Рішення

від 04.07.2023 по справі 915/123/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року Справа № 915/123/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

за участю сторін:

від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573, електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Михайлов Ігор Васильович ( АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ід.код НОМЕР_1 )

про стягнення 43910,60 грн.

Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 11.01.2022 № 215/02.02.01-22/02.06/14/22 до відповідача Фізичної особи-підприємця Михайлова Ігоря Васильовича, в якій просить суд стягнути кошти в розмірі 43910,60 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою за період з 01.11.2016 по 01.11.2019, площею 274 кв.м. (ідеальна частка від земельної ділянки площею 9896 кв.м.) по вул. Лєсковій, 3 у м. Миколаєві.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за договором оренди землі за безоплатне користування земельною ділянкою за період з 01.11.2016 по 01.11.2019, площею 274 кв.м. (ідеальна частка від земельної ділянки площею 9896 кв.м.) по вул. Лєсковій, 3 у м.Миколаєві, на якій розташований об`єкт нерухомості, належний відповідачу, чим порушені права Миколаївської міської ради. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями Податкового кодексу України, положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. ст. 83, 120, 126, 206 ЗК України, ст. ст. 377, 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 09.02.2022 позовну заяву від 11.01.2022 № 215/02.02.01-22/02.06/14/22 залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

17.02.2022 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій просить відкрити провадження у справі №915/123/22 за позовом Миколаївської міської ради до фізичної особи-підприємця Михайлова І.В. про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою в сумі 43910,60 грн.

Ухвалою суду від 21.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21 березня 2022 року об 11 год. 00 хв.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 № 259/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 № 341/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 21 березня 2022 року об 11 год. 00 хв., не відбулось у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 19.10.2022 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 24 листопада 2022 року об 11 год. 00 хв.

20.10.2022 позивач засобами електронного зв`язку надав до суду заяву в якій просив суд розглядати справу за відсутності представника позивача. Вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

24.11.2022 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 24.11.2022 занесену до протоколу судового засідання підготовче засідання відкладено на 20 грудня 2022 року о 10 год. 00 хв.

08 грудня 2022 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що в документах наданих позивачем в якості доказів містяться невідповідності. Так, в листі №1385/02.02.01-22/11/14/16 від 25.06.2018 позивач зазначає, про передачу відповідачу земельної ділянки площею 9896 кв.м. за адресою Лєскова 3, в той час як в користуванні відповідача знаходилась земельна ділянка площею 274 кв.м. за адресою Лєскова 3н. Відповідач вважає позовні вимоги не доведеними, позовну заяву необґрунтованою, оскільки:

- у відповідача відсутня заборгованість по сплаті платежів за землю;

- позивачем необґрунтовано та невірно розраховано збитки;

- позивачем безпідставно стягуються грошові кошти на підставі ст..1212 Цивільного кодексу України;

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про стягнення на підставі ст..1212 Цивільного кодексу України грошових коштів як безпідставно збережених орендних платежів, оскільки наявні Договірні відносини, а також правомірність користування земельною ділянкою, що включає застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України;

- позивачем пропущено строк позовної давності в частині вимог про стягнення коштів в період з 01.11.2016 по 01.01.2019.

15.12.2022 позивач засобами електронного зв`язку надав до суду заяву в якій просить суд розгляду справу за відсутності представника позивача. Вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.12.2022, занесену до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 10.01.2023 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 10.01.2023, занесену до протоколу судового засідання, за клопотанням відповідача відкладено підготовче засідання на 26.01.2023 об 11 год. 30 хв.

24.01.2023 позивач засобами електронного зв`язку надав до суду відповідь на відзив в якій зазначає, що у період з 01.11.2016 до 01.11.2019 відповідач, який здійснював користування земельною ділянкою площею 274 кв.м (ідеальна частка від земельної ділянки площею 9896 кв.м) по вул. Лєскова, 3, не сплачував кошти у вигляді орендної плати, чим порушив права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що підтверджується листом ГУ ДПС у Миколаївській області від 20.09.2019 № 58/9/14-29-50-06-15. Вказує, що у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, 22.01.2020 виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення про затвердження актів з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 20.11.2019 про визначення розміру збитків, нанесених Відповідачем у зв`язку з безоплатним використанням земельної ділянки площею 274 кв.м (ідеальна частка від земельної ділянки площею 9896 кв.м) для обслуговування адмінбудинку і споруд виробничо-складської бази по вул. Лєсковій, 3 у період з 01.11.2016 по 01.11.2019 у розмірі 49 910.60 грн. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі якого здійснювався розрахунок коштів, сформовано на підставі рішення Миколаївської міської ради від 27.01.2011 № 3/40 «Про затвердження грошової оцінки земель м. Миколаєва». Вказує, що відповідно до умов договору оренди землі від 16.12.2005 № 3740 річна орендна плата за земельну ділянку (274 кв.м) встановлена у розмірі 1,2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Однак, відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 № 48/9, яким внесені зміни до рішення від 07.07.2011 за № 7/3 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва» для обслуговування об`єктів нерухомості, у яких здійснюється інша діяльність, розмір річної орендної плати становить 3%. Таким чином, безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати складають 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що за період з 01.11.2016 по 01.11.2019 становить загальну суму 43 910,60 грн. Вказує, що із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою, який відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за використання земельної ділянки, які підлягають стягненню у судовому порядку.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу відведеного для підготовчого засідання у даній справі, у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Миколаївська область"), судове засідання у справі 26.01.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 26.01.2023 підготовче засідання призначено на 28 лютого 2023 року о 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 28.02.2023 занесену до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 березня 2023 року о 14 год. 00 хв.

28.02.2023 позивач засобами електронного зв`язку надав до суду заяву в якій просить суд розгляду справу за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 15.03.2023, занесену до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 27.04.2023 о 10 год. 00 хв.

21.04.2023 позивач засобами електронного зв`язку надав до суду заяву в якій просить суд розгляду справу за відсутності представника позивача.

27.04.2023 представник відповідача надав до суду клопотання в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з зайнятістю представника.

Ухвалою суду від 27.04.2023, занесену до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 30.05.2023 об 11 год. 00 хв.

30 травня 2023 року представник відповідача надав до суду клопотання в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з зайнятістю представника.

Ухвалою суду від 30.05.2023, занесену до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 04.07.2023 о 12 год. 00 хв.

04 липня 2023 року позивач засобами електронного зв`язку надав до суду заяву в якій просить суд розгляд справи призначену на 04.07.2023 здійснити без представникам Миколаївської міської ради, у зв`язку з великою завантаженістю працівників юридичного департаменту Миколаївської міської ради та великою кількістю судових справ. Зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст.ст. 13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач у позовній заяві, рішенням Миколаївської міської ради №31/23 від 24.02.2005, передано приватному підприємцю Михайлову Ігорю Васильовичу в оренду із співвласниками строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 9896 кв.м., проект якої затверджено рішенням міської ради від 27.10.04 №24/14, для обслуговування адмінбудинку і споруд виробничо-складської бази по вул.Лєскова, 3. З метою визначення розміру орендної плати затверджено розмір ідеальної частки приватного підприємця Михайлова Ігоря Васильовича 28/1000 від земельної ділянки площею 9896, що складає 274 кв.м. (землі комерційного використання), для обслуговування адмінбудинку і споруд виробничо-складської бази по вул.Лєскова,3 (а.с.61).

23.11.2005 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ПП Михайловим І.В. (орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди), відповідно до п. 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 24.02.05 за №31/23 надає, а ПП Михайлов І.В. приймає в оренду із співвласниками земельну ділянку для обслуговування адмінбудинку і споруд виробничо-складської бази по вул.Лєскова, 3 (а.с.63-66).

У відповідності до п.2.1 Договору оренди, в оренду передається із співвласниками земельна ділянка загальною площею 9896 кв.м, з визначенням ідеальної частки ПП Михайлова І.В. 28/1000 від земельної ділянки площею 9896 кв.м., що складає 274 кв.м., без права передачі її в суборенду.

Згідно п. 3.1 Договору оренди, договір діє протягом 10 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 4.2 Договору оренди, річна орендна плата за земельну ділянку (274 кв.м) встановлюється у розмірі 1,2% від її нормативної грошової оцінки, де нормативна грошова оцінка земельної ділянки (274 кв.м.) на час укладення цього договору становить 103947,38 грн. Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає 1247,40 грн.

За передбаченими п. 4.3 Договору оренди умовами розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін і доповнень до цього договору.

Договір оренди зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.12.2005 за №040500100799.

23.11.2005 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.67).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №502 від 31.05.2013, об`єкту нерухомого майна (Літ.Д-1), виділеному зі складу об`єктів нерухомого майна по вул.Лєскова,3 , який належить гр. Михайлову І.В. , надано нову адресу: вул.Лєскова,3-н (а.с.37).

Згідно інформаційної довідки №293918906 від 06.01.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 319116148101, а саме: об`єкт нежитлової нерухомості - склад за адресою Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Ліскова, буд.3н , зареєстровано на праві власності у період з 17.03.2014 по 23.01.2020 за Михайловим І.В. (а.с.13-25).

Як вбачається з інформації, наданої листом від 20.09.2019 року №58/9/14-29-50-06-15 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області, з 01.01.2016 по теперішній час, ФОП Михайловим І.В. не надавалися податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та або комунальної власності) за ділянку загальною площею 9896,00 кв.м. для обслуговування адмінбудинку і споруд виробничо-складської бази ( м.Миколаїв, вул.Лєскова,3 ) (а.с.48).

Позивач вказує, що внаслідок не здійснення плати за землю 04.11.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист №5927/02.02.01-22/11/1419 від 01.11.2019, в якому відповідача було запрошено на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, призначене на 20.11.2019 року (а.с.45). Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку.

20.11.2019 року за результатами засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам був складений відповідний акт, згідно з якого Михайлову І.В. було визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді, у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку по вул.Лєсковій, 3 у період з 01.11.2016 до 01.11.2019, який складає 43 910,60 грн (а.с.39-40). В акті зазначено, що станом на 20.11.2019 земельна ділянка площею 9896 кв.м. по вул.Лєсковій, 3 знаходиться у користуванні І.Михайлова, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Розрахунок збитків додано до Акту (а.с.41-42).

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №56 від 22.01.2020 "Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 20.11.2019 (а.с.26).

Позивачем 10.02.2020 направлено на адресу відповідача лист №684/02.02.01-22/11/14/20 від 05.02.2020, в якому позивачем запропоновано відповідачу сплатити збитки в розмірі 43 910,60 грн. До вказаного листа додано акт комісії та витяг з рішення виконкому про затвердження акту. Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку (а.с.43-44).

Відповідач вказані кошти не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з останнього коштів в сумі 43 910,60 грн. за безоплатне користування з 01.11.2016 по 01.11.2019 земельною ділянкою площею 274 кв.м. (ідеальна частка від земельної ділянки площею 9896 кв.м.) по вул.Лєсковій, 3 у м.Миколаєві .

Згідно зі статтею 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин ) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100%.

Судом встановлено, що на виконання вказаної норми Податкового кодексу України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (яка, в свою чергу, є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин) листом від 06.01.2021 №22-28-0.222-171/2-21 повідомила, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять, зокрема:

- 2016 - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель несільськогосподарського призначення - 1,06;

- 2017 - 1,0;

- 2018 - 1,0;

- 2019 - 1,0.

Відомості зазначені у цьому листі є загальнодоступними для всіх платників, організацій, підприємств та відповідачем не спростовані.

А тому, зазначена вище інформація, надана Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, необхідна для обчислення і справляння плати за землю.

Протилежного відповідачем не доведено.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Згідно положень частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Відповідно до частин 1- 2 статті 15, частини 2 статті 18 Закону України "Про оцінку землі" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Згідно з частинами 1, 2 статті 20, частини 1 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Отже, нормативна грошова оцінка є основою визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Зазначену правову позицію викладено у пункті 48 постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, в пункті 7.30 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та в пункті 6.11 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передб ачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489). Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України від 06.09.2012 р. № 5203-VI «Про адміністративні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 р. № 835 «Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку № 1051 до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав.

Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, як положення Податкового Кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Господарський суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим Кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20 в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 29.05.2020 р. у справі № 922/2843/19, а саме: «при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися Позивачем не самостійно …, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель» (абзац другий пункту 37 постанови).

Позивачем до позову надано Витяг від 24.04.2012 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 274 кв.м. за адресою: м.Миколаїв, вул.Лєскова, 3, в якому визначено нормативно грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 257 976,48 грн. (а.с.38).

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №502 від 31.05.2013, об`єкту нерухомого майна (Літ.Д-1), виділеному зі складу об`єктів нерухомого майна по вул.Лєскова,3, який належить гр. Михайлову І.В. , надано нову адресу: вул.Лєскова,3-н .

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Михайлову І.В. з 17.03.2014 по 23.01.2020 належало право власності на об`єкт нежитлової нерухомості - склад за адресою Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Лєскова, буд.3н .

Як вбачається з витягу із рішення Миколаївської міської ради від 22.01.2020 "Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків землі та землекористувачам" внаслідок несплати за використання земельних ділянок комісія з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувача 20.11.2019 визначила розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді: - Михайловим І.В. , якому належить нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці по вул. Лєсковій,3 , яка раніше перебувала в оренді Михайлова І.В. відповідно до договору оренди землі від 16.12.2005 №3740 (договір діяв до 16.12.2015) - затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам "землі та землекористувачам від 20.11.2019 про визначення розміру збитків нанесених Миколаївській міській раді - Михайловим І.В. у зв?язку безоплатним використанням земельної ділянки площею 274 кв.м для обслуговування нерухомого майна по вул.Лєсковій, 3 у період з 01.11.2016 до 01.11.2019 у розмірі 43 910,60 грн.

В розрахунку неодержавного доходу у вигляді орендної плати за період безоплатного використання земельної ділянки Михайловим Ігорем Васильовичем зазначається, що "Рішенням міської ради від 24.02.2005 №31/23 І. Михайлову передана в оренду строком на 10 років земельна ділянка площею 9896 кв.м. (з визначенням ідеальної частки у розмірі 28/1000 від земельної ділянки площею 9896 кв.м., що складає 274 кв.м.) у м.Миколаєві по вул.Лєсковій,3 для обслуговування адмінбудинку і споруд виробничо-складської бази. Також, в розрахунку неодержаного доходу у вигляді орендної плати зокрема зазначено, нормативно грошову оцінку земельної ділянки у 2016 році - 461 730,68 грн., у 2017 році - 489 434,53 грн., у 2018 році - 489 434,53 грн., у 2019 році - 489 434,53 грн. (а.с.41-42).

Отже, позивачем надано суду розрахунок неодержавного доходу у вигляді орендної плати за період безоплатного використання земельної ділянки Михайловим Ігорем Васильовичем , по вул.Лєсковій, 3 за період з 01.11.2016 по 01.11.2019 на суму 43 910,60 грн. з посиланням на нормативну грошову оцінку саме земельної ділянки по вул.Лєсковій, 3. При цьому, матеріали справи не містять належних доказів на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки в спірний період по вул.Лєсковій, 3 виготовлену компетентним органом, довідки з Державного земельного кадастру, витягу з Державного земельного кадастру, чи висновку судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки

Матеріали справи, також не містять належних доказів на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки в спірний період, а саме технічної документації на земельну ділянку по вул.Лєсковій, 3н, виготовлену компетентним органом, довідки з Державного земельного кадастру, витягу з Державного земельного кадастру, чи висновку судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Таким чином, будь-які розрахунки, зроблені за відсутності вказаних доказів, для розрахунку орендної плати, є необґрунтованими.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, розмір заборгованості з орендної плати за спірний період. Таким чином доводи позивача, що висвітлені у позові, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо застосування строку позовної давності, заявленого відповідачем суд зазначає таке.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Таким чином, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Враховуючи, що судом було встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, заява про застосування строків позовної даності судом до уваги не приймається.

У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.07.2023.

Суддя Н.О. Семенчук