Рішення

від 14.07.2023 по справі 240/13962/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2023 року м. Житомир справа № 240/13962/23

категорія 102020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

установив:

У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі відповідач, Брусилівська селищна рада) щодо не надання інформації згідно запиту від 13 лютого 2023 року та зобов`язати надати повну інформацію на такий, а також стягнути 10000,00 грн моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13 лютого 2023 року звернувся до відповідача із запитом в порядку Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» про надання інформації щодо кількості сплати коштів ФОП ОСОБА_2 згідно договору від 21 травня 2021 року, щодо коду ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_2 та щодо грошової оцінки земельної ділянки, але отримав відмову у наданні відповіді.

Ухвалою суду від 23 травня 2023 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

19 червня 2023 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що Брусилівська селищна рада як орган місцевого самоврядування не наділена повноваженнями щодо обліку надходжень у вигляді плати за землю (орендної плати). Стосовно коду ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_2 , указує, що така інформація міститься у територіальних органах Держстату та держателя Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Міністерства юстиції України. Щодо інформації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, уважає, що розпорядником такої інформації є виключно Державний земельний кадастр. Відтак, на думку відповідача, законні підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)

Суд установив, що позивач 13 лютого 2023 року звернувся із запитом до Брусилівської селищної ради в порядку Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» на отримання публічної інформації. Зі змісту запиту встановлено, що в листі Брусилівської селищної ради від 06 лютого 2023 року №50 зазначено, що земельну ділянку за кадастровим номером 1820985300:03:000:8103 передано у користування згідно договору від 21 травня 2021 року, у зв`язку з цим, позивач просить надати інформацію у письмовому вигляді скільки коштів сплачено ФОП ОСОБА_2 згідно договору від 21 травня 2021 року за період з 21 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, код ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_2 та підтвердити або спростувати, що зазначена земельна ділянка має грошову оцінку 208219,96 грн.

Листом від 17 лютого 2023 року за № 75 Брусилівська селищна рада повідомила позивача, що для проведення звірки зі сплати за оренду необхідно звернутися до ГУ ДПС у Житомирській області, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за відповідною заявою витягом Центру з надання адміністративних послуг, для отримання інформації стосовно коду ЄДРПОУ необхідно звернутися до розпорядника такої інформації.

Уважаючи, що на запит від 13 лютого 2023 року відповідачем не надано інформацію, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Статтею 1 цього Закону, що інформація це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначено положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2939-VI).

Статтею 1 цього Закону закріплено, що публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною 2 цієї правової норми передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Суд акцентує увагу на тому, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, обов`язковою умовою для реалізації такої гарантії є наявність у розпорядника такої інформації.

Відповідно до положень частини 1 статті 20 Закону України №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту.

Щодо питання про надання інформації у письмовому вигляді скільки коштів сплачено ФОП ОСОБА_2 згідно договору від 21 травня 2021 року за період з 21 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 12 ПК України визначені повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підпунктом 14.1.147 цього встановлено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до приписів пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За приписами пункту 288.5 названої правової норми, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Абзацом 4-7 підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що відповідно до Бюджетного кодексу України контролюючі органи подають органам місцевого самоврядування у розрізі джерел доходів звітність:

- про суми нарахованих та сплачених податків та/або зборів, суми податкового боргу та надмірно сплачених до місцевих бюджетів податків та/або зборів на відповідних територіях щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним;

- про суми списаного безнадійного податкового боргу; суми розстрочених і відстрочених грошових зобов`язань та/або податкового боргу платників податків, які повинні бути сплачені до місцевих бюджетів на відповідних територіях; суми наданих податкових пільг, включаючи втрати доходів бюджету від їх надання, щокварталу, не пізніше 25 днів після закінчення звітного кварталу.

Порядок надання звітності в розрізі платників податків юридичних осіб органам місцевого самоврядування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23 листопада 2020 року № 723 (далі Порядок №723).

Пунктом 4 Порядку №723К передбачено, що контролюючі органи надають органам місцевого самоврядування звітність у розрізі джерел доходів такого органу: про суми нарахованих та сплачених податків та/або зборів, суми податкового боргу та надмірно сплачених до місцевих бюджетів податків та/або зборів на відповідних територіях щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним; про суми списаного безнадійного податкового боргу; суми розстрочених і відстрочених грошових зобов`язань та/або податкового боргу платників податків, які повинні бути сплачені до місцевих бюджетів на відповідних територіях; суми наданих податкових пільг, включаючи втрати доходів бюджету від їх надання, щокварталу, не пізніше 25 днів після закінчення звітного кварталу.

Частиною 4 та абзацом 3 частини 5 статті 78 Бюджетного кодексу України передбачено, що місцевий фінансовий орган за участю органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету; органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства, а також здійснюють обмін відповідною інформацією з органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Для виконання покладених на них завдань органам місцевого самоврядування необхідно володіти повною інформацією про стан нарахування, сплати, податків і зборів до відповідних місцевих бюджетів, яка, крім інформації про фактичні надходження, має включати інформацію: про суми надміру сплачених зобов`язань, про податковий борг, про суми списаного податкового боргу, про розстрочені і відстрочені суми податкового боргу, як додаткових джерел надходжень та/або витрат бюджету х метою забезпечення об`єктивного підходу до планування дохідної частини місцевих бюджетів за джерелами та належного виконання затверджених показників за доходами.

З урахуванням наведеного нормативно-правового регулювання, орган місцевого самоврядування надає податковому органу інформацію по укладеним договорам оренди земельної ділянки. У свою чергу податковий орган володіє інформацією по сплаті всієї орендної плати за землю по кожному орендарю за весь період. Разом з тим, орендар може мати в оренді декілька земельних ділянок, що унеможливлює дослідження сплати орендної плати за конкретну земельну ділянку з кадастровим номером, як того просить позивач.

Суд зауважує, що між орендарем та органом місцевого самоврядування у зв`язку з укладенням договору оренди земельної ділянки виникають договірні відносини, які регулюються цивільним законодавством. У зв`язку з цим, сторона договірних відносин може запропонувати провести звірку по оплаті за договором та встановити належну або неналежну оплату за ним. Разом з тим, суд наголошує, що виходячи з принципу свободи договору, у сторін наявне саме право, а не обов`язок на звірку.

Отже, за відсутності у Брусилівської селищної ради такої інформації, вона не зобов`язана створювати таку інформацію у зв`язку із находженням запиту від позивача.

Однак, надаючи позивачу відповідь, відповідач не врахував наведені вище положення нормативно-правових актів та безпідставно зазначив про необхідність звернення до ГУ ДПС у Житомирській області.

Щодо прохання позивача про підтвердження або спростування того, що зазначена земельна ділянка має грошову оцінку 208219,96 грн, суд зазначає.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок визначений статтею 18 вказаного Закону.

Частиною 1 та 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Абзацом 1 частини 4 статі 32 Закону України «Про Державний земельний кадастр» закріплено, що на підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей про державний кордон України, межі адміністративно-територіальних одиниць, нормативну грошову оцінку земель, розташованих в межах територій адміністративно-територіальних одиниць, обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, містобудівною документацією, Державним кадастровим реєстратором безоплатно видається органу, який прийняв відповідне рішення, витяг з Державного земельного кадастру.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статі 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі витягів з Державного земельного кадастру.

З огляду на викладене розпорядником зазначеної інформації виступає саме орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру.

Розглядати запит позивача про надання коду ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_2 , відповідач у відповіді зазначає, що така інформація міститься у територіальних органах Держстату та держателя Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Міністерства юстиції України, а тому Брусилівська селищна рада не є розпорядником указаної інформації.

Суд зауважує, що за чинним законодавством, надання на інформаційний запит неповної відповіді, яка задовольняє лише частину запиту (або надання інформації не на всі питання запиту, надання документу, що не містить всіх сторінок, надання документів без додатку, що є його невід`ємною частиною, надання відповіді із упущенням інформації, яка за законом є відкритою тощо), без належно оформленої відмови у задоволенні решти запиту відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», є протиправними діями/бездіяльністю розпорядника інформації.

Слід зазначити, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень це пасивна форма поведінки цього органу чи посадової особи. Однак ураховуючи, що відповідач фактично надав відповідь позивачу, суд уважає, що у цьому випадку мають місце протиправні дії щодо неналежного розгляду запиту про надання публічної інформації.

З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту та відновленню шляхом визнання неправомірними дій відповідача щодо неналежного розгляду запиту про надання публічної інформації та зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача на інформацію в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Брусилівської селищної ради моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, суду слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У контексті зазначеного суд уважає за необхідне звернути увагу на приписи статті 6 Кодексу адміністративного України, за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 9 Кодексу адміністративного України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Поняття доказів наведено у статті 72 Кодексу адміністративного України, відповідно до якого доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 73, 74 Кодексу адміністративного України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Із врахування вище зазначених правових норм, суд зауважує, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Така позиція суду узгоджується з постановою Верховного суду від 04 березня 2020 року по справі №815/2215/15, від 29 квітня 2020 року по справі №818/1371/17, від 07 березня 2023 №280/1530/20 та від 06 квітня 2023 року по справі № 200/5144/20-а.

Суд зазначає, що самий лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем до суду не було надано жодних доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, що виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність правових підстав для її стягнення з відповідача, і, відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині.

Ураховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат у справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 13 лютого 2023 року про доступ до публічної інформації.

Зобов`язати Брусилівську селищну раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 13 лютого 2023 року в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис