Рішення

від 14.07.2023 по справі 420/8996/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8996/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, третя особа Управління Служби безпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 08 листопада 2022 року № 51034300016502 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.12.2021 про надання дозволу на імміграцію в Україну, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 24 грудня 2021 року ОСОБА_1 (громадянин Республіки Білорусь, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звернувся до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області із заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну. Заява була подана на підставі п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», а саме як висококваліфікованим спеціалістом, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України. Позивач переїхав в Україну в серпні 2020 року через утиски, які почалися в Республіці Білорусь після протестів проти режиму ОСОБА_2 . З того часу він на територію РБ не повертався та повернутися змоги немає. 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 на підставі виданого дозволу на роботу отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 строком дії до 29 жовтня 2023 року. Позивач є IT-спеціалістом. З жовтня 2020 року він є кінцевим бенефіціарним власником та директором ТОВ «ААА СОФТ» (код ЄРДПОУ 43869353), основний вид діяльності Товариства - 62.01 Комп`ютерне програмування. Крім цього, з 29 листопада 2021 року позивач має статус фізичної особи-підприємця, основний вид діяльності є аналогічним ТОВ «ААА СОФТ». Все вищенаведене підтверджує, що життя позивача із вересня 2020 року пов`язане із Україною. 08 листопада 2022 року рішенням ГУ ДМС в Одеській області № 51034300016502 було відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини першої статті Закону України «Про імміграцію», а саме «в інших випадках, передбачених законами України». В той же час, відповідачем не здійснено належної оцінки інформації, викладеної в листі УСБУ в Одеській області, зокрема, проігноровано те, що в даному листі не вказано, що конкретно позивач або його дії становлять загрозу національній безпеці України, не вказано фактичні обставини та відомості, з якими пов`язується загроза національній безпеці України. Рішення прийняте відповідачем формально та необгрунтовано, з порушенням Порядку № 1983 та за відсутності фактичних та правових підстав. Лист УСБУ в Одеській області був отриманий 25 липня 2022 року, а рішення прийняте Відповідачем 08 листопада 2022 року. За більш ніж 4 місяці Відповідач міг звернутися до УСБУ в Одеській області з метою отримання уточненої, конкретної інформації, чого не зробив, що свідчить про формальний підхід відповідача до розгляду справи. Крім цього, працівники відповідача не зв`язувалися із позивачем, не надали можливості надати свої пояснення. Неповідомлення позивача про отримання інформації, викладеної в листі УСБУ в Одеській області, призвело до неможливості для позивача звернутися до даного правоохоронного органу для уточнення та спростування інформації до прийняття відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну. При цьому, орган СБУ відповідно до Порядку № 1983 лише інформує про результати проведення перевірки чи відноситься особа до осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається, а рішення приймається органом ДМС України. Крім того, відповідачем ані у спірному рішенні, ані у висновку за результатами розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну, не наведено прямої норми закону, яка передбачає інший випадок, при якому дозвіл на імміграцію не надається, а відтак таке рішення не може вважатися правомірним та обґрунтованим. Рішення про відмову в наданні дозволу в імміграцію за відсутності конкретних фактів та доказів, які підтверджують, що конкретно Позивач становить загрозу національній безпеці України або що його дії загрожують національній безпеці України, не може вважатися законним та обґрунтованим.

Представником Головного управління ДМС України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби. Згідно з відповіддю від 22.07.2022 Управління СБУ в Одеській області заперечує у наданні дозволу на імміграцію, зокрема ОСОБА_1 . Отже, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про імміграцію» було прийнято рішення від 08.11.2022 № 51034300016502 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну. Таким чином, відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного рішення.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача вказав, що ненадання до суду будь-яких конкретних відомостей та фактів, що позивач загрожує національній безпеці України, підтверджує доводи позивача про відсутність таких відомостей та фактів, що свідчить про безпідставність спірного рішення. Ані у відзиві відповідача, ані в матеріалах імміграційної справи позивача, ані у поясненнях УСБУ в Одеській області не вказано конкретних відомостей та фактів, з якими пов`язується загроза саме позивача національній безпеці України. При цьому, зі змісту статті 10 Закону «Про імміграцію» вбачається, що підставами для відмови в наданні дозволу на імміграцію можуть бути лише доведені та обґрунтовані докази. Загальні норми Законів України «Про національну безпеку», «Про Службу безпеки України», «Про контррозвідувальну діяльність», на які посилається відповідач та УСБУ в Одеській області, не є нормами, які передбачають інші випадки, при яких дозвіл на імміграцію не надається. Відтак відповідач не міг прийняти рішення про відмову на підставі пункту 6 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію». Відповідачем при оцінці листа УСБУ в Одеській області не було враховано, що випадки, при яких дозвіл на імміграцію в Україну не видається, чітко визначені в ст. 10 Закону України «Про імміграцію», а в листі УСБУ в Одеській області такі випадки не зазначені.

Від представника третьої особи Управління Служби безпеки в Одеській області надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи зазначив, що ГУ ДМС в Одеській області прийнято цілком законне рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в України. Разом з тим, за своїм змістом лист УСБУ в Одеській області від 22.07.2022 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не містить вказівок щодо прийняття рішень або здійснення будь-яких дій, а інформує ГУДМС в Одеській області про те, що СБУ заперечує у наданні дозволу на імміграцію зазначеному громадянину, враховуючи загрозу національній безпеці України.

Ухвалою суду від 15 травня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

24 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в України (а.с. 64-65).

20 червня 2022 року Головним управлінням Державної міграційної служби в Одеській області направлено запит до Управління СБУ в Одеській області щодо перевірки наявності чи відсутності підстав для отримання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , на який надано відповідь, що управління заперечує стосовно надання дозволу на імміграцію в України на підставі п. 6 ст. 10 ЗУ «Про імміграцію» (а.с. 135-136).

22 липня 2022 року Управлінням СБУ в Одеській області повідомлено Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області про проведення додаткової перевірки щодо наявності або відсутності підстав для надання дозволу на імміграцію в Україну та зазначено, що за результатами перевірки, враховуючи загрозу національній безпеці України на підставі п. 6 ст. 10 ЗУ «Про імміграцію», управління заперечує у наданні дозволу на імміграцію в України, зокрема ОСОБА_1 (а.с. 144).

08 листопада 2022 року начальником ГУ ДМС України в Одеській області затверджено висновок про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 (а.с. 155).

08 листопада 2022 року Головним управлінням Державної міграційної служби в Одеській області прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 (а.с. 156).

Згідно ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію».

Згідно ст. 1 ЗУ «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів, зокрема, висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про імміграцію» заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3, 6 частини третьої статті 4 цього Закону.

Крім зазначених документів подаються: для осіб, зазначених у пункті 2 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що підтверджують відповідність рівня кваліфікації спеціаліста або робітника вимогам, передбаченим у переліку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці.

Особи, які постійно проживають за межами України, за винятком осіб, зазначених у пунктах 1, 3, 6 частини третьої статті 4 цього Закону, разом із заявою про надання дозволу на імміграцію подають також довідку про відсутність судимості. Якщо за дії, пов`язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством України передбачена сплата державного мита або консульського збору, разом із заявою подається документ про його сплату. У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається. Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

Згідно ст. 10 ЗУ «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України. Положення пунктів 1, 3 не поширюються на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983.

Відповідно до п. 9 Порядку № 1983 МВС, органи Національної поліції, СБУ та її регіональні органи, Держприкордонслужба відповідно до компетенції вживають у місячний строк за зверненням ДМС, її територіальних органів та територіальних підрозділів заходів: до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл на імміграцію не може бути наданий відповідно до статті 10 Закону України «Про імміграцію»; до встановлення відомостей, що можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію згідно із статтею 12 Закону України «Про імміграцію». Інші центральні органи виконавчої влади відповідно до своєї компетенції у разі порушення клопотання про надання дозволу на імміграцію особам, імміграція яких становить державний інтерес, розглядають його у місячний термін і у разі позитивного висновку видають документ про підтримку такого клопотання.

Згідно п. 12 Порядку № 1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, інформацію, зазначену ними у заяві про надання дозволу на імміграцію, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; проводять перевірку законності перебування в Україні іммігранта з використанням інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система Аркан), або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби; проводять перевірку даних іммігранта за банками даних Інтерполу з метою отримання інформації, яка є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 10 Закону України Про імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1983 територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит. Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

Згідно п. 15, 16 Порядку № 1983 у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції ДМС, територіальні органи у місячний термін аналізують отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію і надсилають до ДМС разом з матеріалами справи дані про результати розгляду. У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

З аналізу вищевикладеного слідує, що територіальні органи ДМС, отримавши від особи заяву про імміграцію в Україну, у місячний термін проводять перевірку правильності її оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", а також надсилають відповідні запити до компетентних органів, висновки яких враховуються при прийнятті рішення про надання дозволу на імміграцію.

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2022 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області складено висновок про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 (а.с. 155).

У висновку від 08.11.2022 року зазначено, що для встановлення наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в України відповідно до ст. 10 ЗУ «Про імміграцію» було направлено запити до Управління СБУ в Одеській області, Сектору Інтерполу та Європолу ГУ НП в Одеській області, ГУ НП в Одеській області та Держприкордонслужби України. Згідно з відповіддю Управління СБ України в Одеській області № 65/1/3/2001 від 22.07.2022 року, враховуючи загрозу національній безпеці України, громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в України, у зв`язку з чим ГУ ДМС України в Одеській області вважає, що слід відмовити громадянину Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у наданні дозволу на імміграцію в України згідно п. 6 ст. 10 ЗУ «Про імміграцію».

08 листопада 2022 року Головним управлінням Державної міграційної служби в Одеській області прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 , відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про імміграцію» (а.с. 156).

Тобто, громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про імміграцію» (в інших випадках, передбачених законами України) у зв`язку з надходженням листа Управління Служби безпеки України в Одеській області № 65/1/3/2001 від 22.07.2022 року.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що листом № 65/1/3/2001 від 22.07.2022 року Управління Служби безпеки України в Одеській області повідомило, що враховуючи загрозу національній безпеці України на підставі п. 6 ст. 10 ЗУ «Про імміграцію», управління заперечує у наданні дозволу на імміграцію в України, зокрема ОСОБА_1 (а.с. 144).

Суд вважає обґрунтованими доводи представника Управління Служби безпеки України в Одеській області, зазначені в письмових поясненнях по справі, що за своїм змістом лист УСБУ в Одеській області від 22.07.2022 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не містить вказівок щодо прийняття рішень або здійснення будь-яких дій, а інформує ГУДМС в Одеській області про те, що СБУ заперечує у наданні дозволу на імміграцію зазначеному громадянину, враховуючи загрозу національній безпеці України.

Тобто, саме до компетенції Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області належить прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію, за результатами аналізу отриманої під час розгляду заяви інформації та документів.

При цьому, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про імміграцію».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію не надається, зокрема, в інших випадках, передбачених законами України.

Однак, приймаючи рішення від 08 листопада 2022 року № 51034300016502 відповідач, суб`єкт владних повноважень, у порушення п. 6 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про імміграцію» не зазначив який саме випадок, передбачений законами України, з посиланням на відповідну норму Закону, безпосередньо слугував підставою для прийняття цього рішення.

Таким чином, рішення від 08 листопада 2022 року № 51034300016502 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки відповідачем не обґрунтовано підстави та мотиви прийняття такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 року по справі № 2340/2851/18.

За таких підстав, посилання представника відповідача на те, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного рішення, є неспроможним тат спростовуються зібраними по справі доказами.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 858,88 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 78, 90, 242-246, 250, 255, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, адреса місцезнаходження:65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44), третя особа Управління Служби безпеки в Одеській області (код ЄДРПОУ 20001645, адреса місцезнаходження: 65045, м. Одеса, вул. Єврейська, 43) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 08 листопада 2022 року № 51034300016502 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.12.2021 року про надання дозволу на імміграцію в Україну, з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, адреса місцезнаходження:65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 858,88 грн. (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук