Постанова

від 13.07.2023 по справі 809/1221/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року

м. Київ

справа № 809/1221/17

адміністративне провадження № К/9901/35844/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кравчук В.М., Чиркін С.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Малого підприємства «Влад» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018 (судді - Довга О.І., Каралюс В.М., Сапіга В.П.)

у справі за позовом Малого підприємства «Влад» до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, третя особа - Відділ містобудування та архітектури Долинської міської ради про визнання протиправним та скасування постанови,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

МП «Влад» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 29.06.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 05.11.2013 (внесено зміни від 13.10.2014) №90.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05.11.2013 Відділ містобудування та архітектури Долинської міської ради надав МП «Влад» як замовнику будівництва містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №90 щодо будівництва восьмиповерхового 4-ох секційного житлового будинку (блок-секція №1,2) з вбудовано-прибудованими магазинами з влаштуванням підвалу по вулиці Довбуша в місті Долина, Івано-Франківська область (а.с.13). Згідно пункту 7 вказаних містобудівних умов та обмежень, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування магазину по продажу промислових товарів.

13.10.2014 Відділ містобудування та архітектури Долинської міської ради вніс зміни до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 05.11.2013 №90 в частині цільового призначення земельної ділянки: для будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими магазинами (а.с.14).

На підставі вказаних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 05.11.2013 (із змінами від 13.10.2014) №90 позивач розробив та затвердив наказом №27 від 24.02.2016 проект будови, а 23.03.2016 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області зареєструвало декларацію про початок виконання будівельних робіт №ІФ083160831939 (а.с.15-16). До наведеної декларації МП «Влад» вносились зміни, які були зареєстровані Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Долинської міської ради Івано-Франківської області відповідними деклараціями від 24.11.2016 №ІФ083163290365 (а.с.17-19) та від 07.03.2017 №ІФ083170660636 (а.с.20-22).

Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко О.В. було проведено позапланову перевірку діяльності Відділу містобудування та архітектури Долинської міської ради, за результатами якої відповідачем 29.06.2017 прийнято рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: Івано-Франківська область, місто Долина, вулиця Довбуша, від 05.11.2013 (із змінами від 13.10.2014) №90 (а.с.12).

Вважаючи таке рішення протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення "Про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 05.11.2013 (внесено зміни 13.10.2014) №90" від 29.06.2017.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пункти 5, 11, 13 розділу «Містобудівні умови та обмеження» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 05.11.2013 (внесено зміни від 13.10.2014) №90 містять відомості, які визначені п. 3.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст. При цьому, вказаний Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, не містить вимог щодо обов`язкового зазначення в містобудівних умовах та обмеженнях конкретних розрахунків та цифрових показників, оскільки містобудівні умови та обмеження є вихідними даними для проектування.

Також суд першої інстанції виходив з того, що цільове призначення земельної ділянки, яке зазначене в містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки від 05.11.2013 (внесено зміни від 13.10.2014) №90, відповідає намірам забудови за адресою: вул. Довбуша, м. Долина, Івано-Франківська область.

Також суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно зазначив в рішенні від 29.06.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 05.11.2013 (внесено зміни 13.10.2014) №90 порушення про відсутність документа про право власності чи користування Малим підприємством «Влад» земельною ділянкою за кадастровим номером 26220101100:01:017:0630, оскільки таке порушення не відповідає дійсності.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Управління ДАБІ в Івано-Франківській області є територіальним органом, без статусу юридичної особи публічного права, утвореним як структурний підрозділ апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України, відтак суд дійшов висновку, що управління ДАБІ в Івано-Франківській області не має адміністративної процесуальної правоздатності.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неправильно встановлено обставини справи, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, покликається на те, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює свої повноваження як безпосередньо так і через свої територіальні органи, при цьому визначення поняття суб`єкта владних повноважень не ставить наявність такого статусу у залежність від наявності статусу юридичної особи.

Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 41-1 Державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Відповідно до статті 3 КАС України (в редакції до 15.12.2017) суб`єктом владних повноважень є орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №3038-VI) державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Відповідно до частини 4 цієї статті у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294, Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Підпунктом 6 пункту 11 цього Положення передбачено, що Голова Держархбудінспекції вносить Віце-прем`єр-міністру України - Міністру регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропозиції щодо утворення в межах граничної чисельності державних службовців і працівників Держархбудінспекції та коштів, передбачених на її утримання, територіальних органів Держархбудінспекції, які є юридичними особами публічного права, а також щодо ліквідації, реорганізації Кабінетом Міністрів України таких органів.

Під час розгляду справи встановлено, що оскаржуване рішення винесено інспектором будівельного нагляду відповідно до статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в порядку реалізації посадовими особами відповідача наданих законом повноважень у сфері нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення відповідач здійснював владні управлінські функції на виконання, в тому числі, делегованих повноважень, оскаржене рішення носить обов`язковий характер, в зв`язку з чим відповідач відповідає поняттю суб`єкта владних повноважень.

Застосування судом апеляційної інстанції під час вирішення справи положень статті 48 КАС України (в редакції до 15.12.2017) є безпідставним, оскільки цією нормою не передбачено наявність статусу юридичної особи як обов`язкову умову адміністративної процесуальної дієздатності суб`єктів владних повноважень.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у справах №804/2416/16 (постанова від 05.09.2018), №804/2419/16 (постанова від 12.09.2018). та №804/3355/16 (постанова від 24.04.2019).

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову грунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Водночас, в порушення вимог статті 242 України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, судом апеляційної інстанції доводам апеляційної скарги не дано оцінку, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги не перевірено, що свідчить про те, що апеляційний перегляд справи в цій частині фактично не відбувся.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду апеляційної скарги підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги необхідно перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 346, 349, 353, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого підприємства «Влад» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018 скасувати, а справу №809/1221/17 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук

С.М. Чиркін