Постанова

від 16.10.2023 по справі 915/123/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/123/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.

Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2023, повний текст якого складено та підписано 14.07.2023

у справі №915/123/22

за позовом Миколаївської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Михайлова Ігоря Васильовича

про: стягнення 43 910,60 грн,-

головуючий суддя Семенчук Н.О.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Миколаївської області

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Михайлова Ігоря Васильовича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 43 910,60 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що відповідач у період з 01.11.2016 до 01.11.2019 здійснював користування земельною ділянкою площею 274 кв.м. (ідеальна частка від земельної ділянки площею 9896 кв.м.) по вул. Лєсковій, 3 у м.Миколаєві, на якій розташований об`єкт нерухомості, належний відповідачу, чим порушені права Миколаївської міської ради, як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки, у зв`язку з чим позивачем нараховані кошти за безоплатне користування відповідною земельною ділянкою в сумі 43 910,60 грн., які останній і просить стягнути з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Семенчук Н.О.) від 04.07.2023р. у справі №915/123/22 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, розмір заборгованості з орендної плати за спірний період.

Не погодившись із вказаним рішенням, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2023 року у справі №915/123/22 та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.

Зокрема, заявник апеляційної інстанції зазначає, що Миколаївською міською радою правомірно була визначена сума розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням чинності витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.04.2012 №1631-01 (копія в матеріалах справи) та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, яка була встановлена органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр) у відповідні роки.

Крім того, апелянт зазначає, що як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.04.2012 №1631-01 на ній, серед іншого, можна побачити у верхньому правому куті відтиск печатки відповідача, що свідчить про обізнаність відповідача з відповідним розміром нормативної грошової оцінки орендованої ним земельної ділянки.

Щодо нормативної грошової оцінки в спірний період по вул. Лєсковій,3н скаржник зазначає, що ФОП Михайлов І.В. набув право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: вул.. Лєскова, буд.3н, м. Миколаїв, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:037:0003. Адреса ж земельної ділянки не змінювалась і змінена бути не могла в силу приписів чинного законодавства.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.. 120 Земельного кодексу України, скаржник зазначає, що об`єкт нерухомості, розташований по вул.. Лєскова,3 у м. Миколаєві, внаслідок зміни своєї адреси на вул.. Лєскова,3н у м. Миколаєві,жодним чином не змінив свого місцезнаходження, не виділився від земельної ділянки, на якій він був розташований від початку, наданої за Договором оренди землі, тобто земельної ділянки із кадастровим номером 4810136300:02:037:0003 та не був перенесений на іншу земельну ділянку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2023, повний текст якого складено та підписано 14.07.2023 у справі №915/123/22. Розгляд апеляційної скарги Миколаївської міської ради ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Михайлов І.В. просив апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення,а рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2023 по справі №915/123/22 без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївської міської ради №31/23 від 24.02.2005, передано приватному підприємцю Михайлову Ігорю Васильовичу в оренду із співвласниками строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 9896 кв.м., проект якої затверджено рішенням міської ради від 27.10.04 №24/14, для обслуговування адмінбудинку і споруд виробничо-складської бази по вул.Лєскова, 3. З метою визначення розміру орендної плати затверджено розмір ідеальної частки приватного підприємця Михайлова Ігоря Васильовича 28/1000 від земельної ділянки площею 9896, що складає 274 кв.м. (землі комерційного використання), для обслуговування адмінбудинку і споруд виробничо-складської бази по вул.Лєскова,3 (а.с.61).

23.11.2005 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ПП Михайловим І.В. (орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди), відповідно до п. 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 24.02.05 за №31/23 надає, а ПП Михайлов І.В. приймає в оренду із співвласниками земельну ділянку для обслуговування адмінбудинку і споруд виробничо-складської бази по вул.Лєскова, 3 (т.1 а.с.63-66).

У відповідності до п.2.1 Договору оренди, в оренду передається із співвласниками земельна ділянка загальною площею 9896 кв.м, з визначенням ідеальної частки ПП Михайлова І.В. 28/1000 від земельної ділянки площею 9896 кв.м., що складає 274 кв.м., без права передачі її в суборенду.

Згідно п. 3.1 Договору оренди, договір діє протягом 10 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 4.2 Договору оренди, річна орендна плата за земельну ділянку (274 кв.м) встановлюється у розмірі 1,2% від її нормативної грошової оцінки, де нормативна грошова оцінка земельної ділянки (274 кв.м.) на час укладення цього договору становить 103947,38 грн. Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає 1247,40 грн.

За передбаченими п. 4.3 Договору оренди умовами розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін і доповнень до цього договору.

Договір оренди зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.12.2005 за №040500100799.

23.11.2005 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (т.1а.с.67).

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №502 від 31.05.2013, об`єкту нерухомого майна (Літ.Д-1), виділеному зі складу об`єктів нерухомого майна по вул.Лєскова,3 , який належить гр. ОСОБА_1 , надано нову адресу: вул.Лєскова,3-н (т.1 а.с.37).

Згідно інформаційної довідки №293918906 від 06.01.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 319116148101, а саме: об`єкт нежитлової нерухомості - склад за адресою Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Ліскова, буд.3н , зареєстровано на праві власності у період з 17.03.2014 по 23.01.2020 за Михайловим І.В. (т.1 а.с.13-25).

Як вбачається з листа від 20.09.2019 року №58/9/14-29-50-06-15 Головного управлінням ДФС у Миколаївській області, з 01.01.2016 по теперішній час, ФОП Михайловим І.В. не надавалися податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та або комунальної власності) за ділянку загальною площею 9896,00 кв.м. для обслуговування адмінбудинку і споруд виробничо-складської бази ( м.Миколаїв, вул.Лєскова,3 ) (т.1 а.с.48).

Позивач вказує, що внаслідок не здійснення плати за землю 04.11.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист №5927/02.02.01-22/11/1419 від 01.11.2019, в якому відповідача було запрошено на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, призначене на 20.11.2019 року (т.1 а.с.45).

Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку.

20.11.2019 року за результатами засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам був складений відповідний акт, згідно з якого Михайлову І.В. було визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді, у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку по вул.Лєсковій, 3 у період з 01.11.2016 до 01.11.2019, який складає 43 910,60 грн (т.1 а.с.39-40).

В акті зазначено, що станом на 20.11.2019 земельна ділянка площею 9896 кв.м. по вул.Лєсковій, 3 знаходиться у користуванні І.Михайлова, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Розрахунок збитків додано до Акту (т.1 а.с.41-42).

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №56 від 22.01.2020 "Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 20.11.2019 (т.1 а.с.26).

Позивачем 10.02.2020 направлено на адресу відповідача лист №684/02.02.01-22/11/14/20 від 05.02.2020, в якому позивачем запропоновано відповідачу сплатити збитки в розмірі 43 910,60 грн. До вказаного листа додано акт комісії та витяг з рішення виконкому про затвердження акту.

Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку (т.1 а.с.43-44).

Відповідач вказані кошти не сплатив. Вказані обставини стали підставою звернення Миколаївської міської ради до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 43 910,60 грн. за безоплатне користування з 01.11.2016 по 01.11.2019 земельною ділянкою площею 274 кв.м. (ідеальна частка від земельної ділянки площею 9896 кв.м.) по вул.Лєсковій, 3 у м.Миколаєві .

Предметом позову в даному випадку у справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цій об`єкт розміщений.

Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 271.1. ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 284.1. ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 3 ст. 78, ст. 79-1 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ст.ст. 80, 83 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності . Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (ст. 96 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин ) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100%.ї

Як встановлено господарським судом, на виконання вказаної норми Податкового кодексу України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (яка, в свою чергу, є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин) листом від 06.01.2021 №22-28-0.222-171/2-21 повідомила, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять, зокрема:

- 2016 - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель несільськогосподарського призначення - 1,06;

- 2017 - 1,0;

- 2018 - 1,0;

- 2019 - 1,0.

Відомості зазначені у цьому листі є загальнодоступними для всіх платників, організацій, підприємств та відповідачем не спростовані.

А тому, зазначена вище інформація, надана Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, необхідна для обчислення і справляння плати за землю.

Протилежного відповідачем не доведено.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Згідно положень частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Відповідно до частин 1- 2 статті 15, частини 2 статті 18 Закону України "Про оцінку землі" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Згідно з частинами 1, 2 статті 20, частини 1 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Отже, нормативна грошова оцінка є основою визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Зазначену правову позицію викладено у пункті 48 постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, в пункті 7.30 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та в пункті 6.11 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передб ачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489). Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України від 06.09.2012 р. № 5203-VI «Про адміністративні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 р. № 835 «Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку № 1051 до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав.

Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, як положення Податкового Кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.76 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Господарський суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Колегія суддів зазначає, що земельним законодавством та Податковим Кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20 в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 29.05.2020 р. у справі № 922/2843/19, а саме: «при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися Позивачем не самостійно …, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель» (абзац другий пункту 37 постанови).

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено господарським судом, позивачем до позову надано Витяг від 24.04.2012 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 274 кв.м. за адресою: м.Миколаїв, вул.Лєскова, 3, в якому визначено нормативно грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 257 976,48 грн. (т.1 а.с.38).

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №502 від 31.05.2013, об`єкту нерухомого майна (Літ.Д-1), виділеному зі складу об`єктів нерухомого майна по вул.Лєскова,3, який належить гр. ОСОБА_1 , надано нову адресу: вул.Лєскова,3-н .

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 з 17.03.2014 по 23.01.2020 належало право власності на об`єкт нежитлової нерухомості - склад за адресою АДРЕСА_1 .

Як вбачається з витягу із рішення Миколаївської міської ради від 22.01.2020 "Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків землі та землекористувачам" внаслідок несплати за використання земельних ділянок комісія з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувача 20.11.2019 визначила розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді: - ОСОБА_1 , якому належить нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка раніше перебувала в оренді ОСОБА_1 відповідно до договору оренди землі від 16.12.2005 №3740 (договір діяв до 16.12.2015) - затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам "землі та землекористувачам від 20.11.2019 про визначення розміру збитків нанесених Миколаївській міській раді - ОСОБА_1 у зв?язку безоплатним використанням земельної ділянки площею 274 кв.м для обслуговування нерухомого майна по АДРЕСА_1 у період з 01.11.2016 до 01.11.2019 у розмірі 43 910,60 грн.

В розрахунку неодержавного доходу у вигляді орендної плати за період безоплатного використання земельної ділянки ОСОБА_1 зазначається, що "Рішенням міської ради від 24.02.2005 №31/23 ОСОБА_2 передана в оренду строком на 10 років земельна ділянка площею 9896 кв.м. (з визначенням ідеальної частки у розмірі 28/1000 від земельної ділянки площею 9896 кв.м., що складає 274 кв.м.) у АДРЕСА_1 для обслуговування адмінбудинку і споруд виробничо-складської бази. Також, в розрахунку неодержаного доходу у вигляді орендної плати зокрема зазначено, нормативно грошову оцінку земельної ділянки у 2016 році - 461 730,68 грн., у 2017 році - 489 434,53 грн., у 2018 році - 489 434,53 грн., у 2019 році - 489 434,53 грн. (а.с.41-42).

Отже, позивачем надано суду розрахунок неодержавного доходу у вигляді орендної плати за період безоплатного використання земельної ділянки ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 за період з 01.11.2016 по 01.11.2019 на суму 43 910,60 грн. з посиланням на нормативну грошову оцінку саме земельної ділянки по вул.Лєсковій, 3. При цьому, матеріали справи не містять належних доказів на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки в спірний період по вул.Лєсковій, 3 виготовлену компетентним органом, довідки з Державного земельного кадастру, витягу з Державного земельного кадастру, чи висновку судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Матеріали справи, також не містять належних доказів на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки в спірний період, а саме технічної документації на земельну ділянку по вул.Лєсковій, 3н, виготовлену компетентним органом, довідки з Державного земельного кадастру, витягу з Державного земельного кадастру, чи висновку судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, розмір заборгованості з орендної плати за спірний період.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-які розрахунки, зроблені за відсутності вказаних доказів, для розрахунку орендної плати, є необґрунтованими.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апелянта не спростовуються вірних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Миколаївської міської ради на рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2023р. у справі №915/123/22 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2023 у справі №915/123/22 залишається без змін.

Керуючись статтями 129, 269- 270, 275, 276, 280-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2023р. у справі №915/123/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 16.10.2023р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький