Постанова

від 21.06.2023 по справі 910/13648/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р. Справа№ 910/13648/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Мироненко С.С. в режимі відеоконференції

від відповідача: Гордієнко Н.П. (посвідчення адвоката 000245 від 05.07.2019)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "АЄ Фекторі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 (повний текст рішення складено 20.03.2023)

у справі № 910/13648/21 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Приватного підприємства "АЄ Фекторі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери"

про стягнення 246 480,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АЄ Фекторі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" про стягнення 246 480,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 у позові відмовлено повністю.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "АЄ Фекторі" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 у справі № 910/13648/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги;

- витребувати у Державної податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві копії наступних документів: податкових декларацій відповідача; додатків до податкових декларацій з податку на додану вартість "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" за період з 01.04.2019 - по 31.03.2021; витягу з реєстру платників податку на додану вартість відповідача.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, на думку позивача оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, з огляду на наступне:

- підготовче судове засідання було проведено без участі представника позивача попри поважні причини його неявки;

- судом першої інстанції не враховані правові позиції Верховного Суду щодо встановлення фактів здійснення поставки товару за наявності дефектів у первинних бухгалтерських документах, безпідставного закриття підготовчого провадження без участі представника;

- місцевим господарським судом необґрунтовано відхилено клопотання про витребування доказів;

- судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено висновок експерта, що у сукупності з вищезазначеним призвело до невірних висновків про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на наступному:

- позивачем не було доведено належних правових підстав для відкладення підготовчого судового засідання у справі;

- суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, оскільки таке клопотання є необґрунтованим і заявлене з пропуском процесуального строку без наведення поважних причин пропуску такого строку;

- позовні вимоги не підтверджені належними і допустимими доказами;

- позовні вимоги є передчасними, оскільки строк виконання зобов`язань не настав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі № 910/13648/21 призначено повторний автоматизований розподіл, в зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/13648/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АЄ Фекторі" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 у справі № 910/13648/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.06.2023.

В судове засідання, яке відбулося 21.06.2023, з`явився представник позивача у режимі відеоконференції. Представник відповідача прибув до приміщення суду апеляційної інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав своє клопотання, яке було викладено у апеляційній скарзі та просив витребувати зазначені в прохальній частині апеляційної скарги додаткові докази з Державної податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вищезгаданого клопотання позивача про витребування доказів.

Розглянувши клопотання позивача про витребування додаткових доказів, заслухавши думку сторін з цього приводу, судова колегія дійшла до наступних висновків.

Податкові декларації за своїм змістом не можуть замінити документи первинного бухгалтерського обліку і не є документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції, а є лише документами, що формуються на основі даних первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19.

Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на ненастання строку виконання зобов`язання з оплати товару. Витребувані документи не зможуть підтвердити обставини настання строку виконання зобов`язання, тож не містять повної інформації про предмет доказування. Відомості, які можуть бути підтверджені цими документами, вже підтверджені додатками до позову (копії податкових накладних).

Частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Так, позивачем не виконано вимоги процесуального законодавства, а саме останній під час звернення до суду з позовною заявою не зазначив про неможливість подання доказів, не конкретизував докази, які неможливо подати разом з позовною заявою, не обґрунтував причини такої неможливості. Обґрунтування поважності причин пропуску строку для витребування доказів відсутнє і в апеляційній скарзі.

Усе наведене вказує на обґрунтованість відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування доказів, а також на відсутність підстав для задоволення такого клопотання в суді апеляційної інстанції.

Також представники сторін у судовому засіданні підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Приватним підприємством "АЄ Фекторі" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" (відповідачем) склалися господарські правовідносини у сфері купівлі-продажу зарядних пристроїв для електромобілів.

У позові позивач зазначив, що на підставі видаткових накладних, які долучено до матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 5 225 858,16 грн.

За твердженнями позивача, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 4 979 377,36 грн, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 246 480,78 грн, що і стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 у позові відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Факт поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем, згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено вище, між сторонами відсутній письмовий договір поставки, яким були б визначені умови поставок, здійснюваних протягом узгодженого сторонами строку. За таких обставин умови кожної поставки, підтвердженої видатковою накладною, мають бути досліджені судом окремо, зокрема, в контексті настання строку виконання зобов`язання.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, з урахуванням відсутності письмового договору поставки, укладеного між сторонами, а також положень Цивільного кодексу України:

- право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар має бути реалізоване шляхом направлення відповідачу вимоги про оплату поставленого товару;

- строк виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого ним товару починає спливати з моменту отримання такої вимоги і триває протягом семи наступних днів;

- порушення права позивача на отримання грошових коштів відбувається тільки після спливу семи днів з дня отримання відповідачем відповідної вимоги. До пред`явлення позивачем вимоги про оплату поставленого товару строк виконання відповідного обов`язку відповідача є таким, що не настав.

У відзивах на позов та на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що усі рахунки, отримані від позивача, оплачені відповідачем у повному обсязі, що узгоджується із висновком експерта № 10547/22-72 від 10.11.2022 за результатами проведення судової економічної експертизи.

В матеріалах справи відсутнє підтвердження направлення позивачем вимоги відповідачу в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України про оплату поставленого товару. В судовому засіданні представник відповідача підтвердила, що така вимога відповідачу не була направлена і не була ним отримана.

З урахуванням зазначеного та погоджуючись з висновком суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про передчасність позовних вимог і про відсутність порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Таким чином, фактичною підставою для звернення до суду завжди є порушення суб`єктивного права. Проте, як вбачається з усього вищенаведеного, позивач не пред`явив відповідачу вимогу про виконання обов`язку з оплати товару, і як наслідок - строк виконання цього обов`язку не настав. Тож і право позивача не є порушеним, а є нереалізованим.

У постанові від 24.11.2020 у справі № 904/2471/19 Великою Палатою Верховного Суду констатовано, що вирішуючи спір, суд у кожній конкретній справі має надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб поновлення порушеного права (інтересу) позивача.

Зазначене вказує на відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо підтвердження позовних вимог належними та допустимими доказами суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до п. 44.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, до загального товарообороту не можуть бути включені непідтверджені первинними обліковими документами господарські операції.

Судом апеляційної інстанції враховано висновки Верховного Суду, викладені позивачем в апеляційній скарзі. Зокрема, судова колегія звертає увагу на наступні положення постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19:

- підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст;

- з урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

- суд зазначає, що податкові накладні, зареєстровані позивачем, можуть бути доказом фактичного здійснення господарських операцій у разі наявності недоліків складення первинних облікових документів в сукупності з іншими доказами. Проте в матеріалах справи первинні облікові документи відсутні взагалі. З огляду на зазначене, правові позиції Верховного Суду, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, є нерелевантними.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарськього процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку про неможливість повної заміни первинних облікових документів іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з оцінкою висновку експерта № 10547/22-72 від 10.11.2022 за результатами проведення судової економічної експертизи і вважає висновок таким, що складений з урахуванням положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України.

Доводи скаржика щодо порушення норм процесуального права і закриття підготовчого провадження у справі без його участі суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За загальним правилом неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Разом із тим, позивачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не було зазначено про наявність додаткових доводів, без дослідження яких неможливо розглянути справу або виконати завдання підготовчого провадження. Тоді як у матеріалах справи наявні процесуальні документи позивача із викладенням його правової позиції, а також докази, надані ним як до, так і після відкриття провадження у цій справі.

Слід також зазначити, що після подання сторонами усіх заяв по суті даного спору та додаткових документів і доказів у цій справі, на час проведення судового засідання 14.02.2023 в суду була відсутня необхідність огляду та дослідження, зокрема, відповідних оригіналів доказів, які були долучені позивачем до матеріалів справи в копіях.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, змістом ухвали Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 про призначення підготовчого судового засідання у справі, якою сторін було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, а не викликано їх уповноважених представників у судове засідання, що свідчило б про обов`язковість їх явки.

Так, за умовами ч.ч. 1, 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Водночас, участь представника позивача у судовому засіданні 14.02.2023 не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом.

Крім того, судова колегія зауважує на тому, що у випадку неможливості забезпечити явку представника позивач не позбавлений права забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників (у разі наявності), так і осіб, не пов`язаних з позивачем трудовими відносинами. Водночас неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню позивачем на загальних підставах, чого у встановленому законом порядку здійснено не було.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на те, що позов був поданий у 2021 році, у суду першої інстанції були відсутні підстави визнавати поважними причини неявки уповноваженого представника позивача в призначене судове засідання та відкладати розгляд справи на іншу дату.

Виходячи з вищевикладеного, доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АЄ Фекторі" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 у справі № 910/13648/21 - без змін.

Матеріали справи № 910/13648/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.07.2023 після виходу суддів Іоннікової І.А. та Разіної Т.І. із відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

Т.І. Разіна