентифікаційний код 21498174) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 0,3867 га (кадастровий номер 8000000000:78:121:0052), що знаходиться на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІВ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 68, офіс 289, ідентифікаційний код 21498174) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, IBAN UA168201720343100001000011062) витрати по сплаті судового збору в сумі 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 06 липня 2023 року.

Повний текст рішення складений 14 липня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.