Постанова

від 04.07.2023 по справі 520/1104/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Полях Н.А.

04 липня 2023 р.Справа № 520/1104/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ ІМПЕКС" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и в:

У лютому 2019 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ ІНПЕКС» (далі ТОВ «ТАНДЕМ ІНСПЕКС», підприємство) звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби, далі, відповідно, - ГУ ДФС у Харківській області, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган) від 10.01.2019 року №№:

0000001141, яким підприємству на підставі акту перевірки № 5319/20-40-14/11-11/30238220 від 22.12.2018 року за встановлені порушення п. 44.1, п. 44.2, 44.3, 44.6 ст. 44, п.п. 143.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 137 Податкового кодексу України (далі ПК України) на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 3.720.993,75 грн, у тому числі: 2.970.395 грн за податковим зобов`язанням, 425.598,75 грн штрафні санкції:

0000002141, яким підприємству на підставі акту перевірки № 5319/20-40-14/11-11/30238220 від 22.12.2018 року за встановлені порушення п. 44.1, п. 44.2, 44.3, 44.6 ст. 44, п.п. 143.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 137 ПК України зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: за грудень 2015 року 1.331.000 грн, у грудні 2016 року 3.284.408 грн, у грудні 2017 року 5.429.577 грн, у березні 2018 року 4.255.177 грн, у червні 2018 року 4.134.998 грн, у вересні 2018 року 5.241.832 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначав про те, що законність використання іноземної валюти як умовної величини, інструменту перерахунку зобов`язань прямо встановлена ч. 2 ст. 533 ЦК України, де зазначено, що якщо у зобов`язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно правовим актом. Спірним договором (договір № 18, укладений 28.12.2015 року між фізичною особою, громадянином України ОСОБА_1 та ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року), який не визнаний недійсним у встановленому порядку, зазначений саме такий спосіб виконання зобов`язання. Вираження зобов`язання за цим договором в іноземній валюті виникло як наслідок законного отримання позивачем кредиту в іноземній валюті (євро) за валютним кредитом, отриманого у ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» за договором і подальшою заміною кредитора у зобов`язанні відповідно до ст.ст. 512-514 ЦК України. Правомірність вираження зобов`язання в іноземній валюті, у тому числі у відносинах між фізичними особами, а також між фізичними та юридичними особами-резидентами, які не є банками, знайшли своє відображення в постановах Верховного Суду України від 08.07.2017 року у справі № 6-753/12836/14-ц, від 01.03.2017 року у справі № 761/1617/15-ц, постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц. Позивач вважає, що його борг перед кредитором є грошовим зобов`язанням і тому є монетарною статтею балансу, оскільки виражений в іноземній валюті відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, та підлягає порахунку відповідно до п. 8 П(С)БО 21 з віднесенням відповідних курсових різниць від такого перерахунку до складу інших операційних доходів (витрат). Також позивач заперечував висновок контролюючого органу про безпідставне віднесення до складу витрат коштів, витрачених на: придбання матеріалів для виготовлення паркету у ФО-П ОСОБА_2 , ФО-П ОСОБА_3 , ФО-П ОСОБА_4 , ФО-П ОСОБА_5 , ФО-П ОСОБА_6 , ФО-П ОСОБА_7 , ФО-П ОСОБА_8 , ФО-П ОСОБА_9 , ФО-П ОСОБА_10 , ФО-П ОСОБА_11 , ФО-П ОСОБА_12 , ФО-П ОСОБА_13 , ФО-П ОСОБА_14 , ФО-П ОСОБА_15 , ФО-П ОСОБА_16 , ФО-П ОСОБА_17 , ФО-П ОСОБА_18 , ФО-П ОСОБА_19 , ФО-П ОСОБА_20 , ФО-П ОСОБА_21 , ФО-П ОСОБА_22 , ФО-П ОСОБА_23 , ТОВ «ЛИПЕЦЬ-АГРО», ПП «ЮЛ-І-АН», ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАЙ»; на сплату суборенди та комунальних послуг ТОВ «Біллон Плюс»; отримання послуг з ремонту та обслуговування техніки, веб-сайту від ФО-П ОСОБА_24 , ТОВ «Ай Бі Сі», ТОВ «Мегаполіс+», ТОВ «Ей Бі Сі Солюшенс»;

Заперечуючи вимоги адміністративного позову підприємства, у відзиві відповідач, зокрема зазначив про те, що вираження грошових зобов`язань в іноземній валюті ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» на користь фізичної особи громадянина України ОСОБА_1 по договору № 1 від 28.12.2015 року «Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року» проведено на порушення ч.ч. 1 та 2 ст. 192 ЦК України, ч. 2 ст. 198 ГК України; п. 1 та п.п. «г п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», абз 3 п. 1.4 глави 1 Положення про прядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, зареєстрованою в Мінюсті України 09.11.2004 року за № 1429/10028.

Оскільки зобов`язання з оплати заборгованості по договору № 1 від 28.12.2015 року «Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року» виражено в національній валюті України гривнях, в бухгалтерському обліку підприємства вказана заборгованість на дату балансу перерахуванню не підлягає, та курсові різниці, як по заборгованості в іноземній валюті не виникають. Таким чином, ТОВ «ТАНДЕМ ІНПЕКС» в перевіряємому періоді на порушення п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року № 193, зареєстрованого в Мінюсті України 17.08.2000 року за № 515/4736, визначено та відображено у складі інших операційних доходів та інших операційних витрат вказані суми курсових різниць.

Відповідач також зазначав, що на підтвердження господарських операцій із суб`єктами господарювання, які постачали позивачу матеріали у періоді, що перевірявся, ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» не надало пояснень та їх документального підтвердження щодо транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, навантаження, розвантаження, якості та походження. За позицією скаржника, при перевезенні деревини мали бути оформлені товарно-транспортні накладні «Ліс» відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 29.11.2013 року № 961/07. У складених за наслідками господарських операцій з ТОВ «Компанія «Трай» товарно-транспортних накладних відсутні реєстраційний номер або паспортні дані ФО-П ОСОБА_25 , що унеможливлює ідентифікації даної особи, зазначеної як перевізника. Також не зазначено модель та тип автомобіля і причепу, не повно зазначено адресу пункту навантаження. По взаємовідносинам з ТОВ «Біллон Плюс» позивач не надав документального підтвердження належності контрагенту приміщення, переданого в суборенду, а також доказів використання його позивачем у господарській діяльності та споживання електроенергії. В актах наданих послуг відсутні відомості щодо їх змісту та обсягу. В ході проведення документальної перевірки позивачу було запропоновано надати відповідні документи, про що направлено запит, проте такі документи надані не були, у зв`язку з чим складено акти від 13.12.2018 року № 10012/20-40-14-11/30238220 та від 22.12.2018 року № 10279/20-40-14-11/30238220.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 02.09.2021 року, адміністративний позов ТОВ «ТАНДЕМ ІНПЕКС» задоволений.

Судовим рішенням скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 10.01.2019 року №№ 0000001141.

За рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягнуто 21.131,90 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Судове рішення вмотивовано тим, що за загальним правилом зобов`язання має бути визначено у гривні, але сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Водночас, визначення валюти виконання зобов`язання, як і саме таке виконання повинне бути здійснено у гривні, застосування іноземної валюти допускається лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Позивачем надано до матеріалів справи виписки банку, які підтверджують виконання вказаних зобов`язань та визначають валюту їх вираження. Суд зазначив, що як вбачається з наданих позивачем документів, зокрема довідок-розрахунків в бухгалтерському обліку ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» був відображений еквівалент заборгованості на певну дату, а сама заборгованість була виражена в іноземній валюті, у зв`язку з чим були нараховані курсові різниці за кожен період.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Харківській області просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, якім відмовити у задоволені означених вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області зазначає, що ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» в перевіряємому періоді визначено та відображено у складі інших операційних доходів та витрат курсові різниці від перерахунку боргових зобов`язань на користь фізичної особи громадянина України ОСОБА_1 по договору № 1 від 28.12.2015 року «Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року».

Отже, вираження грошових зобов`язань в іноземній валюті ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» на користь на користь фізичної особи громадянина України ОСОБА_1 по договору № 1 від 28.12.2015 року «Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року» проведено на порушення ч.ч. 1 та 2 ст. 192 ЦК України, ч. 2 ст. 198 ГК України; п. 1 та п.п. «г п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», абз 3 п. 1.4 глави 1 Положення про прядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, зареєстрованою в Мінюсті України 09.11.2004 року за № 1429/10028.

Оскільки зобов`язання з оплати заборгованості по договору № 1 від 28.12.2015 року «Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року» виражено в національній валюті України гривнях,то в бухгалтерському обліку підприємства вказана заборгованість на дату балансу перерахуванню не підлягає, та курсові різниці, як по заборгованості в іноземній валюті не виникають.

Скаржник також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що грошове зобов`язання перед ОСОБА_1 було виражено в іноземній валюті, але даний суб`єкт господарювання не має право проводити розрахунки в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Крім того, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Харківській області зазначає, що між підприємством та ФО-П ОСОБА_24 укладено договір на проведення періодичних перевірок і профілактичного обслуговування навантажувальної техніки в гарантійний та після гарантійний період від 20.07.2016 року № 3, також у перевіряємий період ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» були укладені договори поставки з ТОВ «ТРАЙ», ТОВ «БІЛЛОН ПЛЮС», ТОВ «ЛИПЕЦЬ-АГРО», ПП «ЮЛ-І-АН.

Скаржник зазначає, що до перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «БІЛОН ПЛЮС» позивачем не надано документальних підтверджень щодо належності приміщення переданого в суборенду, використання суборендованого приміщення у власній господарській діяльності та споживання електроенергії. Надані акти не містять змісту та обсягу виконаних послуг, що є порушенням п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже в обсязі наданих до перевірки документів немає можливості документально підтвердити надання ТОВ «БІЛОН ПЛЮС» послуг та ТОВ «ТАНДЕМ ІНПЕКС» завищено витрати відповідного періоду.

Що стосується взаємовідносин ТОВ «ТАНДЕМ ІНПЕКС» з ТОВ «ТРАЙ», ТОВ «ЛІПЕЦЬ-АГРО», ПП «ЮЛ-І-АН», то підприємством не надано до перевірки відповідних пояснень та їх документального підтвердження щодо якості та походження ТМЦ, придбання яких оформлено.

Між ТОВ «ТАНДЕМ ІНПЕКС» та ТОВ «АЙ БІ СІ» укладено договір про ремонт комп`ютерної техніки. При цьому вказаний акт не мстить змісту та обсягу виконаних послуг з ремонту комп`ютерної техніки, що є порушенням п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже в обсязі наданих до перевірки документів немає можливості документально підтвердити надання ТОВ «АЙ БІ СІ»» послуг з ремонту комп`ютерної техніки та ТОВ «ТАНДЕМ ІНПЕКС» завищено витрати відповідного періоду, а також на порушення п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 ПК України до податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній.

Між підприємством та ТОВ «АЙ БІ СІ» укладений договір про надання послуг від 01.10.2016 року № 011016. Також до перевірки надано протоколи узгодження ціни послуг за договором від 01.10.2016 року № 011016, які описані в акті перевірки. Крім того, до перевірки надані акти приймання-передачі електричної енергії АК «Харківобленерго» з ТОВ «АЙ БІ СІ» за договором постачання електричної енергії від 20.10.2016 року № 531126,02. У вказаних актах зазначено, що електрична енергія постачається непромисловим споживачам, т акти не містять даних, які б вказували на постачання даної електричної енергії ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» та використання її ТОВ «АЙ БІ СІ» для надання комплексу послуг з повного забезпечення та його адміністрування на виробництві ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС». Так же підприємством до перевірки не надано даних щодо приладів обліку і контролю спожитої електроенергії, їх розташування та показників. З врахуванням вищевказаного, в обсязі наданих до перевірки документів немає можливості документально підтвердити надання ТОВ «АЙ БІ СІ» по договору № 011016 від 01.10.2016 року послуг ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС», що є порушенням п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже завищено витрати відповідного періоду.

Також скаржник зазначає, що між позивачем та ТОВ «МЕГАПОЛІС+» укладено договір надання послуг з ремонту повітряної лінії с. Пересічне № 1208/1 від 12.08.2016 року. Суми податку на додану вартість 8920 грн по зазначеним податковим накладним включеного ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» до складу податкового кредиту, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за серпень 2016 року та листопад 2016 року. При цьому наданий до перевірки та відображений за даними бухгалтерського обліку акт про виконання послуг № 0211/2 від 02.11.2016 року не містять змісту та обсягу виконаних послуг передбачених договором № 1208/1 від 12.08.2016 року та додатком № 1 до нього, що є порушенням п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Між ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» та ТОВ «ЕЙ БІ СІ СОЛЮШЕНС» укладений договір про надання послуг (доробка веб-сайту, просування, підтримка, технічне обслуговування) від 08.12.2014 року № 21. Розрахунки між підприємствами поведено в безготівковій формі в обсязі 56.000 грн, заборгованість за даними бухгалтерського обліку станом на 30.09.2018 року складає 24.000 грн.

Згідно умов договору, роботи з технічного обслуговування та супроводу веб-сайту містять у собі: доповнення/редагування/видалення контенту (текс, фото, відео), редагування структури сайту, робота з картинками й банерами, статистика та аудит відвідування сайту, тестування сайту через пошукові сервери, оптимізація текстів за результатами тестування, відновлення фото та відеоматеріалів, програмування сайту (установка нових модулів, доробка існуючих модулів), редизайн сайту, географічний Таргетинг (аналіз впливів на певну країну, регіон, місто), розкручування та просування сайту, розробка пропозицій по Інтернет-Рекламі, контекстній рекламі, банерній рекламі, вірусний маркетинг. При цьому надані до перевірки та відображені за даними бухгалтерського обліку акти наданих послуг не містять змісту та обсягу послуг з обслуговування супроводу та просуванню веб-сайту передбачених договором, що є порушенням п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Скаржник зазначає, що всі наведені факти не дають можливості встановити дійсність та підтвердити отримання ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» товарів та робіт (послуг) від вищевказаних постачальників.

При перевезенні деревини автомобільним транспортом мали бути оформлені товарно-транспортні накладні «Ліс» («ТТН-ліс») відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 29.11.2013 року № 961/07, які по взаємовідносинам з вказаними постачальниками до перевірки не надано, що унеможливлює встановлення підприємств, яким було здійснено первинний відпуск деревини, їх місцезнаходження та інформацію щодо асортименту та породи відпущеної деревини, прослідкувати ланцюг її постачання.

У ході проведення документальної перевірки ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» було запропоновано надати документи/копії документів з питань: щодо господарських взаємовідносин з вказаними постачальниками, зокрема первинні документи (договори, податкові, видаткові (прибуткові) накладні, акти виконаних робіт тощо. Станом на 22.12.2018 року вказані документи в обсязі зазначеному у запиті надані не були, про що складено відповідні акти.

Скаржник вважає, що з вищевказаного слідує, що ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» в період з 01.10.2016 року по 30.06.2018 року фактично набувало активи, дійсне джерело походження яких не встановлено, придбання яких документально оформлено по взаємовідносинам, фактичне здійснення яких, з врахуванням відсутності або незначної кількості трудових ресурсів та основних засобів, не наданням пояснень та їх документальних підтверджень щодо транспортування придбаних ТМЦ, навантаження, розвантаження якості та походження не підтверджується, що на думку скаржника, вказує на безоплатне їх одержання, і як наслідок необхідність визнання доходу на підставі п. 5 П(С)БО.

У своїх додаткових поясненнях представник позивача, по суті, заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги за обставин аналогічних, викладеному в адміністративному позові.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 27.11.2018 року по 17.12.2018 року фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ІМПЕКС ТАНДЕМ» податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи, за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року, за результатами якої складено акт перевірки № 5319/20-40-14-11-11/30238220 від 22.12.2018 року (т. 1, а.с. 60-143).

За висновком перевіряючи, викладеним в акті перевірки, вираження грошових зобов`язань в іноземній валюті ТОВ ТАНДЕМ ІМПЕКС» на користь фізичної особи, громадянина України ОСОБА_1 по договору № 1 від 28.12.2015 року «Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року» проведено на порушення ч.ч. 1 та 2 ст. 192 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, п. 1 та п.п. «г п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», абз 3 п. 1.4 глави 1 Положення про прядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, зареєстрованою в Мінюсті України 09.11.2004 року за № 1429/10028.

Оскільки зобов`язання з оплати заборгованості по договору № 1 від 28.12.2015 року «Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року» виражено в національній валюті України гривнях, в бухгалтерському обліку підприємства вказана заборгованість на дату балансу перерахуванню не підлягає, та курсові різниці, як по заборгованості в іноземній валюті не виникають. Таким чином, ТОВ «ТАНДЕМ ІНПЕКС» в перевіряємому періоді на порушення п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року № 193, зареєстрованого в Мінюсті України 17.08.2000 року за № 515/4736, визначено та відображено у складі інших операційних доходів та інших операційних витрат вказані суми курсових різниць.

Судом також установлено, що 14.08.2013 року між ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» та ТОВ «ТАНДЕМ ІНПЕКС» укладений договір про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 (частина № 1), за умовами якого банк відкриває підприємству не відновлювальну відкличну кредитну лінію (кредит), а підприємство приймає кредитні кошти (458.000 євро), зобов`язується повернути (до 31.05.2016 рок) у повному обсязі та сплатити проценти, інші платежі, на умовах та в порядку, передбачених цим Договором (т. 1, а.с. 214-218, 236-237).

14.08.2013 року між ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» та громадянином України ОСОБА_1 укладений договір поруки № WCLoan/06486/S-5, який забезпечує вимоги Банку за договором про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року (т. 8, а.с. 155-199).

За повідомленням ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (т. 1, а.с. 238) станом на 28.12.2015 року заборгованість ТОВ «ТАНДЕМ ІНПЕКС» перед банком складала 552.716,91 євро ( прострочена заборгованість по кредиту, несплачених відсотків, сума пені).

28.12.2015 року громадянин України ОСОБА_1 повідомив ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» про те, що відповідно до ст.ст. 552-555 Цивільного кодексу України ним 28.12.2015 року було перераховано на користь ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» грошова сума в розмірі 120.000 євро згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 2 від 28.12.2015 року (т. 9, а.с. 201).

28.12.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ПЛЮС» (первісний кредитор) та фізичною особою ОСОБА_1 (новий кредитор) укладений договір відступлення права вимоги № 28/12-15/2 (т. 1, а.с. 239-241, т. 9 а.с. 192-199), за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 (частина № 1, частина № 2, зі змінами і доповненням), укладений 14.08.2013 року між ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» та ТОВ «ТАНДЕМ ІНПЕКС».

Підпунктом 1.1 п. 1 означеного договору, зокрема визначено, що на дату укладення цього договору заборгованість боржника перед первісним кредитором за кредитним договором, яка відступається новому кредитору складає: по поверненню кредиту 305.283,37 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 28.12.2016 року становить 7.732.402,20 грн; нараховані проценти за користування кредитом 52.617,41тєвро, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 28.12.2016 року становить 1.332.725,64 грн; пені/штрафи 74.816,13 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 28.12.2016 року становить 1.894.988,27 грн. Загальний розмір заборгованості, що відступається новому кредитору, згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.12.2015 року складає 10.960.116,11 грн.

Договором передбачено, що з моменту зарахування у повному обсязі суми відшкодування за відступлення права вимоги на рахунок первісного кредитора, як зазначено у п.п. 2.1.1 цього договору, до нового кредитора переходить визначене п. 1.1. цього договору право вимоги (п.п. 1.5, п. 1 договору).

Підпунктом 2.1.1 п.п. 2.1 п. 1 договору визначено зобов`язання нового кредитора відшкодувати (здійснити оплату) банку за відступлення права вимоги у загальній сумі 5.587.400 грн (181.177 євро, курс НБУ станом на 28.12.2015 року 25,32).

30.12.2015 року ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» повідомило ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» про відступлення прав за договором про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ПЛЮС» згідно із договором відступлення права вимоги № 15/12/2015-ВКД від 28.12.2015 року (т. 8, а.с. 215).

28.12.2015 року між фізичною особою, громадянином України, ОСОБА_1 (кредитор) та ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» (боржник) укладений договір № 18 «Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року» (т. 1, а.с. 242-245), за умовами якого сторони домовилися, що у зв`язку з набуттям кредитором права вимоги за кредитним договором на підставі укладеного та виконаного договору відступлення права вимоги № 28/12-15/2 від 28.12.2015 року, боржник повинен здійснити на користь кредитора погашення заборгованості за кредитним договором, яка існувала станом на момент укладення договору відступлення права вимоги № 28/12-152 від 28.12.2015 року (п 1 договору).

Сторони домовилася зафіксувати сукупну заборгованість боржника перед кредитором на момент укладання цього договору в такому розмірі: заборгованість, що була відступлена кредитору на підставі договору відступлення права вимоги № 28/12-15/2 від 28.12.2015 року складає 432.716,91 євро, що є еквівалентом 10.960.116,11 грн згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.12.2015 року. Заборгованість, право на отримання якої набув кредитор у зв`язку з частковим виконанням кредитором в якості поручителя зобов`язання боржника за кредитним договором до моменту укладання договору відступлення права вимоги № 28/12-15/2 від 28.12.2015 року на виконання договору поруки, складає 120.000 євро, що є еквівалентом 3.039.432,72 грн згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.12.2015 року (п.п. 2, 5, п.п. 5.1, 5.2 п. 5 договору).

Боржник безумовно визнає свою заборгованість перед кредитором в розмірі, встановленому пунктами 5.1 і 5.2 цього договору (п. 6 договору).

З урахуванням положень пунктів 5.1 і 5.2 цього договору, сторони домовилися, що належним та повним виконанням боржником свої зобов`язань перед кредитором буде наступне: перерахування на розрахунковий рахунок кредитора грошової суми в національній валюті України, яка відповідатиме еквіваленту 432.716,91 євро згідно офіційного курсу НБУ станом на дату такого перерахування та перерахування на розрахунковий рахунок кредитора грошової суми в національній валюті України, яка відповідатиме еквіваленту 120.000 євро згідно офіційного курсу НБУ станом на дату такого порахунку (п. 7 договору). У випадку здійснення перерахування, передбаченого п.п. 7.1 і 7.2 цього договору, частинами, еквівалент фактично перерахованих грошових сум буде визначатися згідно офіційного курсу НБУ станом на дату здійснення таких перерахувань (п. 8 договору).

Підпунктом 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено. що відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації;

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України, а відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат). Подальше нарахування курсових різниць в обліку проводиться за правилами пунктів 7 та 8 П(С)БО 21.

Операціями в іноземній валюті є господарські операції, вартість яких визначена в іноземній валюті чи які потребують розрахунків в іноземній валюті Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (п. 4 П(С)БО 21).

Операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті. Операції в іноземній валюті при первісному визнанні відображаються у валюті звітності, тобто в гривні. Для цього суми в інвалюті перераховують за валютним курсом на дату здійснення операції П(С)БО 130 «Вплив змін валютних курсів».

Як зазначено в Акті перевірки підприємства від 22.12.2018 року № 5319/20-40-14-11-11/30238220 у бухгалтерському обліку ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» операції з виконання умов договору про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року відображено наступним чином:

- по рахунку № 506 «Довгострокові займи в іноземній валюті» відображено виникнення боргових зобов`язань на користь фізичної особи, громадянина України ОСОБА_1 у розмірі 552.716,91 євро, що є еквівалентом 13.999.548,83 грн;

- по рахунках № 602 «Короткострокові кредити банків», № 606 «Прострочені займи в іноземній валюті», № 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами в іноземній валюті» зменшення боргових зобов`язань по договору № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року у розмірі 552.716,91 євро, що є еквівалентом 13.999.548,83 грн.

У період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» визначено у складі інших операційних доходів (витрат) та відображено у субрахунках 945 «Витрати від операційної курсової різниці» та 714 «Дохід від операційної курсової різниці» розмір курсових різниць від перерахунку боргових зобов`язань (без відсотків та пені) на користь фізичної особи, громадянина України, ОСОБА_1 .

Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Особливість обліку операцій в іноземній валюті полягає в тому, як для відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності таку операцію потрібно перераховувати в гривні.

Валютний курс, це установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни» (п. 4 ПС(Б)О 21).

Відповідно до п. 8 П(С)БО 21: визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводять на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції.

З урахуванням встановленого, колегія суддів не погоджується із висновком контролюючого органу про те, що на порушення 8 П(С)БО 21 ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» визначено та відображено у складі інших операційних доходів та інших операційних витрат суми курсових різниць, оскільки зобов`язання з оплати заборгованості по договору № 1 від 28.12.2015 року «Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року» виражено в національній валюті України гривнях. Колегія суддів зазначає, що особливість обліку операцій в іноземній валюті полягає в тому, що для відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності таку операцію потрібно перераховувати в гривні за курсом НБУ на дату здійснення такої операції, що у грудні 2015 року підприємством було зроблено та ця обставина зафіксована актом перевірки.

Колегія суддів зазначає, що у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його ст.ст. 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

Частиною 3 ст. 512 Цивільного кодексу України унормовано, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст.1054).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), вирішуючи спір, вказала, що у постанові від 31.10.2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок, який надалі застосувала у постанові від 10.11.2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор-банк або інша фінансова установа.

З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові у справі № 906/1174/18, то Велика Палата Верховного Суду відступила від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31.10.2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Судом не встановлено, щоб товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ПЛЮС» станом на 28.12.2015 року перебувало у процедурі ліквідації.

Як вбачається з встановлених судом обставин, із укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ПЛЮС» та громадянином України ОСОБА_1 , відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор банк або інша фінансова установа.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (ст.ст. 215, 216 ЦК України).

За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Матеріали справи посвідчують ту обставину, що учасники правочинів - договору відступлення права вимоги № 28/12-15/2 від 28.12.2015 року (що не є учасниками справи № 520/1104/19), договору № 1 від 28.12.2015 року «Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року» (один з яких не є учасником справи), а також відповідач (в межах повноважень, визначених п.п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України) з відповідними позовами про застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, до суду не зверталися.

Приходячи до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, погоджуючись із висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог адміністративного позову ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» в цій частині вимог, колегія суддів також зазначає, що за загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Права боржника щодо нового кредитора у зобов`язанні передбачені ст. 518 ЦК України, норми якої є засобом охорони майнових інтересів боржника у разі заміни кредитора у зобов`язанні, яка відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України може відбуватися і без згоди боржника.

Водночас, за приписами ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» не приймало участі в укладанні 28.12.2015 року правочину між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ПЛЮС» та громадянином України ОСОБА_1 та не мало можливості вплинути на рішення означених осіб щодо укладання такого правочину.

Договір № 18 від 28.12.2015 року «Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року» був укладений підприємством лише за фактом заміни кредитора у договорі кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року».

Підтверджуючи свої зобов`язання по погашенню валютного кредиту, отриманого 14.08.2013 року у АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», підприємство фактично здійснювало його погашення (з урахуванням умов договору від 18 від 28.12.2015 року), користуючись правом віднесення курсових різниць до витрат підприємства відповідно до умов цього договору та договору, укладеного з ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ».

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, зокрема викладеної у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, - стягнення з позичальника суми боргу в іноземній валюті за відсутності у позикодавця індивідуальної ліцензії на здійснення таких валютних операцій є неправомірним й недопустимим способом, оскільки іноземна валюта може бути виключно валютою боргу (тобто грошовою одиницею, в якій обчислена сума зобов`язання), втім не валютою платежу.

Цим обумовлено, визначення в п.п. 7.1 і 7.2 договору від 28.12.2015 року «Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 року» про те, що належним та повним виконанням боржником свого зобов`язання перед кредитором буде перерахування на розрахунковий рахунок кредитора грошової суми в національній валюті України, яка відповідатиме еквіваленту 432.716,91 євро та 120.000 євро.

Від зазначеного правового висновку Велика Палата Верховного Суду відступила у постанові від 16.01.2019 року (справа № 373/2054/16-ц) вказавши, що на законодавчому рівні відсутня заборона на стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Таким чином, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Також, колегія суддів звертає увагу, що вимоги апеляційної скарги відповідача не вмотивовані тим, що дії громадянина ОСОБА_1 та ТОВ «ТАНДЕМ ІНПЕКС», спрямовані на укладення договору від 18 від 28.12.2015 року є спільними та узгодженими, і метою таких дій є зменшення об`єкту оподаткування податку на прибуток підприємства.

Колегія суддів також звертає увагу, що позивач в ході розгляду справи, в тому числі й на стадії її апеляційного розгляду, звертав увагу на арифметичні помилки відповідача, допущені під час розрахунку податкових зобов`язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями (т. 1, а.с. 213), а саме, в акті перевірки помилково зазначено, що до складу доходів за 1 півріччя 2018 року віднесено 1.180.735,42 грн (позивач зазначає, що це лише за П квартал), а за 9 місяців 2018 року до складу витрат віднесено 1.415.384,20 грн ( позивач зазначає, що це проводка Ш кварталу). За ненаданням суду відповідних доказів, колегія суддів не приймає до уваги визначене відповідачем про те, що розбіжності у сумі виникли у зв`язку з тим, що позивачем було здійснено віднімання Дохід від операційно курсової різниці від Витрати від операційної курсової різниці, а саме: 5.029.322,60 грн 1.618.037,30 грн = 4.311.285,30 грн, що не передбачено чинним законодавством.

Що стосується доводів апеляційної скарги про правомірність прийнятих ГУ ДВС у Харківській області оскаржуваних податкових повідомлень рішень в частині висновку контролюючого органу про заниження ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» об`єкту оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ФО-П ОСОБА_24 , ТОВ «ТРАЙ», ТОВ «БІЛЛОН ПЛЮС», ТОВ «ЛИПЕЦЬ-АГРО», ПП «ЮЛ-І-АН», ТОВ «АЙ БІ СІ», ТОВ «МЕГАПОЛІС+», ТОВ «ЕЙ БІ СІ СОЛЮШЕНС», колегія суддів зазначає, що судовим розглядом справи встановлено, що протягом періоду з 0101.2015 року по 30.09.2018 року. підприємство отримувало матеріали (дошка, ламель, пиловник дубу), які слугували сировиною для виготовлення паркету від неплатників ПДВ на суму 13880246,72 грн, у тому числі від: ФО-П ОСОБА_2 на суму 77577,50 грн , ФО-П ОСОБА_3 на суму 276115 грн, ФО-П ОСОБА_4 на суму 1786750 грн, ФО-П ОСОБА_5 на суму 211000 грн, ФО-П ОСОБА_6 на суму 1414521,42 грн, ФО-П ОСОБА_7 на суму 227586,60 грн, ФО-П ОСОБА_26 на суму 300000 грн, від ФО-П ОСОБА_9 на суму 612040 грн, ФО-П ОСОБА_10 на суму 129 465 грн, ФО-П ОСОБА_11 на суму 232437 грн, ФО-П ОСОБА_12 на суму 350579,50 грн, ФО- ОСОБА_13 на суму 666196,27 грн, ФО-П ОСОБА_14 на суму 1148631,50 грн, ФО-П ОСОБА_15 на суму 121490 грн, ФП Петренко Л.О. на суму 1061981,11 грн, ФП Петруня О.О. на суму 153595 грн, ФП Пугач І.В. на суму 831 725,72 грн, ФП Селуянов О.В. на суму 98 735,75 грн, ФП Фєтісов В.В. на суму 989520,63 грн, ФП Хоменко О.О. на суму 333014,22 грн , ФП Яковенко І.С. на суму 863335,05 грн , ФОП ОСОБА_23 на суму 224247 грн, ТОВ «ЛИПЕЦЬ-АГРО» на суму 508 832,48 грн, ПП «ЮЛ - І АН» на суму 326011,26 грн та від платника ПДВ ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАЙ» на суму 934 858,71 грн та ПДВ 186 971,74 грн.

Судовим розглядом справи встановлено, що факт поставки цих матеріалів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, відсутність дефектів форми яких не заперечується відповідачем, а також укладеними в письмовій формі договорами поставки та комісійними актами приймання продукції за якістю. Реальність операцій з отримання матеріалів і подальше використання матеріалів з господарській діяльності підприємства окремо підтверджується накладними-вимогами на внутрішнє переміщення товарів зі складу у виробництво.

Отримання матеріалів від ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАЙ» підтверджується зареєстрованими податковими накладними № 1 від 07.12.2017 року, № 5 від 26.12.2017 року, № 5 від 20.08.2018 року, № 8 від 27.07.2018 року, № 2 від 01.03.2018 року, № 1 від 01.03.201 року, № 2 від 09.02.2018 року та товарно-транспортними накладними, безпосередньо переліченими в акті перевірки.

Розрахунок по означеним господарським операціям підприємство провело в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими документами і визнається відповідачем в акті перевірки.

Колегія суддів зауважує, що визначене в апеляційній скарзі контролюючим органом про те, що у ході перевірки підприємство не надало пояснень та їх документальних підтверджень щодо транспортування придбаних ТМЦ, навантаження, розвантаження якості та походження, що є свідченням нереальності означених вище господарських операцій, не підтверджено відповідними доказами. В апеляційній скарзі скаржник не висловив обґрунтованих припущень щодо ознак фіктивності в діяльності контрагентів підприємства-позивача, недійсності правочинів, неможливості здійснення господарських операцій або відсутності змін в структурі активів позивача, що надавало б змогу припустити наявність податкових правопорушень, вчинення господарських операцій з метою, відмінною від задекларованої.

Також, колегія суддів зазначає, що відсутність в окремих випадках товарно-транспортних накладних не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/валових витрат, оскільки зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.

Така правова позиція зокрема висловлена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі № 809/2918/13-а.

Колегія суддів відхиляє посилання ГУ ДПС у Харківській області на спільний наказ Міністерства аграрної політики і Міністерства інфраструктури України від 29.11.2013 року № 961/707 як на підставу обов`язкового оформлення спеціальних товарно-транспортних накладних «Ліс» (ТТН-Ліс), оскільки зазначений наказ встановлює форму ТТН-Ліс для обов`язкового застосування лише державними лісогосподарськими підприємствами, до яких жоден постачальників позивача за вищенаведеним переліком не відноситься.

Відповідно до умов укладеного договору суборенди (п. 2.3) нежитлового приміщення Харківська область, Дергачівський район, смт. Пересічне, вул. Леніна, 1-е позивач оплачував оренду і електроенергію ТОВ «БІЛЛОН ПЛЮС» (неплатник ПДВ) з липня 2015 року по вересень 2016 року. Обсяг споживання електроенергії визначений в актах наданих послуг. Розрахунки з постачальником здійснені в повному обсязі готівкою.

З жовтня 2016 року по червень 2017 року відповідно до договору № 011016 від 01.10.2016 року з ТОВ «АЙ БІ СІ» (платник ПДВ) позивач отримав комплекс послуг, які фактично полягали в оплаті спожитої позивачем електроенергії на умовах комісії. Надання послуг оформлено детальними протоколами з розшифровками, звітами, актами наданих послуг, документально підтвердженими витратами ТОВ «АЙ БІ СІ» з оплати вартості електроенергії. Первинні документи, надані позивачем на підтвердження відповідних витрат містять усі необхідні реквізити, зокрема, зміст та обсяг господарських операцій.

Твердження скаржника акту про ненадання позивачем документальних підтверджень щодо споживання ним електроенергії, використання її господарській діяльності є безпідставними і не відповідають матеріалам справи. Так, за даними інвентаризації основних засобів і переліком енергоємних споживачів електричної енергії (потужності) на підприємстві задіяно електричного устаткування на 457,38 кВт. Необхідність використання електричних верстатів в лісопильному і стругальному виробництві є загальновідомою і не заперечується відповідачем. Останній не надав суду доказів того, що в періоди з липня 2015 року по вересень 2016 року (отримання електроенергії через ТОВ "БІЛЛОН ПЛЮС") та з жовтня 2016 року по червень 2017 року (отримання електроенергії через ТОВ "АЙ БІ СІ") виробництво позивача простоювало або отримувала інші джерела живлення ніж зазначено в наданих документах. Усі понесені позивачем витрати є фактично оплаченими. Отже, відсутні будь-які підстави вважати ці витрати реально не понесені або такими, що не призводять до зміни стану активів позивача і, відповідно не зменшують оподатковуваний прибуток.

Витрати позивача по операціях з профілактичного обслуговування навантажувальної техніки (ФО-П ОСОБА_24 , 19587,50 грн витрат та 3917,50 грн податкового кредиту) підтверджуються договором № 3 від 20.07.2016 року, актом надання послуг № РНСІВ-000195 від 11.08.2016 року, актом надання послуг № РНСІВ-000255 від 06.10.2016 року, актом надання послуг № РНСІВ-000271 від 19.10.2016 року, актом надання послуг № РНСІВ-000003 від 18.01.2017 року, виписками банку по рахунку № НОМЕР_1 з 05.08.2016 року до 05.08.2016 року, виписками банку по рахунку № НОМЕР_1 з 06.10.2016 року до 06.10.2016 року, виписками банку по рахунку № НОМЕР_1 з 10.01.2017 року до 10.01.2017 року, податковою накладною від 05.08.2016 року № 6, податковою накладною від 06.10.2016 року № 7, податковою накладною від 06.10.2016 року № 6, податковою накладною від 10.01.2017 року №1.

Витрати з ремонту 6 одиниць комп`ютерної техніки (ТОВ «АЙ БІ СІ», 14565 грн витрат та 2913 грн податкового кредиту) підтверджуються актом надання послуг № 12 від 01.11.2016 року, податковою накладною від 01.11.2016 року № 11, випискою по рахунку № НОМЕР_1 з 01.11.2016 року до 01.11.2016 року.

Надання позивачу послуг з ремонту повітряної лінії с. Пересічне ТОВ «МЕГАПОЛІС+», в сумі 44600 грн витрат та 8920 гр кредиту підтверджуються договором надання послуг № 1208/1 від 12.08.2016 року, додатком 1 до договору № 1208/1 від 12.08.2016 року, актом про виконання послуг № 0211/2 від 02.11.2016 року, випискою банка по рахунку № НОМЕР_1 з 17.08.2016 року до 17.08.2016 року, випискою банка по рахунку № НОМЕР_1 з 11.11.2016 року до 11.11.2016 року, податковою накладною від 17.08.2016 року №18, податковою накладною від 02.11.2016 року № 3.

Роботи з технічного обслуговування та супроводу WEB-Сайту https://tandem.ua на суму (80000 грн ТОВ «ЕЙ БІ СІ СОЛЮШЕНЗ» без ПДВ) підтверджуються: договором надання послуг № 21 від 08.12.2014 року, актом надання послуг від 31.01.2015 року, додатковою угодою № 1 від 25.12.2014 року до договору надання послуг № 21 от 08.12.2014 року, додатком від 31.01.2015 року до акту виконаних робіт від 31.01.2015 року, актом надання послуг від 28.02.2015 року, додатковою угодою № 2 від 25.01.2015 року до договору надання послуг № 21 від 08.12.2014 року, додатком від 28.02.2015 року до акту виконаних робіт від 28.02.2015 року, актом надання послуг від 31.03.2015 року, додатковою угодою № 3 від 25.02.2015 року до договору надання послуг № 21 від 08.12.2014 року, додатком від 31.03.2015 року до акту виконаних робіт від 31.03.2015 року, актом надання послуг від 30.04.2015 року, додатковою угодою № 4 від 25.03.2015 року до договору надання послуг № 21 від 08.12.2014 року, додатком від 30.04.2015 року до акту виконаних робіт від 30.04.2015 року, платіжним дорученням № 388 від 04.02.2015 року, банківською випискою по рахунку № НОМЕР_1 з 17.04.2015 року до 17.04.2015 року про проведення оплати.

При цьому, колегія суддів зазначає, що оцінка правомірності віднесення ТОВ «ТАНДЕМ ІМПЕКС» до складу витрат (податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 10.01.2019 року №№ 00000021411, 00000011411) коштів, витрачених на придбання матеріалів для виготовлення паркету у ФО-П ОСОБА_2 , ФО-П ОСОБА_3 , ФО-П ОСОБА_4 , ФО-П ОСОБА_5 , ФО-П ОСОБА_6 , ФО-П ОСОБА_7 , ФО-П ОСОБА_8 , ФО-П ОСОБА_9 , ФО-П ОСОБА_10 , ФО-П ОСОБА_11 , ФО-П ОСОБА_12 , ФО-П ОСОБА_13 , ФО-П ОСОБА_14 , ФО-П ОСОБА_15 , ФО-П ОСОБА_16 , ФО-П ОСОБА_17 , ФО-П ОСОБА_18 , ФО-П ОСОБА_19 , ФО-П ОСОБА_20 , ФО-П ОСОБА_21 , ФО-П ОСОБА_22 , ФО-П ОСОБА_23 , ТОВ «ЛИПЕЦЬ-АГРО», ПП «ЮЛ-І-АН», ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАЙ»; на сплату суборенди та комунальних послуг ТОВ «Біллон Плюс»; отримання послуг з ремонту та обслуговування техніки, веб-сайту від ФОП ОСОБА_24 , ТОВ «Ай Бі Сі», ТОВ «Мегаполіс+», ТОВ «Ей Бі Сі Солюшенс» була надана Верховним Судом у постанові від 17.05.2021 року за наслідками касаційного розгляду справи № 520/1104/19, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 року.

Верховний Суд зазначив, що в частині зазначеного порушення суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про помилковість позиції контролюючого органу про не підтвердження належними первинними документами господарських операцій, а податкові повідомлення-рішення № 00000011411, № 00000021411 від 10.01.2019 року правильно визнано протиправними і скасовано в цій частині.

За наслідками касаційного перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 року Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі встановили фактичні обставини справи в частині правомірності нарахування позивачем у періоді, що перевірявся, курсових різниць за наслідками сплати грошового зобов`язання на користь ОСОБА_1 відповідно до Договору про порядок виконання зобов`язань. Водночас, у матеріалах справи відсутній детальний розрахунок порушень в частині визначення податку на прибуток за кожним із оскарженим ППР (№00000011411 донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток, №00000021411 зменшення від`ємного значення з податку на прибуток), а судами останній витребуваний у контролюючого органу не був. З огляду на вказане, попри правильність врахування позивачем в бухгалтерському обліку витрат, понесених у зв`язку з придбанням у контрагентів товарів, робіт та послуг, судові рішення в частині визнання протиправними та скасування ППР від 10.01.2019 року № 00000011411, № 00000021411 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області та залишає судове рішення без змін.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегія суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді С.С. Рєзнікова Л.В. Курило Постанова у повному обсязі складена і підписана 13 липня 2023 року.