Постанова

від 25.11.2024 по справі 920/572/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа№ 920/572/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Коробенка Г.П.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області

на рішення Господарського суду Сумської області від 11.07.2023 (повне рішення складено 17.07.2023)

у справі №920/572/23 (суддя: Резніченко О.Ю.)

за позовом Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради»

до Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області

про стягнення 124 722 грн 83 коп

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 124722 грн 83 коп., з яких: 74530 грн 00 коп. основного боргу, 9209 грн 58 коп. інфляційних збитків, 2009 грн 37 коп. 3% річних, 31547 грн 88 коп. пені, 7453 грн 00 коп. штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №22 про надання послуг по захороненню твердих побутових відходів від 04.02.2020, а також витрати зі сплати судового збору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами було укладено договір про надання послуг, відповідно до якого позивач надав послуги по Договору, проте відповідач не виконав свого обов`язку щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг. Вказане позивач вважає підставою для стягнення з відповідача суми боргу, пені, інфляційних збитків, 3% річних та штрафу.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.07.2023 у справі № 920/572/23 позов Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради» до відповідача: Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області про стягнення 124722 грн 83 коп. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області на користь Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради» 74530 грн 00 коп. основного боргу, 10413 грн 10 коп. пені, 2181 грн 49 коп. інфляційних збитків, 624 грн 83 коп. 3% річних, 7453 грн 00 коп. штрафу, 2049 грн 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

У позові в частині стягнення 21134 грн 78 коп. пені, 7028 грн 09 коп. інфляційних втрат, 1384 грн 54 коп. 3% річних відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 635 грн 27 коп. покладено на позивача Комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради».

Суд першої інстанції, встановивши факт порушення грошового зобов`язання по Договору з боку відповідача та здійснивши перерахунок штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, з урахуванням періоду прострочення з 01.02.2023 по 23.05.2023 на суму боргу 14655 грн 00 коп. та з 01.03.2023 на суму боргу 59875 грн 00 коп., дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2181 грн 49 коп. інфляційних збитків та 624 грн 83 коп. - 3% річних, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У задоволенні позову в частині стягнення 7028 грн 09 коп. інфляційних збитків та 1384 грн 54 коп. 3% річних судом відмовлено у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначив, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. За висновком суду, відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина) тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 11.07.2023 у справі №920/572/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також скаржник просив суд поновити строк на апеляційне оскарження та витребувати у Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради» належним чином завірені копії дозвільних документів на здійснення господарської діяльності по захороненню твердих побутових відходів щодо експлуатації полігону складування твердих побутових відходів, який використовується ним для виконання зобов`язань за договором №22 після ухвалення рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі №480/3176/20, яке набрало законної сили 03.03.2021.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: ОСОБА_1., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/572/23 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 11.07.2023 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/572/23.

У подальшому, матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду , у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., ОСОБА_1.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 11.07.2023 у справі №920/572/23 - залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків.

До канцелярії суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у справі №920/572/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 11.07.2023 у справі №920/572/23, розгляд якої здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відмовлено Комунальному підприємству «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Розпорядженням керівника апарату суду у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, та рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення ОСОБА_1, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду, у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою суду прийнято до провадження справу №920/572/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 11.07.2023 у справі №920/572/23 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.11.2024 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко О.В.

Ухвалою суду прийнято до провадження справу №920/572/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 11.07.2023 у справі №920/572/23 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко О.В.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу через систему «Електронний суд».

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції, які викладені у рішенні є хибними, що не відповідають обставинам справи.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:

- суд, не задовольнивши клопотання про витребування доказів, порушив принципи змагальності судового процесу;

- судом проігноровано обставини, встановлені у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі №480/3176/20, відповідно до якого було заборонено експлуатацію полігону складування твердих побутових відходів, який використовував позивач, тому умови Договору, на підставі якого заявлено позов, є нікчемними, та стягнення за таким Договором вартості послуг по захороненню твердих побутових відходів, є неправомірним;

- судом не достатньо досліджено питання про те, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що відповідачем не наведено підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає наступне:

- щодо рішення Сумського адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі №480/3176/20 позивач наголошує, що КП «Комбінат комунальних підприємств не є стороною у даній справі, рішення суду застосовується до Управління житлово-комунального господарства Роменської міської ради, а для забезпечення надання послуг населенню громади між Позивачем та Управлінням житлово-комунального господарства Роменської міської ради укладено договір про надання послуг з вивезення та захоронення твердих та рідких побутових відходів на території Роменської міської територіальної громади №192 від 07.12.2022 що є дійсним і на сьогодні;

- посилання Відповідача на те, що невиконання ним договірних зобов`язань було пов`язане з введенням воєнного стану на території України є безпідставними;

- предметом даної справи є стягнення боргу, інфляційних збитків, 3% річних, пені та штрафу у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №22 про надання послуг по захороненню твердих побутових відходів від 04.02.2020, договір є дійсним, а обставини щодо його виконання сторонами не оспорюються, у той час як обставини, на які посилається відповідач в обгрунтування заявленого клопотання щодо необхідності підтвердження законності чи незаконності діяльності позивача по захороненню твердих побутових відходів не входять до предмету доказування у даній справі з урахуванням зазначеного вище предмету спору.

2.4. інші процесуальні дії у справі: судом апеляційної інстанції не вчинялись.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

Між КП «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради (Виконавець) та Комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне підприємство» Роменської районної ради Сумської області (Замовник) був укладений договір №22 від 04.02.2020 (далі - Договір) про надання послуг по захороненню твердих побутових відходів, відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов`язання надати відповідачу послуги по захороненню твердих побутових відходів (ТПВ) на полігоні ТПВ.

Вищезазначений факт підтверджується копією вказаного договору (а.с.12-15).

За умовами п. 3.1. Договору вартість за одиницю наданих послуг (захоронення 1 метра куб. твердих побутових відходів) визначається згідно відповідного діючого (актуального) рішення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області та може бути змінена виконавцем в односторонньому порядку на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області.

Ціна послуг за 1 м. куб. захоронення ТПВ за цим Договором складає 36,25 грн., в т.ч. ПДВ.

Фактичний обсяг відходів визначається відповідно до реєстрів наданих послуг, підписаних уповноваженими представниками сторін, оформлених протягом всього терміну дії Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору сторони в двосторонньому порядку домовились, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата за цим Договором здійснюється замовником на підставі рахунку та акту здачі-приймання наданих послуг, наданих виконавцем, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним (п. 4.2.).

Зі змісту п. 5.1. Договору вбачається, що здача-приймання наданих послуг здійснюється Сторонами шляхом підписання у строк до 10 (десятого) числа наступного за звітним місяця актів здачі-приймання наданих послуг, в яких фіксується загальний обсяг наданих ВИКОНАВЦЕМ послуг протягом звітного місяця.

Якщо протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг ЗАМОВНИК не підписав, не повернув і не надав мотивовану відмову від його підписання, акт здачі-приймання наданих послуг вважається погодженим обома Сторонами та є чинним в юридичному значенні, а послуги вважаються наданими в повному обсязі, якісно і своєчасно (п. 5.2.).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що він у повному обсязі та належним чином виконав свої зобов`язання по Договору та надавав послуги по захороненню відходів; останній, у свою чергу, прийняв без зауважень надані позивачем послуги.

З 21.12.2021 року Замовник припинив вчасно оплачувати надані йому послуги, внаслідок чого в подальшому виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 74530 грн.

Замовнику надавались рахунки та акти здачі-приймання наданих послуг, однак оплата за договором не здійснювалась, було підписано і повернуто лише 1 акт здачі- приймання наданих послуг №1484 від 31 липня 2022 року за липень 2022 року (а.с. 16).

За всі інші місяці, в яких послуги були надані, підписані акти здачі-приймання наданих послуг не було повернуто Замовником, однак і мотивованої відмови від його підписання надано не було, отож згідно п. 5.2. Договору №22 такі акти вважаються погодженими обома Сторонами та чинними в юридичному значенні, а послуги вважаються наданими в повному обсязі, якісно і своєчасно.

Станом на день надсилання позовної заяви борг за надані послуги складає 74530,00 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами 11.01.2023 р. (а.с. 17).

24 червня 2022 року позивачем було направлено лист № 408 до відповідача, у якому повідомлялось про наявну заборгованість, яка на той момент складала 37120,00 грн. Боржником було проігноровано даний лист, відповіді на нього не надійшло, заборгованість сплачена не була.

9 січня 2023 року сторони дійшли згоди щодо реструктуризації заборгованості за договором, внаслідок чого було підписано Договір про реструктуризацію заборгованості за захоронения твердих побутових відходів №1 від 09.01.2023 р. (а.с. 19-21).

Відповідно до цього договору Замовник взяв на себе зобов`язання зі сплати боргу, що складав на момент підписання Договору 79750,00 грн., у термін з 9 січня 2023 р. по 28 лютого 2023 р. згідно графіка погашення заборгованості, що є додатком до Договору про реструктуризацію №1.

11 січня 2023 року відповідачем було сплачено 5220,00 грн. заборгованості, що виникла за надані у грудні 2023 року послуги, однак заборгованість за всі попередні місяці, а саме за листопад 2021 р., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2022 р. станом на 28 лютого погашена не була. Тим самим боржник порушив свої зобов`язання за Договором реструктуризації №1.

11 січня 2023 р. відповідачу було направлено лист № 25 від 11.01.2023 р. з повідомленням про розірвання Договору №22 та припинення надання послуг за ним, а також чергове прохання сплатити суму заборгованості, що виникла, і яку було ним визнано внаслідок підписання договору реструктуризації на цю заборгованість та акту звіряння взаємних розрахунків (право на одностороннє розірвання договору передбачене пунктом 8.3. Договору №22). Замовник надав відповідь листами №7 від 13.01.2023 р., №14 від 23.01.2023 р., №16 від 30.01.2023 р., в яких систематичне невиконання ним договірних зобов`язань обґрунтовував введенням воєнного стану на території України та настанням форс мажорних обставин.

02.05.2023 року відповідачу було надіслано претензію №201 з вимогою перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості, пені, штрафу та інфляційних нарахувань за порушення договірних зобов`язань з оплати наданих послуг. Відповіді на дану претензію станом на день подання позовної заяви позивачу не надходило.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Оскільки відповідач суму боргу не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 74530 грн 00 коп. основного боргу, 9209 грн 58 коп. інфляційних збитків, 2009 грн 37 коп. 3% річних, 31547 грн 88 коп. пені, 7453 грн 00 коп. штрафу.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи учасників справи з урахуванням предмета спору, дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Свої заперечення Відповідач обґрунтовує тим, що 03.03.2021 набрало законної сили рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі №480/3176/20, відповідно до якого було заборонено експлуатацію полігону складування твердих побутових відходів, який використовував позивач, тому умови Договору, на підставі якого заявлено позов, є нікчемними, та стягнення за таким Договором вартості послуг по захороненню твердих побутових відходів, є неправомірним.

Аналогічні доводи містить й апеляційна скарга.

Крім того, відповідач не погоджується із розміром нарахованих штрафних санкцій та надав свій контррозрахунок, згідно з яким визнає 18671 грн 95 коп. штрафних санкцій.

Відповідач вважає, що у зв`язку з із укладенням договору про реструктуризацію заборгованості №1 від 09.01.2023 відбулась зміна умов договору №22 від 04.02.2020 щодо відповідальності сторін.

Щодо аргументів стосовно нікчемності умов договору №22 від 04.02.2020.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Недійсність правочину, який є предметом спору у даній справі, законом прямо не встановлена. Крім цього, при розгляді справи №480/3176/20 судом взагалі не досліджувалось питання дійсності договору №22 від 04.02.2020.

Щодо договору реструктуризації заборгованості суд наголошує, що сторони визначили предмет договору у п. 1.1., згідно з яким товариство надає боржникові розстрочку у погашенні заборгованості із сплати за надання - послуг із захоронення твердих побутових відходів, що утворилася станом на 09.01.2023, на суму 79 750, 00 грн. на термін з 9 січня 2023 р. до 28 лютого 2023 р.

При цьому, сторони зазначеним договором реструктуризації не вносили змін до умов основного договору щодо відповідальності відповідача за несвоєчасну оплату послуг.

У той же час, сторони змінили термін погашення визнаної відповідачем заборгованості, встановили нові строки: січень 2023 - 19875,00 грн, лютий 2023 59875,00 грн.

Враховуючи, що сторони визначили конкретну дату виконання зобов`язань відповідачем, він був зобов`язаний сплатити частину боргу у розмірі 19875,00 грн по 31.01.2023 р., а 59875,00 грн по 28.02.2023.

Судом встановлено, що відповідач частково погасив заборгованість відповідно до договору про реструктуризацію №1 від 09.01.2023 ,а саме сплатив 11.01.2023 5220,00 грн.

Відтак, з урахуванням умов договору про реструктуризацію №1 від 09.01.2023 прострочення відповідача по сплаті 14655 грн 00 коп. (19875,00 5220,00) настає з 01.02.2023, а по сплаті 59875 грн 00 коп. з 01.03.2023.

Щодо стягнення основного боргу.

Суд наголошує, що сторони при виконанні договорів повинні діяти добросовісно і справедливо по відношенню до іншої сторони договору, повинні фактично виконувати умови договору, а не ухилятись від виконання обов`язків з формальних причин.

Матеріалами справи підтверджується факт належного виконання зобов`язань по Договору з боку позивача.

Відповідач, у свою чергу, прийняв надані позивачем послуги без заперечень, а також підписав акт звірки взаємних розрахунків.

Враховуючи все вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем порушені права позивача, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 74530 грн 00 коп. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені та штрафу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Сторонами у п. 8.4. Договору №22 передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

У разі порушення строків оплати наданих Виконавцем послуг понад 30 (тридцять) календарних днів, Замовник зобов`язаний також сплатити Виконавцю штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від простроченої вартості послуг протягом наступних 5 (п`яти) календарних днів з моменту закінчення 30-тиденного терміну виникнення такої заборгованості (п. 8.5. Договору №22).

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 31547 грн 88 коп. пені, нарахованої за період з 21.01.2021 по 23.05.2023 та 7453 грн 00 коп. штрафу.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, з урахуванням періоду прострочення з 01.02.2023 по 23.05.2023 на суму боргу 14655 грн 00 коп. та з 01.03.2023 на суму боргу 59875 грн 00 коп. та встановлено, що стягненню підлягає пеня, нарахована у розмірі 10413 грн 10 коп, з чим погоджується судова колегія.

Натомість, у стягненні пені у розмірі 21134 грн 78 коп. слід відмовити.

Право позивача на стягнення з відповідача штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами п. 8.5. Договору №22, судом встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, тому за правильним висновком суду першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7453 грн 00 коп. штрафу є обґрунтованими та правомірними.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 9209 грн 58 коп. інфляційних збитків та 2009 грн 37 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 21.12.2021 по 23.05.2023 відповідно до зроблених розрахунків, зазначених в позовній заяві.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошового зобов`язання по Договору з боку відповідача та здійснення перерахунку штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, з урахуванням періоду прострочення з 01.02.2023 по 23.05.2023 на суму боргу 14655 грн 00 коп. та з 01.03.2023 на суму боргу 59875 грн 00 коп., позовні вимоги про стягнення з відповідача 2181 грн 49 коп. інфляційних збитків та 624 грн 83 коп. - 3% річних, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, з чим також погоджується судова колегія.

У задоволенні позову в частині стягнення 7028 грн 09 коп. інфляційних збитків та 1384 грн 54 коп. 3% річних слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 90%, обґрунтовуючи невиконанням договору введенням військового стану. Аналогічна доводи містить апеляційна скарга, зокрема, відповідач вважає, що судом не досліджено питання про те, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (вказані висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21 та від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21).

Тобто, сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У статті 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із аналізу правових норм (ст. ст. 614, 617 ЦК України) вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції не досліджено питання про те, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постановах від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виклав такі висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 колегія суддів сприймає критично оскільки вказаний лист є загальним та не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за Договором, укладеним між позивачем та відповідачем у даній справі щодо неможливості виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за Договором.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина) тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Також обставини неможливості провести розрахунок з позивачем із незалежних від відповідача причин відповідач підтверджує його листом до Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області від 14.02.2023 № 24 «Про виділення коштів», у якому відповідач просить роз глянути можливість зміни помісячного розпису фінансування згідно Програми фінансової підтримки комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області на 2023 рік у зв`язку з терміновою необхідністю придбати паливо та тим, що підприємство має непогашену кредиторську заборгованість за надані послуги: за захоронення ТПВ перед КП «Комбінат комунальних підприємств» РМР -74530,00 грн, за послуги з паркування транспорту перед ВСП Роменський фаховий коледж СНАУ» - 30000,00 грн, яку потрібно негайно сплатити. Зазначене прохання залишено Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області, яка є власником комунального підприємства, без задоволення.

Що стосується доводів щодо зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, то суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 року у справі № 520/17342/18, від 19.06.2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19), від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження №12-105гс19) та від 13.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Тобто, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Що стосується зменшення пені, то суд звертає увагу, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 року у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 року у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 року у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 року у справі № 910/10618/20.

Відтак, відповідачем не доведено підстав для звільнення його від відповідальності, як і не доведено підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Щодо посилань апелянта на обставини, встановлені у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі №480/3176/20, відповідно до якого було заборонено експлуатацію полігону складування твердих побутових відходів, який використовував позивач.

В межах вказаної справи №480/3176/20 розглядався позов Державної екологічної інспекції у Сумській області до Управління житлово-комунального господарства Роменської міської ради, третя особа Роменська міська рада, про застосування заходів реагування та зобов`язання вчинити дії, зокрема застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до управління ЖКГ Роменської міської ради. Водночас, при розгляді справи №480/3176/20 судом не досліджувалось питання дійсності договору №22 від 04.02.2020.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на справу №480/3176/20 в контексті предмету спору цього спору, оскільки в межах даної справи розглядається позов щодо стягнення з відповідача з заборгованості за договором, укладеним між Комунальним підприємством «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради» та Комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області, який є дійсним та в силу положень ЦК України обов`язковим до виконання сторонами.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний лист є загальним та не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за Договором, укладеним між позивачем та відповідачем у даній справі щодо неможливості виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за Договором.

Також, як було встановлено судом апеляційної інстанції в пункті 3.2. мотивувальної частини даної постанови, відповідачем не доведено обставин для зменшення розміру пені, водночас як у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи, наведені скаржником, не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду Сумської області від 11.07.2023 у справі № 920/572/23 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 11.07.2023 у справі № 920/572/23 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 11.07.2023 у справі № 920/572/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 11.07.2023 у справі № 920/572/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

Г.П. Коробенко