Рішення

від 14.06.2023 по справі 472/293/23

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/293/23

Провадження №2/472/122/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2023 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Горбаненка А.О.,

представника позивача - адвоката Венделя О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 смт. Веселинове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Веселинівський відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Веселинівський відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 33464, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> заборгованості у розмірі 13602, 00 гривні за договором позики № 75217953 від 25 червня 2021 року за період з 18.11.2021 року по 22.12.2021 року.

Однак, вказує, що ніяких правовідносин з ТОВ "Фінансова компанія управління активами" у неї не було, ніяких договорів з відповідачем вона не укладала, а отже, ніякої заборгованості у неї немає.

Отже, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги про безспірність заборгованості.

Таким чином, вважає, що стягнута за виконавчим написом заборгованість є спірною, а нотаріус при вчиненні такого виконавчого напису не мав повного обсягу документів, зокрема, не перевірив відсутність спору між кредитором та позичальником.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, але забезпечила в судове засідання участь свого представника - адвоката Венделя О.М., який позовну заяву підтримав в повному обсязі, та зокрема зазначив, що ніяких правовідносин з ТОВ "Фінансова компанія управління активами" у позивача не було, ніяких договорів з відповідачем позивач не укладала, а отже, ніякої заборгованості у неї немає. Отже, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги про безспірність заборгованості. Таким чином, необхідно вважати, що стягнута за виконавчим написом заборгованість є спірною, а нотаріус при вчиненні такого виконавчого напису не мав повного обсягу документів, зокрема не перевірив відсутність спору між кредитором та позичальником.

Представник відповідача ТОВ "Фінансова компанія управління активами" в судові засідання 16.05.2023 року та 14.06.2023 року не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 08.05.2024 року до суду представник відповідача Велікданов С.К. надав заяву про визнання позовних вимог, в якій визнав позов в повному обсязі та просив стягнути з відповідача лише 50% судового збору.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Солонець Т.М. в судові засідання 16.05.2023 року та 14.06.2023 року не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, однак конверти з повістками повернулись до суду з відмітками "адресат відсутній".

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Веселинівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судові засідання 16.05.2023 року та 14.06.2023 року не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду 16.05.2023 року від представника відділу Килевник Сніжани надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу.

Заслухавши вступне слово представника позивача - адвоката Венделя О.М., дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 33464, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> заборгованості у розмірі 13602, 00 гривні за договором позики № 75217953 від 25 червня 2021 року за період з 18.11.2021 року по 22.12.2021 року.

15.07.2022 року державним виконавцем Килевник С.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, на підставі спірного виконавчого напису.

З цієї постанови позивачеві стало відомо про те, що 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 33464, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> заборгованості у розмірі 13602, 00 гривні за договором позики № 75217953 від 25 червня 2021 року за період з 18.11.2021 року по 22.12.2021 року.

Не погодившись з даним виконавчим написом, вважає стягнену за виконавчим написом суму заборгованості спірною, а тому звернулася до суду за захистом свого права, подавши позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Разом з тим, ст. 18 ЦК України передбачено здійснення захисту цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Останній вчиняється, як передбачено ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна на документах, що встановлюють заборгованість.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 (зі змінами), на який міститься посилання в оскаржуваному написі, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Однак, судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус Солонець Т.М. керувалася нечинним пунктом Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ 29.06.1999 року №1172.

Відповідно до пункту 1 Розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ).

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 березня 2019 року (справа № 137/1666/16-ц, провадження № 14-84цс19), в постанові від 15 січня 2020 року (справа № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19), в постанові від 02 липня 2019 року (справі № 916/3006/17, провадження №12-278гс18).

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що стягувач ТОВ "Фінансова компанія управління активами" надав нотаріусу всі документи, які необхідні для вчинення виконавчого напису.

Третя особа приватний нотаріус Солонець Т.М. не надала матеріали, на підставі яких був вчинений виконавчий напис нотаріуса. Про витребування судом вказаних документів третя особа повідомлялись належним чином, а саме:,

1) Ухвалою суду від 07.04.2023 року від приватного нотаріуса Солонець Т.М. витребувано до суду належним чином завірені копії документів та матеріалів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис № 33464 від 22.12.2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> заборгованості у розмірі 13602, 00 гривень, та завірену копію виконавчого напису № 33464 від 22.12.2021 року. Дану ухвалу нотаріус не отримав, однак суд направляв ухвалу на його офіційну адресу, але конверти повернулись до суду з відміткою "адресат відсутній". Відповідно до наказу Міністерства юстиції від 03.05.2023 року №1590/5 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю Солонець Т.М. анульовано.

Таким чином, ухвала суду про витребування доказів залишилась невиконаною.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясуваня якої витребувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Матеріали справи свідчать про те, що при зверненні до нотаріуса про вчинення виконавчого напису ТОВ "Фінансова компанія управління активами" до заяви були долучені не всі необхідні документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідач ТОВ "Фінансова компанія управління активами" на ухвалу суду про витребування доказів надав до суду такі документи, які він подавав нотаріусу для вчинення виконавчого напису:

1) виписка з рахунку ОСОБА_1 ;

2) договір позики № 75217953 від 25 червня 2021 року;

3) договір факторингу №1911 від 19.11.2021 року та реєстр прав вимог.

Однак, розрахунок заборгованості, або інший документ на підтвердження розміру заборгованості, нотаріусу не надавався.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 була належним чином обізнана про порушення нею грошового зобов`язання, та можливі наслідки неусунення вказаних порушень. При цьому, право боржника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення, що повинно підтверджуватися документами про вручення, або про неможливість вручення такого повідомлення у зв`язку з відмовою отримувача, або самовільною зміною його місця проживання.

Як вбачається з наданої до суду копії кредитного договору, кредитний договір, який подавався нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був нотаріально посвідчений.

Отже, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами" заборгованості в розмірі 13602, 00 гривень за кредитним договором № 75217953 від 25 червня 2021 року провадилось у безспірному порядку.

Суду відповідачем та приватним нотаріусом не надано належних доказів на підтвердження того, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник ОСОБА_1 мала безспірну заборгованість перед стягувачем ТОВ "Фінансова компанія управління активами", тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Отже, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус, по-перше: не перевірив наявність права вимоги у стягувача до боржника; по-друге: не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги про безспірність заборгованості; втретє: вчинив виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідченим.

За такого, враховуючи вищевказане, визнання позову відповідачем, ненадання останнім належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача, а також ненадходження на запити суду копії нотаріальної справи по вчиненню виконавчого напису, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заяви представника відповідача від 08.05.2023 року про визнання позову, в якій він просив стягнути з відповідача лише 50% судового збору, то вона підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тобто, виходячи з процесуальних обмежень, чітко передбачених у ч. 1 ст. 142 ЦПК України, з відповідача стягується лише 50% судового збору, виключно тоді, коли відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини другої статті 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За змістом частин першої, третьої статті 217 ЦПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 07 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 травня 2023 року.

Тому, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 217 ЦПК України слід вважати, що розгляд справи по суті розпочався з відкриття головуючим судового засідання 16.05.2023 року, в зв`язку з чим заява представника відповідача про стягнення лише 50% судового збору підлягає задоволенню.

Таким чином, в силу ч.1 ст.133, ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в загальному в розмірі 805, 20 грн. (536, 80 грн. судовий збір (забезпечення позову) + 1073, 60 грн. судовий збір (звернення з позовом до суду) / 2), оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Також, ухвалою суду від 12.04.2023 року було застосовано заходи забезпечення позову, а саме: зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП №69433234, відкритому державним виконавцем Веселинівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Килевник С.В., на підставі виконавчого документа - виконавчого напису № 33464 від 22.12.2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> заборгованості у розмірі 13602, 00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Зважаючи на те, що суд повністю задовольнив позовні вимоги та визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, то за таких обставин потреба в застосуванні заходів забезпечення позову відпала, а тому їх слід скасувати після набрання рішенням суду законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Веселинівський відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис № 33464 від 22 грудня 2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> заборгованості у розмірі 13602, 00 гривні за договором позики № 75217953 від 25 червня 2021 року за період з 18.11.2021 року по 22.12.2021 року, - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> (код ЄДРПОУ 35017877, поштовий індекс: 08200, місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9А, офіс 203) на користь держави судовий збір в розмірі 805 (вісімсот п`ять) гривень 20 (двадцять) копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані згідно з ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 квітня 2023 року, після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення суду складено 23 червня 2023 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко