Ухвала

від 09.08.2023 по справі 520/1104/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 520/1104/19

адміністративне провадження № К/990/26840/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №520/1104/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Імпекс» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем Імпекс» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 10.01.2019 №00000011411, №00000021411, №00000031411, №00000041411, №00000051411, №000000331410, №00000081411, №000000721307, №000000731307, №000000741307.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019, позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 17.05.2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Харківській області, задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2019 №00000011411, №00000021411, а також в частині розподілу судових витрат. Справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду в цій частині позовних вимог, в іншій частині судові рішення по справі залишено без змін.

Судом касаційної інстанції зауважено, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі встановили фактичні обставини справи в частині правомірності нарахування позивачем курсових різниць за наслідками сплати грошового зобов`язання. Водночас, у матеріалах справи відсутній детальний розрахунок порушень в частині визначення податку на прибуток за кожним із оскарженим ППР (№00000011411 - донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток, №00000021411 - зменшення від`ємного значення з податку на прибуток), а судами останній витребуваний у контролюючого органу не був.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Імпекс» до Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2019 №0000001141, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 3 720 993,75грн та від 10.01.2019 №0000002141, яким підприємству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: за грудень 2015 року 1 331 000,00грн, за грудень 2016 року 3 284 408,00 грн, за грудень 2017 року 5 429 577,00грн, за березень 2018 року 4 255 177,00грн, за червень 2018 року 4 134 998,00грн, у вересні 2018 року 5 241 832,00грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №520/1104/19.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, частини першої статті 9 Закону України 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», без врахування висновків Верховного Суду України та Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 06.02.2020 у справі №806/1339/15, від 05.03.2012 у справі №21-421а11, від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справа №21-2430а16, від 22.01.2019 у справі №826/18174/13-а, від 31.03.2020 у справі №520/8893/18, від 14.05.2019 у справі №825/3990/14, від 13.07.2022 у справі №520/223/20, від 25.08.2022 у справі №826/5101/17, від 28.12.2022 у справі №520/1284/19.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в чому висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Податковим органом не взято до уваги, що суди попередніх інстанцій враховували правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 15.01.2019 у справі №809/2918/13-а, від 17.05.2021 у справі №520/1104/19, не доведено їх помилковість.

Скаржником також вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що наразі відсутній висновок Верховного Суду з приводу вираження грошових зобов`язань в іноземній валюті на користь фізичної особи-громадянина України за договором №1 «Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії №WCLоаn/06486 від 14.08.2013» є незаконним, оскільки суперечить положенням частини другої статті 192 Цивільного кодексу України, частини другої статті 198 Господарського кодексу України, пункту 1 статті 5, підпункту г) пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93.

Верховний Суд зауважує, що у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Однак податковим органом не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права, не конкретизовано в чому полягала помилка судів при застосуванні відповідної норми права, як така норма повинна застосовуватися та який правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій враховували правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18, від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 та інших, скаржником не спростовано правильність врахування таких правових висновків.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, висловлення незгоди з наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним викладенням заявлених підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №520/1104/19 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва