Ухвала

від 17.07.2023 по справі 918/148/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" липня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/148/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши заяву Фермерського господарства "П`ятигірське" про забезпечення зустрічного позову

у справі

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро"

до відповідача Фермерського господарства "П`ятигірське"

про визнання недійсним Договору поставки № 02-ФГ-200401/2 від 01 квітня 2020 року

та за зустрічним позовом Фермерського господарства "П`ятигірське"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро"

про стягнення 707 812 грн. 96 коп.

Без виклику учасників процесу.

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" до Господарського суду Рівненської області надійшов позов до Фермерського господарства "П`ятигірське" про визнання недійсним Договору поставки № 02-ФГ-200401/2 від 01 квітня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач усунув недоліки позовної заяви в межах встановленого процесуального строку.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/148/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 березня 2023 року прийнято зустрічну позовну заяву Фермерського господарства "П`ятигірське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" про стягнення 707 812 грн. 96 коп. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 918/148/23.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 квітня 2023 року відкладено підготовче засідання на 18 квітня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 квітня 2023 року продовжено за ініціативою суду процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів - до 29 травня 2023 року. Відкладено підготовче засідання на 02 травня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 травня 2023 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду - відмовлено. Відкладено підготовче засідання на 16 травня 2023 року. Постановлено провести судове засідання 16 травня 2023 року по справі № 918/148/23 у Господарському суді Рівненської області із представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" адвокатом Арамом Казаряном в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 травня 2023 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 918/148/23 та додані до неї документи повеУхвалою Господарського суду Рівненської області від 08 травня 2023 року у задоволенні заяви Фермерського господарства "П`ятигірське" про забезпечення зустрічного позову у справі № 918/148/23 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 травня 2023 року закрито підготовче провадження у справі № 918/148/23. Призначено справу № 918/148/23 до судового розгляду по суті на 23 травня 2023 року. Постановлено провести судове засідання 23 травня 2023 о 15:30 год. по справі № 918/148/23 у Господарському суді Рівненської області із представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" адвокатом Арамом Казаряном в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 травня 2023 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 22 червня 2023 року.

09 червня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Фермерського господарства "П`ятигірське" надійшла заява про забезпечення зустрічного позову.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 09 червня 2023 року № 03-04/17/2023, у зв`язку із перебування судді Романюк Ю.Г. у відпустці, з метою запобігання порушення процесуальних строків передбачених ГПК України та своєчасного розгляду справи виникла необхідність призначити повторний автоматизований розподіл справи № 918/148/23.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи № 918/148/23, останню передано на розгляд судді Войтюку В.Р.

Ухвалою Гсопдарського суду Рівненської області від 13 червня 2023 року справу № 918/148/23 прийнято до свого провадження, заяву Фермерського господарства "П`ятигірське" про забезпечення зустрічного позову повернуто без розгляду.

23 червня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Фермерського господарства "П`ятигірське" надійшла заява про забезпечення зустрічного позову.

Ухвалою Гсопдарського суду Рівненської області від 27 червня 2023 року у задоволенні заяви Фермерського господарства "П`ятигірське" про забезпечення зустрічного позову у справі № 918/148/23 відмовлено.

14 липня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Фермерського господарства "П`ятигірське" надійшла заява про забезпечення зустрічного позову.

Розглянувши матеріали заяви Фермерського господарства "П`ятигірське" про забезпечення зустрічного позову, судом встановлено наступне.

У заяві про забезпечення позову заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на кошти у розмірі ціни зустрічного позову в сумі 707 812 грн. 96 коп. та судового збору в сумі 10 617 грн. 21 коп., які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро"; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" укладати договори купівлі-продажу майнових прав, предметом яких є купівля права оренди на земельні ділянки, що перебувають у оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро"; заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, стосовно земельних ділянок, котрі перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" до моменту виконання, постановленого судом рішення по справі № 918/148/23.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Фермерське господарство "П`ятигірське" вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" порушуючи вимоги ст. 265 ГК та ст. 712 ЦК України, ухиляється від виконання своїх обов`язків передбачених договором поставки від 01 квітня 2020 року № 02-ФГ-200401/2, а саме від здійснення оплати за вже поставлений Товар.

Заявник також зазначає, що свідченням ухиляння від виконання обов`язків Товариством з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" є затягування судових процесів, шляхом зупинки провадження у справі № 918/148/21 за позовом фермерського господарства "П`ятигірське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" про стягнення 3 306 425 грн. 48 коп. та почергове подання аналогічних позовів про визнання недійсними договорів, укладених між Фермерським господарством "П`ятигірське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Устя Агро".

Окрім того, заявник зазначає, що у справі 918/84/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" до Фермерського господарства "П`ятигірське" про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської продукції № 200716/1 від 16 липня 2020 року винесено кінцеве рішення, у вигляді постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 лютого 2023 року. Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" знову ж таки подає позов до Господарського суду Рівненської області з аналогічних підстав, про визнання недійсним договору поставки від 01 квітня 2020 року №02-ФГ-200401/2.

Також, при офіційному зверненні до реєстратора, заявнику стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" має права оренди на земельні ділянки орендодавців, в к-ті 1344 земельних ділянок, станом на 13 липня 2023 року, більше 900 земельних ділянок, право оренди на котрі ще до 10 червня 2023 року належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Устя Агро", є перереєстрованими на Товариство з обмеженою відповідальністю "Устя Агро Груп", підставою для такої перереєстрації стали договори купівлі-продажу майнових прав, а саме права оренди, сторонами яких є орендар продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" та орендар покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Устя Агро Груп". В якості доказів вказаних обставини, заявник надає інформаційні довідки, що підтверджують продаж права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро Груп".

Отже, вказані дії на думку заявника свідчать про штучне доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро", з метою ухиляння від виконання рішень судів, оскільки 04 липня 2023 року по справі № 918/148/21 винесено рішення на користь Фермерського господарства "П`ятигірське" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" заборгованості за договором оренди .

Заявник звертає увагу суду на ту обставину, що предметом даного позову є визнання недійсним договору, який повністю виконаний Продавцем (Фермерське господарство "П`ятигірське") та частково виконаний Покупцем (Товариство з обмеженою відповідальністю "Устя Агро"). А тому Фермерське господарство "П`ятигірське" вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову допускається в будь - якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Фермерське господарство "П`ятигірське" стверджує, що невжиття зазначених заходів забезпечення зустрічного позову в свою чергу може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Зазначені висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/19256/16, від 14 травня 2018 року у справі № 910/20479/17, від 14 червня 2018 року у справі № 916/10/18, від 23 червня 2018 року у справі № 916/2026/17, від 16 серпня 2018 року у справі № 910/5916/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 922/1605/18, від 14 січня 2019 року у справі № 909/526/18, від 21 січня 2019 року у справі № 916/1278/18, від 25 січня 2019 року у справі № 925/288/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 904/1417/19.

При вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Положення ст. ст. 136, 137 ГПК України пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п. 6.2 постанови від 25 лютого 2019 року у справі № 908/685/18, п. 13 постанови від 15 січня 2019 року у справі № 915/870/18).

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Разом з тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Однак підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість реалізації відповідачем належного йому на праві власності нерухомого майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-79 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналогічні приписи викладені у ч. 3 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач припускає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у справі № 918/148/23.

Як встановлено судом, по суті подана Фермерським господарством "П`ятигірське" заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого утруднення виконання судового рішення у справі № 918/148/23 (у випадку задоволення зустрічного позову), а відтак і щодо неможливості ефективного захисту порушених прав позивача за зустрічним позовом.

Окрім того, суд зазначає, що посилання заявника на зупинення справи № 918/148/21 та вирішення справи № 918/84/22, оскільки вказані справи не стосуються предмету даної справи та ніяким чином не підтверджують факт ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" від виконання своїх договірних зобовязань.

Суд критично розглядає аргументи заявники щодо ухиляння Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" від виконання покладених на останнього договірних зобов`язань, оскільки вказані твердження є предметом розгляду справи по суті та не є доказом в розумінні ст. 74-79 ГПК України, який може підтвердити майбутнє можливе не виконання рішення господарського суду.

Також, суд відхиляє аргументи заявника щодо укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" договорів купівлі-продажу майнових прав іншим контрагентами, оскільки вказані обставини не свідчать про умисне ухилення останнього від виконання зобов`язання перед заявником, вказані обставини свідчать лише про ведення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Устя Агро".

Відтак як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, остання ґрунтується виключно на припущеннях заявника щодо можливого утруднення виконання судового рішення у справі № 918/148/23, водночас позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодних доказів, які б свідчили про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" наміру вчинення чи вчинення ним дій, спрямованих, зокрема, на відчуження належного йому майна, безпідставне витрачання відповідачами коштів для розрахунків не з позивачем тощо, а також інших доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за зустрічним позовом, за захистом яких він звернувся.

Суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності обґрунтованого припущення, що майно, належне відповідачу на праві власності на момент пред`явлення позову, може вибути/зменшитись після подання позивачем даного зустрічного позову до відповідача без вжиття судом заходів забезпечення позову, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову позивача) або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову носить загальний характер та побудована виключно на припущеннях позивача.

Заявником не зазначено та не додано доказів, що відповідачем вчинюються дії, які спрямовані на термінове відчуження або іншим чином реалізацію майна чи грошових коштів та заявником не наведено доцільності та необхідності невідкладного забезпечення позову, адже, як вбачається із позовної заяви, право позивача за зустрічним позовом порушене із 2020 року, а зустрічний позов пред`явлений до Господарського суду Рівненської області у березні 2023 року.

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обґрунтованість позову на етапі вирішення заяви про забезпечення позову по суті не досліджується.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п. 17 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 914/1353/16, в п. 6.3. постанови від 25 лютого 2019 року у справі № 924/789/18, в п. 14 постанови від 25 лютого 2019 року у справі № 922/2673/18; постанові від 18 жовтня 2021 року у справі № 910/7029/21.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням наведених законодавчих приписів, за відсутності доказів у підтвердження припущень, викладених у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Припущення заявника викладені у заяві не містять переконливої та підтвердженої доказами наявності підстав для забезпечення позову, адже сама наявність у відповідача заборгованості перед позивачем, не може вважатися безумовною і достатньою підставою для забезпечення позову. При цьому обґрунтованість позовних вимог на даному етапі судом не досліджується.

Доводи заявника у даному випадку є лише його оціночними судженнями, побоюваннями, що не підтверджені належними засобами доказування, та не можуть бути прийняті судом як доказ, що свідчить про реальну загрозу невиконання рішення суду по даній справі за зустрічним позовом.

Отже, враховуючи, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, у разі задоволення зустрічного позову, без доручення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для застосування судом заходів, спрямованих на обмеження відповідача у розпорядженні належним йому майном, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову - слід відмовити.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (постанова Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 910/12404/21).

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 910/9400/20, від 21 грудня 2020 року у справі № 910/9627/20 неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

За ч.ч. 1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Враховуючи викладене у сукупності суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Відхиляючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід звернути увагу позивача, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана повторно, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 139, 140, 234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Фермерського господарства "П`ятигірське" про забезпечення зустрічного позову у справі № 918/148/23 - відмовити.

Ухвала згідно з ч. 2 ст. 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Войтюк В.Р.