Рішення

від 11.07.2023 по справі 920/572/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.2023м. СумиСправа № 920/572/23Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради»

до відповідача: Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області

про стягнення 124722 грн 83 коп.,

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 124722 грн 83 коп., з яких: 74530 грн 00 коп. основного боргу, 9209 грн 58 коп. інфляційних збитків, 2009 грн 37 коп. 3% річних, 31547 грн 88 коп. пені, 7453 грн 00 коп. штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №22 про надання послуг по захороненню твердих побутових відходів від 04.02.2020, а також витрати зі сплати судового збору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами було укладено договір про надання послуг. Позивач надав послуги по Договору, проте відповідач не виконав свого обов`язку щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг. Тому вказане є підставою для стягнення з відповідача суми боргу, пені, інфляційних збитків, 3% річних та штрафу.

Ухвалою суду від 08.06.2023 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.

Ухвала про відкриття про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 15.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

26.06.2023 від відповідача до суду надійшли відзив на позов (вх №3859/23) та клопотання про витребування доказів (вх. №2282).

06.07.2023 позивачем подано відповідь на відзив (вх №4137).

07.07.2023 відповідачем подано заперечення (на відповідь на відзив) (вх №571).

Щодо клопотання про витребування доказів (вх. №2282 від 26.06.2023).

У клопотанні відповідач просить суд витребувати у позивача копії дозвільних документів на здійснення господарської діяльності по захороненню твердих побутових відходів щодо експлуатації полігону складування твердих побутових відходів, який використовувався ним для виконання зобов`язань за договором про надання послуг по захороненню твердих побутових відходів від 04.02.2020 року №22 після ухвалення рішення Сумського окружного адмвнвстартивного суду від 07.09.2020 р у справі №480/3176/20, яке набрало законної сили 03.03.2021.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

На думку відповідача, витребувані докази можуть підтвердити незаконну діяльність позивача по захороненню твердих побутових відходів.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, а ч. 2 цієї статті встановлює, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

До предмету доказування у даній справі не входять обставини незаконної діяльності відповідача по захороненню відходів, тому суд вважає клопотання відповідача необгрунтованим та відмовляє у його задоволенні.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Між КП «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради (Виконавець) та Комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне підприємство» Роменської районної ради Сумської області (Замовник) був укладений договір №22 від 04.02.2020 (далі - Договір) про надання послуг по захороненню твердих побутових відходів, відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов`язання надати відповідачу послуги по захороненню твердих побутових відходів (ТПВ) на полігоні ТПВ.

Вищезазначений факт підтверджується копією вказаного договору (а.с.12-15).

За умовами п. 3.1. Договорувратість за одиницю наданих послуг (захоронення 1 метра куб. твердих побутових відходів) визначається згідно відповідного діючого (актуального) рішення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області та може бути зміненв виконавцем в односторонньому порядку на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області.

Ціна послуг за 1 м. куб. захоронення ТПВ за цим Договором складає 36,25 грн., в т.ч. ПДВ.

Фактичний обсяг відходів визначається відповідно до реєстрів наданих послуг, підписаних уповноваженими представниками сторін, оформлених протягом всього терміну дії Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору сторони в двосторонньому порядку домовились, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата за цим Договором здійснюється замовником на підставі рахунку та акту здачі-приймання наданих послуг, наданих виконавцем, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним (п. 4.2.).

Зі змісту п. 5.1. Договору вбачається, що здача-приймання наданих послуг здійснюється Сторонами шляхом підписання у строк до 10 (десятого) числа наступного за звітним місяця актів здачі-приймання наданих послуг, в яких фіксується загальний обсяг наданих ВИКОНАВЦЕМ послуг протягом звітного місяця.

Якщо протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг ЗАМОВНИК не підписав, не повернув і не надав мотивовану відмову від його підписання, акт здачі-приймання наданих послуг вважається погодженим обома Сторонами та є чинним в юридичному значенні, а послуги вважаються наданими в повному обсязі, якісно і своєчасно (п. 5.2.).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що він у повному обсязі та належним чином виконав свої зобов`язання по Договору та надавав послуги по захороненню відходів; останній, у свою чергу, прийняв без зауважень надані позивачем послуги.

З 21.12.2021 року Замовник припинив вчасно оплачувати надані йому послуги, внаслідок чого в подальшому виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 74530 грн.

Замовнику надавались рахунки та акти здачі-приймання наданих послуг, однак оплата за договором не здійснювалась, було підписано і повернуто лише 1 акт здачі- приймання наданих послуг №1484 від 31 липня 2022 року за липень 2022 року (а.с. 16).

За всі інші місяці, в яких послуги були надані, підписані акти здачі-приймання наданих послуг не було повернуто Замовником, однак і мотивованої відмови від його підписання надано не було, отож згідно п. 5.2. Договору №22 такі акти вважаються погодженими обома Сторонами та чинними в юридичному значенні, а послуги вважаються наданими в повному обсязі, якісно і своєчасно.

Станом на день надсилання позовної заяви борг за надані послуги складає 74530,00 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами 11.01.2023 р. (а.с. 17).

24 червня 2022 року позивачем було направлено лист № 408 до відповідача, у якому повідомлялось про наявну заборгованість, яка на той момент складала 37120,00 грн. Боржником було проігноровано даний лист, відповіді на нього не надійшло, заборгованість сплачена не була.

9 січня 2023 року сторони дійшли згоди щодо реструктуризації заборгованості за договором, внаслідок чого було підписано Договір про реструктуризацію заборгованості за захоронения твердих побутових відходів №1 від 09.01.2023 р. (а.с. 19-21).

Згідно цього договору Замовник взяв на себе зобов`язання зі сплати боргу, що складав на момент підписання Договору 79750,00 грн., у термін з 9 січня 2023 р. по 28 лютого 2023 р. згідно графіка погашення заборгованості, що є додатком до Договору про реструктуризацію №1.

11 січня 2023 року відповідачем було сплачено 5220,00 грн. заборгованості, що виникла за надані у грудні 2023 року послуги, однак заборгованість за всі попередні місяці, а саме за листопад 2021 р., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2022 р. станом на 28 лютого погашена не була. Тим самим боржник порушив свої зобов`язання за Договором реструктуризації №1.

11 січня 2023 р. відповідачу було направлено лист № 25 від 11.01.2023 р. з повідомленням про розірвання Договору №22 та припинення надання послуг за ним, а також чергове прохання сплатити суму заборгованості, що виникла, і яку було ним визнано внаслідок підписання договору реструктуризації на цю заборгованість та акту звіряння взаємних розрахунків (право на одностороннє розірвання договору передбачене пунктом 8.3. Договору №22). Замовник надав відповідь листами №7 від 13.01.2023 р., №14 від 23.01.2023 р., №16 від 30.01.2023 р., в яких систематичне невиконання ним договірних зобов`язань обґрунтовував введенням воєнного стану на території України та настанням форс мажорних обставин.

02.05.2023 року відповідачу було надіслано претензію №201 з вимогою перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості, пені, штрафу та інфляційних нарахувань за порушення договірних зобов`язань з оплати наданих послуг. Відповіді на дану претензію станом на день подання позовної заяви позивачу не надходило.

Оскільки відповідач суму боргу не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 74530 грн 00 коп. основного боргу, 9209 грн 58 коп. інфляційних збитків, 2009 грн 37 коп. 3% річних, 31547 грн 88 коп. пені, 7453 грн 00 коп. штрафу.

Відповідач, у свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що 03.03.2021 набрало законної сили рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі №480/3176/20, відповідно до якого було заборонено експлуатацію полігону складування твердих побутових відходів, який використовув позивач, тому умови Договору, на підставі якого заявлено позов, є нікчемними, та стягнення за таким Договором вартості послуг по захороненню твердих побутових відходів, є неправомірним.

Крім того, відповідач не погоджується із розміром нарахованих штрафних санкцій та надав свій контр розрахунок, згідно з яким визнає 18671 грн 95 коп. штрафних санкцій.

Відповідач вважає, що у зв`язку з із укладенням договору про реструктуризацію заборгованості №1 від 09.01.2023 відбулась зміна умов договору №22 від 04.02.2020 щодо відповідальності сторін.

Суд критично оцінює заперечення відповідача з огляду на наступне:

Щодо нікчемності умов договору №22 від 04.02.2020 суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Недійсність правочину, який є предметом спору у даній справі, законом прямо не встановлена. Крім цього, при розгляді справи №480/3176/20 судом взагалі не досліджувалось питання дійсності договору №22 від 04.02.2020.

Щодо договору реструктуризації заборгованості суд зазначає, що сторони визначили предмет договору у п. 1.1., згідно з яким товариство надає боржникові розстрочку у погашенні заборгованості із сплати за надання - послуг з захоронения твердих побутових відходів, що утворилася станом на 9.01.2023 р., на суму 79 750, 00 грн. на термін з 9 січня 2023 р. до 28 лютого 2023 р.

При цьому, сторони зазначеним договором реструктуризації не вносили змін до умов основного договору щодо відповідальності відповідача за несвоєчасну оплату послуг.

У той же час, сторони змінили термін погашення визнаної відповідачем заборгованості, встановили нові строки: січень 2023 - 19875,00 грн, лютий 2023 59875,00 грн. Ураховуючи, що сторони визначили конкретну дату виконання зобов`язань відповідачем, він був зобов`язаний сплатити частину боргу у розмірі 19875,00 грн по 31.01.2023 р., а 59875,00 грн по 28.02.2023.

Відповідач, як встановлено вище, частково погасив заборгованість відповідно до договору про реструктуризацію №1 від 09.01.2023 ,а саме сплатив 11.01.2023 5220,00 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також ч.1 ст 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тому з урахуванням умов договору про реструктуризацію №1 від 09.01.2023 прострочення відповідача по сплаті 14655 грн 00 коп. (19875,00 5220,00) настає з 01.02.2023, а по сплаті 59875 грн 00 коп. з 01.03.2023.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Щодо стягнення основного боргу.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони при виконанні договорів повинні діяти добросовісно і справедливо по відношенню до іншої сторони договору, повинні фактично виконувати умови договору, а не ухилятись від виконання обов`язків з формальних причин.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт належного виконання зобов`язань по Договору з боку позивача; відповідач, у свою чергу, прийняв надані позивачем послуги без заперечень, а також підписав акт звірки взаємних розрахунків.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 74530 грн 00 коп. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені та штрафу.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Сторонами у п. 8.4. Договору №22 передабчено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

У разі порушення строків оплати наданих Виконавцем послуг понад 30 (тридцять) календарних днів, Замовник зобов`язаний також сплатити Виконавцю штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від простроченої вартості послуг протягом наступних 5 (п`яти) календарних днів з моменту закінчення 30-тиденного терміну виникнення такої заборгованості (п. 8.5. Договору №22).

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 31547 грн 88 коп. пені, нарахованої за період з 21.01.2021 по 23.05.2023 та 7453 грн 00 коп. штрафу.

Позивачем розрахунок пені додано до позовної заяви (а.с. 37-38).

Суд здійснив перерахунок штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, з урахуванням періоду прострочення з 01.02.2023 по 23.05.2023 на суму боргу 14655 грн 00 коп. та з 01.03.2023 на суму боргу 59875 грн 00 коп. та встановив, що стягненню підлягає пеня, нарахована у розмірі 10413 грн 10 коп.

У стягненні пені у розмірі 21134 грн 78 коп. суд відмовляє.

Право позивача на стягнення з відповідача штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами п. 8.5. Договору №22, судом встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7453 грн 00 коп. штрафу є обґрунтованими та правомірними.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9209 грн 58 коп. інфляційних збитків та 2009 грн 37 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 21.12.2021 по 23.05.2023.

Позивачем розрахунок інфляційних збитків та 3 % річних додано до позовної заяви (а.с.35-37).

Оскільки судом вище було встановлено факт порушення грошового зобов`язання по Договору з боку відповідача та здійснено перерахунок штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, з урахуванням періоду прострочення з 01.02.2023 по 23.05.2023 на суму боргу 14655 грн 00 коп. та з 01.03.2023 на суму боргу 59875 грн 00 коп., позовні вимоги про стягнення з відповідача 2181 грн 49 коп. інфляційних збитків та 624 грн 83 коп. - 3% річних, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У задоволенні позову в частині стягнення 7028 грн 09 коп. інфляційних збитків та 1384 грн 54 коп. 3% річних суд відмовляє у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 90%, обґрунтовуючи невиконанням договору введенням війського стану.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Тому сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Обставини неможливості провести розрахунок з позивачем з незалежних від відповідача причин відповідач підтверджує його листом до Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області від 14.02.2023 № 24 «Про виділення коштів», у якому відповідач просить роз глянути можливість зміни помісячного розпису фінансування згідно Програми фінансової підт римки комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області на 2023 рік у зв`язку з терміновою необхідністю придбати паливо та тим, що підприємство має непогашену кредиторську заборгованість за надані послуги: за захоронения ТПВ перед КП «Комбінат комунальних підприємств» РМР -74530,00 грн, за послуги з паркування транспорту перед ВСП Роменський фаховий коледж СНАУ» - 30000,00 грн, яку потрібно негайно сплатити. Зазначене прохання залишено Хмелівсь кої сільської ради Роменського району Сумської області, яка є власником комунального підпри ємства, без задоволення.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина) тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено частково, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2048 грн 73 коп покладаються на відповідача, 635 грн 27 коп. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради» до відповідача: Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області про стягнення 124722 грн 83 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області (вул. Роменська, буд. 45, с. Хмелів, Роменський район, Сумська область, 42034, код ЄДРПОУ 21108606) на користь Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради» (вул. Залізнична, буд. 125, м. Ромни, Сумська область, 42009, код ЄДРПОУ 03352857) 74530 грн 00 коп. основного боргу, 10413 грн 10 коп. пені, 2181 грн 49 коп. інфляційних збитків, 624 грн 83 коп. 3% річних, 7453 грн 00 коп. штрафу, 2049 грн 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У позові в частині стягнення 21134 грн 78 коп. пені, 7028 грн 09 коп. інфляційних втрат, 1384 грн 54 коп. 3% річних відмовити.

4. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 635 грн 27 коп. покласти на позивача Комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради».

5. Видати Комунальному підприємству «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради» наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 17.07.2023.

СуддяО.Ю. Резніченко