Ухвала

від 13.07.2023 по справі 916/1719/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1719/22

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду: Рогач Л. І. - головуюча, Багай Н. О., Волковицька Н. О., Дроботова Т. Б., Мачульський Г. М., Міщенко І. С., Могил С. К., Случ О. В., Чумак Ю. Я.,

за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023

у справі за позовом керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації

до Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайагросервіс"

про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити штучну водойму,

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд ухвалою від 15.05.2023 відкрив касаційне провадження у справі №916/1719/22 за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та призначив касаційну скаргу до розгляду.

Верховний Суд ухвалою від 14.06.2023 передав справу № 916/1719/22 за позовом керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайагросервіс" про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити штучну водойму за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Під час касаційного перегляду колегія суддів з`ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2023 у cправі № 916/1731/22 за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області до Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайагросервіс" про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії, розглянула касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на судові рішення, якими у позові було відмовлено.

Цією постановою Верховний Суд скасував судові рішення у справі №916/1731/22, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Звертаючись до суду з позовом у справі № 916/1731/22 прокурор вказував на те, що в укладеному договорі закріплено удавану мету - очищення каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження, а фактично умовами спірного договору передбачено передачу права користування земельною ділянкою під водним об`єктом з метою здійснення підприємницької діяльності. Оспорюваний договір є безоплатним правочином, який за своєю природою є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, який не відповідає вимогам закону.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оспорюваний договір є змішаним, містить елементи різних договорів - підряду та надання послуг, його зміст відповідає положенням статей 837, 901 ЦК України. Крім того, суди попередніх інстанцій вважали, що цей договір містить ще й ознаки договору про спільну діяльність.

З наведеного вбачається, що підстави позовів у справах № 916/1731/22 та №916/1719/22 є аналогічні, як і положення договорів підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) русла, відмінним є лише їх місце розташування.

У постанові від 19.04.2023 у справі №916/1731/22 Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду вказав на те, що:

- правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків;

- наведені правові позиції судами попередніх інстанцій при розгляді справи №916/1731/22 враховані не були;

- необґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що оспорюваний договір містить ознаки договору надання послуг та договору підряду, а ще й ознаки договору про спільну діяльність;

- не можна погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що встановлення ціни у договорах підряду та надання послуг є необов`язковим, а такі договори можуть бути безоплатними, оскільки це прямо спростовується положеннями частини першої статті 837 та частини першої статті 901 ЦК України;

- суди першої та апеляційної інстанцій неправомірно ототожнили обов`язки ТОВ "Дунайагросервіс" за договором у вигляді одночасно надання послуг та виконання робіт, а тому невірно визначили правову природу оспорюваного договору у вигляді змішаного договору з елементами договорів надання послуг та підряду;

- суди лише зазначили про наявність у оспорюваного договору ознак договору про спільну діяльність, проте не надали жодної оцінки зазначеним обставинам та не перевірили відповідність оспорюваного договору вимогам статті 1130 ЦК України та Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296;

- суди не врахували, що оспорюваний договір за своїм змістом є схожим на договори підряду та надання послуг, однак за своєю правовою природою та виходячи з прихованого наміру сторін, які останні мали при його укладенні, такими не є.

Відтак, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що з огляду на предмет і підстави позову у цій справі судам попередніх інстанцій для правильного вирішення спору необхідно належним чином дослідити предмет спірного договору та правові наслідки його виконання, дійсний характер правовідносин, що склалися між сторонами; наведене свідчить про те, що судові рішення у справі № 916/1731/22 не відповідають критеріям, визначеним в статті 236 ГПК України, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За частиною першою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

За частиною третьою статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно у разі скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд у постанові суду касаційної інстанції зазначаються, зокрема, дії, що їх повинні виконати суд першої та (або) апеляційної інстанції (підпункт «г» пункту 3 частини першої статті 315 ГПК України).

Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76-79 ГПК України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Питання застосування норм матеріального та процесуального права вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.

Керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час касаційного перегляду справи Верховний Суд має право самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, за результатом чого використати свої повноваження, передбачені пунктом 3 статті 308 ГПК України з метою дотримання принципів стабільності, остаточності судових рішень і розумних строків судового провадження.

Від встановлення судом обставин справи слід відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку (рішення Європейського суду з прав людини проти України у справах "Світлана Науменко проти України" від 09.11.2004, "Странніков проти України" від 03.05.2005, "Лещенко і Толюпа проти України" та "Смирнова проти України" від 08.11.2005, "Антоненков та інші проти України" від 22.11.2005).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис є у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Поняття «якість закону» означає, що законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).

За приписами частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

З відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в провадженні Верховного Суду перебувають, зокрема, справи № 916/1730/22, 916/1714/22, 916/1728/22, 916/1715/22 з аналогічними предметами та підставами позовів.

На думку колегії суддів, зміст наведених вище положень процесуального закону передбачає направлення касаційним судом справи на новий розгляд на підставі частини третьої статті 310 ГПК України для встановлення обставин, необхідних для вирішення спору, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або допустив процесуальні порушення, внаслідок чого такі докази не були зібрані, або докази, які використані судом для встановлення відповідних обставин, є недопустимими.

Ураховуючи наведене вище задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які передбачають направлення справи на новий розгляд, з огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів зазначила, що справа № 916/1719/22 підлягає передачі на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно із частиною першою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, з метою розгляду можливості для відступу шляхом його уточнення та конкретизації від висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо тлумачення визначення обставин справи, як підстави для направлення справи на новий розгляд у відповідній нормі ГПК.

За змістом частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

З огляду на викладене касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 916/1719/22 підлягає прийняттю до розгляду у судовому засіданні судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 301, 302 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 916/1719/22 за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023.

2. Призначити розгляд справи № 916/1719/22 у відкритому судовому засіданні на 07 вересня 2023 року о 16:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 203.

3. Явка учасників справи № 916/1719/22 в судове засідання не є обов`язковою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Н. Багай

Н. Волковицька

Т. Дроботова

Г. Мачульський

І. Міщенко

С. Могил

О. Случ

Ю. Чумак