Рішення

від 04.07.2023 по справі 915/111/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року Справа № 915/111/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

за участю сторін:

від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573, електронна пошта: sov@mkrada.gov.ua, kancel@mkrada.gov.ua),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт-Груп", (54030, м. Миколаїв, вул.Наваринська, 2/1, код ЄДРПОУ 39277085, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1),

про: стягнення 605031,79 грн.

Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №563/02.02.01-22/02.06/14/22 від 24.01.2022 до ТОВ "Профіт-Груп", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 605031,79 грн. за користування земельною ділянкою площею 2983 кв.м., для обслуговування виробничих будівель та споруд по вул. Наваринська, 2/1 у м. Миколаєві, у період з 01.04.2016 по 01.03.2019

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо не сплати відповідачем коштів у вигляді орендної плати за договором оренди землі за користування земельною ділянкою комунальної власності загальною площею 2983 кв.м для обслуговування виробничих будівель та споруд по вул. Наваринська, 2/1 у м. Миколаєві, чим порушені права Миколаївської міської ради. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями Податкового кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. ст. 83, 93, 120, 125, 126, 141, 206 ЗК України, положеннями Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 377, 526, 610, 612, 638, 651 ЦК України.

Ухвалою суду від 07.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 березня 2022 року об 11 год. 00 хв.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 № 259/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 № 341/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 22 березня 2022 року об 11 год. 00 хв., не відбулось у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 19.10.2022 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 24 листопада 2022 року об 11 год. 30 хв.

24.10.2022 позивач засобами електронного зв`язку надав до суду заяву в якій просив суд підготовче засідання призначене на 24.11.2022 проводити за відсутності представника Миколаївської міської ради. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

24.11.2022 від представника відповідача засобами електронного зв`язку до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для належного формування правової позиції та підготовки відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 24.11.2022 занесену до протоколу судового засідання підготовче засідання відкладено на 20 грудня 2022 року о 10 год. 20 хв.

19 грудня 2022 року відповідач засобами електронного зв`язку надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що зміст позовних вимог у позовній заяві №5344/020201-40/14/19 від 04.10.2019 (справа №915/2088/19) та у даній позовній заяві (справа №915/111/22) є тотожними - стягненню підлягають кошти у розмірі 605 031,79 грн. за період з 01.04.2016 до 01.03.2019. Вказує, що юридична необізнаність, яка стала перешкодою для задоволення позову від 04.10.2019 не може вважатись поважною причиною для повторного звернення до суду з аналогічним позовом, тому просить суд закрити провадження у справі на підставі ст.231 ГПК України. Вказує, що строк позовної давності за вимогами позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 605 031,79 грн. розпочався 31.01.2019 (повідомлення позивачем відповідача листом від 31.01.2019 №337/02.02.01-22/11/14/19 про порушення права) та на момент звернення Миколаївської міської ради 02.02.2022 до ТОВ «Профіт-Груп» сплинув. У зв`язку з цим вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 605 031,79 грн. боргу задоволенню на підлягають. Також, відповідач у наданому відзиві просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.

20 грудня 2022 року відповідач засобами електронного зв`язку надав до суду доповнення до відзиву в яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначає, що позивач безпідставно обґрунтовує позовні вимоги розрахунком збитків за підписом начальника Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, у якого відсутні повноваження на вчинення відповідних дій. Вказує, що надані Миколаївською міською радою докази не містять обґрунтованого розрахунку розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки в цілому та за кожен рік за спірний період, з їх документальним підтвердженням, обґрунтування кожного з елементів (покажчиків) розрахунку з їх документальним підтвердженням, обґрунтованого розрахунку індексації. Зазначає, що позивачем не надано до суду доказів існування протягом періоду з 01.04.2017 по 01.03.2019 земельної ділянки площею 2983 кв.м., по вул.Наваринській, 2/1 в м.Миколаєві Миколаївської області за кадастровим номером 4810137200:09:011:0001 - як об`єкту цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислювати розмір коштів, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав. Вказує, що позивачем не надано витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - за кожний рік спірного періоду, що також унеможливлює встановлення фактичних обставин справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно п.2 ч.1 ст.175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідач в обґрунтування закриття провадження у справі посилається на рішення Господарського суду Миколаївської області у справі №915/2088/19 від 04.03.2020 та Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду по справі №915/2088/19 від 26.11. 2020 року. Вказує, що предметом спору у даній справі також була вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України коштів за безоплатне користування земельною ділянкою площею за період з 01.04.2016 по 01.03.2019 в сумі 605 031,79 грн.

Суд розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі №915/111/22, ухвалив відмовити в його задоволенні, оскільки у справі №915/2088/19 та справі №915/111/22 різний предмет позову.

Ухвалою суду від 20.12.2022, занесену до протоколу судового засідання судом було відмовлено у поновленні процесуального строку, оскільки відповідно до приписів ст.113, 119 ГПК України відповідач помилково просив поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом. Однак, для повного та всебічного розгляду справи, забезпечення принципу змагальності та рівності прав учасників процесу, а також з огляду на викладені заявником обставини, оскільки неможливість подання відповідачем у встановлений судом строк відзиву зумовлена поважними причинами, суд продовжив відповідачу строк для надання відзиву до 19.12.2022 та відклав підготовче засідання на 10.01.2023 о 10 год. 30 хв.

10 січня 2023 року позивач засобами електронного зв`язку надав до суду відповідь на відзив в якій вказує, що зміст позовних вимог у позовній заяві від 04.09.2019 про стягнення коштів у розмірі 605 031,79 грн. та даній позовній заяві про стягнення заборгованості з орендної плати не є тотожними, позовна заява від 01.10.2019 не є аналогічною позовній заяві від 24.01.2022, як то зазначає відповідач, обґрунтована іншими правовими підставами. Позивач просить суд поновити строк позовної давності та захистити порушене право позивача. Вказує, що твердження відповідача про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту реєстрації цього речового права, спростовується нормами права викладеними позивачем у відповідь на відзив, оскільки земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Зазначає, що з 2011 по 2019 рік розмірі нормативної грошової оцінки не змінювався та був затверджений рішенням Миколаївської міської ради від 27.01.11 №3/40 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва».

10 січня 2023 року від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 10.01.2023, занесену до протоколу судового засідання, клопотання відповідача задоволено та відкладено підготовче засідання на 26.01.2023 об 11 год. 50 хв.

13.01.2023 позивач засобами електронного зв`язку до суду надав заяву в якій просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача. Вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

18 січня 2023 року відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив.

26.01.2023 від представника відповідача до суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу відведеного для підготовчого засідання у даній справі, у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Миколаївська область"), судове засідання у справі 26.01.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 26.01.2023 підготовче засідання призначено на 28 лютого 2023 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 28.02.2023 занесену до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 березня 2023 року о 10 год. 00 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, розгляд справи №915/111/22 призначений на "30" березня 2023 року, о 10 год. 00 хв.- не відбувся

Ухвалою суду від 03.04.2023 судове засідання призначено на 27 квітня 2023 року о 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 27.04.2023, занесену до протоколу судового засідання розгляд справи відкладено на 30 травня 2023 року об 11 год. 30 хв.

29.05.2023 представник відповідача засобами електронного зв`язку надав до суду клопотання в якому просить сул відкласти розгляд справи на іншу дату.

30.05.2023 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 30.05.2023, занесену до протоколу судового засідання розгляд справи відкладено на 04 липня 2023 року об 11 год. 30 хв.

04 липня 2023 представник позивача через систему «Електронний суд» та засобами електронного зв`язку надав до суду заяву в якій у зв`язку з великою завантаженістю працівників юридичного департаменту Миколаївської міської ради та великою кількістю судових справ, просить суд судове засідання призначене на 04.07.2023 провести без представника Миколаївської міської ради. Вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Згідно з приписами ч.1 та п. 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач у позовній заяві, пунктом 16 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 30.11.2007 №18/33 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди) на земельну ділянку загальною площею 2983 кв.м., у тому числі 1687 кв.м. капітальною забудовою, 96 кв.м. під спорудами, 78 кв.м. під тимчасовою забудовою, 1122 кв.м під проходами, проїздами та площадками, зарахувавши її до земель комерційного використання, для обслуговування виробничих будівель та споруд по вул.Наваринській, 2/1 (а.с.26-27).

Відповідно до п.16.4 вказаного рішення Миколаївської міської ради, передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купецький» в оренду на 20 років земельну ділянку загальною площею 2983 кв.м. для обслуговування виробничих будівель та споруд по вул.Наваринській, 2/1.

15.07.2008 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Торговий дім "Купецький" (орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди), відповідно до п. 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 30.11.2007 за №18/33 передає, а ТОВ "Торговий дім "Купецький" приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування виробничих будівель і споруд по вул. Наваринській, 2/1 (Центральний район) (а.с.22-23).

У відповідності до п. 2.1 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2983 кв.м, у тому числі 1687 кв.м під капітальною забудовою, 96 кв.м під спорудами, 78 кв.м під тимчасовою забудовою, 1122 кв.м. під проїздами, проходами, площадками без права передачі її в суборенду.

Згідно п. 3.1 Договору оренди, договір діє протягом 20 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутись до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди.

Відповідно до п. 4.2 Договору оренди, річна орендна плата за земельну ділянку (2983 кв.м) встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, де нормативна грошова оцінка земельної ділянки (2983 кв.м.) (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,028) на час укладення цього договору становить 1 958 071,03 грн. Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає 58 742,13 грн.

За передбаченими п. 4.3 Договору оренди умовами розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін і доповнень до цього договору.

Договір оренди зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 08.12.2008 за №040800101374, тобто він діє до 08.12.2028.

08.12.2008 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки площею 2983 кв.м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Наваринська, 2/1 (а.с.21).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (місцезнаходження: м.Миколаїв, вул.Наваринська, 2/1), 03.07.2014 за ТОВ "Профіт-Груп" зареєстровано право приватної власності на нежитловий об`єкт за адресою: м. Миколаїв, вул.Наваринська, 2/1 (а.с.20).

Як вбачається з інформації, наданої листом від 22.03.2019 року №415/9/14-29-50-05 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області, ТОВ «Профіт-Груп» подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок з юридичних осіб) за 2015-2019 роки за земельну ділянку площею 2983 кв.м. по вул. Наваринській, 2/1 в м. Миколаєві. Також, у листі зазначено, що згідно податкової звітності з плати за землю платником самостійно задекларовано податкових зобов`язань по земельному податку у таких розмірах

- 2015 року в сумі 68652,55 грн.;

- 2016 року в сумі 98378,99 грн.;

-2017 року в сумі 104281,73 грн.;

-2018 року в сумі 104281,80 грн.;

- 2019 рік в сумі 104281,80 грн.

Фактично сплачено земельного податку на протязі:

- 2015 року в сумі 68652,60 грн.;

- 2016 року в сумі 91599,13 грн.;

-2017 року в сумі 112479,92 грн.;

-2018 року в сумі 95 592,65 грн.;

- 2019 рік (станом на 20.03.2019) в сумі 17380,30 грн. (а.с.19)

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист №970/02.02.01-22/11/14/19, в якому відповідача було запрошено на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, призначене на 03.04.2019 року (а.с.15). Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку.

03.04.2019 року за результатами засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам був складений відповідний акт, згідно з якого ТОВ "Профіт-Груп" було визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді, у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку по вул.Наваринській, 2/1 у період з 01.04.2016 до 01.03.2019, який складає 605 031,79 грн. (а.с.17).

В розрахунку збитків доданого до акту, зокрема зазначено, нормативно грошову оцінку земельної ділянки у 2016 році - 9 837 899,38 грн., у 2017 році - 10 428 173,30 грн., у 2018 році - 10 428 173,30 грн., у 2019 році - 10 428 173,30 грн. (а.с.16).

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №509 від 28.05.2019 "Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 03.04.2019 та встановлено, що ТОВ "Профіт-Груп" у зв`язку зі сплатою за використання земельної ділянки площею 2983 кв.м. у формі земельного податку замість орендної плати для обслуговування нерухомого майна по вул. Наваринській, 2/1 у період з 01.04.2016 до 01.03.2019 завдано збитків у розмірі 605031,79 грн. (підпункти 1.3, 1.4 пункту 1) (а.с.18).

Позивачем 18.06.2019 направлено на адресу відповідача лист №2901/02.02.01-22/11/14/19, в якому позивачем запропоновано відповідачу сплатити збитки в розмірі 605 031,79 грн. До вказаного листа додано акт комісії та витяг з рішення виконкому про затвердження акту. Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку (а.с.14).

Відповідач вказані кошти не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 605 031,79 грн. за користування з 01.04.2016 по 01.03.2019 земельною ділянкою.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є: «договори та інші правочини».

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі).

Тобто, підставою для виникнення орендної плати є підписаний сторонами договір оренди.

Перехід прав на земельнуділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі", до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов`язанні.

Крім того набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача згідно п "є" ч І ст, 141 ЗК України.

За змістом гл. 15 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній па момент виникнення спірних правовідносин), право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 ст. 93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Згідно зі ст. 125 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ч.2 ст.120 Земельного Кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 № 629/4628/16-ц та у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 у справі № 925/626/18.

Так, матеріалами справи підтверджуються обставини переходу права власності на нежитловий об`єкт загальною площею 1844,7 кв.м за адресою: м. Миколаїв, вул. Наваринська, 2/1 та факт користування ТОВ "Профіт-Груп" земельною ділянкою загальною площею 2983 кв.м. по вул. Наваринській, 2/1 у м. Миколаєві для обслуговування виробничих споруд.

За наявності діючого договору оренди земельної ділянки загальною площею 2983 кв.м. по вул. Наваринській, 2/1 у м.Миколаєві у даному випадку між сторонами у справі виникли договірні взаємовідносини, оскільки має місце заміна сторони в зобов`язанні, а саме орендаря з ТОВ "Торговий дім "Купецький" на нового власника об`єкта нерухомості ТОВ "Профіт-Груп", до якого перейшов і обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване набуте ним майно, за чинним договором.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100%.

Судом встановлено, що на виконання вказаної норми Податкового кодексу України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (яка, в свою чергу, є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин) листом від 06.01.2021 №22-28-0.222-171/2-21 повідомила, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять, зокрема:

- 2016 - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель несільськогосподарського призначення - 1,06;

- 2017 - 1,0;

- 2018 - 1,0;

- 2019 - 1,0.

Відомості зазначені у цьому листі є загальнодоступними для всіх платників, організацій, підприємств та відповідачем не спростовані.

А тому, зазначена вище інформація, надана Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, необхідна для обчислення і справляння плати за землю.

Протилежного відповідачем не доведено.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону в редакції на час розгляду спору судом витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489). Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України від 06.09.2012 р. № 5203-VI «Про адміністративні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 р. № 835 «Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку № 1051 до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав.

Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, як положення Податкового Кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Господарський суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим Кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20 в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 29.05.2020 р. у справі № 922/2843/19, а саме: «при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися Позивачем не самостійно …, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель» (абзац другий пункту 37 постанови).

Позивачем не надано належних доказів на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме технічної документації на земельну ділянку по вул.Наваринській 2/1, виготовлену компетентним органом до договору оренди, довідки з Державного земельного кадастру, витягу з Державного земельного кадастру, чи висновку судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Суд зазначає, що оскільки Миколаївська міська рада не надала технічну документацію, витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки або відповідну довідку, із розрахунку позивача неможливо встановити чи правильними є застосовані ним: функціональне призначення, коефіцієнти та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені у якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення.

Таким чином, будь-які розрахунки, зроблені за відсутності вказаних доказів, для розрахунку орендної плати, є необґрунтованими.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, розмір заборгованості з орендної плати за спірний період. Таким чином доводи позивача, що висвітлені у позові, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо застосування строку позовної давності, заявленого відповідачем суд зазначає таке.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Таким чином, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Враховуючи, що судом було встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, заява про застосування строків позовної даності судом до уваги не приймається.

У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Крім того, 04 липня 2023 року відповідач надав до суду клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 30 000,00 грн.

Розглянувши клопотання ТОВ «Профіт-Груп» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положенням ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2 ст.124 ГПК України).

Отже, процесуальним законодавством прямо передбачено обов`язок сторін надавати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, за відсутності якого суд наділений правом відмовити у задоволенні витрат, які понесла сторона у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно пункту 8 частини 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, він не містить вимоги щодо стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу, а також попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Аналіз вищевикладених вимог процесуального законодавства, яким повинен керуватися господарський суд та учасники господарського судочинства, вказує на те, що у ч. 1, 2 ст. 124, п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України законодавець чітко визначив обов`язок сторони у справі надати попередній (орієнтовний) розрахунок саме суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Положення ст. 124 ГПК України забезпечують дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/9784/18.

Крім того суд зазначає, що зі змісту диспозитивної норми частини другої статті 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може, але не зобов`язаний відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, що свідчить про дискреційний характер відповідних повноважень суду.

В кожному конкретному випадку суду потрібно оцінити фактичні обставини справи, причини неможливості подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона очікує понести у зв`язку із розглядом справи та саме на підставі цих даних застосовувати дискрецію, встановлену ч. 2 ст. 124 ГПК України.

Суд зауважує, що відповідач у даній справі не був позбавлений права визначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку із розглядом справи та подати його разом із відзивом або запереченнями на відповідь на відзив.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «Профіт - Груп» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №915/111/22.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 124, 126, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.07.2023

Суддя Н.О. Семенчук