Рішення

від 03.07.2023 по справі 911/893/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2023 р. Справа № 911/893/23

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства «Агроцентр-2019»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп»

про стягнення 1 623 043, 00 грн

Представники:

від позивача: Кочерга В.М.

від відповідача: не з`явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 94-Т/22 від 18.11.2022 у розмірі 1 593 043, 50 грн, з яких: 1 456 000, 00 грн основного боргу, 119 671, 23 грн пені, 7 180, 27 грн 3 % річних та 10 192, 00 грн інфляційних втрат. Крім того, позивач у позовній заяві просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме: 24 345, 65 грн - судового збору та 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2023 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 22.05.2023 та витребувано у сторін певні документи.

У судове засідання 22.05.2023 з`явився представник позивача, який надав документи по справі (вх. № 9974/23 від 22.05.2023) та вимоги ухвали суду від 20.04.2023 виконав частково.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2023, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду, з метою дотримання завдань підготовчого провадження і основних засад господарського судочинства, розгляд даної справи у підготовчому засіданні відкладено на 12.06.2023.

23.05.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 19.05.2023 (вх. № 9980/23 від 23.05.2023) на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення даного позову.

Також, 23.05.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 19.05.2023 (вх. № 9991/23 від 23.05.2023) про відкладення підготовчого засідання, що призначено на 22.05.2023.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшли відповідь б/н б/д (вх. № 10997/23 від 06.06.2023) на відзив відповідача, додаткові пояснення б/н б/д (вх. № 11003/23 від 06.06.2023) та документи (вх. № 11449/23 від 12.06.2023) по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 03.07.2023.

14.06.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 09.06.2023 (вх. № 11633/23 від 14.06.2023) про відкладення підготовчого засідання, що призначено на 12.06.2023.

До Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення б/н від 23.06.2023 (вх. № 12473/23 від 27.06.2023) щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень.

03.07.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 12776/23 від 03.07.2023) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якому він просить суд стягнути з відповідача 45 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Присутній у судовому засіданні 03.07.2023 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600028897194, у судове засідання 03.07.2023 не з`явився та причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.07.2023, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.11.2022 між Фермерським господарством «Агроцентр-2019» (покупець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» (продавець - відповідач) укладено договір № 94-Т/22, за умовами якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача сільськогосподарську техніку, а саме мобільна зерносушарка Mecmar D 24/175 Т2 (далі по тексту - товар), а позивач зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму згідно умов даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість (ціна) товару за цим договором встановлюється в національній валюті, на день укладення договору складає за згодою 3 604 192, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 600 698, 67 грн, яка на день укладення договору відповідно до середнього обмінного курсу, еквівалентна 94 400, 00 євро.

Згідно з п. 3.1 договору право власності на товар переходить від відповідача до позивача після повної оплати ціни (вартості) товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача. У разі несвоєчасної та/або неповної оплати ціни (вартості) товару після виконання зобов`язань розділу 4 та оплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що документом, який є підставою для передачі товару у власність є видаткова накладна, яку виписує відповідач на ім`я позивача після повної оплати.

Відповідно до п. 3.1.2 договору одержання товару відбувається після виконання умов розділу 4 цього договору, у разі одержання представником - після подання належним чином оформленого доручення. Передача товару здійснюється комісією у складі уповноважених представників відповідача і позивача. У випадку часткової оплати товару на кожну передачу оформляється окрема податкова накладна на товар.

Згідно з п. 3.2 договору момент отримання товару, засвідчення його належної якості, відсутності видимих дефектів, пошкоджень, належну кількість та комплектність товару, а також виконання умов договору оформлюється актом прийому-передачі та/або видатковою накладною, що складається після виконання позивачем умов оплати, передбачених у цьому договорі та засвідчується підписами і завіряється печатками сторін.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що відповідач повідомляє позивача про день та час поставки товару (за допомогою електронної пошти, факсимільного зв`язку тощо). При умові виконання розділу 4 цього договору відповідач передає позивачу товар не пізніше 23 січня 2023 року.

Відповідно до п. 3.4 договору умови поставки товар поставляється за рахунок відповідача за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Пустовари.

Розділом 4 цього договору визначено умови оплати , а саме:

- позивач зобов`язався сплатити 16 % від загальної суми товару за курсом Євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок відповідача, в строк до 18 листопада 2022 року (п. 4.1 договору);

- позивач зобов`язався сплатити 24 % від загальної суми товару за курсом Євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок відповідача, в строк до 02 грудня 2022 року (п. 4.2 договору);

- позивач зобов`язався сплатити 50 % від загальної суми товару за курсом Євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок відповідача, в строк до 13 січня 2023 року (п. 4.3 договору);

- позивач зобов`язався сплатити 10 % від загальної суми товару за курсом Євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок відповідача, в строк до 23 січня 2023 року (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 4.5 договору сплатою за товар вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що продовження строків платежів може бути здійснено лише на підставі додаткової угоди до договору.

Відповідно до п. 8.1 договору відповідач зобов`язався: своєчасно поставити товар згідно умов цього договору; повідомити (за допомогою засобів зв`язку) позивача про дату отримання ним товару.

Згідно з п. 8.2 договору відповідач має право: на своєчасну оплату товару відповідно до умов цього договору; на відшкодування штрафних санкцій, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 8.3 договору позивач зобов`язався своєчасно прийняти товар та провести оплату згідно умов оплати цього договору. При перерахуванні коштів обов`язково вказувати в платіжному дорученні на оплату, назву товару, номер і дату рахунку до цього договору.

Згідно з п. 8.4 договору позивач має право: на одержання товару відповідно до умов цього договору; на відшкодування штрафних санкцій, передбачених цим договором.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та відповідним чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 12.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін, його скріплення печатками сторін і діє до 18.11.2023, а в частині виконання сторонами зобов`язань, що виникли в період дії цього договору й випливають із нього до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Додатки, які додаються до цього договору є його невід`ємною частиною і мають силу основного договору.

Додатком № 1 до договору № 94-Т/22 від 18.11.2022 сторони визначили специфікацію, тобто передбачили назву товару, його кількість і суму без ПДВ та з ПДВ.

Позивачем на виконання умов договору № 94-Т/22 від 18.11.2022 було перераховано відповідачу 1 456 000, 00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжною інструкцією № 18 від 21.11.2022 на суму 80 000, 00 грн, платіжним дорученням № 92 від 21.11.2022 на суму 520 000, 00 грн, платіжною інструкцією № 20 від 05.12.2022 на суму 426 000, 00 грн, платіжним дорученням № 96 від 05.12.2022 на суму 430 000, 00 грн та банківськими виписками за період з 01.11.2022 по 18.05.2023.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 13.01.2023 звернувся до відповідача з листом б/н б/д, у якому просив підтвердити фізичну та юридичну можливість повного виконання взятих на себе зобов`язань по договору № 94-Т/22 від 18.11.2022, а також вказати конкретні строки поставки товару; в разі неможливості проведення поставки товару за договором № 94-Т/22 від 18.11.2022 позивач просив відповідача надати свої пропозиції по врегулюванню цього питання.

У відповідь на вищезазначений лист позивача відповідач повідомив (лист вих. № 2701-23/09 від 27.01.2023), що відповідно до останньої отриманої інформації від представника заводу-виробника Mecmar відповідачу як партнеру анульовано всі здійснені та частково передплачені замовлення на зерносушарки, скасовано дилерство та припинено контрактні відносини, без пояснень або обґрунтування причин, а тому поставка зерносушарки виробництва Mecmar, модель D 24/175 Т2 неможлива з незалежних та непередбачуваних відповідачем причин; натомість, відповідач зазначає, що готовий запропонувати позивачу мобільну зерносушарку іншого виробництва, яка має аналогічні характеристики, а у разі відхилення такої пропозиції повернути позивачу перераховані за договором № 94-Т/22 від 18.11.2022 кошти, у зв`язку з чим відповідачем запропоновано попередньо доступний графік повернення сплачених за договором № 94-Т/22 від 18.11.2022 коштів.

17.02.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією б/н б/д, у якій зазначив, що приймає пропозицію відповідача щодо повернення сплачених за договором № 94-Т/22 від 18.11.2022 коштів, але на інших умовах та із врахуванням вимог чинного в Україні законодавства, а тому, керуючись статтями 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, позивач просив відповідача негайно в найкоротший термін, але не пізніше 7-ми днів від моменту пред`явлення вимоги, провести повернення передплачених по договору № 94-Т/22 від 18.11.2022 коштів в повному обсязі в загальній сумі 1 456 000, 00 грн.

У відповідь на вищевказану претензію позивача відповідач зазначив (лист вих. № 1703-23/09 від 17.03.2023) таке: невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 94-Т/22 від 18.11.2022 сталося з непередбачуваних та незалежних від нього обставин, що потрапляють під ознаки форс-мажорних обставин; постачальник замовленого товару завод-виробник Mecmar так і не вирішив питання щодо повернення на адресу відповідача, отриманих переплат, що ускладнює ситуацію; відповідачем звернено увагу, що порушення договірних зобов`язань вперше вчинено з боку позивача, а саме в частині строків оплати, що здійснені позивачем; відповідач підтверджує факт отримання від позивача грошових коштів на загальну суму 1 456 000, 00 грн та факт неможливості виконання, передбачених договором № 94-Т/22 від 18.11.2022, зобов`язань з поставки через виникнення форс-мажорних для нього обставин; відповідач вживає заходів до виконання зазначених у претензії вимог, одночасно з цим, відповідач просить позивача розглянути питання заміни, передбаченого договором № 94-Т/22 від 18.11.2022, товару на будь-який інший, доступний до поставки.

Позивач стверджує, що нездійснення відповідачем поставки товару, невиконання ним своїх зобов`язань згідно договору № 94-Т/22 від 18.11.2022, неповернення передплачених позивачем коштів, недобросовісна поведінка відповідача та безпідставне користування коштами позивача, стало підставою для звернення його з даним позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що позивачем порушено договірні зобов`язання по оплаті товару, а саме прострочено оплату відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 договору на 3 календарних дні, всього сукупно позивачем оплачено 40,1 % від загальної суми товару, а оплата відповідно до п. 4.3 та п. 4.4 договору від позивача так і не надійшла, прострочення даної частини оплати триває по даний час, отже, оскільки позивачем своєчасно не виконано умови розділу 4 договору, то він не отримав від відповідача відповідне повідомлення про день та час поставки. Разом з тим, відповідач зазначає, що під час дії договору відбулася непередбачувана подія, яка незалежна від волі відповідача, а саме завод-виробник замовленого товару анулював право відповідача продавати його товар на території України, про що позивача було повідомлено листом вих. № 2701-23/09 від 27.01.2023 та запропоновано товар мобільну зерносушарку іншого виробника, яка має аналогічні характеристики. Також, відповідач вважає, що між сторонами тривають фінансово-господарські взаємовідносини та наявні взаємні зобов`язання за укладеним договором, відповідач не відмовляється від своїх договірних зобов`язань і наполягає на необхідності їх виконання позивачем, оскільки у даних правовідносинах саме відповідач є постраждалою стороною, перед якою позивач не виконує свої договірні зобов`язання в частині оплати товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, припис ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд звертає увагу, що договором № 94-Т/22 від 18.11.2022 чітко визначено товар, що підлягає поставці (мобільна зерносушарка Mecmar D 24/175 Т2), його вартість (п. 2.1 договору), умови оплати (розділ 4 договору), строки та умови поставки (розділ 3 договору), а також відповідальність сторін (розділ 11 договору).

Так, умовами розділу 4 договору, а саме пунктами 4.1 4.4 договору, передбачено такий порядок здійснення позивачем оплати товару:

- позивач зобов`язався сплатити 16 % від загальної суми товару за курсом Євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок відповідача, в строк до 18 листопада 2022 року (п. 4.1 договору);

- позивач зобов`язався сплатити 24 % від загальної суми товару за курсом Євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок відповідача, в строк до 02 грудня 2022 року (п. 4.2 договору);

- позивач зобов`язався сплатити 50 % від загальної суми товару за курсом Євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок відповідача, в строк до 13 січня 2023 року (п. 4.3 договору);

- позивач зобов`язався сплатити 10 % від загальної суми товару за курсом Євро до національної валюти, розрахованим відповідно до умов, встановлених п. 2.2 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок відповідача, в строк до 23 січня 2023 року (п. 4.4 договору).

Разом з тим, у матеріалах справи наявний рахунок на оплату № 162 від 18.11.2022 на суму 600 000, 00 грн, що виставлявся відповідачем позивачу для оплати 16 % від загальної суми товару згідно договору № 94-Т/22 від 18.11.2022. Даний рахунок дійсний до оплати до 21.11.2022. Інших рахунків сторонами до матеріалів справи не надано та про їх існування не повідомлено.

Позивачем, в свою чергу, сплачено:

- 21.11.2022 позивачем сплачено 600 000, 00 грн з призначенням платежу «за зерносушарку згідно рахунку № 162 від 18.11.2022», що становить близько 16,65 % від загальної суми товару з урахуванням ПДВ;

- 05.12.2022 позивачем сплачено 856 000, 00 грн з призначенням платежу «за зерносушарку згідно рахунку № 162 від 18.11.2022», що становить близько 23,75 % від загальної суми товару з урахуванням ПДВ.

Всього позивачем сплачено згідно договору № 94-Т/22 від 18.11.2022 кошти у розмірі 1 456 000, 00 грн, тобто близько 40,4 % від загальної суми товару з урахуванням ПДВ, платіж у розмірі 600 000, 00 грн здійснено в межах визначеної рахунком № 162 від 18.11.2022 дати оплати.

Водночас, суд звертає увагу, що у разі порушення позивачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати вартості товару, договором № 94-Т/22 від 18.11.2022 передбачено відповідальність, зокрема пунктами 11.3, 11.4, 11.5, 11.8 вказаного договору, яку відповідач може застосувати до позивача.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.1.2 договору право власності на товар переходить від відповідача до позивача після повної оплати ціни (вартості) товару, у разі несвоєчасної та/або неповної оплати ціни (вартості) товару після виконання зобов`язань розділу 4 та оплати штрафних санкцій, одержання товару відбувається після виконання умов розділу 4 цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що відповідач повідомляє позивача про день та час поставки товару (за допомогою електронної пошти, факсимільного зв`язку тощо). При умові виконання розділу 4 цього договору відповідач передає позивачу товар не пізніше 23 січня 2023 року.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що відповідач був зобов`язаний поставити позивачу товар 23.01.2023 лише при умові виконання позивачем розділу 4 цього договору, одержання позивачем товару та перехід права власності на товар відбувається також при умові виконання позивачем розділу 4 цього договору, тобто при умові сплати 100 % загальної суми товару в строк до 23.01.2023, а у разі необхідності і штрафних санкцій.

За таких обставин, оскільки позивачем не виконано в повному обсязі розділ 4 договору № 94-Т/22 від 18.11.2022, то суд вважає, що строк поставки товару, встановлений п. 3.3 договору, не настав.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що він не може здійснити поставку, визначеного договором № 94-Т/22 від 18.11.2022, товару, оскільки завод-виробник такого товару анулював відповідачу всі здійсненні замовлення та припинив з ним контрактні відносини, про що також було повідомлено позивача листом вих. № 2701-23/09 від 27.01.2023, у якому, крім іншого, пропонувалося позивачу поставити товар з аналогічними характеристиками, проте іншого виробництва, а у разі відмови наведено графік повернення сплачених позивачем коштів у розмірі 1 456 000, 00 грн.

Отже, з 27.01.2023 сторонам вже було достеменно відомо про неможливість здійснення відповідачем поставки, визначеного договором № 94-Т/22 від 18.11.2022, товару позивачу, а тому твердження відповідача про те, що поставка визначеного товару не відбулася у зв`язку з порушенням позивачем договірних зобов`язань по оплаті товару спростовується матеріалами справи.

Так, у зв`язку з повідомленням відповідачем позивача (лист вих. № 2701-23/09 від 27.01.2023) щодо неможливості здійснення поставки, визначеного договором № 94-Т/22 від 18.11.2022, товару, позивач 17.02.2023 звернувся до відповідача з листом - претензією б/н б/д, у якому відмовився від поставки товару з аналогічними характеристиками, проте іншого виробництва та просив відповідача негайно в найкоротший термін, але не пізніше 7-ми днів від моменту пред`явлення вимоги, провести повернення передплачених по договору № 94-Т/22 від 18.11.2022 коштів в повному обсязі в загальній сумі 1 456 000, 00 грн.

Як вже зазначалося вище, у розумінні приписів ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти, що спростовує твердження відповідача про те, що між сторонами наявні взаємні зобов`язання за укладеним договором № 94-Т/22 від 18.11.2022 щодо поставки товару відповідачем та оплати товару позивачем.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що строк поставки товару, визначений договором не настав, у зв`язку з невиконанням позивачем в повному обсязі розділ 4 договору, зважаючи на те, що поставка, визначеного договором товару неможлива, що підтверджено сторонами, а також те, що позивач повідомив відповідача про необхідність повернути кошти, які були ним перераховані в якості передоплати не пізніше 7-ми днів від моменту пред`явлення вимоги, суд вважає, що у відповідача наявний обов`язок перед позивачем щодо повернення передоплати у розмірі 1 456 000, 00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач заявлених до нього вимог не спростував, суму передоплати, яка підтверджується матеріалами справи, позивачу не повернув, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 456 000, 00 грн основного боргу (передоплати) є доведеною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми основного боргу (передоплати) за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 24.01.2023 по 24.03.2023 становить 119 671, 23 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що пеня заявлена позивачем на підставі статтей 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. 230, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 8.4.3 договору № 94-Т/22 від 18.11.2022.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України).

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.4.3 договору № 94-Т/22 від 18.11.2022 передбачено, що позивач має право на відшкодування штрафних санкцій, передбачених цим договором.

Згідно з п. 11.2 договору № 94-Т/22 від 18.11.2022 відповідач несе відповідальність за затримку з передачею товару позивачу, сплачуючи неустойку на користь останнього в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого товару/частини товару, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Суд звертає увагу, що умовами договору № 94-Т/22 від 18.11.2022 не встановлений розмір пені за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, який, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, п. 11.2 договору № 94-Т/22 від 18.11.2022 у даному випадку також не може бути застосований, оскільки, як вже встановлено судом вище, у зв`язку з невиконанням позивачем в повному обсязі розділ 4 договору № 94-Т/22 від 18.11.2022, строк поставки товару, встановлений п. 3.3 договору, не настав.

З огляду на вищевказане, беручи до уваги те, що договором № 94-Т/22 від 18.11.2022 не передбачено розміру та бази нарахування пені за порушення відповідачем грошового зобов`язання, тобто між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, вчинений у письмовій формі та відсутня пряма вказівка закону щодо такого забезпечення, зважаючи на те, що строк поставки товару, встановлений п. 3.3 договору, не настав та керуючись ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 119 671, 23 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Також, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми основного боргу (передоплати).

Відповідно до розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 24.01.2023 по 24.03.2023 складають 7 180, 27 грн, а інфляційні втрати з простроченої суми за період з 01.02.2023 по 28.02.2023, тобто за лютий 2023 року, складають 10 192, 00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи та змісту договору № 94-Т/22 від 18.11.2022 вбачається, що строк поставки товару, встановлений п. 3.3 договору, не настав, строк повернення передоплати у даному договорі сторонами не визначено.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, позивачем на адресу відповідача 17.02.2023 була надіслана претензія б/н б/д з вимогою негайно в найкоротший термін, але не пізніше 7-ми днів від моменту пред`явлення вимоги, провести повернення передплачених по договору № 94-Т/22 від 18.11.2022 коштів в повному обсязі в загальній сумі 1 456 000, 00 грн. В підтвердження направлення вказаної претензії позивач надав до суду опис вкладення до цінного листа від 17.02.2023 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 21.02.2023, факт отримання цієї претензії 21.02.2023 також підтверджується відповідачем у листі вих. № 1703-23/09 від 17.03.2023.

За таких обставин, суд вважає, що обов`язок відповідача по поверненню коштів позивачу настав 24.02.2023, а з 25.02.2023 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання.

З огляду на вищезазначене, враховуючи заявлений позивачем період нарахування 3 % річних (24.01.2023 по 24.03.2023) та положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 25.02.2023 по 24.03.2023, які за розрахунком суду становлять 3 350, 79 грн.

Разом з тим, враховуючи заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат (лютий 2023 року), те, що якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, то розрахунок починається з наступного місяця, а також те, що з 25.02.2023 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, керуючись положеннями ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про неможливість у даному випадку нарахування інфляційних втрат за лютий 2023 року та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 10 192, 00 грн інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 94-Т/22 від 18.11.2022 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1 459 350, 79 грн, з яких: 1 456 000, 00 грн основного боргу та 3 350, 79 грн 3 % річних, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 119 671, 23 грн пені, 3 829, 48 грн 3 % річних та 10 192, 00 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем долучено копію договору про надання правничої допомоги № 13/03 від 13.03.2023, укладеного між Фермерським господарством «Агроцентр-2019» та Адвокатським бюро «Василя Кочерги», додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 13.03.2023, акт приймання наданих послуг від 20.03.2023 за договором № 13/03 від 13.03.2023, платіжну інструкцію № 19 від 13.03.2023 на суму 30 000, 00 грн, акт приймання наданих послуг від 22.05.2023 за договором № 13/03 від 13.03.2023, платіжну інструкцію № 61 від 22.05.2023 на суму 5 000, 00 грн, акт приймання наданих послуг від 12.06.2023 за договором № 13/03 від 13.03.2023, платіжну інструкцію № 73 від 12.06.2023 на суму 5 000, 00 грн, рахунок на оплату № 4 від 29.06.2023, платіжну інструкцію № 79 від 29.06.2023 на суму 5 000, 00 грн.

Також, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 9942/10 від 15.04.2021 на ім`я Кочерги Віри Миколаївни та ордер серії АІ № 1368238, виданий Адвокатським бюро «Василя Кочерги», про надання правової допомоги Фермерському господарству «Агроцентр-2019 адвокатом Кочергою Вірою Миколаївною, на підставі договору про надання правничої допомоги № 13/03 від 13.03.2023, у всіх судах.

Судом встановлено, що вищезазначені документи стосуються надання правничої допомоги та представництва інтересів Фермерського господарства «Агроцентр-2019» Адвокатським бюро «Василя Кочерги» з питань, які виникли із взаємовідносин Фермерського господарства «Агроцентр-2019» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп», в тому числі щодо стягнення заборгованості.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, як і заперечень проти вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, від відповідача до суду не надходило.

Отже, дослідивши наданні позивачем докази щодо витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо них, зважаючи на те, що надання адвокатом Адвокатського бюро «Василя Кочерги» відповідних послуг підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про доведеність вказаних судових витрат та, керуючись ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає їх на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги Фермерського господарства «Агроцентр-2019» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Каштанова, будинок 9-Б, ідентифікаційний код 36348755) на користь Фермерського господарства «Агроцентр-2019» (38440, Полтавська область, Полтавський район, село Пустовари, вулиця Матросова, будинок 22, ідентифікаційний код - 42737355) 1 456 000 (один мільйон чотириста п`ятдесят шість тисяч) грн 00 коп основного боргу, 3 350 (три тисячі триста п`ятдесят) грн 79 коп 3 % річних, 21 890 (двадцять одну тисячу вісімсот дев`яносто) грн 26 коп судового збору та 41 223 (сорок одну тисячу двісті двадцять три) грн 47 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3.В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» на користь Фермерського господарства «Агроцентр-2019» 119 671, 23 грн пені, 3 829, 48 грн 3 % річних та 10 192, 00 грн інфляційних втрат відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.07.2023.

Суддя Т.В. Лутак