Постанова

від 04.07.2023 по справі 758/5953/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №758/5953/21

провадження № 22-ц/824/4438/2023

головуючий у суді І інстанції Ковбасюк О.О.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 липня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації садівницьке товариство «Урожай» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року та на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 4 листопада 2022 року в справі за позовом Громадської організації садівницьке товариство «Урожай» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Громадська організація садівницьке товариство «Урожай» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 46791,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача було зазначено, що ГО СТ «Урожай» було засноване у 1987 році та здійснює свою діяльність на території земельної ділянки площею 10 га, у тому числі на земельній ділянці загального користування площею 1,55 га, кадастровий номер 3221888800:37:015:6010. У 1987-1989 роках на вказаній території підрядником «Броварисільбуд» було здійснено необхідний обсяг робіт по висипці вуличних доріг, встановленню паркана по всьому периметру ділянки та воріт на південному та північному в`їздах то товариства. Зокрема, у 1986 році на території земельної ділянки ГО СТ «Урожай» був зведений паркан, який входить в єдиний майновий комплекс товариства, був побудований та узаконений товариством згідно з вимогами законодавства.

У квітні 2017 року з ділянки, що знаходиться за межами садівницького товариства, група невстановлених осіб зробила прохід у паркані товариства по 6-тій Садовій вулиці з метою забезпечення доступу на цю ділянку саме з боку товариства. Впродовж трьох наступних років паркан товариства знаходився під постійною загрозою руйнування та часткового зникнення, у зв`язку з чим для його збереження та відновлення з боку товариства прикладалось багато зусиль організаційно-правового характеру, зокрема, викликалися працівники поліції, а також відновлювалась сітка, заварювались проходи.

Модератором цих конфліктних ситуацій була та є власниця суміжної земельної ділянки, що межує з нею із західної сторони - відповідач ОСОБА_1 . Зокрема, при спорудженні будинку на сусідній земельній ділянці відповідачем не було попередньо узгоджено із товариством питання проїзду та тимчасового перебування будівельників на ділянці садівничого товариства, що призвело до загострення існуючих між ними конфліктних відносин.

6 травня 2020 група будівельників за вказівкою відповідача зруйнувала паркан ГО СТ «Урожай» шляхом його демонтажу та вивезення, після чого відповідачем на тому місці було незаконно побудовано новий паркан.

Позивач стверджував, що факт демонтажу паркану з вини відповідача у травні 2020 року зафіксований фактом прибуття та присутності на місці події працівників поліції, а також може бути засвідчений показаннями свідків, які були присутніми там та приймали активну участь у захисті майна позивача.

Крім того, позивач стверджував, що у відповідності до чинного законодавства він, як потерпіла сторона, звільняється від обов`язку доказування наявності у діях відповідача вини чи протиправності її поведінки.

З огляду на наведене, позивач просив стягнути на підставі статей 22, 1166 ЦК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ГО СТ «Урожай» 46 791 грн майнової шкоди, розмір якої ним був обрахований, виходячи із балансової вартості паркану, відображеної в актах ревізії фінансово-господарської діяльності товариства за 1989 рік, що становила 10274 карб., загальної довжини усього паркану по периметру 1338,5 м, довжини демонтованого паркану 38,1 м, а також із урахуванням суми зменшення вартості паркану (враховуючи його 30-річну експлуатацію) у розмірі 27743,30 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року в задоволенні позову ГО СТ «Урожай» було відмовлено.

27 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення у справі №758/5953/21 додаткового судового рішення про стягнення судових витрат.

Заява обґрунтована тим, що оскільки рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року у справі №758/5953/21 у задоволенні позову ГО СТ «Урожай» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди було відмовлено, то відповідач у відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України просив вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з позивача на користь відповідача 20 000 грн витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 4 листопада 2022 року стягнуто з ГО СТ «Урожай» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції та додатковим рішенням голова правління ГО СТ «Урожай» - Швед Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 300 грн; судовий збір у розмірі 5 675 грн; витрати за виготовлення зведеного кадастрового плану у розмірі 4 980 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що цілісність і функціональність паркану порушені, що є фактом. Також вказує, що не можливо не брати до уваги зменшення його кількісних і вартісних величин, як суб`єкта єдиного майнового комплексу громади на заявлену у позові залишкову вартість, на власній земельній ділянці де стояв втрачений відрізок паркану на час розгляду справи стоїть новий чужий паркан, що передує черговими неприємностями для позивача у майбутньому, а саме втратою права власності на 0,0019 га. землі.

Вважає, що відповідальність ОСОБА_1 , як власника безкоштовного земельного сервітуту подвійна, вона порушила свій обов`язок утримуватись від протиправної поведінки, щодо СТ «Урожай», як власника його майна та земельної ділянки, яку її сім`я безкоштовно використовує більше п`яти років.

Зазначає, що необхідність ОСОБА_1 терміново демонтувати паркан позивача та встановити свій на фоні вже врегульованого права проїзду до своїх ділянок диктувалась гострою потребою з одного боку - відсутністю права його перетину, оскільки саме він як кордон в державі робив її, будівельників, родичів та гостей порушниками цього кордону. Як наслідок його постійна руйнація та сплески дискусій і обопільних звинувачень; з другого боку - нагальна потреба перенести червону лінію на 0,5 м від побудованого з порушенням будівельних норм свого будинку, який стоїть із врахуванням вкраденої у позивача землі на відстані лише 1,7 м. замість 3-х по плану.

Також вважає, що на підтвердження обсягу виконаних адвокатом робіт та понесених відповідачем розміру витрат на правничу допомогу з першою заявою по суті спору не було надано договору про надання правової допомоги, попереднього детального розрахунку суми судових витрат - опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, підписаний сторонами акт виконаних робіт з зазначенням обсягу наданої юридичної допомоги та їх вартість, з яких можливо б було встановити обсяг виконаних адвокатом послуг та їх вартість та співмірність зі складністю справи.

21 березня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гамрецького Є.О., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін.

Вказує, що позивач не наводить жодної обставини, доказу, який би підтверджував демонтаж огорожі (паркану) довжиною 38 метрів, а також те, що демонтаж огорожі здійснено на замовлення ОСОБА_1 .

Зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту понесення реальних збитків, не надано доказу демонтажу огорожі (паркану) довжиною 38 метрів, визначена сума збитків не підтверджена документально. Не надано доказів причетності ОСОБА_1 до демонтажу огорожі і як наслідок збитками позивача. Вина ОСОБА_1 не доведена у передбачений законом спосіб.

Також зазначає, що наведені у апеляційній скарзі доводи позивача щодо неправомірності додаткового рішення Подільського районного суду міста Києва від 4 листопада 2022 року є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

Крім того, у апеляційній скарзі стороною позивача заявлено клопотання про залучення на стадії апеляційного провадження доказів, а саме план зовнішніх меж ГО СТ «Урожай»; кадастровий план земельної ділянки; висновок експерта № ЕС-1701-1-1288.19 від 29 липня 2019 року; відеозапис долучений до клопотання від 21 квітня 2023 року.

Згідно з ч. 2 ст. 365 ЦПК України вирішення питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції та питання про витребування доказів вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи висловити свої міркування або заперечення щодо їх вчинення.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу сторона відповідача просила відмовити у задоволенні такого клопотання.

Вирішуючи клопотання про необхідність приєднання до матеріалів справи нових доказів колегія апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання з урахуванням наступного.

Згідно з частиною восьмою статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на позивача.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення змісту пункту 6 частини другої статті 356, частин першої, другої та третьої статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів у запереченні на апеляційну скаргу.

Стороною позивача до суду першої інстанції наведені у клопотанні докази не подавались; причини, за яких сторона не мала можливості подати ці докази до суду першої інстанції не зазначені; важливість нових доказів для встановлення нових обставин у цій справі з урахуванням предмету доказування у цій справі не доведено. Тому підстав для залучення нових доказів на стадії апеляційного провадження не встановлено.

Ураховуючи наведене клопотання про залучення нових доказів на стадії апеляційного провадження не підлягає задоволенню.

За результатами автоматизованого розподілу справи від 29 грудня 2022 року визначено колегію суддів у складі судді-доповідача Семенюк Т.А., суддів, Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року справу за апеляційною скаргою Громадської організації садівницьке товариство «Урожай» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року та на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 4 листопада 2022 року призначено до апеляційного розгляду в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 травня 2023 року звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського апеляційного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку.

У зв`язку з неможливістю суддею-доповідачем Семенюк Т.А. продовжувати розгляд судової справи № 758/5953/21, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та підпункту 5.4 пункту 5 Розділу II Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду, на підставі заяви судді 363/5540/21, погодженої заступником голови суду Крижанівською Г.В., призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи. За результатами автоматизованого розподілу справи визначено колегію суддів у складі судді-доповідача Писаної Т.І., суддів Журби С.О., Приходька К.П.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було доведено, по-перше, протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 та, по-друге, причинно-наслідкового зв`язку між наслідками у виді знесення (демонтажу) паркану (огорожі) позивача та безпосередніми діями саме відповідача, які напряму привели до таких наслідків.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як встановлено судом, що ГО СТ «Урожай» було засноване у 1987 році та здійснює свою діяльність на території земельної ділянки площею 10 га, у тому числі на земельній ділянці загального користування площею 1,55 га, кадастровий номер 3221888800:37:015:6010, що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №230715859 від 2 листопада 2020 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3218383512020 від 30 січня 2020 року.

У 1986 році на території земельної ділянки ГО СТ «Урожай» був зведений паркан (огорожа), який входив у єдиний майновий комплекс товариства, що, зокрема, підтверджується наявною в матеріалах справи земельно-технічною та кадастровою документацією.

Відповідач ОСОБА_1 з 28 березня 2017 року є власником двох земельних ділянок, які межують із землями ГО СТ «Урожай», а саме:

- земельної ділянки площею 0,0386 га з кадастровим номером 3221888800:37:008:6003, цільовим призначенням якої є індивідуальне садівництво, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1214381932218;

- земельної ділянки площею 0,0172 га з кадастровим номером 3221888800:37:008:6002 із цільовим призначенням для індивідуального садівництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1214245232218.

Встановлено також, що між сторонами виникають постійні конфлікти та має місце тривалий спір з приводу землекористування, внаслідок чого мали місце неодноразові звернення позивача до правоохоронних органів, а з боку відповідача - до суду.

Вказані обставини, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також встановлені судом із пояснень представників сторін та показань свідків в ході судового розгляду.

Зокрема, як з`ясовано судом, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 3 листопада 2020 року у справі №363/3538/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ГО СТ «Урожай» про встановлення земельного сервітуту та встановлено ОСОБА_1 право постійного, безоплатного земельного сервітуту у виді права проїзду по наявному шляху на земельній ділянці площею 1,5600 га, що знаходиться за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Хотянівка та належать Громадській організації «Садівницьке товариство «Урожай» відповідно варіанту №2 зазначеного у висновку експерта № ЕС-1701 -1 -1288.19 від 29 липня 2019 року за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи, а саме через додатковий (південний) в`їзд до ГО СТ «Урожай» до земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:37:008:6003 (орієнтовна площа проїзду 0,23 га).

Звертаючись до суду першої інстанції позивач вказував на те, що незважаючи на вказане рішення суду, відповідач продовжує порушувати права ГО СТ «Урожай» як землевласника, зокрема, при спорудженні будинку на сусідній земельній ділянці нею не було попередньо узгоджено із товариством питання проїзду та тимчасового перебування будівельників на ділянці садівницького товариства, а 6 травня 2020 року група будівельників за вказівкою відповідача зруйнувала паркан ГО СТ «Урожай» шляхом його демонтажу та вивезення, після чого відповідачем на тому місці було незаконно побудовано новий паркан, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на його користь майнової шкоди, завданої внаслідок таких протиправних дій відповідача.

Так, позивач посилається на спричинення йому майнової шкоди з вини відповідача, що пов`язане із демонтажем належного ГО СТ «Урожай» паркану (огорожі).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1, 2 статті 77 ЦПК України визначено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач ні в позові, ні в апеляційній скарзі, не наводить жодної обставини, доказу, який би підтверджував те, що демонтаж огорожі здійснено на замовлення саме ОСОБА_1 .

Як зазначав позивач, за заявою Голови правління ГО СТ «Урожай» Шведа Д.В. Вишгородським ВП ГУНП в Київській області було розпочато досудове розслідування внесеного до ЄРДР за №12020110150000358 від 18 березня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України (самоправство).

У той же час, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 на час розгляду справи має статус підозрюваного чи обвинуваченого у вищевказаному кримінальному провадженні.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не притягнуто до кримінальної відповідальності, відсутній вирок суду з даного питання.

Інших доказів про причетність ОСОБА_1 до демонтажу паркану матеріали справи не містять.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на те, що позивачеві завдано майнової шкоди внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 , суду не надано.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту знесення паркану невстановленими особами, на замовлення саме відповідача.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, по-перше, протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 та, по-друге, причинно-наслідкового зв`язку між наслідками у виді знесення (демонтажу) паркану (огорожі) позивача та безпосередніми діями саме відповідача, які напряму привели до таких наслідків.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції за клопотанням представника позивача було допитано в якості свідків ряд осіб, які є членами ГО СТ «Урожай» та були присутніми під час подій, які мали місце у травні 2020 року під час демонтажу паркану, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Однак із показань вказаних свідків судом першої інстанції не було встановлено прямої причетності до знесення паркану (огорожі), що належав ГО СТ «Урожай», безпосередньо відповідача ОСОБА_1 .

Також матеріалами справи встановлено, що за клопотанням позивача було викликано свідка ОСОБА_9 , який у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року було задоволено клопотання позивача про примусовий привід свідка ОСОБА_9 у судове засідання, що призначене на 18 жовтня 2022 року.

Однак, 18 жовтня 2022 року органом поліції не було виконано привід свідка ОСОБА_9 , а представник ГО СТ «Урожай» зазначив, що не підтримує раніше подане ним клопотання про допит свідка ОСОБА_9 та просив суд, розглядати справу за наявними матеріалами та показаннями, що були надані іншими свідками, зазначене підтверджується протоколом судового засідання від 18 жовтня 2022 pоку. У зв`язку із чим, свідок ОСОБА_9 не допитувався судом.

Частино 3 статті 367 ЦГІК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Показаннями свідків є доказами в розумінні ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, порушене позивачем в апеляційній скарзі клопотання про допит свідка ОСОБА_9 не підлягає задоволенню, адже позивач сам відмовився від допиту цього свідка в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що аргументи позивача стосовно демонтажу паркану внаслідок неправомірних дій відповідача є недоведеними та безпідставними, оскільки судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діянням відповідача та заподіянням матеріальних збитків позивачеві.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем не надано суду доказів, наявність яких, при їх дослідженні, як окремо, так і в сукупності, підтверджують обставини щодо наявного причинно-наслідкового зв`язку між діянням та заподіянням збитків, а також вини відповідача в їх спричиненні.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За приписами ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальними умовами для відшкодування збитків є склад правопорушення.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів причетності ОСОБА_1 до демонтажу огорожі і як наслідок завдання відповідачкою збитків позивачу.

Апеляційна скарга позивача не містить обґрунтованих доводів щодо скасування рішення суду та зводиться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без зазначення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів висновок суду або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Також колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Подільського районного суду міста Києва від 4 листопада 2022 року з урахуванням наступного.

Судом установлено, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року в задоволенні позову ГО СТ «Урожай» було відмовлено.

27 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення у справі №758/5953/21 додаткового судового рішення про стягнення судових витрат.

Заява обґрунтована тим, що оскільки рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року у справі №758/5953/21 у задоволенні позову ГО СТ «Урожай» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди було відмовлено, то відповідач у відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України просив вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з позивача на користь відповідача 20 000 грн витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 4 листопада 2022 року стягнуто з ГО СТ «Урожай» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Стаття 270 ЦПК України передбачає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої).

Відповідно до положень частини першої, пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, обов`язковою умовою для вирішення питання про стягнення судових витрат має бути відповідна про це заява сторони, зроблена або подана до судових дебатів у справі.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 134 ЦПК України). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Є усталеною судова практика Верховного Суду, який притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Так, у ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14 грудня 2021 року, №905/716/20 від 8 квітня 2021 року, № 916/2087/18 від 31 березня 2021 року, №922/3812/19 від 10 грудня 2020 року зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Крім того, у справі № 922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Отже, подання попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, проте залишається на розсуд суду, а відтак у сторони залишається і ризик не отримати відповідне відшкодування судових витрат.

Матеріалами справи встановлено, що у першій заяві по суті спору (відзив) відповідачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, який складає 20 000 грн - витрати на правову допомогу в суді першої інстанції (а.с. 79, т. 1).

Також матеріалами справи встановлено, що між адвокатським об`єднанням «Унілекс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 13/08-19 від 13 серпня 2019 року щодо захисту прав та інтересів ОСОБА_1 (а.с. 229-232, т. 1).

Актом приймання-передачі наданих послуг від 19 жовтня 2022 року та рахунком на оплату № 94 від 19 жовтня 2022 року сторонами узгоджено розмір гонорару в сумі 20 000 грн (а.с. 234-236, т. 1).

Відповідно до опису робіт, наведених у вказаних акті та рахунку на оплату, об`єднанням було надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: ознайомлення в суді із матеріалами справи №758/5953/21; аналіз документів для написання обґрунтованого відзиву на позовну заяву; аналіз судової практики з аналогічних справ; підготовка відзиву на позовну заяву; підготовка заперечення на відповідь на відзив; підготовка заперечення на клопотання у справі; підготовка клопотання; участь у судових засідання у справі №758/5953/21: 6 серпня 2021 року, 6 жовтня 2021 року, 25 січня 2022 року, 10 серпня 2022 року, 18 жовтня 2022 року.

У додатку до договору про надання правової допомоги, сторони погодили, що клієнт здійснює оплату правової допомоги на поточний рахунок Об`єднання вказаний в даному додатку протягом 20 робочих днів після підписання Акта приймання-передачі послуг. Акт підписано 19 жовтня 2022 року (а.с. 234, т. 1).

Станом на момент звернення до Подільського районного суду міста Києва із заявою про розподіл судових витрат 24 жовтня 2022 року та прийняття додаткового рішення 4 листопада 2022 року у даній справі, ОСОБА_1 не сплатила АО «Унілекс» грошові кошти за надану правову допомогу у розмірі 20 000 грн, оскільки остаточний строк для оплати ще не минув.

Крім того, підтвердження оплати витрат на правову допомогу не є обов`язковою умовою для стягнення таких сум.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду, у справах №923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18, зокрема, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідачем присуджений розмір витрат на правничу допомогу не оскаржено.

Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи позивача щодо неправомірності додаткового рішення Подільського районного суду міста Києва від 4 листопада 2022 року є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

Отже, оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, вимоги позивача про відшкодування йому судового збору у розмірі 5 675 грн; витрат на правничу допомогу у розмірі 3 300 грн та витрат за виготовлення кадастрового плану у розмірі 4 980 грн також не підлягають до задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації садівницьке товариство «Урожай» залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 4 листопада 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.

ГоловуючийТ.О. Писана Судді К. П. Приходько С.О. Журба