Ухвала

від 17.07.2023 по справі 212/4948/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/4948/23

2/212/2093/23

У Х В А Л А

17 липня 2023 року м. Кривий Ріг

Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Борис О.Н., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав матері, треті особи: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради,-

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Статівка О.Є., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав матері, треті особи: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, шляхом формування документу в системі «Електронний суд».

У позові ОСОБА_1 просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком ОСОБА_1 та позбавити батьківських прав громадянку Російської Федерації ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви та вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання дитини з батьком, позбавлення матері батьківських прав.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України. Його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади від 04 березня 2023 року.

Крім того, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано у АДРЕСА_2 з 02 липня 2021 року по 11 червня 2024 року, що підтверджується штампом у його паспорті для виїзду за кордон.

Відповідачка ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації. Зареєстрованого місця проживання в України не має.

25 березня 2019 року громадянин ОСОБА_4 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 запросив до себе в гості ОСОБА_2 у період з 26 березня 2019 року по 26 березня 2020 року, що підтверджується його заявою, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області за № 347.

Дзензура М.С. та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Стерлітамак Російської Федерації, проте є громадянкою України (а. с. 41-44).

10 січня 2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали договір оренди квартири, за яким ОСОБА_1 орендував квартиру за адресою: АДРЕСА_3 з 10 січня 2023 року по 10 листопада 2026 року.

Отже, предметом позову є визначення місця проживання дитини, народженої на території Російської Федерації, позбавлення відповідачки, яка є громадянкою Російської Федерації, батьківських прав. Позивач є громадянином України та разом із дитиною наразі мешкає в Україні. Відповідачка є громадянкою Російської Федерації та на території України зареєстрованого місця проживання не має та не мала.

Чинним цивільним процесуальним законодавством України передбачено, що спір щодо позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини підсудний суду за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання або перебування відповідача (правила загальної підсудності, стаття 27 ЦПК України) та не передбачає альтернативної підсудності щодо можливості розгляду вказаної справи за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Як передбачено пунктом 1 частини 1статті 31 ЦПК Українисуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно достатті 497 ЦПК Українипідсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

З урахуванням Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», оскільки відповідачка є громадянкою іншої держави, процесуальні питання, пов`язані з вирішенням даного спору, регулюютьсяЗаконом України «Про міжнародне приватне право».

Закон України «Про міжнародне приватне право»встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

Таким чином, суди, вирішуючи питання про належність справи до їх компетенції, зобов`язані з`ясувати, в судах якої країни відповідно до міжнародних зобов`язань України підлягає розгляду справа з міжнародним елементом.

Лише у разі, якщо спір підлягає вирішенню в судах України, підсудність справи визначається за правилами, встановленими статтями27,28 ЦПК України.

У пункті 2 частини першоїстатті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Положеннямистатті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених устатті 77цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Ані вказана нормаЗакону України «Про міжнародне приватне право», ані інші законодавчі акти не передбачають, що національні суди можуть приймати до свого провадження і розглядати справи про визначення місця проживання дитини, відповідачем за яким є громадянин іншої держави, який не має місця проживання або місцезнаходження в Україні.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 200/421/19, провадження № 61-6949св21.

Пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачка є громадянкою Російської Федерації, зареєстрованого місця проживання та майна на території України не мала та не має, наразі на території України не мешкає, останнім спільним місцем проживання сторін та місцем народження їхньої дочки є Російська Федерація, то позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини та позбавлення відповідачки батьківських прав не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства судами України.

Отже, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, та вважає необхідним роз`яснити ОСОБА_1 , що позовні вимоги слід пред`являти у відповідний суд за місцем проживання відповідачки в іноземній державі.

Керуючись ст.ст. 186, 260 ЦПК України, суд,-

постановив:

Відмовити у відкритті провадженні у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав матері, треті особи: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду и протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду складена та підписана 17 липня 2023 року.

Суддя О. Н. Борис