Постанова

від 11.07.2023 по справі 910/6807/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/6807/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Вронська Г.О.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.,

представники учасників справи у судове засідання не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Коробенко Г.П., судді - Кравчук Г.А., Козир Т.П.)

від 11.04.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

про стягнення банківського вкладу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 800 000 доларів США та 2 023 836, 97 грн,

Короткий зміст заяви про розподіл судових витрат та рух справи

1. Господарський суд міста Києва розглядав справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (далі - Товариство) до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) про стягнення 800 000 доларів США банківського вкладу, 2 023 836, 97 грн - 3 % річних з простроченої суми.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022, позов задоволено. Стягнуто з Банку на користь Товариства 800 000 доларів США банківського вкладу, 2 023 836, 97 грн 3 % річних з простроченої суми, 367 048,77 грн витрат по оплаті судового збору.

3. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022, заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Банку 42 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. 19.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій заявник просив прийняти додаткову постанову, якою стягнути з відповідача на користь позивача 40 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

5. Заява мотивована тим, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи, а оскільки рішення ухвалено на його користь, то такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в порядку статті 129 ГПК України.

6. Відповідач заявив клопотання про зменшення судових витрат, у якому просив відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у справі №910/6807/21 у повному обсязі, оскільки до заяви не було надано квитанції або іншого платіжного документу, який би підтвердив сплату коштів на користь адвоката; не додано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

7. Банк оскаржив постанову суду апеляційної інстанції від 12.01.2022 до суду касаційної інстанції.

8. 05.07.2022 Верховний Суд ухвалив постанову, якою касаційну скаргу Банку задовольнив частково. Постанову суду апеляційної інстанції змінив, виключивши з її мотивувальної частини висновок щодо нікчемності договору про переведення боргу від 17.11.2014, укладеного між Банком та ТОВ "Фінансова компанія "Фінілон". У решті рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 залишено без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

9. Товариство звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про розподіл судових витрат, понесених під час апеляційного перегляду справи. На підтвердження понесених витрат надав договір від 19.04.2021, укладений з адвокатським об`єднанням.

10. 19.04.2021 Товариство (клієнт) та Адвокатське бюро "Гончарук та партнери" (адвокат) уклали договір про надання правової допомоги № 19/04-21 (далі - договір), відповідно до умов якого адвокат зобов`язався здійснювати представництво та надавати інші види правової допомоги клієнту щодо стягнення у судовому порядку грошових коштів з Банку (боржник), що належить замовнику на підставі договору № 197792 від 13.06.2013 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія", на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, що необхідні для виконання цього договору.

11. Підпунктом 2 пункту 4.1. договору сторони узгодили розмір винагороди (гонорару) адвоката незалежно від результату надання правової допомоги у фіксованому розмірі: представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції під час здійснення господарського судочинства у справі щодо стягнення у судовому порядку грошових коштів за договором № 197792 від 13.06.2013 - 40 000, 00 грн.

12. Також на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Товариство надало ордер про надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції та детальний опис робіт, викладений у заяві позивача про розподіл судових витрат.

13. Відповідно до детального опису робіт адвокатське об`єднання надало такі послуги: вивчення та аналіз апеляційних скарг; формування правової позиції позивача; підготовка відзиву на апеляційні скарги; підготовка до участі в судових засіданнях; представництво інтересів позивача при розгляді апеляційних скарг; підготовка заяви про розподіл судових витрат за наслідками розгляду апеляційних скарг.

Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції

14. 11.04.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою заяву Товариства про розподіл судових витрат, подану після розгляду апеляційних скарг Банку, задовольнив частково. Стягнув з Банку на користь Товариства 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

15. Постанова суду мотивована таким:

- позивач надав докази понесених витрат (договір на надання правової допомоги, ордер, детальний опис робіт), передбачені частинами другою, третьою статті 126 ГПК України;

- сторонами узгоджено фіксований розмір гонорару;

- доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів оплати коштів адвокату необґрунтовані, оскільки згідно з пунктом 1 частини другої статті 126 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено;

- з огляду на принципи пропорційності та розумності, характер спірних правовідносин, обсяг наданих послуг, враховуючи клопотання Банку про зменшення розміру правничої допомоги, наявні підстави для частково задоволенню заяви про розподіл судових витрат на суму 20 000, 00 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. 04.05.2023 Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

17. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

18. Касаційна скарга обґрунтована таким:

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини четвертої статті 126, частини п`ятої статті 129 ГПК України, оскільки порушив критерії обґрунтованості, розумності розміру судових витрат та їх співмірності із урахуванням складності справи, вказуючи на надані послуги адвокатом послався лише на наявність такого переліку, проте не надав оцінки обґрунтованості витрат з боку позивача та їх неминучості для останнього, і не врахував висновки, викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20, щодо розподілу судових витрат;

- матеріали справи не містять квитанції або іншого платіжного документу, який би підтвердив сплату коштів на користь адвокатського об`єднання;

- розмір витрат мав бути обмежений, оскільки позиція позивача не змінювалася; подання відзиву є правом, а не обов`язком (необхідність його подання не обґрунтована); послуга "підготовка до участі у судовому засіданні" взагалі не є послугою.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

19. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тому перевіряє лише дотримання норм матеріального та процесуального права, на які скаржник посилається, як на підстави для обов`язкового скасування судового рішення.

20. Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційних скарг відсутні з огляду на таке.

21. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

22. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).

23. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

24. Суд апеляційної інстанції встановив розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката на підставі: договору про надання правової допомоги (визначених у ньому умов щодо фіксованої ставки оплати гонорару), ордеру про надання правничої допомоги та детального опису наданих послуг. А тому висновок суду апеляційної інстанції щодо надання документів, які підтверджують факт отримання послуг з професійної правничої допомоги є обґрунтованим. Відповідно, доводи скаржника щодо відсутності платіжного документу, як підстави для відмови у задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу визнаються необґрунтованими, оскільки відповідні витрати підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

25. Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

26. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 21, 34, 36, 47 постанови від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, на яку посилається скаржник, вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України (аналогічні положення містять частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України), відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

27. Заперечення скаржника щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу полягають у тому, що позивачем не додано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу у цій справі (необхідність складання відзиву на апеляційну скаргу, незмінність позиції, безпідставність послуги "підготовки до судового засідання").

28. Згідно з частиною першою статті 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

29. Відповідно до частини першої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

30. Верховний Суд зазначає, що подання відзиву на апеляційну скаргу, як і подання самої апеляційної скарги, є правом відповідної сторони судового провадження. Подання відповідних заяв прямо передбачено законом і здійснюється на розсуд сторони, з метою ефективного захисту свого права та викладення власних аргументів. При цьому процесуальне законодавство не покладає на сторони обов`язок доводи необхідність та неминучість подання таких заяв по суті для подальшого відшкодування витрат за їх складення. А тому доводи скаржника у цій частині відхиляються судом як необґрунтовані.

31. Доводи скаржника, що позиція позивача не змінювалась в суді апеляційної інстанції, не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами, є суб`єктивною оцінкою сторони та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник позивача надавав правові послуги у суді апеляційної інстанції.

32. Північний апеляційний господарський суд, врахувавши обсяг наданих послуг, заперечень відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, принципи пропорційності та розумності, дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, зменшивши розмір заявленої суми на 50 % (з 40 000,00 грн до 20 000, 00 грн).

33. Скаржник заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а не відмову в його задоволенні, хоча просив відмовити у задоволенні заяви повністю. При цьому ані в суді апеляційної інстанції, ані в касаційній скарзі не визначає, який розмір витрат на правничу допомогу, яку поніс позивач, є обґрунтованим і чому, а зазначає лише про його неспівмірність. Скаржник не спростував висновки суду апеляційної інстанції про часткову обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що свідчить про недотримання принципу змагальності та обов`язку сторони довести наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та їх неспівмірності у відповідності з частинами п`ятою, шостою статті 126 ГПК України.

34. З наведених підстав Верховий Суд відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18 (щодо завищення розміру гонорару адвокату), оскільки відповідач не довів, що розмір частково задоволених витрат на правничу допомогу не відповідає принципу неспівмірності.

35. Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України та надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу. Водночас доводи скаржника щодо завищення вартості наданих послуг зводяться до намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судом апеляційної інстанції, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.

36. Посилання скаржника на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20, містить посилання на висновки, викладені в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, які проаналізовано вище, а тому не є окремим висновком суду касаційної інстанції.

37. Враховуючи вищевикладене у цій постанові, Верховний Суд, проаналізувавши судове рішення, правові висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції в додатковій постанов, встановив, що оскаржуване судове рішення не суперечить висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник, відмінність зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

39. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану додаткову постанову в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судове рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі № 910/6807/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Баранець

Г. Вронська