Постанова

від 04.07.2023 по справі 372/1684/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 липня 2023 року місто Київ

справа № 372/1684/14-ц

апеляційне провадження № 22-ц/824/1689/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Висоцької Г.В. від 8 грудня 2020 рокуу справі за позовом міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держземагенства в Київській області до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання державних актів недійсними, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області (далі - прокурор) звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держземагенства в Київській області посилаючись на те, що 14 березня 2008 року ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,2212 га, кадастровий номер 3223186800:03:027:0024, для ведення особистого селянського господарства, а ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,3746 га, кадастровий номер 3223186800:03:027:0023, для ведення особистого селянського господарства. Обидві земельні ділянки розташовані на території

Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області. 16 березня 2008 року вони отримали державні акти на право власності на ці земельні ділянки.

21 травня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відчужили за договорами купівлі-продажу зазначені земельні ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які в подальшому, 3 червня 2009 року, продали земельну ділянку площею 0,2212 га ОСОБА_6 .

В подальшому відносно земельної ділянки площею 0,3746 га з кадастровим номером 3223186800:03:027:0023 була проведена реєстрація права власності на ім`я ОСОБА_7 в реєстраційній службі на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 664864, виданого 25 липня 2008 року.

20 березня 2015 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу відчужила земельну ділянку площею 0,3746 га із кадастровим номером 3223186800:03:027:0023 ОСОБА_8 , а 22 червня 2015 року ОСОБА_6 відчужила земельну ділянку площею 0,2212 га на користь ОСОБА_9 .

Посилаючись на те, що зазначені земельні ділянки були передані у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із порушенням норм земельного законодавства, оскільки сільська рада розпорядилася землями, які знаходяться поза її межами та є землями водного фонду, прокурор просив визнати незаконними та скасувати зазначені вище рішення сільської ради в частині передачі земельних ділянок відповідачам, визнати недійсними та скасувати державні акти на землю, а також витребувати з незаконного володіння на користь Держави ці земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 8 грудня 2020 року позов міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держземагенства в Київській області задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення 27 сесії 5 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 березня 2008 року в часині передачі земельної ділянки площею 0,2212 га ОСОБА_3 та в частині передачі земельної ділянки площею 0,3747 га ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що станом на 14 березня 2008 року Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області розпорядившись землями, які перебували поза межами її території, вийшла за межі своїх повноважень, визначених статтею 17 та пункту 12 Перехідних положень ЗК України. Крім того, спірні земельні ділянки повністю накладаються на землі водного фонду (100 метрову захисну смугу озера Голубе), а тому не могли бути відведені у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства. Наведене є достатньою підставою для скасування рішення 27 сесії 5 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 березня 2008 року в частині відведення відповідачам спірних земельних ділянок, при цьому визнання державних актів на землю недійсними і їх скасування не є необхідним і ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками. Також не підлягають задоволенню вимоги щодо витребування земельних ділянок, оскільки належним способом

захисту у цьому разі є пред`явлення негаторного позову про повернення земельної ділянки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник зазначає, що рішення 27 сесії 5 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 березня 2008 року є похідним від рішення 18 сесії 5 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 8 травня 2007 року, яким ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надано дозвіл на встановлення проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у приватну власність для ведення особистого селянського господарство, яке в судовому порядку не оскаржене і недійсним не визнавалося, а тому скасування рішення 27 сесії 5 скликання Підгірцівської сільської ради є помилковим. Спірні земельні ділянки не відносяться до земель водного фонду, оскільки проект землеустрою щодо встановлення меж, розміру прибережної захисної смуги , не розроблявся і не затверджувався. Крім того, неправильним є висновок суду щодо розпорядження Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області землями, які перебували поза межами її території з тих підстав, що рішенням Обухівської районної ради від 9 лютого 2001 року № 146 спірні земельні ділянки були включені до села Підгірці. Також ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, оскільки набула право власності на них у встановленому законом порядку від осіб, які мали право на їх відчуження, а тому підстави для їх витребування відсутні.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами фактично не оскаржується, а тому колегією суддів не перевіряється.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи відзиви на апеляційну скаргу до суду не подали.

Рух справи в суді апеляційної інстанції та процесуальні дії суду

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року поновлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Обухівського районного суду Київської області від 8 грудня 2020 року та відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 3 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 30 березня 2021 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 червня 2021 року справу повернуто до Обухівського районного суду Київської області для усунення недоліків в її оформленні.

2 травня 2023 року матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.

Прокурор відділу Київської обласної прокуратури Батюк І.В. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду без змін.

Інші учасники справи в суд апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 березня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області площами 0,2212 га (кадастровий номер 3223186800:03:027:0024) та 0,3746 га (кадастровий номер 3223186800:03:027:0023) відповідно. 16 березня 2008 року вони отримали державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки.

21 травня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договори купівлі-продажу вказаних земельних ділянок із ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Вказані земельні ділянки належали ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в рівних частинах.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (в рівних частинах) видано державні акти на право власності на земельні ділянки площами 0,2212 га та 0,3747 га для ведення особистого селянського господарства на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровими номерами 3223186800:03:027:0024, 3223186800:03-:027:0023.

3 червня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу належної їм на праві спільної власності (в рівних частинах) земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:027:0024, площею 0,2212 га з ОСОБА_6 . За ОСОБА_6 зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку, однак державний акт на право власності на згадану земельну ділянку в управлінні Держземагенства в Обухівському районі Київської області відсутній.

Крім того, стосовно земельної ділянки із кадастровим номером 3223186800:03:027:0023 була проведена реєстрація права власності на ім`я ОСОБА_7 в реєстраційній службі на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 664864, виданого 25 липня 2008 року.

20 березня 2015 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу відчужила земельну ділянку площею 0,3746 га із кадастровим номером 3223186800:03:027:0023 ОСОБА_8

22 червня 2015 року ОСОБА_6 відчужила земельну ділянку площею 0,2212 га із кадастровим номером 3223186800:03:027:0024 на користь ОСОБА_9 .

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Також відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина 1 статті 60 ЗК України, частина 1 статті 88 ВК України).

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Крім того, за положеннями частини 4 статті 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України "Про землеустрій".

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Так, відповідно до статті 88 ВК України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок,

струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Як убачається з копії відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22 листопада 2016 року та викопіювання, доданого до відповіді, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186800:03:027:00233223, 186800:03:027:0024 повністю накладаються на землі водного фонд, а саме на 100 метрову захисну смугу озера Голубе (том ІІІ а.с. 223-224). Більш того, із відповіді наданої раніше вказаним органом вбачається, що спірні земельні ділянки охоплюються навіть 25 метровою прибережною смугою (том ІІ а.с124-125).

Надавши належну оцінку вказаним доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, які не могли бути відведені у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства, а тому рішення 27 сесії 5 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 березня 2008 року законним вважатися не може і підлягає скасуванню в означеній частині.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірні земельні ділянки не відносяться до земель водного фонду, оскільки проект землеустрою щодо встановлення меж, розміру прибережної захисної смуги, не розроблявся і не затверджувався, відхиляються судом апеляційної інстанції.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Наведений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц(провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності у Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками.

Як убачається з матеріалів справи, 9 лютого 2001 року рішенням Обухівської районної ради Київської області затверджено проект обґрунтування зміни меж території населених пунктів сіл Підгірці та Романків Обухівського району Київської області (том ІІ а.с. 96).

Згідно копії листа управління Держземагентства в Обухівському районі Головного управління Держземагентства у Київській області Держземагентства України від 26 червня 2015 року за № 2292, адресованого на ім`я старшого прокурора прокуратури Обухівського району Київської області ОСОБА_10 , земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186800:03:027:0023, 3223186800:03:027:0024 станом на 14 березня 2008 року знаходилися за межами населеного пункту села Підгірці Обухівського району Київської області. Відповідно до рішення Обухівської районної ради від 25 листопада 2014 року № 546.37.VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі адміністративно-територіального утворення села Підгірці на території Підгірцівської сільради" зазначені земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту села Підгірці (том ІІ а.с. 122).

Згідно копії висновків управління земельних ресурсів у Обухівському районі Головного управління земельних ресурсів у Київській області Держземагентства України від 19 травня 2008 року № 05-09/1661, 05-09/1662 спірні земельні ділянки розташовані в межах Підгірцівської сільради (том ІІ а.с. 79, 86).

Відповідно до копії акта обстеження та передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 26 травня 2008 року спірні земельні ділянки розташовані за адресою: село Підгірці, Підгірцівська сільрада (том ІІ а.с. 90).

З огляду на вказане не є безспірним висновок суду першої інстанції, що спірні земельні ділянки знаходяться за межами села Підгірці Обухівського району Київської області, адже такий висновок спростовується матеріалами справи. Однак, це не вплинуло на прийняте рішення по суті, виходячи з вищевказаних обставин.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що рішення 27 сесії 5 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 березня 2008 року є похідним від рішення 18 сесії 5 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 8 травня 2007 року, яке є чинним, не заслуговують на увагу, оскільки спірні земельні ділянки були передані відповідачам саме 27 рішенням сесії 5 скликання від 14 березня 2008 року.

Доводи апеляційної скарги щодо добросовісності ОСОБА_1 в частині набуття спірних земельних ділянок і відсутності у зв`язку із цим підстав для їх витребування відхиляються колегією суддів, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині, що в свою чергу виключає необхідність надання оцінки цим обставинам, з врахуванням меж апеляційного оскарження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в

залежності від характеру рішення (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 8 грудня 2020 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Обухівського районного суду Київської області від 8 грудня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: