Рішення

від 05.07.2023 по справі 160/12019/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Справа № 160/12019/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняТимченко А.В. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Тішунін О.А. Резніков Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реохім» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0090020722, №0090040722 від 16.06.2021р., -

УСТАНОВИВ:

19.07.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Реохім» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 16.06.2021р. №0090040722 про сплату податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5287066,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 830003,25 грн.;

- від 16.06.2021р. №0090020722 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 6515832,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1628958,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наведені вище оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача за період з 01.01.2017р. по 30.09.2020р. за наслідками якої був складений акт перевірки від 31.05.2021р. за висновками якого було встановлено нереальність здійснення господарських операцій позивачем по його взаємовідносинах з наступними контрагентами, а саме: з ТОВ «БУДВЕНПЛАСТ», ТОВ «РЕНМІКС», ТОВ «ОЙЛ РАМ ТОРГ», ТОВ «ЛЕНТОКС ПЛЮС», ТОВ «ВЕСТ РІАЛ ЕСТЕЙТ», ТОВ «ЗЕРНОТОРГ-ДНЕПР», ТОВ «ДЕСІКАНТ ТРАСТ», ТОВ «ОПТФУД», ТОВ «ЕТШЕР ГОЛД», ТОВ «СОЛАНТА ІНЖИНІРИНГ ГРУП», ТОВ «БЛЕКВЕЛ», ТОВ «ВЕКЛЕС», ТОВ «БЛІСС ДЕВЕЛОПМЕНТ», ТОВ «КОМПАНІЯ «НЕФЕЛІУМ», ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «БУД РЕСУРС» по укладених договорах на виконання робіт, поставки товарів та надання послуг, а також зроблено висновок, що досліджені операції спрямовані на документальне оформлення придбання ремонтних робіт та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, а метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань позивача. Позивач вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки не відповідають діючому законодавству України про оподаткування, а реальність господарських операцій позивача із вищезгаданими контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (актами виконання робіт (надання послуг), податковими накладними, ТТН, видатковими накладними), змінами у майновому стані позивача, на момент перевірки всі договори були діючими та не визнавались судом нікчемними, на момент складання податкових накладних згадані контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку, порушень з приводу реєстрації таких податкових накладних у ЄРПН в акті перевірки не встановлено, а відкриття кримінальних справ стосовно контрагентів позивача за відсутності вироку суду в кримінальному провадженні, не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними, тому, на думку позивача, протокол допиту директора ТОВ «Компанія «Нефеліум» ОСОБА_1 (про непричетність її до фінансово-господарської діяльності підприємства), на який відповідач посилається в акті перевірки, не може бути визнаний належним та допустимим доказом в адміністративній справі. За викладеного, позивач вважає, що наведені в акті перевірки висновки зроблені без належного дослідження всіх наявних доказів, спростовуються наявними первинними документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України та є документами первинного обліку. У письмових поясненнях від 21.04.2023р. позивач вказує на те, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем є свідченням того, що господарські операції призвели до реальних змін майнового стану платника податків, і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій. Стосовно відсутності трудових ресурсів у контрагентів позивача на виконання господарських операцій за укладеними з позивачем договорами, то позивач зазначає, що відповідно до умов договорів контрагенти виконували роботи (послуги) для позивача власними силами та за власний рахунок, позивач не вправі втручатися у господарську діяльність іншого підприємства та вимагати надання документів, що підтверджують наявність матеріальних та трудових ресурсів, при цьому, контролюючим органом не враховано можливість залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, можливість перебування основних і транспортних засобів у постачальників на правах оренди, лізингу, тому позивач вважає, що висновки відповідача про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зібрані лише на підставі інформаційних баз даних ДФС та податкової інформації, яка носить виключно інформаційний характер та така інформація сама по собі не доводить наявності податкових порушень, на які посилається контролюючий орган у акті перевірки. У додаткових поясненнях від 26.05.2023р. позивач також вказав на те, що вищезгадані контрагенти ним були залучені для виконання умов укладених з ним договорів, а саме: поставляли продукцію, виконували роботи, які у подальшому позивачем поставлялися на ПрАТ «Полтавський ГЗК», поставлена продукція (роботи та послуги) були оплачені у повному обсязі, а ділову мету позивач обґрунтовує тим, що вся продукція, яка поставлялася вищенаведеними контрагентами, позивачем була поставлена на ПрАТ «Полтавський ГЗК». Що стосується порушення термінів реєстрації у ЄРПН податкової накладної №9118 від 08.08.2019р. та податкової накладної №76 від 08.08.2019р., то позивач у письмових поясненнях від 26.05.2023р. зазначив, що позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2019р. вказані податкові накладні включив до податкового кредиту, хоча датою їх реєстрації в ЄРПН є 02.09.2019р., 04.09.2019р., відповідно, тому в результаті порушення строку реєстрації постачальником товару, позивачем завищено податковий кредит у серпні 2019р. на суму 1929 грн. Окрім того, у позові та у наведених поясненнях позивач посилається на численні правові позиції Верховного Суду у даних аналогічних правовідносинах. (а.с.1-31 том 1, а.с.214-247 том 8, а.с.72-99, 127-160 том 11, а.с.90-128 том 13, а.с.26-64 том 15).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

17.03.2023р. та 21.04.2023р. представником відповідача (ГУ ДПС у Дніпропетровській області) подані до канцелярії суду відзив на позов та письмові пояснення, у яких останній просив у задоволенні позову позивачеві відмовити повністю посилаючись на те, що у ході проведення перевірки позивача по його взаємовідносинах з контрагентами - ТОВ «БУДВЕНПЛАСТ», ТОВ «РЕНМІКС», ТОВ «ОЙЛ РАМ ТОРГ», ТОВ «ЛЕНТОКС ПЛЮС», ТОВ «ВЕСТ РІАЛ ЕСТЕЙТ», ТОВ «ЗЕРНОТОРГ-ДНЕПР», ТОВ «ДЕСІКАНТ ТРАСТ», ТОВ «ОПТФУД», ТОВ «ЕТШЕР ГОЛД», ТОВ «СОЛАНТА ІНЖИНІРИНГ ГРУП», ТОВ «БЛЕКВЕЛ», ТОВ «ВЕКЛЕС», ТОВ «БЛІСС ДЕВЕЛОПМЕНТ», ТОВ «КОМПАНІЯ «НЕФЕЛІУМ», ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «БУД РЕСУРС» встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з надання послуг (вантажного транспорту, вантажно-розвантажувальних робіт, зачистки труби лежаної, обробка та шліфування броней) та реалізації товарів (труба, броня середня, броня нижня, вінець зубчатий та ін.) згідно даних інформаційних баз податкового органу та інших джерел, а саме: встановлено відсутність або незначна кількість трудових ресурсів для проведення таких операцій, також не встановлено придбання послуг, залучення стороннього трудового ресурсу такими постачальниками; аналізом ЄРПН (номенклатури товару податкових накладних, які складені на користь постачальників) встановлена невідповідність номенклатури придбаних товарів номенклатурі товарів, поставка яких оформлена на користь позивача; слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області отримано пояснення директора ТОВ «Компанія «Нефеліум» ОСОБА_1 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства; аналізом реєстру судових рішень встановлено наявність інформації про відкриті кримінальні провадження, передбачені ст.205 КК України щодо контрагентів-постачальників. Окрім того, перевіркою також встановлено, що позивачем було включено до податкового кредиту за серпень 2019р. податкову накладну №9118 від 08.08.2019р., податкову накладну №76 від 08.08.2019р. на загальну суму 1929,19 грн., які були зареєстровані у ЄРПН 02.09.2019р. та 04.09.2019р. відповідно, тобто, з порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН, у листі від 15.03.2021р. за №7 підприємство повідомило про допущення у даному випадку помилки, що свідчить про порушення позивачем п.198.6 ст.198 ПК України та призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2019р. на суму 1929 грн. (а.с.199-216 том 7, а.с.80-89 том 8).

Ухвалою суду від 30.07.2021р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження (а.с.164 том 1).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2021р. у даній справі позовні вимоги позивача були задоволені повністю, а оспорювані вищезгадані податкові повідомлення-рішення від 16.06.2021р. були визнані протиправними та скасовані (а.с.230-233 том 6).

Надалі, за постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022р. вищенаведене рішення суду першої інстанції було залишено без змін (а.с.88-90 том 7).

09.02.2023р. постановою Верховного Суду у цій справі вищенаведені рішення суду першої та постанова апеляційної інстанції були скасовані, а дану справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с.166-176 том 7).

22.02.2023р. згідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ, дана справа була передана на новий розгляд судді Конєвій С.О. (а.с.188 том 7).

Надалі, ухвалою суду від 27.02.2023р. дану справу суддею Конєвою С.О. було прийнято до свого провадження, її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 29.03.2023р. 10:30 год. (а.с.189-190 том 7).

Також, за клопотанням позивача, розгляд даної справи було призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивачем згідно ухвали суду від 22.03.2023р. (а.с.41-42 том 8).

29.03.2023р. у підготовчому засіданні у даній справі було оголошено перерву до 26.04.2023р. 10:30 години через неявку представника позивача у підготовче засідання без поважної причини та не виконання вимог ухвали суду від 27.02.2023р. щодо надання додаткових доказів, що підтверджується змістом протоколу підготовчого засідання (а.с.60-62 том 8).

26.04.2023р., з метою надання учасниками справи додаткових доказів у справі, а також з метою забезпечення допиту свідка ОСОБА_1 (директора ТОВ «Компанія «Нефеліум») у підготовчому засіданні була оголошена перерва до 29.05.2023р. та строк підготовчого провадження був продовжений до 29.05.2023р., що підтверджується змістом протоколу підготовчого засідання та ухвалою суду від 26.04.2023р. (а.с.57-68 том 11).

29.05.2023р. було проведене підготовче засідання за результатами якого було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 28.06.2023р. 10:30 годину відповідно до вимог ст.ст.180-183 Кодексу адміністративного судочинства України згідно змісту протоколу підготовчого засідання та ухвали суду (а.с.115-121 том 11).

Надалі, через перебування судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці станом на 28.06.2023р., справу було знято з розгляду та її судовий розгляд перенесено на 03.07.2023р. на 14:00 годину згідно довідки відділу управління персоналом від 09.06.2023р. №96 та довідки секретаря судового засідання від 12.06.2023р. (а.с.83-84 том 13).

Згідно довідок від 03.07.2023р. через відсутність електропостачання у приміщенні суду 03.07.2023р. упродовж всього робочого дня, справу було знято з судового розгляду та перенесено на 05.07.2023р. на 14.00 годину, про що повідомлено сторін засобами телефонного зв`язку (а.с. 70-71 том 15).

У судовому засіданні 05.07.2023р. представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, в той же час, представник відповідача просив у задоволенні даного позову позивачеві відмовити з підстав наведених у позові, у відзиві та у додатково наданих учасниками справи письмових поясненнях.

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реохім» 29.02.1996р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 12А, перебуває на обліку як платник податків та зборів у Головному управління ДПС у Дніпропетровській області (Центрально-Міський район м. Кривий Ріг), у тому числі є платником податку на додану вартість, видами діяльності підприємства за кодами КВЕД є 46.20 неспеціалізована оптова торгівля (основний); 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується змістом Витягу з ЄДРПОУ та інформацією, наведеною в акті перевірки від 31.05.2021р., яка сторонами не оспорюється (а.с.32-33,149-150 том 1).

У період з 24.02.2021р. по 28.05.2021р. на підставі направлень за №№921,922,923,924,952 від 23.02.2021р. та наказу №496-п від 10.02.2011р. згідно з п.п.20.1.4 п.20.1, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.77.1, п.п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України посадовими особами контролюючого органу була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2017р. по 30.09.2020р. за результатами якої був складений акт №1737/04-36-07-22-08/24234412 від 31.05.2021р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5287066 грн.; порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6515832 грн. (а.с.32-132 том 1).

На підставі вищенаведених висновків акту перевірки, 16.06.2021р. посадовою особою контролюючого органу були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0090020722 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 8144790,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 6515832 грн., за штрафними санкціями - 1628958 грн., що підтверджується його копією та відповідним розрахунком (а.с.133-136 том 1);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0090040722 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 6117069,25 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 5287066 грн., за штрафними санкціями 830003,25 грн., що підтверджується копією відповідного наведеного рішення та розрахунком до нього (а.с.137-139 том 1).

Наведені податкові повідомлення-рішення є предметом спору у цій справі.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо контролю за правильністю формування податкового кредиту та витрат, від`ємного значення, між платниками податку та контролюючим органом регулюються нормами Податкового кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. у редакціях, чинних на момент виникнення спірних відносин (01.01.2017р. по 30.09.2020р.).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 ст.134 ПК України визначено, що об`єктом оприбуткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За приписами вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Так, згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань на підставі первинних документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас,статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частити першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту та витрат за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних та складених первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також і доказів сплати продавцю товарів, робіт (послуг) грошових коштів.

Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платника податку учасників відповідної операції.

Аналізуючи наведені вище норми, можна дійти висновку, що господарські операції для цілей визначення податку на прибуток та податкового кредиту, формування від`ємного значення мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку, в той же час, відсутність реально вчиненої господарської операції, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, не дозволяє формувати витрати та податковий кредит, від`ємне значення, а, відповідно, і податок на прибуток.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру (мети)).

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу, у тому числі і досліджує також фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевіряє дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановлює зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарських операцій та господарської діяльності.

Також на підтвердження реальності господарських операцій адміністративний суд повинен з`ясувати реальність кожної господарської операції, дійсний економічний зміст по кожній господарських операції в розрізі кожного контрагента окремо, дослідити можливість їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, транспортних засобів, відсутність або незначну кількість трудових ресурсів для проведення певних господарських операцій, встановити обставини щодо виконання договорів поставки, наданих послуг (виконаних робіт), наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Довести правовірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість ( ч.1 ст.77 наведеного Кодексу).

Аналогічний правовий висновок узгоджується із висновком, який було викладено у постанові Верховного Суду від 09.02.2023р. у цій справі (п.49, п.50 постанови), якою були скасовані попередні судове рішення (а.с.166-176 том 7) та наведені у ній висновки є обов`язковими для виконання учасниками справи та судом згідно до вимог ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та Конституції України.

При цьому, зміст наведеної постанови суду касаційної інстанції містить вказівки на те, що при новому розгляді справи необхідно з`ясування таких питань, а саме:

- здійснити аналіз підтвердження конкретними первинними документами реальності кожної господарської операції, з`ясувати дійсний економічний зміст по кожній з господарських операцій в розрізі кожного контрагента окремо (п.63 постанови ВС);

- дослідити можливість здійснення господарських операцій контрагентами позивача з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, транспортних засобів, тощо (п. 63 постанови ВС);

- встановити наявність (відсутність) у контрагентів трудових ресурсів для проведення господарських операцій (виконання робіт, надання послуг, поставки продукції) (п.64 постанови ВС);

- з`ясувати яким саме чином спірні операції були виконані контрагентами з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (п.65 постанови ВС);

- встановити обставини щодо виконання договорів поставки, наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів (п.66 постанови ВС) - (а.с.174 том 7).

Так, з метою з`ясування всіх вищенаведених обставин у справі на виконання вимог вищенаведеної постанови Верховного Суду, адміністративним судом було витребувано від учасників справи наступні копії первинних документів згідно до ухвали суду від 27.02.2023р., зокрема, у позивача:

- докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем із 15 контрагентами, зазначеними в акті перевірки, а саме: реальну можливість здійснення зазначених операцій контрагентами позивача з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, здійснення особою, яка значиться виробником товару підприємницької діяльності; відсутності (наявності) необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у зв`язку із відсутністю (наявністю) трудового персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; надати докази додержання законодавчих вимог своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а також всі докази зазначені у постанові Верховного Суду від 09.02.2023р. по цій справі, виходячи з вимог ст.ст.72-77,242 Кодексу адміністративного судочинства України; окрім того, надати письмові пояснення керівників всіх контрагентів позивача, завірені у встановленому законодавством порядку нотаріально на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за кожним договором окремо з долученням копій первинних документів, які зазначені у вищенаведеній постанові Верховного Суду виходячи з вимог ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України;

- у відповідача, а саме: відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,175 Кодексу адміністративного судочинства України; надати всі докази, які зазначені в акті перевірки, а саме: протоколи допиту керівників підприємств-контрагентів позивача, ухвали судів, докази відкриття кримінальних проваджень та інші документи, що були покладені відповідачем в основу виявлених порушень; надати докази на підтвердження доводів відповідача щодо не додержання законодавчих вимог своєчасності реєстрації податкових накладних, вказати, які саме податкові накладні не були зареєстровані своєчасно, на яку суму; надати всі докази, які зазначені у постанові Верховного Суду від 09.02.2023р. по цій справі виходячи з вимог ст.ст.72-76, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.189-190 том 7).

Окрім того, у рамках проведення підготовчого засідання учасникам справи запропоновано забезпечити участь в судовому засіданні при розгляді цієї справи з метою допиту в якості свідка директора ТОВ «Компанія Нефеліум» ОСОБА_1 (з приводу надання нею пояснень щодо її непричетності до господарської діяльності цього підприємства) з урахуванням вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.183-184 том 2).

Учасниками справи повістку про виклик свідку ОСОБА_1 направили засобами поштового зв`язку 27.04.2023р., 04.05.2023р., що підтверджується копіями квитанцій та копіями скріншотів про вручення вказаного відправлення (а.с.107, 111а-114 том 11).

Таким чином, судом та учасниками справи вжито всіх можливих заходів щодо забезпечення допиту в якості свідка директора ТОВ «Компанія Нефеліум» ОСОБА_1 (з приводу надання нею пояснень у рамках допиту щодо її непричетності до господарської діяльності цього підприємства), проте, вказана особа до суду не з`явилася, про причини неявки не повідомила, відповідних пояснень суду не направила (таких доказів матеріали справи не містять).

Також на виконання вимог вищенаведеної постанови Верховного Суду від 09.02.2023р. у цій справі у ході судового розгляду справи при дослідженні адміністративним судом наданих копій первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій позивача із його контрагентами ТОВ «БУДВЕНПЛАСТ», ТОВ «РЕНМІКС», ТОВ «ОЙЛ РАМ ТОРГ», ТОВ «ЛЕНТОКС ПЛЮС», ТОВ «ВЕСТ РІАЛ ЕСТЕЙТ», ТОВ «ЗЕРНОТОРГ-ДНЕПР», ТОВ «ДЕСІКАНТ ТРАСТ», ТОВ «ОПТФУД», ТОВ «ЕТШЕР ГОЛД», ТОВ «СОЛАНТА ІНЖИНІРИНГ ГРУП», ТОВ «БЛЕКВЕЛ», ТОВ «ВЕКЛЕС», ТОВ «БЛІСС ДЕВЕЛОПМЕНТ», ТОВ «КОМПАНІЯ «НЕФЕЛІУМ», ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «БУД РЕСУРС», які мали місце у період з 01.01.2017р. по 30.09.2020р. (згідно копії договорів поставки, на виконання робіт, надання послуг (вантажно-розвантажувальні роботи), копій рахунків на оплату, копій ТТН, копій видаткових накладних, копій актів надання послуг, копій податкових накладних, копій банківських виписок про рух коштів та інших документів), судом встановлені наступні обставини у цій справі.

1. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Компанія «Нефеліум» судом встановлені наступні обставини.

22.04.2019р. між ТОВ «Реохім» (Замовником) та ТОВ «Компанія Нефеліум» (Виконавцем) був укладений договір №22/04-2019 (на виконання робіт) за умовами якого Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати вантажно-розвантажувальні роботи та передати Замовнику (позивачу) рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, даний договір з боку Виконавця підписаний директором ТОВ «Компанія Нефеліум» Моргаль Аллою Валеріївною (а.с.25 том 6 ).

22.04.2019р. між ТОВ «Реохім» (Замовником) та ТОВ «Компанія Нефеліум» (Виконавцем) був укладений договір №22/04-2019 (на виконання робіт) за умовами якого Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати зачистку труби та передати Замовнику (позивачу) рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, даний договір з боку Виконавця підписаний директором ТОВ «Компанія Нефеліум» Моргаль Аллою Валеріївною (а.с.26 том 6).

22.04.2019р. між ТОВ «Компанія Нефеліум» (Орендодавцем) та ТОВ «Реохім» (Орендар) був укладений договір оренди виробничого майданчика №22/04-2019 за умовами якого Орендодавець зобов`язувався передати Орендареві у строкове платне користування виробничий майданчик, загальною площею 1000 кв.м. за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 9 (а.с.27-28 том 6).

Вказаний договір також був підписаний з боку ТОВ «Компанія Нефеліум» її директором Моргаль А.В., при цьому, строк його дії був встановлений з 22.04.2019р. по 22.04.2020р., про що свідчить зміст копії наведеного договору (а.с.27-28 том 6).

На підтвердження виконання вищенаведених робіт позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії рахунків на оплату, копії актів прийому-передачі виробничого майданчика в оренду від 22.04.2019р., від 30.06.2019р. (додаток №1, додаток №2); копії рахунків на оплату за товари (роботи, послуги) зокрема, за зачистку труби лежаної, вантажно-розвантажувальні роботи, оренда виробничого майданчика, копії актів надання послуг по вказаних роботах (зачистка труби лежаної, вантажно-розвантажувальні роботи, оренда виробничого майданчика), копії податкових накладних з квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН, копії виписок по банківському рахунку позивача, копії платіжних доручень за спірні періоди про сплату грошових коштів за вищенаведеними договорами, а також надано копію договору про відступлення права вимоги №06/08-2019р. за умовами якого ТОВ «Компанія Нефеліум» уступила право вимоги від позивача на користь ТОВ «Блеквел» за договором №22/04-2019р. від 22.04.2019р., копію повідомлення про відступлення права вимоги на адресу позивача, копію виписки банку по рахунку позивача щодо проведення позивачем сплати коштів на користь ТОВ «Блеквел» за договором №12/06-2019 у сумі 367016,45 грн. та копію платіжного доручення №2343 від 06.08.2019р. на вказану суму (а.с.28-48 том 6, а.с.201-202 том 8, а.с.15-25 том 15).

Вивчивши вищенаведені первинні бухгалтерські документи, які були оформлені на виконання робіт (надання послуг) та оренду виробничого майданчика за вищенаведеними договорами по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Компанія Нефеліум», суд приходить до висновку, що вони не можуть бути прийняті судом на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій по виконанню робіт по зачистці труби лежаної, надання послуг вантажно-розвантажувальних робіт, оренди виробничого майданчика за вищезгаданими договорами, які виконувалися працівниками ТОВ «Компанія Нефеліум», з огляду натаке.

Так, зі змісту досліджених судом наведених вище договорів вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Компанія Нефеліум» взяв на себе зобов`язання виконати роботи по зачистці труби лежаної, надати послуги з вантажно-розвантажувальної роботи та оренди виробничого майданчика, площею 1000 кв.м. розташованого за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 9 (а.с.25-28 том 6).

Разом з тим, із вище досліджених копій документів, судом було встановлено, що вказані вище підприємства знаходяться у різних регіонах України, тобто, віддалено один від одного, зокрема, ТОВ «Реохім» знаходиться у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, а ТОВ «Компанія Нефеліум» знаходиться за адресою: Сумська область, м. Суми, Зарічний район, вул. Кондратьєва буд. 6, останнє перебувало на обліку в ГУ ДПС у Сумській області, основним видом діяльності даного підприємства є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, основні фонди (засоби) відсутні, згідно звітності 1-ДФ, повідомлення про прийняття працівників на роботу від 12.06.2019р. у травні-червні 2019р. на підприємстві вказаного контрагента працювало лише 13 осіб, що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р., а також копіями відомостей із інформаційної бази ДПС (а.с.32-46 том 1, а.с. 201-202 том 8).

Із пояснень представника позивача під час судового розгляду також було встановлено, що вказані вище роботи (зачистка труби лежаної, вантажно-розвантажувальні роботи) для позивача виконувались за адресою оренди виробничого майданчика (Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 9) вказаним контрагентом власними силами або із залученням працівників за договорами цивільно-правового характеру (ця інформація представнику не відома та не перевірялась позивачем).

Відповідно, із наведеного можна дійти висновку, що для виконання вищенаведених робіт (робіт по зачистці труби лежаної, надання послуг вантажно-розвантажувальних робіт) вказаним підприємством для позивача, останній мав би здійснювати перевезення своїх працівників з м.Суми до м. Кременчука, оформлення відряджень, розміщення у місті Кременчуці Полтавської області для тимчасового проживання у готелях або гуртожитках та організації їх харчування, однак, таких обставин судом не встановлено, а позивачем відповідних доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

При цьому, на виконання вищенаведених робіт, працівники ТОВ «Компанія Нефеліум», які знаходилися у штаті даного підприємства, повинні були мати відповідний фах, рівень знань щодо надання робіт, зокрема, з приводу виконання робіт по зачистці труби лежаної, а також і мати відповідне обладнання для виконання такого виду робіт.

Проте, таких доказів транспортування працівників Виконавця до місця виконання робіт (м. Кременчук), наявності у штаті вказаного Виконавця робіт працівників відповідного фаху, а також наявності відповідного обладнання для виконання такого виду робіт із матеріалів справи судом не встановлено, а позивачем, ні під час перевірки, ні у ході судового розгляду даної справи, суду не надано.

При цьому, із пояснень представника позивача у судовому засіданні було встановлено, що на виконання вимог п.66 постанови Верховного Суду у цій справі, з метою надання суду доказів на підтвердження реальності виконання вищенаведених договорів з урахуванням наявності у вказаного контрагента позивача умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів (наявність управлінського або технічного персоналу, основних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), керівниками позивача не вживалися жодних заходів, таких доказів суду не надано.

Окрім того, судом було встановлено також, що у період дії договору оренди виробничого майданчика №22/04-2019р. від 22.04.2019р. розташованого за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 9 (термін дії визначений з 22.04.2019р. по 22.04.2020р. п.10.3 розділу 10 вказаного договору) (а.с.28 том 6), 01.08.2019р. між ТОВ «Лентокс Плюс» (Орендодавцем) та ТОВ «Реохім» (Орендар) був укладений договір оренди виробничого майданчика №01/08-2019р., площею 1000 кв.м. за тією ж самою адресою: Полтавська область, м. Кременчук вул. Ярмаркова, буд. 9 (термін дії з 01.08.2019р. по 01.08.2020р. за п.10.3 розділу 10 згаданого договору) (а.с.205 том 3).

Таким чином, із аналізу наведених вище умов двох договорів вбачається, що позивач одночасно орендував один і той самий виробничий майданчику, у тому числі і у період дії двох договорів (з 01.08.2019 по 22.04.2019р. діяв договір від 22.04.2019р. №22/04-2019) у двох різних контрагентів ТОВ «Компанія Нефеліум» (з 22.04.2019р. по 22.04.2020р.), ТОВ «Лентокс Плюс» (з 01.08.2019р. по 01.08.2020р.), що не узгоджується з приписами цивільного законодавства та не може свідчити про реальність даних господарських операцій.

При цьому, із наявних в матеріалах справи копій документів судом не встановлено фактів знаходження вказаного вище виробничого майданчика у основних засобах зазначених контрагентів (перебування у власності чи в оренді, суборенді), а позивачем на підтвердження таких обставин жодних доказів суду не надано.

Отже, вищезазначеною перевіркою позивача судом встановлено відсутність у даного підприємства ТОВ «Компанія Нефеліум» основних засобів, відсутність транспорту для перевезення працівників, відсутність необхідного обладнання для виконання такого виду робіт, відсутність у штаті вказаного підприємства працівників відповідного фаху (інших доказів суду не надано), що є необхідними для ведення основного виду його діяльності з виконання робіт, що брало на себе вищенаведене підприємство за наведеними договорами на виконання робіт, оренди майна.

Також у ході судового розгляду справи на вимогу суду на підтвердження того, яким чином надавалися позивачеві послуги за договором щодо вантажно-розвантажувальних робіт працівниками ТОВ «Компанія Нефеліум» з урахуванням фаху працівників, які перебували у штаті вказаного підприємства, який товар чи матеріали розвантажувалися та де саме проводилися такі роботи з урахуванням віддаленості підприємств один від одного, позивачем жодних доказів суду надано не було.

Представник позивача не зміг і надати доказів того, яким саме чином працівники ТОВ «Компанія Нефеліум» (м. Суми) надавали послуги по зачистці труби лежаної, виконували вантажно-розвантажувальні роботи для позивача, який знаходиться у м. Кривому Розі, яким саме чином надавалися такі послуги (виконувалися роботи) на орендованому виробничому майданчику у м. Кременчук, де проживали такі працівники та яким чином було організовано їх харчування протягом відповідного періоду, чи прибували вони у відрядження до позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання вищезазначених робіт працівниками ТОВ «Компанія Нефеліум», а також і факти оренди виробничого майданчика у контрагентів, у яких було відсутнє таке майно у власності або в оренді не підтверджено жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України та фактично виконання таких робіт працівниками вказаного контрагента у кількості 13 осіб (фах їх не підтверджений) з урахуванням віддаленості підприємств один від одного, відсутності доказів перебування таких працівників у відрядженні з вибуттям із міста Суми та прибуття їх до м. Кременчука (таких доказів не надано), обсягу проведених таких робіт (послуг), є фізично неможливим.

Також під час судового розгляду справи доказів передачі за актом приймання-передачі від ТОВ «Реохім» до ТОВ «Компанія Нефеліум» труби лежаної для проведення робіт по її зачистці, позивачем суду не надано, а наявність тільки договору на виконання робіт, наявність складених актів наданих послуг (виконаних робіт) не можуть служити належними доказами реальності виконання таких робіт без підтвердження передачі такого обладнання (труби лежаної) для проведення робіт по її зачистці виконавцю таких робіт, тобто, ТОВ «Компанія «Нефеліум».

Судом враховується і те, що згідно копій Штатних розкладів позивача, введених в дію з 16.01.2020р., з 01.09.2020р. останній мав у штаті виробничий відділ у складі якого рахувалися такі фахівці як слюсар-ремонтник та слюсар з виготовлення деталей та зразків з полімерних композиційних матеріалів, що свідчить про можливість виконання робіт за вищенаведеним договором (зачистці труби лежаної) власними силами, а відповідно, із наведеного можна дійти висновку, що залучення позивачем вказаного підприємства до виконання вищенаведених робіт, є недоцільним.

При цьому, є безпідставними та необґрунтованими аргументи позивача з приводу того, що діловою метою вищевказаних господарських операцій є ті обставини, що вказана продукція (труба) була надалі поставлена за договором на ПрАТ «Полтавський ГЗК», оскільки, по-перше, доказів того, що саме вищенаведена труба лежана, за якою проводилися роботи по зачистці працівниками ТОВ «Компанія «Нефеліум», була поставлена вказаному ГЗК, суду не надано; по-друге, наведені обставини свідчать про надання, у даному випадку, позивачем посередницьких послуг у сфері виконання робіт, які полягають у передачі взятих на себе зобов`язань по виконанню робіт іншим підприємствам, що не може свідчити про мету господарської діяльності - отримання будь-якого прибутку за такими операціями, з урахуванням того, що надання таких посередницьких послуг не віднесено до видів діяльності позивача згідно інформації, яка міститься у довідці з ЄДРПОУ (а.с. 149-150 том 1).

Також судом враховується і те, що зі змісту наведених копій договорів, а також і копій податкових накладних видно, що їх підписано та зареєстровано у ЄРПН директором ТОВ «Компанія Нефеліум» Моргаль Аллою Валеріївною, (а.с.25-28,38-44 том 6).

Разом з тим, як вбачається зі змісту копії пояснень ОСОБА_1 , наданих слідчому управлінню фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області 16.07.2019р., остання повідомила про її непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія Нефеліум», зазначила, що ні одного документа, пов`язаного із фінансово-господарською діяльністю даного підприємства, а саме: ні договорів, ні накладних, ні податкових накладних, ні актів виконаних робіт, вона не підписувала (а.с.182-186 том 6, а.с.237-241 том 7).

При цьому, судом відхиляються аргументи позивача з приводу того, що вищенаведені письмові пояснення ОСОБА_1 (директора ТОВ «Компанія Нефеліум») не можуть бути враховані у даній адміністративній справі, так як надані у рамках кримінального провадження, з огляду на те, що, по-перше, приписи Кодексу адміністративного судочинства України не містять заборони врахування доказів, які отримані у рамках кримінального провадження, (зокрема, письмових пояснень вказаної особи-директора підприємства), доказів недостовірності вказаних письмових пояснень позивачем суду не надано, а судом не встановлено, а відповідно, такі письмові пояснення враховуються судом при розгляді даної справи в частині наданих вказаною особою пояснень щодо її непричетності до господарської діяльності даного підприємства та не підписання нею жодних первинних бухгалтерських документів, що є предметом даного спору в частині встановлення судом реальності проведення господарських операцій (виконання робіт, надання послуг) ТОВ «Компанія Нефеліум» для позивача виходячи з вимог ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України; по-друге, позивачем у ході судового розгляду даної справи на пропозицію суду вжити заходів для надання вказаною особою інших пояснень (усних або письмових) на спростування вищенаведених обставин з урахуванням правової позиції Верховного Суду, висловленій у цій справі, позивачем таких доказів зв`язатися із вказаною особою (з урахуванням існування з даним підприємством договірних відносин) суду також не надано.

В той же час, судом з метою допиту вказаної особи ОСОБА_1 в якості свідка у даній справі було вжито заходів для її виклику та запропоновано учасникам справи забезпечити її участь у розгляді справи шляхом направлення на її адресу повістки про виклик, однак, вжитими заходами сторонами не забезпечено участь вказаного свідка у даній справі, також і на вимогу суду, відповідних письмових пояснень позивачем від вказаної особи не отримано (таких доказів позивачем суду не надано).

Отже, із наведених встановлених судом обставин та аналізом вищенаведених первинних копій документів у їх сукупності, які підписані директором ТОВ «Компанія Нефеліум» Моргаль Аллою Валеріївною, яка фактично заперечила їх оформлення та підписання у наведених вище поясненнях, такі наведені первинні документи (акти виконаних робіт, накладні, податкові накладні), які стали підставою для формування витрат та податкового кредиту не можуть вважатися оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому, суд приходить до висновку, що віднесення відображених у них сум до витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Окрім того, позивачем у ході судового розгляду даної справи жодними доказами не підтверджено, а судом не встановлено фактів перебування у власності чи в оренді ТОВ «Компанія Нефеліум» виробничого майданчика, загальною площею 1000 кв.м. за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, як об`єкта оподаткування (основних засобів), а відповідно, відсутність таких доказів свідчить про неможливість (нереальність) передачі такого об`єкту в оренду інших суб`єктам господарювання, зокрема, передачі в оренду його позивачеві за вищенаведеним договором оренди виробничого майданчика.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Нефеліум», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

2. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Будвенпласт» судом встановлені наступні обставини.

15.11.2018р. між ТОВ «Реохім» (Замовником) та ТОВ «Будвенпласт» (Виконавцем) був укладений договір №15/11-2018 на виконання робіт за умовами якого Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати вантажно-розвантажувальні роботи; зачистку труби лежаної та передати Замовнику (позивачу) рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, що підтверджується змістом копії наведеного договору (а.с.16 том 2).

01.11.2018р. між ТОВ «Реохім» (Покупцем) та ТОВ «Будвенпласт» (Постачальником) був укладений договір поставки №01/11-2019 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю товар (затверджувач для заливки дробарок, пісок кварцовий, склад універсальний (компаунд для заливки дробарок)), а Покупець оплатити даний товар на умовах, визначених цим договором. Також за умовами даного договору поставка відбувається на умовах СРТ (склад Покупця) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, що підтверджується змістом наведеного копії договору (а.с.21-22 том 2).

Умови СРТ означають, що продавець (у даному випадку постачальник) бере на себе зобов`язання по оплаті витрат на перевезення та доставку товар у пункт призначення.

На підтвердження виконання умови вищенаведених договорів позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії рахунку на оплату, копія акту наданих послуг (виконаних робіт), копії податкових накладних, копія видаткової накладної, копія товарно-транспортної накладної на перевезення товару, копії виписки банку про рух коштів за договором, копія договору про відступлення права вимоги №14/06-2019 від 14.06.2019р. на користь ТОВ «Торгтрейдз Груп» та копія повідомлення про відступлення права вимоги від 14.06.2019р. (а.с.23-29 том 2, а.с.137-139 том 14).

Разом з тим, судом було встановлено, що вказані вище підприємства знаходяться у різних регіонах України, тобто, віддалено один від одного, зокрема, ТОВ «Реохім» знаходиться у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, а ТОВ «Будвенпласт» зареєстроване у м. Києві, основним видом діяльності даного підприємства є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, основні фонди (засоби) відсутні згідно повідомлення за формою 20-ОПП, кількість працюючих інформація відсутня, звітність не подана, що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. та інформацією із бази даних АІС ДПС (а.с.49-50 том 1, а.с.90-91 том 8).

Відповідно, із наведеного можна дійти висновку, що для виконання вищенаведених робіт (робіт по зачистці труби лежаної, надання послуг вантажно-розвантажувальних робіт) вказаним підприємством для позивача, останній мав би здійснювати перевезення своїх працівників з м. Києва до м. Кременчука (місцезнаходження орендованого позивачем виробничого майданчика), оформлення відряджень, розміщення у місті Кременчуці для тимчасового проживання у готелях або гуртожитках.

При цьому, на виконання вищенаведених робіт, працівники ТОВ «Будвенпласт», які знаходилися у штаті даного підприємства (таких доказів не надано), повинні були мати відповідний фах, рівень знань щодо надання таких робіт, зокрема, з приводу виконання робіт по зачистці труби лежаної, а також і мати відповідне обладнання для виконання такого виду робіт.

Проте, таких доказів транспортування працівників Виконавця до місця виконання робіт (м. Кременчук), наявності у штаті вказаного Виконавця робіт працівників відповідного фаху, а також наявності відповідного обладнання для виконання такого виду робіт, позивачем, ні під час перевірки, ні у ході судового розгляду даної справи, суду не надано.

Отже, вищезазначеною перевіркою позивача встановлено відсутність у даного підприємства ТОВ «Будвенпласт» основних засобів, відсутність транспорту для перевезення працівників, товару, відсутність необхідного обладнання для виконання такого виду робіт, відсутність у штаті вказаного підприємства працівників відповідного фаху, що є необхідними для ведення основного виду його діяльності з виконання робіт, що брало на себе вищенаведене підприємство за наведеним договором на виконання робіт.

Також у ході судового розгляду справи на вимогу суду на підтвердження того, яким чином надавалися позивачеві послуги щодо вантажно-розвантажувальних робіт працівниками ТОВ «Будвенпласт» з урахуванням фаху працівників, які перебували у штаті вказаного підприємства, який товар чи матеріали розвантажувалися та де саме проводилися такі роботи з урахуванням віддаленості підприємств один від одного, позивачем жодних доказів суду надано не було.

Представник позивача не зміг і надати доказів того, яким саме чином працівники ТОВ «Будвенпласт» надавали послуги по зачистці труби лежаної, виконували вантажно-розвантажувальні роботи для позивача, де проживали такі працівники та яким чином було організовано їх проживання та харчування протягом відповідного періоду, чи прибували вони у відрядження до позивача.

Також судом враховано і ті обставини, що доказів передачі за актом приймання-передачі від ТОВ «Реохім» до ТОВ «Будвенпласт» труби лежаної для проведення робіт по її зачистці, позивачем суду не надано, а наявність договору на виконання робіт, наявність складених видаткових накладних/актів виконаних робіт, не можуть служити належними доказами реальності виконання таких робіт без підтвердження передачі такого обладнання (труби лежаної) для проведення робіт по її зачистці виконавцю таких робіт, тобто, ТОВ «Будвенпласт».

Окрім того, судом критично надається оцінка і фактам реальності проведення господарської операції ТОВ «Будвенпласт» за вищезазначеним договором поставки товару (затверджувач для заливки дробарок, пісок кварцовий, склад універсальний (компаунд для заливки дробарок)), за умовами якого саме вказане підприємство брало на себе зобов`язання поставити позивачеві товар у пункт призначення (м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12А згідно ТТН а.с.25 том 2), з огляду на те, що доказів наявності у вказаного підприємства відповідного транспорту для перевезення такого товару чи перебування його в оренді, наявності водіїв у штаті даного підприємства позивачем суду не надано, а судом не встановлено, а відповідно, вказане свідчить про неможливість транспортування вказаного товару саме ТОВ «Будвенпласт».

Також і зі змісту дослідженої судом копії ТТН №260 від 22.11.2018 вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ «Будвенпласт», м. Київ, пунктом навантаження є місто Київ, що не підтверджено жодними доказами з урахуванням того, що у вказаного підприємства за вказаною адресою відсутні основні засоби за даними АІС ДПС та згідно додатку №17 до акту перевірки (а.с.48-49 том 1).

При цьому, матеріалами справи судом не встановлено обставин щодо наявності у ТОВ «Будвенпласт» транспортних засобів, складських приміщень в оренді чи у власності для зберігання товарів та продукції, які розташовані у місті Києві, а позивачем жодних доказів в підтвердження зазначеного не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання вищезазначених робіт та поставка товару працівниками ТОВ «Будвенпласт» не підтверджено позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відсутності у штаті даного підприємства працівників взагалі, у тому числі відповідного фаху (таких доказів суду не надано), а також з урахуванням віддаленості підприємств один від одного, відсутності доказів перебування таких працівників у відрядженні з вибуттям із міста Києва та прибуття їх до м. Кременчука місце знаходження орендованого позивачем виробничого майданчика (таких доказів не надано), а відповідно, виконання наведених вище робіт вказаним контрагентом, є фізично неможливим.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що виконання договорів можливе за договорами цивільно-правового характеру, тому ці договори виконувалися контрагентами у зазначений спосіб, що, на думку позивача, не було враховано контролюючим органом під час проведення перевірки, з огляду на те, що на підтвердження наведених обставин позивачем жодних доказів суду не надано.

Також судом враховується і те, що згідно копію Штатних розкладів позивача, введених в дію з 16.01.2020р., з 01.09.2020р. останній мав у штаті виробничий відділ у складі якого рахувалися такі фахівці як слюсар-ремонтник та слюсар з виготовлення деталей та зразків з полімерних композиційних матеріалів, що свідчить про можливість виконання робіт за вищенаведеним договором (зачистці труби лежаної) власними силами, а відповідно, із наведеного можна дійти висновку, що залучення вказаного підприємства до виконання вищенаведених робіт, є недоцільним.

При цьому, є безпідставними та необґрунтованими аргументи позивача з приводу того, що діловою метою вищевказаних господарських операцій є ті обставини, що вказаний придбаний у ТОВ «Будвенпласт» товар був надалі поставлений позивачем за договором на ПрАТ «Полтавський ГЗК», оскільки, по-перше, доказів того, що саме вищенаведена труба лежана, за якою проводилися роботи по зачистці працівниками ТОВ «Будвенпласт», а також товар придбаний саме у згаданого контрагента, були поставлені вказаному ГЗК, суду не надано, по-друге, наведені обставини свідчать про надання, у даному випадку, позивачем посередницьких послуг у сфері виконання робіт, поставці товару, які полягають у передачі взятих на себе зобов`язань по виконанню робіт іншим підприємствам, що не може свідчити про мету господарської діяльності - отримання будь-якого прибутку за такими операціями, з урахуванням того, що надання таких посередницьких послуг не віднесено до видів діяльності позивача згідно інформації, яка міститься у довідці з ЄДРПОУ (а.с.149-150 том 1).

При цьому, судом враховується і те, що фактів оплати за придбаний товар за наведеним договором поставки позивачем не надано взагалі, а додані до цього договору виписки банку інформації про сплату позивачем коштів саме за договором №01/11-2018 від 01.11.2018р. не містять (а.с.28-29 том 2, а.с.139 том 14).

Також і не можуть бути належними доказами реальності господарської операції за вказаним договором укладення у подальшому ТОВ «Будвенпласт» договору відступлення права вимоги №14/06-2019 (а.с.137 том 14), оскільки вказані обставини не можуть служити належними доказами реальності вчинення господарської операції за наведеним договором поставки та виконання цього договору саме вказаним контрагентом.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Будвенпласт», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

3. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Ренмікс» судом встановлені наступні обставини.

01.08.2019р. між ТОВ «Ренмікс» (Постачальником) та ТОВ «Реохім» (Покупцем) був укладений договір поставки №01/08-2019 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю товар (труба), а Покупець оплатити даний товар на умовах, визначених цим договором. Також за умовами п.4.1 даного договору поставка відбувається на умовах СРТ (склад Покупця) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, що підтверджується змістом наведеного копії договору (а.с.187-188 том 5).

Умови СРТ означають, що продавець (у даному випадку постачальник) бере на себе зобов`язання по оплаті витрат на перевезення та доставку товар у пункт призначення.

На підтвердження виконання умов вищенаведеного договору позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії рахунків на оплату, копії видаткових накладних, копія товарно-транспортних накладних на перевезення товару, копії податкових накладних та копії квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН, копія договору про відступлення права вимоги №16/10-2019 від 16.10.2019р. на користь ТОВ «Грін Еко Лайн», копія повідомлення про відступлення права вимоги від 16.10.2019р., копія банківської виписки про оплату за поставлений товар та копії платіжних доручень за договором №01/08-2019 від 01.08.2019р. (а.с.187-213 том 5, а.с.120-125 том 12).

Разом з тим, судом було встановлено, що вказані вище підприємства знаходяться у різних регіонах України, тобто, віддалено один від одного, зокрема, ТОВ «Реохім» знаходиться у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, а ТОВ «Ренмікс» зареєстроване та знаходиться у м. Одесі, основним видом діяльності даного підприємства є 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, носінням і кормами для тварин, основні фонди (засоби) відсутні, так як повідомлення за формою 20-ОПП вказаним підприємством не подавалось, кількість працюючих згідно звіту про нарахування ЄСВ за вересень 2019р. становить 4 особи, що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. , копією звіту про нарахування ЄСВ за вересень 2019р. та інформацією із бази даних АІС ДПС (а.с.49-50 том 1, а.с.92-97 том 8).

Окрім того, зі змісту аналізу ЄРПН вказаний вище товар (труба), що ніби то поставлявся ним позивачеві за наведеним договором поставки ТОВ «Ренмікс» не придбавався, податкові накладні у ЄРПН відсутні взагалі, що не спростовано позивачем та підтверджено відповідними відомостями з АІС ДПС (а.с.93-97 том 8).

Отже, із наведеного можна дійти висновку, що ТОВ «Ренмікс» не придбавав вказаного товару (труби), а відповідно, і не міг поставити цей товар позивачеві за умовами наведеного договору поставки.

Також і відсутність у власності чи в оренді у ТОВ «Ренмікс» транспортних засобів для перевезення товару (труби), відсутність у власності чи в оренді підприємства складських приміщень для зберігання товару (труби) та водіїв у штаті вказаного контрагента (не спростовано позивачем іншими доказами) свідчить про неможливість здійснення саме працівниками ТОВ «Ренмікс» вказаної господарської операції щодо доставки товару у пункт призначення на умовах СРТ з м. Одеси до м. Кривого Рогу.

Тож, судом критично надається оцінка і фактам реальності проведення господарської операції ТОВ «Ренмікс» за вищезазначеним договором поставки товару (поставка труби), за умовами якого саме вказане підприємство брало на себе зобов`язання поставити позивачеві товар з м. Одеса у пункт призначення - м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12А згідно копій ТТН (а.с.191,194,197,200,203, том 5), з огляду на те, що доказів наявності у вказаного підприємства відповідного транспорту для перевезення такого товару чи перебування його в оренді, наявності водіїв у штаті даного підприємства позивачем суду не надано, а судом не встановлено, а відповідно, вказане свідчить про неможливість постачання та транспортування вказаного товару саме ТОВ «Ренмікс».

Також і зі змісту досліджених судом копій ТТН №512, №513, №514 від 18.09.2019р., №515, №516 від 23.09.2019р. вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ «Ренмікс», м.Одеса, пунктом навантаження є місто Одеса, вул.Середньофонтанівська, буд. 19 офіс 3, що не підтверджено жодними доказами з урахуванням того, що у вказаного підприємства відсутні основні засоби (транспортні засоби, складські приміщення) за даними АІС ДПС та згідно додатку №17 до акту перевірки (а.с.48-49 том 1, а.с.93-97 том 8).

Окрім того, судом враховується і те, що водії, які зазначені у вище досліджених ТТН, не є працівниками ТОВ «Ренмікс», таких доказів позивачем суду також не надано.

З огляду на викладене, матеріалами справи судом не встановлено обставин щодо наявності у ТОВ «Ренмікс» працівників відповідного фаху (водіїв), транспортних засобів, складських приміщень в оренді чи у власності для зберігання товарів та продукції, які розташовані у місті Одесі, а позивачем жодних доказів в підтвердження зазначеного, суду не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання робіт з поставки товару працівниками ТОВ «Ренмікс» не підтверджено позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відсутності у штаті даного підприємства працівників відповідного фаху, зокрема, водіїв (таких доказів суду не надано), а відповідно, виконання вказаних робіт вказаним контрагентом щодо поставки товару за наведеним договором поставки, є фізично неможливим.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що виконання договору поставки можливе іншими особами, зокрема, фізичними особами підприємцями за договорами цивільно-правового характеру, тому цей договір можливо виконувався вказаним контрагентом у зазначений спосіб, що, на думку позивача, не було перевірено контролюючим органом під час проведення перевірки, з огляду на те, що зазначене твердження представника позивача не відповідає дійсності, оскільки за змістом акту перевірки від 31.05.2021р. видно, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було здійснено аналіз відомостей наявних у інформаційних базах податкової інспекції за кожним контрагентом окремо, за результатами якої не було виявлено наявності у останнього трудових ресурсів, наявності у власності чи в оренді контрагента складських приміщень та транспортних засобів (відповідна звітність відсутня), що позивачем у ході судового розгляду цієї справи жодними іншими доказів не спростовано.

При цьому, судом враховується і те, що фактів оплати за придбаний товар за наведеним договором поставки позивачем саме на користь ТОВ «Ренмікс» взагалі не було надано.

Також і не можуть бути належними доказами реальності господарської операції за вказаним договором укладення у подальшому ТОВ «Ренмікс» договору відступлення права вимоги №16/10-2019, копія банківської виписки про оплату за товар за цим договором та копії платіжних доручень про перерахування коштів на користь ТОВ «Грін Еко Лайн» (а.с.120-125 том 12), оскільки вказані обставини не можуть служити належними доказами реальності вчинення господарської операції за наведеним договором поставки та виконання цього договору саме вказаним контрагентом - ТОВ «Ренмікс».

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Ренмікс», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

4. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Ойл Рам Торг» судом встановлені наступні обставини.

22.04.2019р. між ТОВ «Ойл Рам Торг» (Постачальником) та ТОВ «Реохім» (Покупцем) був укладений договір поставки №22/04-2019 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю товар (труба, броня середня, броня нижня), а Покупець оплатити даний товар на умовах, визначених цим договором. Також за умовами п.4.1 даного договору поставка відбувається на умовах СРТ (склад Покупця) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, що підтверджується змістом наведеного копії договору (а.с.35-36 том 5).

Умови СРТ означають, що продавець (у даному випадку постачальник) бере на себе зобов`язання по оплаті витрат на перевезення та доставку товар у пункт призначення.

На підтвердження виконання умов вищенаведеного договору позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії рахунків на оплату, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних на перевезення товару, копії податкових накладних та копії квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН, копії виписок банку по рахунку позивача щодо оплати за товар, копії договорів про відступлення права вимоги №01/08-2019 від 01.08.2019р., №05/08-2019 від 05.08.2019р. на користь ТОВ «Джакер», №06/08-2019 від 06.08.2019р. на користь ТОВ «Блеквел», копії повідомлень про відступлення права вимоги від 01.08.2019р., від 05.08.2019р., від 06.08.2019р., копії банківських виписок про оплату за поставлений товар та копії платіжних доручень за договором №22/04-2019 від 22.04.2019р. (а.с.35-95 том 5, а.с.174-194 том 12).

Разом з тим, судом було встановлено, що вказані вище підприємства знаходяться у різних регіонах України, тобто, віддалено один від одного, зокрема, ТОВ «Реохім» знаходиться у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, а ТОВ «Ойл Рам Торг» зареєстроване та знаходиться у м. Харків, основним видом діяльності даного підприємства є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, основні фонди (засоби) власні або орендовані відсутні, так як повідомлення за формою 20-ОПП вказаним підприємством не подавалось, кількість працюючих інформація відсутня, оскільки звіти 1-ДФ, звіти зі сплати ЄСВ не подані, що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. та інформацією із бази даних АІС ДПС (а.с.53-55 том 1, а.с.98-99 том 8).

Окрім того, зі змісту аналізу ЄРПН вказаний вище товар (труба, броня нижня, броня середня), що ніби то поставлявся позивачеві за наведеним договором поставки ТОВ «Ойл Рам Торг» не придбавався, податкові накладні у ЄРПН відсутні взагалі, що не спростовано позивачем та підтверджено відповідними відомостями з АІС ДПС (а.с.55 том 8).

Отже, із наведеного можна дійти висновку, що ТОВ «Ойл Рам Торг» не придбавав вказаного товару (труба, броня, нижня, броня середня), а відповідно, і не міг поставити цей товар позивачеві за умовами наведеного договору поставки.

Також і відсутність у штаті вказаного підприємства трудових ресурсів, відсутність у власності чи в оренді у ТОВ «Ойл Рам Торг» транспортних засобів для перевезення товару (труба, броня нижня, броня середня), відсутність у власності чи в оренді підприємства складських приміщень для зберігання товару та водіїв у штаті вказаного контрагента (не спростовано позивачем іншими доказами) свідчить про неможливість здійснення саме працівниками ТОВ «Ойл Рам Торг» вказаної господарської операції щодо доставки товару у пункт призначення на умовах СРТ з м. Харкова (пункт навантаження) до м. Кривого Рогу (пункт розвантаження) з урахуванням того, що із пояснень представника позивача було встановлено, що товар доставлявся до м. Кременчука.

Тож, судом критично надається оцінка і фактам реальності проведення господарської операції ТОВ «Ойл Рам Торг» за вищезазначеним договором поставки товару (поставка труби, броні нижньої, броні середньої), за умовами якого саме вказане підприємство брало на себе зобов`язання поставити позивачеві товар з м. Харкова у пункт призначення - м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12А згідно копій ТТН (а.с.39, 42, 45,48,51,54, 57,60,63,66,69 том 5), з огляду на те, що доказів наявності у вказаного підприємства відповідного транспорту для перевезення такого товару чи перебування його в оренді, наявності водіїв у штаті даного підприємства позивачем суду не надано, а судом не встановлено, а, відповідно, вказане свідчить про неможливість постачання та транспортування вказаного товару саме працівниками ТОВ «Ойл Рам Торг».

Також і зі змісту досліджених судом копій ТТН №181,183 від 02.05.2019р., №184, №185 від 03.05.2019р., №205, №206, №207 від 16.05.2019р., №208 від 24.05.2019р., №209, №210 від 29.05.2019р.вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ «Ойл Рам Торг», м.Харків, проспект Науки, буд. 27б, пунктом навантаження є місто Харків, пр.Науки, буд.27б, що не підтверджено жодними доказами з урахуванням того, що у вказаного підприємства відсутні основні засоби (транспортні засоби, складські приміщення) за вказаною адресою за даними АІС ДПС та згідно додатку №17 до акту перевірки (а.с.54-55 том 1, а.с.98-99 том 8).

Окрім того, судом враховується і те, що водії, які зазначені у вище досліджених ТТН, не є працівниками ТОВ «Ойл Рам Торг», таких доказів позивачем суду також не надано.

З огляду на викладене, матеріалами справи судом не встановлено обставин щодо наявності у штаті ТОВ «Ойл Рам Торг» працівників відповідного фаху (водіїв), наявності транспортних засобів, складських приміщень в оренді чи у власності для зберігання товарів та продукції, які розташовані у місті Харкові, а позивачем жодних доказів в підтвердження зазначеного не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання робіт з поставки товару працівниками ТОВ «Ойл Там Торг» не підтверджено позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відсутності у штаті даного підприємства працівників відповідного фаху, зокрема, водіїв (таких доказів суду не надано), а відповідно, виконання вказаних робіт вказаним контрагентом щодо поставки товару за наведеним договором поставки, є фізично неможливим.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що виконання договору поставки можливе іншими особами, зокрема, фізичними особами підприємцями за договорами цивільно-правового характеру, тому цей договір можливо виконувався вказаним контрагентом у зазначений спосіб, що, на думку позивача, не було перевірено контролюючим органом під час проведення перевірки, з огляду на те, що зазначене твердження представника позивача не відповідає дійсності, оскільки за змістом акту перевірки від 31.05.2021р. видно, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було здійснено аналіз відомостей наявних у інформаційних базах податкової інспекції за кожним контрагентом окремо, за результатами якої не було виявлено наявності у останнього трудових ресурсів, наявності у власності чи в оренді контрагента складських приміщень та транспортних засобів (дані щодо подання такої звітності відсутні), що позивачем у ході судового розгляду цієї справи жодними іншими доказів не спростовано.

Також і не можуть бути належними доказами реальності господарської операції за вказаним договором укладення у подальшому ТОВ «Ойл Рам Торг» трьох договорів відступлення права вимоги від 01.08.2019р., від 05.08.2019р. та від 06.08.2019р. на користь ТОВ «Джагер», ТОВ «Блеквел», копії банківських виписок про оплату за товар за цим договором та копії платіжних доручень про перерахування коштів на користь вказаних підприємств (а.с.183-194 том 12), оскільки вказані обставини не можуть служити належними доказами реальності вчинення господарської операції за наведеним договором поставки та виконання цього договору саме вказаним контрагентом - ТОВ «Ойл Рам Торг».

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Ойл Рам Торг», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

5. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «ОПТФУД» судом встановлені наступні обставини.

01.03.2019р. між ТОВ «ОПТФУД» (Постачальником) та ТОВ «Реохім» (Покупцем) був укладений договір поставки №01/03-2019 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю товар - (труба лежана, склад універсальний, затверджувач, пісок кварцевий, барвник для епоксідних сполук, відро, пакет, пакет вакуумний, корпус кільця та ін.), а Покупець оплатити даний товар на умовах, визначених цим договором. Також за умовами п.4.1 даного договору поставка відбувається на умовах СРТ (склад Покупця) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, що підтверджується змістом наведеного копії договору (а.с.95-96 том 6).

Умови СРТ означають, що продавець (у даному випадку постачальник) бере на себе зобов`язання по оплаті витрат на перевезення та доставку товар у пункт призначення.

На підтвердження виконання умов вищенаведеного договору позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії рахунків на оплату, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних на перевезення товару, копії податкових накладних та копії квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН, копії виписок банку по рахунку позивача щодо оплати за товар, копії договорів про відступлення права вимоги №08/07-2019 від 08.07.2019р., №22/07-2019 від 22.07.2019р., №01/08-2019 від 01.08.2019р. на користь ТОВ «Офер Індастрі», ТОВ «Джагер», копії повідомлень про відступлення права вимоги від 08.08.2019р., від 22.07.2019р., від 01.08.2019р., копії банківських виписок про оплату за поставлений товар та копії платіжних доручень за договором №01/03-2019 від 01.03.2019р. (а.с.97-124 том 6, а.с.111-127 том 14).

Разом з тим, судом було встановлено, що вказані вище підприємства знаходяться у різних регіонах України, тобто, віддалено один від одного, зокрема, ТОВ «Реохім» знаходиться у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, а ТОВ «ОПТФУД» зареєстроване та знаходиться у м. Кропивницькому Кіровоградської області, основним видом діяльності даного підприємства є 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, основні фонди (засоби) власні або орендовані відсутні, так як повідомлення за формою 20-ОПП вказаним підприємством не подавалось, кількість працюючих інформація відсутня, оскільки звіти 1-ДФ, звіти про утримання ЄСВ не подані, що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. та інформацією із бази даних АІС ДПС (а.с.55-57 том 1, а.с.150-152 том 8).

Таким чином, відсутність у штаті вказаного підприємства трудових ресурсів, відсутність у власності чи в оренді у ТОВ «ОПТФУД» транспортних засобів для перевезення товару (труба лежана та ін. товар наведений вище), відсутність у власності чи в оренді підприємства складських приміщень для зберігання товару та водіїв у штаті вказаного контрагента (не спростовано позивачем іншими доказами) свідчить про неможливість здійснення саме працівниками ТОВ «ОПТФУД» вказаної господарської операції щодо доставки товару у пункт призначення на умовах СРТ з м. Кропивницького (пункт навантаження) до м. Кривого Рогу (пункт розвантаження) з урахуванням того, що із пояснень представника позивача було встановлено, що товар доставлявся до м. Кременчука.

Тож, судом критично надається оцінка і фактам реальності проведення господарської операції ТОВ «ОПТФУД» за вищезазначеним договором поставки товару (поставка труби лежаної та іншого вищезазначеного товару), за умовами якого саме вказане підприємство брало на себе зобов`язання поставити позивачеві товар з м. Кропивницького у пункт призначення - м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12А згідно копій ТТН (а.с.99, 102, 105, 108, 111 том 6), з огляду на те, що доказів наявності у вказаного підприємства відповідного транспорту для перевезення такого товару чи перебування його в оренді, наявності водіїв у штаті даного підприємства позивачем суду не надано, а судом не встановлено, а відповідно, вказане свідчить про неможливість постачання та транспортування вказаного товару саме працівниками ТОВ «ОПТФУД».

Також і зі змісту досліджених судом копій ТТН №102 від 18.03.2019р., №103 від 22.03.2019р., №104, №105 від 27.03.2019р., №106 від 28.03.2019р. вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ «ОПТФУД», м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд.15, пунктом навантаження є місто Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 15, що не підтверджено жодними доказами з урахуванням того, що у вказаного підприємства відсутні основні засоби (транспортні засоби, складські приміщення) за вказаною адресою за даними АІС ДПС та згідно додатку №17 до акту перевірки (а.с.55-58 том 1, а.с.150-152 том 8).

Окрім того, судом враховується і те, що водії, які зазначені у вище досліджених ТТН, не є працівниками ТОВ «ОПТФУД», таких доказів позивачем суду також не надано.

З огляду на викладене, матеріалами справи судом не встановлено обставин щодо наявності у штаті ТОВ «ОПТФУД» працівників відповідного фаху (водіїв), наявності транспортних засобів, складських приміщень в оренді чи у власності для зберігання товарів та продукції, які розташовані у місті Кропивницькому, а позивачем жодних доказів в підтвердження зазначеного не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання робіт з поставки товару працівниками ТОВ «ОПТФУД» не підтверджено позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відсутності у штаті даного підприємства працівників відповідного фаху, зокрема, водіїв (таких доказів суду не надано), а відповідно, виконання вказаних робіт вказаним контрагентом щодо поставки товару за наведеним договором поставки, є фізично неможливим.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що виконання договору поставки можливе іншими особами, зокрема, фізичними особами підприємцями за договорами цивільно-правового характеру, тому цей договір можливо виконувався вказаним контрагентом у зазначений спосіб, що, на думку позивача, не було перевірено контролюючим органом під час проведення перевірки, з огляду на те, що зазначене твердження представника позивача не відповідає дійсності, оскільки за змістом акту перевірки від 31.05.2021р. видно, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було здійснено аналіз відомостей наявних у інформаційних базах податкової інспекції за кожним контрагентом окремо, за результатами якої не було виявлено наявності у останнього трудових ресурсів, наявності у власності чи в оренді контрагента складських приміщень та транспортних засобів (дані щодо подання такої звітності відсутні), що позивачем у ході судового розгляду цієї справи жодними іншими доказів не спростовано.

Також і не можуть бути належними доказами реальності господарської операції за вказаним договором укладення у подальшому ТОВ «ОПТФУД» трьох договорів відступлення права вимоги від 08.07.2019р., від 22.07.2019р. та від 01.08.2019р. на користь ТОВ «Джагер», ТОВ «Офер Індастрі», копії банківських виписок про оплату за товар за цим договором та копії платіжних доручень про перерахування коштів на користь вказаних підприємств (а.с.111-127 том 14), оскільки вказані обставини не можуть служити належними доказами реальності вчинення господарської операції за наведеним договором поставки та виконання цього договору саме вказаним контрагентом - ТОВ «ОПТФУД».

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «ОПТФУД», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

6. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Блеквел» судом встановлені наступні обставини.

01.04.2019р. між ТОВ «Блеквел» (Постачальником) та ТОВ «Реохім» (Покупцем) був укладений договір поставки №01/04-2019 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю товар - (конус дробарний), а Покупець оплатити даний товар на умовах, визначених цим договором. Також за умовами п.4.1 даного договору поставка відбувається на умовах СРТ (склад Покупця) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, що підтверджується змістом наведеного копії договору (а.с.1-2 том 6).

Умови СРТ означають, що продавець (у даному випадку постачальник) бере на себе зобов`язання по оплаті витрат на перевезення та доставку товар у пункт призначення.

На підтвердження виконання умов вищенаведеного договору позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копія рахунків на оплату, копія видаткової накладної, копія товарно-транспортної накладної на перевезення товару, копія податкової накладної та копія квитанції про її реєстрацію в ЄРПН, копії виписок банку по рахунку позивача щодо оплати за товар (а.с.3-11 том 6).

Разом з тим, судом було встановлено, що вказані вище підприємства знаходяться у різних регіонах України, тобто, віддалено один від одного, зокрема, ТОВ «Реохім» знаходиться у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, а ТОВ «Блеквел» зареєстроване та знаходиться у м. Вишневе Київської області, основним видом діяльності даного підприємства є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, згідно повідомлення за формою 20-ОПП вказане підприємства має два офіси у м. Запоріжжі та склад за адресою: м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 4, в той же час, кількість працюючих інформація відсутня, оскільки звіти 1-ДФ, звіти про утримання ЄСВ не подані, що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. та інформацією із бази даних АІС ДПС (а.с.59-61 том 1, а.с.175-184 том 8).

Таким чином, відсутність у штаті вказаного підприємства трудових ресурсів (звітність 1-ДФ відсутня), зокрема, водіїв, відсутність у власності чи в оренді у ТОВ «Блеквел» транспортних засобів для перевезення товару (конус дробарний), (не спростовано позивачем іншими доказами) свідчить про неможливість здійснення саме працівниками ТОВ «Блеквел» вказаної господарської операції щодо доставки товару у пункт призначення на умовах СРТ з м. Запоріжжя (пункт навантаження) до м. Кривого Рогу (пункт розвантаження) з урахуванням того, що із пояснень представника позивача було встановлено, що товар доставлявся до м. Кременчука.

Тож, судом критично надається оцінка і фактам реальності проведення господарської операції ТОВ «Блеквел» за вищезазначеним договором поставки товару (конусу дробарного), за умовами якого саме вказане підприємство брало на себе зобов`язання поставити позивачеві товар з м. Запоріжжя у пункт призначення - м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12А згідно копій ТТН №196 від 16.04.2019р.(а.с.5 том 6), з огляду на те, що доказів наявності у вказаного підприємства у власності або в оренді відповідного транспорту для перевезення такого товару чи перебування його в оренді, наявності водіїв у штаті даного підприємства позивачем суду не надано, а судом не встановлено, а відповідно, вказане свідчить про неможливість постачання та транспортування вказаного товару саме працівниками ТОВ «Блеквел».

Також і зі змісту досліджених судом копій ТТН №196 від 16.04.2019р. вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ «Блеквел», м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64-Д, пунктом навантаження є місто Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64-Д, що не підтверджено жодними доказами з урахуванням того, що у вказаного підприємства відсутні відповідні транспортні засоби та працівники відповідного фаху (зокрема водії) за даними АІС ДПС та згідно додатку №17 до акту перевірки та копіями відомостей і інформаційних баз ДПС (а.с.59-61 том 1, а.с.175-184 том 8).

Окрім того, судом враховується і те, що водій, який зазначений у вище дослідженій ТТН ОСОБА_2 , не є працівниками ТОВ «Блеквел», таких доказів позивачем суду також не надано.

З огляду на викладене, матеріалами справи судом не встановлено обставин щодо наявності у штаті ТОВ «Блеквел» працівників відповідного фаху (водіїв), наявності у власності чи в оренді відповідних транспортних засобів, а позивачем жодних доказів в підтвердження зазначеного не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання робіт з поставки товару працівниками ТОВ «Блеквел» не підтверджено позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відсутності у штаті даного підприємства працівників відповідного фаху, зокрема, водіїв (таких доказів суду не надано), а відповідно, виконання вказаних робіт вказаним контрагентом щодо поставки товару за наведеним договором поставки, є фізично неможливим.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що виконання договору поставки можливе іншими особами, зокрема, фізичними особами підприємцями за договорами цивільно-правового характеру, тому цей договір можливо виконувався вказаним контрагентом у зазначений спосіб, що, на думку позивача, не було перевірено контролюючим органом під час проведення перевірки, з огляду на те, що зазначене твердження представника позивача не відповідає дійсності, оскільки за змістом акту перевірки від 31.05.2021р. видно, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було здійснено аналіз відомостей наявних у інформаційних базах податкової інспекції за кожним контрагентом окремо, за результатами якої не було виявлено наявності у останнього трудових ресурсів, наявності у власності чи в оренді контрагента транспортних засобів (дані щодо подання такої звітності відсутні), що позивачем у ході судового розгляду цієї справи жодними іншими доказів не спростовано.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Блеквел», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

7. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Зерноторг-Днепр» судом встановлені наступні обставини.

14.06.2019р. між ТОВ «Зерноторг-Днепр» (Постачальником) та ТОВ «Реохім» (Покупцем) був укладений договір поставки №14/06-2019 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю товар - (броня конуса, броня нерухома, броня нижня, заготовка барабану, втулка конічна та ін.), а Покупець оплатити даний товар на умовах, визначених цим договором. Також за умовами п.4.1 даного договору поставка відбувається на умовах СРТ (склад Покупця) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, що підтверджується змістом наведеного копії договору (а.с.117-118 том 3).

Умови СРТ означають, що продавець (у даному випадку постачальник) бере на себе зобов`язання по оплаті витрат на перевезення та доставку товар у пункт призначення.

На підтвердження виконання умов вищенаведеного договору позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії рахунків на оплату, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних на перевезення товару, копії податкових накладних та копії квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН, копії шести договорів відступлення права вимоги №06/08-2019 від 06.08.2019р., №23/08-2019 від 23.08.2019р., №30/09-2019 від 30.09.2019р., №07/10-2019 від 07.10.2019р., №08/10-2019 від 08.10.2019р., №15/04-20 від 15.04.2020р. на користь ТОВ «Блеквел», ТОВ ВКФ «Навімет», ТОВ «КЬЮ ЕФ.ЕМ.Сервіс», ТОВ «Ніка-Захід», копії повідомлень про відступлення права вимоги, копії банківських виписок про оплату за поставлений товар та копії платіжних доручень за договорами відступлення права вимоги (а.с.117-138 том 3, а.с.18-46 том 13).

Разом з тим, судом було встановлено, що вказані вище підприємства знаходяться у різних регіонах України, тобто, віддалено один від одного, зокрема, ТОВ «Реохім» знаходиться у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, а ТОВ «Зерноторг-Днепр» зареєстроване та знаходиться у м. Дніпро, Дніпропетровської області, основним видом діяльності даного підприємства є 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, основні фонди(засоби) власні або орендовані відсутні згідно відомостей фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2019 рік, кількість працюючих у липні 2019р. склала 2 особи за даними звіту про нарахування заробітної плати, копії податкового розрахунку 1-ДФ, що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. та інформацією із бази даних АІС ДПС (а.с.61-63 том 1, а.с.125-134 том 8).

Таким чином, відсутність у штаті вказаного підприємства трудових ресурсів, відсутність у власності чи в оренді у ТОВ «Зерноторг-Днепр» транспортних засобів для перевезення товару (броня конуса, броня нерухома, броня нижня та ін. товар наведений вище), відсутність у власності чи в оренді підприємства складських приміщень для зберігання товару та водіїв у штаті вказаного контрагента (не спростовано позивачем іншими доказами) свідчить про неможливість здійснення саме працівниками ТОВ «Зерноторг-Днепр» вказаної господарської операції щодо доставки товару у пункт призначення на умовах СРТ з м. Дніпро (пункт навантаження) до м. Кривого Рогу (пункт розвантаження) з урахуванням того, що із пояснень представника позивача було встановлено, що товар доставлявся до м. Кременчука.

Тож, судом критично надається оцінка і фактам реальності проведення господарської операції ТОВ «Зерноторг-Днепр» за вищезазначеним договором поставки товару (поставка броня конуса, броня нерухома, броня нижня та ін. товар наведений вище), за умовами якого саме вказане підприємство брало на себе зобов`язання поставити позивачеві товар з м. Дніпро, у пункт призначення - м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12А згідно копій ТТН (а.с.121,124, 127, 130 том 3), з огляду на те, що доказів наявності у вказаного підприємства відповідного транспорту для перевезення такого товару чи перебування його в оренді, наявності водіїв у штаті даного підприємства позивачем суду не надано, а судом не встановлено, а відповідно, вказане свідчить про неможливість постачання та транспортування вказаного товару саме працівниками ТОВ «Зерноторг-Днепр».

Також і зі змісту досліджених судом копій ТТН №315, 316,317 від 01.07.2019р., №318 від 11.07.2019р. вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ «Зерноторг-Днепр», м. Дніпро, пр.Мануйлівський, буд.7, у тому числі, за цією адресою зазначено і пункт навантаження, що не підтверджено жодними доказами з урахуванням того, що у вказаного підприємства відсутні основні засоби (транспортні засоби, складські приміщення) за вказаною адресою за даними АІС ДПС та згідно додатку №17 до акту перевірки (а.с.61-63 том 1, а.с.125-134 том 8).

Окрім того, судом враховується і те, що водії, які зазначені у вище досліджених ТТН, не є працівниками ТОВ «Зерноторг-Днепр», таких доказів позивачем суду також не надано.

З огляду на викладене, матеріалами справи судом не встановлено обставин щодо наявності у штаті ТОВ «Зерноторг-Днепр» працівників відповідного фаху (водіїв), наявності транспортних засобів, складських приміщень в оренді чи у власності для зберігання товарів та продукції, які розташовані у місті Дніпрі, а позивачем жодних доказів в підтвердження зазначеного не надано.

Також і доказів руху активів позивача саме на користь ТОВ «Зерноторг-Днепр» за зазначеним договором поставки матеріали справи не містять, а позивачем на вимогу суду надане не було.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання робіт з поставки товару працівниками ТОВ «Зерноторг-Днепр» не підтверджено позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відсутності у штаті даного підприємства працівників відповідного фаху, зокрема, водіїв (таких доказів суду не надано), а відповідно, виконання вказаних робіт вказаним контрагентом щодо поставки товару за наведеним договором поставки, є фізично неможливим.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що виконання договору поставки можливе іншими особами, зокрема, фізичними особами підприємцями за договорами цивільно-правового характеру, тому цей договір можливо виконувався вказаним контрагентом у зазначений спосіб, що, на думку позивача, не було перевірено контролюючим органом під час проведення перевірки, з огляду на те, що зазначене твердження представника позивача не відповідає дійсності, оскільки за змістом акту перевірки від 31.05.2021р. видно, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було здійснено аналіз відомостей наявних у інформаційних базах податкової інспекції за кожним контрагентом окремо, за результатами якої не було виявлено наявності у останнього трудових ресурсів, наявності у власності чи в оренді контрагента складських приміщень та транспортних засобів (дані щодо подання такої звітності відсутні), що позивачем у ході судового розгляду цієї справи жодними іншими доказів не спростовано.

Також і не можуть бути належними доказами реальності господарської операції за вказаним договором укладення у подальшому ТОВ «Зерноторг-Днепр» шести договорів відступлення права вимоги від 06.08.2019р., від 23.08.2019р., від 30.09.2019р., від 07.10.2019р., від 08.10.2019р. та від 15.04.2020р. на користь ТОВ ТОВ «Блеквел», ТОВ ВКФ «Навімет», ТОВ «КЬЮ ЕФ.ЕМ.Сервіс», ТОВ «Ніка-Захід», копії банківських виписок про оплату за товар за цим договором та копії платіжних доручень про перерахування коштів на користь вказаних підприємств (а.с.18-46 том 13), оскільки вказані обставини не можуть служити належними доказами реальності вчинення господарської операції за наведеним договором поставки та виконання цього договору саме вказаним контрагентом - ТОВ «Зерноторг-Днепр».

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Зерноторг-Днепр», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

8. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Лентокс Плюс» судом встановлені наступні обставини.

01.08.2019р. між ТОВ «Лентокс Плюс» (Виконавцем) та ТОВ «Реохім» (Замовником) був укладений договір №01/08-2019 (на виконання робіт) за умовами якого Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати вантажно-розвантажувальні роботи та передати Замовнику (позивачу) рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, що підтверджується його копією (а.с.193а том 3).

01.08.2019р. між ТОВ «Лентокс Плюс» (Виконавцем) та ТОВ «Реохім» (Замовником) був укладений договір №01/08-2019 (на виконання робіт) за умовами якого Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати зачистку труби та передати Замовнику (позивачу) рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, що підтверджується змістом копії наведеного договору (а.с.193 том 3).

01.08.2019р. між ТОВ «Лентокс Плюс» (Орендодавцем) та ТОВ «Реохім» (Орендар) був укладений договір оренди виробничого майданчика №01/08-2019 за умовами якого Орендодавець зобов`язувався передати Орендареві у строкове платне користування виробничий майданчик, загальною площею 1000 кв.м. за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 9 (а.с.204-206 том 3).

01.08.2019р. між ТОВ «Лентокс Плюс» (Постачальником) та ТОВ «Реохім» (Покупцем) був укладений договір поставки №01/08-2019 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю товар - (труба, броня конуса, броня нерухома, броня нижня, заготовка барабану натяжного та ін.), а Покупець оплатити даний товар на умовах, визначених цим договором. Також за умовами п.4.1 даного договору поставка відбувається на умовах СРТ (склад Покупця) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, що підтверджується змістом наведеного копії договору (а.с.211-212 том 3).

Умови СРТ означають, що продавець (у даному випадку постачальник) бере на себе зобов`язання по оплаті витрат на перевезення та доставку товар у пункт призначення.

На підтвердження виконання вищенаведених робіт позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії рахунків на оплату, копії видаткових накладних, копії актів прийому-передачі виробничого майданчика в оренду від 01.08.2019р., від 13.09.2019р. (додаток №1, додаток №2); копії рахунків на оплату за товари (роботи, послуги) зокрема, за зачистку труби лежаної, вантажно-розвантажувальні роботи, оренда виробничого майданчика, копії актів надання послуг по вказаних роботах (зачистка труби лежаної, вантажно-розвантажувальні роботи, оренда виробничого майданчика), копії ТТН на перевезення товару, копії податкових накладних з квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН, копії виписок по банківському рахунку позивача, копії платіжних доручень за спірні періоди про сплату грошових коштів за вищенаведеними договорами (а.с.194-251 том 3, а.с.1-111 том 4, а.с.129-166 том 13).

Вивчивши вищенаведені первинні бухгалтерські документи, які були оформлені на виконання робіт (надання послуг), оренду виробничого майданчика та поставки товару за вищенаведеними договорами по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Лентокс Плюс», суд приходить до висновку, що вони не можуть бути прийняті судом на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій по виконанню робіт по зачистці труби лежаної, надання послуг вантажно-розвантажувальних робіт, оренди виробничого майданчика, поставки товару за вищезгаданими договорами, які виконувалися працівниками ТОВ «Лентокс Плюс», з огляду натаке.

Так, зі змісту досліджених судом наведених вище договорів вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Лентокс Плюс» взяв на себе зобов`язання виконати роботи по зачистці труби лежаної, надати послуги з вантажно-розвантажувальної роботи, поставки товару на склад покупця (позивача) та оренди виробничого майданчика, площею 1000 кв.м. розташованого за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 9 (а.с.193-193а, 204-205, 211-212 том 3).

Разом з тим, із вище досліджених копій документів, судом було встановлено, що вказані вище підприємства знаходяться у різних регіонах України, тобто, віддалено один від одного, зокрема, ТОВ «Реохім» знаходиться у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, а ТОВ «Лентокс Плюс» зареєстроване та знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Чайковського буд. 8 оф.2/4, останнє перебувало на обліку в ГУ ДПС у Львівській області, основним видом діяльності даного підприємства є 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, основні фонди (засоби) згідно повідомлення за формою 20-ОПП відсутні (наявний в оренді лише офіс за вказаної вище адресою), кількість працюючих за 2 квартал 2019р. становила 4 особи згідно податкового розрахунку форми 1-ДФ та 17 осіб у 3 кварталі 2019р. згідно податкового розрахунку форми 1-ДФ, що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. та копії відомостей із інформаційної бази ДПС (а.с.69 том 1, а.с.100-113 том 8).

Із пояснень представника позивача під час судового розгляду також було встановлено, що вказані вище роботи (зачистка труби лежаної, вантажно-розвантажувальні роботи) для позивача виконувались за адресою оренди виробничого майданчика (Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 9) вказаним контрагентом власними силами або із залученням працівників за договорами цивільно-правового характеру (ця інформація представнику не відома та не перевірялась позивачем).

Відповідно, із наведеного можна дійти висновку, що для виконання вищенаведених робіт (робіт по зачистці труби лежаної, надання послуг вантажно-розвантажувальних робіт) вказаним підприємством для позивача, останній мав би здійснювати перевезення своїх працівників з м.Львова до м. Кременчука, оформлення відряджень, розміщення у місті Кременчуці Полтавської області для тимчасового проживання у готелях або гуртожитках та організації їх харчування, однак, таких обставин судом не встановлено, а позивачем відповідних доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

При цьому, на виконання вищенаведених робіт, працівники ТОВ «Лентокс Плюс», які знаходилися у штаті даного підприємства, повинні були мати відповідний фах, рівень знань щодо надання робіт, зокрема, з приводу виконання робіт по зачистці труби лежаної, а також і мати відповідне обладнання для виконання такого виду робіт.

Проте, таких доказів транспортування працівників Виконавця та обладнання до місця виконання робіт (м. Кременчук), наявності у штаті вказаного Виконавця робіт працівників відповідного фаху, а також наявності відповідного обладнання для виконання такого виду робіт із матеріалів справи судом не встановлено, а позивачем ні під час перевірки, ні у ході судового розгляду даної справи суду не надано.

При цьому, із пояснень представника позивача у судовому засіданні було встановлено, що на виконання вимог п.66 постанови Верховного Суду у цій справі, з метою надання суду доказів на підтвердження реальності виконання вищенаведених договорів з урахуванням наявності у вказаного контрагента позивача умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів(наявність управлінського або технічного персоналу, основних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), керівниками позивача не вживалися жодних заходів, таких доказів суду не надано.

Окрім того, судом було встановлено також, що у період дії договору оренди виробничого майданчика №22/04-2019р. від 22.04.2019р. розташованого за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 9 (термін дії визначений з 22.04.2019р. по 22.04.2020р. п.10.3 розділу 10 вказаного договору) (а.с.28 том 6), 01.08.2019р. між ТОВ «Лентокс Плюс» (Орендодавцем) та ТОВ «Реохім» (Орендар) був укладений договір оренди виробничого майданчика №01/08-2019р., площею 1000 кв.м. за тою ж самою адресою: Полтавська область, м. Кременчук вул. Ярмаркова, буд. 9 (термін дії з 01.08.2019р. по 01.08.2020р. за п.10.3 розділу 10 згаданого договору) (а.с.205 том 3).

Таким чином, із аналізу наведених вище умов двох договорів вбачається, що позивач одночасно орендував одним і той самий виробничий майданчик, у тому числі і у період дії двох договорів (з 01.08.2019 по 22.04.2019р. діяв договір від 22.04.2019р. №22/04-2019) у двох різних контрагентів ТОВ «Компанія Нефеліум» (з 22.04.2019р. по 22.04.2020р.), ТОВ «Лентокс Плюс» (з 01.08.2019р. по 01.08.2020р.), що не узгоджується з приписами цивільного законодавства та не може свідчити про реальність даних господарських операцій.

При цьому, із наявних в матеріалах справи копій документів судом не встановлено фактів знаходження вказаного вище виробничого майданчика у основних засобах зазначених контрагентів (перебування у власності чи в оренді, суборенді), а позивачем на підтвердження таких обставин жодних доказів суду не надано.

Отже, вищезазначеною перевіркою позивача судом встановлено відсутність у даного підприємства ТОВ «Лентокс Плюс» основних засобів, відсутність транспорту для перевезення працівників, відсутність необхідного обладнання для виконання такого виду робіт, відсутність у штаті вказаного підприємства працівників відповідного фаху (інших доказів суду не надано), що є необхідними для ведення основного виду його діяльності з виконання робіт, що брало на себе вищенаведене підприємство за наведеними договорами на виконання робіт, оренди майна.

Також у ході судового розгляду справи на вимогу суду на підтвердження того, яким чином надавалися позивачеві послуги за договором щодо вантажно-розвантажувальних робіт працівниками ТОВ «Лентокс Плюс» з урахуванням фаху працівників, які перебували у штаті вказаного підприємства, який товар чи матеріали розвантажувалися та де саме проводилися такі роботи з урахуванням віддаленості підприємств один від одного, позивачем жодних доказів суду надано не було.

Представник позивача не зміг і надати доказів того, яким саме чином працівники ТОВ «Лентокс Плюс» (м. Львів) надавали послуги по зачистці труби лежаної, виконували вантажно-розвантажувальні роботи для позивача, який знаходиться у м. Кривому Розі, яким саме чином надавалися такі послуги (виконувалися роботи) на орендованому виробничому майданчику у м. Кременчук, де проживали такі працівники та яким чином було організовано їх проживання та харчування протягом відповідного періоду, чи прибували вони у відрядження до позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання вищезазначених робіт працівниками ТОВ «Лентокс Плюс», а також і факти оренди виробничого майданчика у контрагентів, у яких було відсутнє таке майно у власності або в оренді не підтверджено жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України та фактично виконання таких робіт працівниками вказаного контрагента у кількості 17 осіб (фах їх не підтверджений) з урахуванням віддаленості підприємств один від одного, відсутності доказів перебування таких працівників у відрядженні з вибуттям із міста Львова та прибуття їх до м. Кременчука (таких доказів не надано), обсягу проведених таких робіт (послуг), є фізично неможливим.

Також під час судового розгляду справи доказів передачі за актом приймання-передачі від ТОВ «Реохім» до ТОВ «Лентокс Плюс» труби лежаної для проведення робіт по її зачистці, позивачем суду не надано, а наявність тільки договору на виконання робіт, наявність складених актів виконаних робіт, не можуть служити належними доказами реальності виконання таких робіт без підтвердження передачі такого обладнання (труби лежаної) для проведення робіт по її зачистці виконавцю таких робіт, тобто, ТОВ «Лентокс Плюс».

Судом враховується і те, що згідно копію Штатних розкладів позивача, введених в дію з 16.01.2020р., з 01.09.2020р. останній мав у штаті виробничий відділ у складі якого рахувалися такі фахівці як слюсар-ремонтник та слюсар з виготовлення деталей та зразків з полімерних композиційних матеріалів, що свідчить про можливість виконання робіт за вищенаведеним договором (зачистці труби лежаної) власними силами, а відповідно, із наведеного можна дійти висновку, що залучення вказаного підприємства до виконання вищенаведених робіт, є недоцільним.

При цьому, є безпідставними та необґрунтованими аргументи позивача з приводу того, що діловою метою вищевказаних господарських операцій є ті обставини, що вказана продукція (труба) була надалі поставлена за договором на ПрАТ «Полтавський ГЗК», оскільки, по-перше, доказів того, що саме вищенаведена труба лежана, за якою проводилися роботи по зачистці працівниками ТОВ «Лентокс Плюс», була поставлена вказаному ГЗК, суду не надано, по-друге, наведені обставини свідчать про надання, у даному випадку, позивачем посередницьких послуг у сфері виконання робіт, які полягають у передачі взятих на себе зобов`язань по виконанню робіт іншим підприємствам, що не може свідчити про мету господарської діяльності - отримання будь-якого прибутку за такими операціями, з урахуванням того, що надання таких посередницьких послуг не віднесено до видів діяльності позивача згідно інформації, яка міститься у довідці з ЄДРПОУ (а.с.149-150 том 1).

Судом також критично надається оцінка і фактам реальності проведення господарської операції ТОВ «Лентокс Плюс» за вищезазначеним договором поставки товару(поставка броня конуса, броня нерухома, броня нижня та ін. товар наведений вище), за умовами якого саме вказане підприємство брало на себе зобов`язання поставити позивачеві товар з м.Львова, у пункт призначення - м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12А згідно копій ТТН (а.с.196,199,215,218,221,224,227,230,233,236,239,242,245,248,251 том 3, а.с.3,6,9,12,15,18,21, 24,27,30,33,36,39,42 том 4), з огляду на те, що доказів наявності у вказаного підприємства відповідного транспорту для перевезення такого товару чи перебування його в оренді, наявності водіїв у штаті даного підприємства позивачем суду не надано, а судом не встановлено, а, відповідно, вказане свідчить про неможливість постачання та транспортування вказаного товару саме працівниками ТОВ «Лентокс Плюс».

Також і зі змісту вищезазначених досліджених судом копій ТТН (а.с.196,199, 215, 218,221,224,227,230,233,236,239,242,245,248,251том3,а.с.3,6,9,12,15,18,21,24,27,30,33,36,39,42 том 4), вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ «Лентокс Плюс», м.Львів, вул.Чайковського, буд.8, оф.2/4 (даний офіс знаходиться в оренді за повідомленням 20-ОПП) у тому числі, за цією адресою зазначено і пункт навантаження, що не підтверджено жодними доказами з урахуванням того, що у вказаного підприємства відсутні основні засоби (транспортні засоби, складські приміщення) за вказаною адресою за даними АІС ДПС та згідно додатку №17 до акту перевірки (а.с.69 том 1, а.с.100-113 том 8).

Окрім того, судом враховується і те, що водії, які зазначені у вище досліджених ТТН, не є працівниками ТОВ «Лентокс Плюс», таких доказів позивачем суду також не надано.

З огляду на викладене, матеріалами справи судом не встановлено обставин щодо наявності у штаті ТОВ «Лентокс Плюс» працівників відповідного фаху (водіїв), наявності транспортних засобів, складських приміщень в оренді чи у власності для зберігання товарів та продукції, які розташовані у місті Львові, а позивачем жодних доказів в підтвердження зазначеного не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання робіт з поставки товару працівниками ТОВ «Лентокс Плюс» не підтверджено позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відсутності у штаті даного підприємства працівників відповідного фаху, зокрема, водіїв (таких доказів суду не надано), а, відповідно, виконання робіт вказаним контрагентом щодо поставки товару за наведеним договором поставки, є фізично неможливим.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що виконання договору поставки можливе іншими особами, зокрема, фізичними особами підприємцями за договорами цивільно-правового характеру, тому цей договір можливо виконувався вказаним контрагентом у зазначений спосіб, що, на думку позивача, не було перевірено контролюючим органом під час проведення перевірки, з огляду на те, що зазначене твердження представника позивача не відповідає дійсності, оскільки за змістом акту перевірки від 31.05.2021р. видно, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було здійснено аналіз відомостей наявних у інформаційних базах податкової інспекції за кожним контрагентом окремо, за результатами якої не було виявлено наявності у останнього трудових ресурсів, наявності у власності чи в оренді контрагента складських приміщень та транспортних засобів (дані щодо подання такої звітності відсутні), що позивачем у ході судового розгляду цієї справи жодними іншими доказів не спростовано.

Окрім того, позивачем у ході судового розгляду даної справи жодними доказами не підтверджено, а судом не встановлено фактів перебування у власності чи в оренді ТОВ «Лентокс Плюс» виробничого майданчика, загальною площею 1000 кв.м. за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд.9 як об`єкта оподаткування (основних засобів), а, відповідно, відсутність таких доказів свідчить про неможливість (нереальність) передачі такого об`єкту в оренду інших суб`єктам господарювання, зокрема, передачі в оренду його позивачеві за вищенаведеним договором оренди виробничого майданчика, а також з урахуванням і того, що у період укладення договору №01/08-2019 з ТОВ «Лентокс Плюс»(01.08.2019р.) діяв договір оренди виробничого майданчика №22/04-2019р. від 22.04.2019р. (а.с.28 том 6).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Лентокс Плюс», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

9. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Десікант Траст» судом встановлені наступні обставини.

27.12.2018р. між ТОВ «Десікант Траст» (Виконавцем) та ТОВ «Реохім» (Замовником) був укладений договір №27/12-2018 (на виконання робіт) за умовами якого Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати зачистку труби лежаної; вантажно-розвантажувальні роботи та передати Замовнику (позивачу) рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, що підтверджується змістом копії наведеного договору (а.с.1 том 3).

27.12.2018р. між ТОВ «Десікант Траст» (Орендодавцем) та ТОВ «Реохім» (Орендар) був укладений договір оренди виробничого майданчика №27/12-2018 за умовами якого Орендодавець зобов`язувався передати Орендареві у строкове платне користування виробничий майданчик, загальною площею 1000 кв.м. за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 3б, (а.с.2-3 том 3).

03.12.2018р. між ТОВ «Десікант Траст» (Постачальником) та ТОВ «Реохім» (Покупцем) був укладений договір №03/12-2018 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю товар (втулка конічна, втулка циліндрична, конус дробарний, корпус кільця та ін.), а Покупець прийняти та оплатити даний товар. Також за умовами п.2.3 даного договору встановлено, що передача товару здійснюється на складі Покупця, що розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 12А, що підтверджується змістом копії наведеного договору (а.с.16-17 том 3).

На підтвердження виконання вищенаведених робіт позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії рахунків на оплату, копії видаткових накладних, копії актів прийому-передачі виробничого майданчика в оренду від 27.12.2018р., від 15.03.2019р. (додаток №1, додаток №2); копії рахунків на оплату за товари (роботи, послуги) зокрема, за зачистку труби лежаної, вантажно-розвантажувальні роботи, оренди виробничого майданчика, копії актів надання послуг по вказаних роботах (зачистка труби лежаної, вантажно-розвантажувальні роботи, оренда виробничого майданчика), копії ТТН на перевезення товару, копії податкових накладних з квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН, копії виписок по банківському рахунку позивача, копії платіжних доручень за спірні періоди про сплату грошових коштів за вищенаведеними договорами (а.с.4-48 том 3, а.с.159-191 том 14).

Вивчивши вищенаведені первинні бухгалтерські документи, які були оформлені на виконання робіт (надання послуг), оренду виробничого майданчика та поставки товару за вищенаведеними договорами по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Десікант Траст», суд приходить до висновку, що вони не можуть бути прийняті судом на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій по виконанню робіт по зачистці труби лежаної, надання послуг вантажно-розвантажувальних робіт, оренди виробничого майданчика, поставки товару за вищезгаданими договорами, які виконувалися працівниками ТОВ «Дескант Траст», з огляду натаке.

Так, зі змісту досліджених судом наведених вище договорів вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Десікант Траст» взяв на себе зобов`язання виконати роботи по зачистці труби лежаної, надати послуги з вантажно-розвантажувальної роботи, поставки товару на склад покупця (позивача) та оренди виробничого майданчика, площею 1000 кв.м. розташованого за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 3б (а.с.1-3, 16-17 том 3).

Разом з тим, із вище досліджених копій документів, судом було встановлено, що вказані вище підприємства знаходяться у різних регіонах України, тобто, віддалено один від одного, зокрема, ТОВ «Реохім» знаходиться у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, а ТОВ «Десікант Траст» зареєстроване та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Василя Макухи,1 к.102, останнє перебувало на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, основним видом діяльності даного підприємства є 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, основні фонди (засоби) відсутні згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік, кількість працюючих за 4 квартал 2018р. становила 13 осіб згідно податкового розрахунку форми 1-ДФ, звітів по нарахуванню ЄСВ, що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. та копії відомостей із інформаційної бази ДПС (а.с.74 том 1, а.с. 135-149 том 8).

Із пояснень представника позивача під час судового розгляду також було встановлено, що вказані вище роботи (зачистка труби лежаної, вантажно-розвантажувальні роботи) для позивача виконувались за адресою оренди виробничого майданчика (Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 3б) вказаним контрагентом власними силами або із залученням працівників за договорами цивільно-правового характеру (ця інформація представнику не відома та не перевірялась позивачем).

Відповідно, із наведеного можна дійти висновку, що для виконання вищенаведених робіт (робіт по зачистці труби лежаної, надання послуг вантажно-розвантажувальних робіт) вказаним підприємством для позивача, останній мав би здійснювати перевезення своїх працівників з м. Дніпра до м. Кременчука, оформлення відряджень, розміщення у місті Кременчуці Полтавської області для тимчасового проживання у готелях або гуртожитках та організації їх харчування, однак, таких обставин судом не встановлено, а позивачем відповідних доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

При цьому, на виконання вищенаведених робіт, працівники ТОВ «Десікант Траст», які знаходилися у штаті даного підприємства, повинні були мати відповідний фах, рівень знань щодо надання робіт, зокрема, з приводу виконання робіт по зачистці труби лежаної, а також і мати відповідне обладнання для виконання такого виду робіт.

Проте, таких доказів транспортування працівників Виконавця та обладнання до місця виконання робіт (м. Кременчук), наявності у штаті вказаного Виконавця робіт працівників відповідного фаху, а також наявності відповідного обладнання для виконання такого виду робіт із матеріалів справи судом не встановлено, а позивачем ні під час перевірки, ні у ході судового розгляду даної справи суду не надано.

При цьому, із пояснень представника позивача у судовому засіданні було встановлено, що на виконання вимог п.66 постанови Верховного Суду у цій справі, з метою надання суду доказів на підтвердження реальності виконання вищенаведених договорів з урахуванням наявності у вказаного контрагента позивача умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів (наявність управлінського або технічного персоналу, основних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), керівниками позивача не вживалися жодних заходів, таких доказів суду не надано.

Окрім того, судом було встановлено 27.12.2018р. між ТОВ «Десікант Траст» (Орендодавцем) та ТОВ «Реохім» (Орендар) був укладений договір оренди виробничого майданчика №27/12-2018р., площею 1000 кв.м. за адресою: Полтавська область, м. Кременчук вул. Ярмаркова, буд. 3б (а.с.2-3 том 3).

При цьому, із наявних в матеріалах справи копій документів судом не встановлено фактів знаходження вказаного вище виробничого майданчика у основних засобах зазначеного контрагента (перебування у власності чи в оренді, суборенді), а позивачем на підтвердження таких обставин жодних доказів суду не надано.

Отже, вищезазначеною перевіркою позивача судом встановлено відсутність у даного підприємства ТОВ «Десікант Траст» основних засобів, відсутність транспорту для перевезення працівників, відсутність необхідного обладнання для виконання такого виду робіт, відсутність у штаті вказаного підприємства працівників відповідного фаху (інших доказів суду не надано), що є необхідними для ведення основного виду його діяльності з виконання робіт, що брало на себе вищенаведене підприємство за наведеними договорами на виконання робіт, оренди майна.

Також у ході судового розгляду справи на вимогу суду на підтвердження того, яким чином надавалися позивачеві послуги за договором щодо вантажно-розвантажувальних робіт працівниками ТОВ «Десікант Траст» з урахуванням фаху працівників, які перебували у штаті вказаного підприємства, який товар чи матеріали розвантажувалися та де саме проводилися такі роботи з урахуванням віддаленості підприємств один від одного, позивачем жодних доказів суду надано не було.

Представник позивача не зміг і надати доказів того, яким саме чином працівники ТОВ «Десікант Траст» (м. Дніпро) надавали послуги по зачистці труби лежаної, виконували вантажно-розвантажувальні роботи для позивача, який знаходиться у м. Кривому Розі, яким саме чином надавалися такі послуги (виконувалися роботи) на орендованому виробничому майданчику у м. Кременчук, де проживали такі працівники та яким чином було організовано їх проживання та харчування протягом відповідного періоду, чи прибували вони у відрядження до позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання вищезазначених робіт працівниками ТОВ «Десікант Траст», а також і факти оренди виробничого майданчика у контрагентів, у яких було відсутнє таке майно у власності або в оренді не підтверджено жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України та фактично виконання таких робіт працівниками вказаного контрагента у кількості 13 осіб (фах їх не підтверджений) з урахуванням віддаленості підприємств один від одного, відсутності доказів перебування таких працівників у відрядженні з вибуттям із міста Дніпра та прибуття їх до м. Кременчука (таких доказів не надано), обсягу проведених таких робіт (послуг), є фізично неможливим.

Також під час судового розгляду справи доказів передачі за актом приймання-передачі від ТОВ «Реохім» до ТОВ «Десікант Траст» труби лежаної для проведення робіт по її зачистці, позивачем суду не надано, а наявність тільки договору на виконання робіт, наявність складених актів виконаних робіт, не можуть служити належними доказами реальності виконання таких робіт без підтвердження передачі такого обладнання (труби лежаної) для проведення робіт по її зачистці виконавцю таких робіт, тобто, ТОВ «Десікант Траст».

Судом також критично надається оцінка і фактам реальності проведення господарської операції ТОВ «Десікант Траст» за вищезазначеним договором поставки товару (втулка конічна, втулка циліндрична, конус дробарний, корпус кільця та ін.), за умовами якого саме вказане підприємство брало на себе зобов`язання поставити позивачеві товар з м. Дніпра, у пункт призначення - м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12А згідно копій ТТН (а.с.20,23,26,29 том 3), з огляду на те, що доказів наявності у вказаного підприємства відповідного транспорту для перевезення такого товару чи перебування його в оренді, наявності водіїв у штаті даного підприємства позивачем суду не надано, а судом не встановлено, а відповідно, вказане свідчить про неможливість постачання та транспортування вказаного товару саме працівниками ТОВ «Десікант Траст».

Також і зі змісту вищезазначених досліджених судом копій ТТН №43 від 25.02.2018р., №3 від 29.01.2018р., №275 від 17.12.2018р., №2 від 02.01.2019р. вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ «Десікант Траст», м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд.1 оф.102 оф.2/4, у тому числі, за цією адресою зазначено і пункт навантаження, що не підтверджено жодними доказами з урахуванням того, що у вказаного підприємства відсутні основні засоби (транспортні засоби, складські приміщення) за вказаною адресою за даними АІС ДПС та згідно додатку №17 до акту перевірки (а.с.74 том 1, а.с.159-191 том 8).

Окрім того, судом враховується і те, що водії, які зазначені у вище досліджених ТТН, не є працівниками ТОВ «Десікант Траст», таких доказів позивачем суду також не надано.

З огляду на викладене, матеріалами справи судом не встановлено обставин щодо наявності у штаті ТОВ «Десікант Траст» працівників відповідного фаху (водіїв), наявності транспортних засобів, складських приміщень в оренді чи у власності для зберігання товарів та продукції, які розташовані у місті Дніпрі, а позивачем жодних доказів в підтвердження зазначеного не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання робіт з поставки товару працівниками ТОВ «Десікант Траст» не підтверджено позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відсутності у штаті даного підприємства працівників відповідного фаху, зокрема, водіїв (таких доказів суду не надано), а, відповідно, виконання робіт вказаним контрагентом щодо поставки товару за наведеним договором поставки, є фізично неможливим.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що виконання договору поставки можливе іншими особами, зокрема, фізичними особами підприємцями за договорами цивільно-правового характеру, тому цей договір можливо виконувався вказаним контрагентом у зазначений спосіб, що, на думку позивача, не було перевірено контролюючим органом під час проведення перевірки, з огляду на те, що зазначене твердження представника позивача не відповідає дійсності, оскільки за змістом акту перевірки від 31.05.2021р. видно, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було здійснено аналіз відомостей наявних у інформаційних базах податкової інспекції за кожним контрагентом окремо, за результатами якої не було виявлено наявності у останнього трудових ресурсів, наявності у власності чи в оренді контрагента складських приміщень та транспортних засобів (дані щодо подання такої звітності відсутні), що позивачем у ході судового розгляду цієї справи жодними іншими доказів не спростовано.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Десікант Траст», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

10. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Вест Ріал Естейт» судом встановлені наступні обставини.

01.11.2019р. між ТОВ «Вест Ріал Естейт» (Виконавцем) та ТОВ «Реохім» (Замовником) був укладений договір №01/11-2019 (на виконання робіт) за умовами якого Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати вантажно-розвантажувальні роботи; зачистку труби лежаної та передати Замовнику (позивачу) рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, що підтверджується змістом копії наведеного договору (а.с.84 том 2).

01.11.2019р. між ТОВ «Вест Ріал Естейт» (Орендодавцем) та ТОВ «Реохім» (Орендар) був укладений договір оренди виробничого майданчика №01/11-2019 за умовами якого Орендодавець зобов`язувався передати Орендареві у строкове платне користування виробничий майданчик, загальною площею 1000 кв.м. за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 13, (а.с.85-86 том 2).

01.10.2019р. між ТОВ «Вест Ріал Естейт» (Постачальником) та ТОВ «Реохім» (Покупцем) був укладений договір поставки №01/10-2019 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю товар - (труба лежана, броня конуса, броня нижня, карбід кремнію, броня нерухома та ін.), а Покупець оплатити даний товар на умовах, визначених цим договором. Також за умовами п.4.1 даного договору поставка відбувається на умовах СРТ (склад Покупця) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, що підтверджується змістом наведеного копії договору (а.с.91-92 том 2).

Умови СРТ означають, що продавець (у даному випадку постачальник) бере на себе зобов`язання по оплаті витрат на перевезення та доставку товар у пункт призначення.

На підтвердження виконання вищенаведених робіт позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії рахунків на оплату, копії видаткових накладних, копії актів прийому-передачі виробничого майданчика в оренду від 01.11.2019р., від 13.12.2019р. (додаток №1, додаток №2); копії рахунків на оплату за товари (роботи, послуги) зокрема, за зачистку труби лежаної, вантажно-розвантажувальні роботи, оренда виробничого майданчика, копії актів надання послуг по вказаних роботах (зачистка труби лежаної, вантажно-розвантажувальні роботи, оренда виробничого майданчика), копії ТТН на перевезення товару, копії податкових накладних з квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН, копії виписок по банківському рахунку позивача, копії платіжних доручень за спірні періоди про сплату грошових коштів за вищенаведеними договорами, а також копії двох договорів відступлення права вимоги №01/07-2020 від 01.07.2020р., №01/07-2020 від 01.07.2020р. на користь ТОВ «Аляска», ТОВ «Техлогістик», копії повідомлень про відступлення права вимоги, копії банківських виписок про оплату за поставлений товар та копії платіжних доручень за договорами відступлення права вимоги (а.с.87-189 том 2, а.с.21-52 том 14).

Вивчивши вищенаведені первинні бухгалтерські документи, які були оформлені на виконання робіт (надання послуг), оренду виробничого майданчика та поставки товару за вищенаведеними договорами по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Вест Ріал Естейт», суд приходить до висновку, що вони не можуть бути прийняті судом на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій по виконанню робіт по зачистці труби лежаної, надання послуг вантажно-розвантажувальних робіт, оренди виробничого майданчика, поставки товару за вищезгаданими договорами, які виконувалися працівниками ТОВ «Вест Ріал Естейт», з огляду натаке.

Так, зі змісту досліджених судом наведених вище договорів вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Вест Ріал Естейт» взяв на себе зобов`язання виконати роботи по зачистці труби лежаної, надати послуги з вантажно-розвантажувальної роботи, поставки товару на склад покупця (позивача) та оренди виробничого майданчика, площею 1000 кв.м. розташованого за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 13 (а.с.84-86, 91-92 том 2).

Разом з тим, із вище досліджених копій документів, судом було встановлено, що вказані вище підприємства знаходяться у різних регіонах України, тобто, віддалено один від одного, зокрема, ТОВ «Реохім» знаходиться у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, а ТОВ «Вест Ріал Естейт» зареєстроване та знаходиться за адресою: Львівська область Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Стрийська, буд.22, останнє перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області, основним видом діяльності даного підприємства є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, основні фонди (засоби) за вказаною адресою (с.Сокільники) відсутні відповідно до інформації у Фінансовій звітності малого підприємства, згідно повідомлення 20-ОПП у вказаного контрагента задекларовано у користуванні склад Київська область, м. Київ, вул. Євгенія Маланюка, буд. 114/А, кількість працюючих за 4 квартал 2019р. становила 3 особи згідно податкового розрахунку форми 1-ДФ, звітів по нарахуванню ЄСВ, що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. та копії відомостей із інформаційної бази ДПС (а.с.79 том 1, а.с.114-124 том 8).

Із пояснень представника позивача під час судового розгляду також було встановлено, що вказані вище роботи (зачистка труби лежаної, вантажно-розвантажувальні роботи) для позивача виконувались за адресою оренди виробничого майданчика (Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 13) вказаним контрагентом власними силами або із залученням працівників за договорами цивільно-правового характеру (ця інформація представнику не відома та не перевірялась позивачем).

Відповідно, із наведеного можна дійти висновку, що для виконання вищенаведених робіт (робіт по зачистці труби лежаної, надання послуг вантажно-розвантажувальних робіт) вказаним підприємством для позивача, останній мав би здійснювати перевезення своїх працівників з с. Сокільники Львівської області до м. Кременчука, оформлення відряджень, розміщення у місті Кременчуці Полтавської області для тимчасового проживання у готелях або гуртожитках та організації їх харчування, однак, таких обставин судом не встановлено, а позивачем відповідних доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

При цьому, на виконання вищенаведених робіт, працівники ТОВ «Вест Ріал Естейт», які знаходилися у штаті даного підприємства (3 особи), повинні були мати відповідний фах, рівень знань щодо надання робіт, зокрема, з приводу виконання робіт по зачистці труби лежаної, а також і мати відповідне обладнання для виконання такого виду робіт.

Проте, таких доказів транспортування працівників Виконавця та обладнання до місця виконання робіт (м. Кременчук), наявності у штаті вказаного Виконавця робіт працівників відповідного фаху, а також наявності відповідного обладнання для виконання такого виду робіт із матеріалів справи судом не встановлено, а позивачем ні під час перевірки, ні у ході судового розгляду даної справи суду не надано.

При цьому, із пояснень представника позивача у судовому засіданні було встановлено, що на виконання вимог п.66 постанови Верховного Суду у цій справі, з метою надання суду доказів на підтвердження реальності виконання вищенаведених договорів з урахуванням наявності у вказаного контрагента позивача умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів (наявність управлінського або технічного персоналу, основних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), керівниками позивача не вживалися жодних заходів, таких доказів суду не надано.

Окрім того, судом було встановлено 01.11.2019р. між ТОВ «Вест Ріал Естейт» (Орендодавцем) та ТОВ «Реохім» (Орендар) був укладений договір оренди виробничого майданчика №01/11-2019р., площею 1000 кв.м. за адресою: Полтавська область, м. Кременчук вул. Ярмаркова, буд. 13 (а.с.85-86 том 2).

При цьому, із наявних в матеріалах справи копій документів судом не встановлено фактів знаходження вказаного вище виробничого майданчика у основних засобах зазначеного контрагента (перебування у власності чи в оренді, суборенді), а позивачем на підтвердження таких обставин жодних доказів суду не надано.

Отже, вищезазначеною перевіркою позивача судом встановлено відсутність у даного підприємства ТОВ «Вест Ріал Естейт» основних засобів, відсутність транспорту для перевезення працівників, відсутність необхідного обладнання для виконання такого виду робіт, відсутність у штаті вказаного підприємства працівників відповідного фаху (інших доказів суду не надано) та достатньої кількості працівників (рахувалося лише 3 особи на підприємстві), що є необхідними для ведення основного виду його діяльності з виконання робіт, що брало на себе вищенаведене підприємство за наведеними договорами на виконання робіт, оренди майна та поставки товару.

Також у ході судового розгляду справи на вимогу суду на підтвердження того, яким чином надавалися позивачеві послуги за договором щодо вантажно-розвантажувальних робіт працівниками ТОВ «Вест Ріал Естейт» з урахуванням фаху працівників, які перебували у штаті вказаного підприємства, який товар чи матеріали розвантажувалися та де саме проводилися такі роботи з урахуванням віддаленості підприємств один від одного, позивачем жодних доказів суду надано не було.

Представник позивача не зміг і надати доказів того, яким саме чином працівники ТОВ «Вест Ріал Естейт» (с. Сокільники Львівської області) надавали послуги по зачистці труби лежаної, виконували вантажно-розвантажувальні роботи для позивача, який знаходиться у м. Кривому Розі, яким саме чином надавалися такі послуги (виконувалися роботи) на орендованому виробничому майданчику у м. Кременчук, де проживали такі працівники та яким чином було організовано їх проживання та харчування протягом відповідного періоду, чи прибували вони у відрядження до позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання вищезазначених робіт працівниками ТОВ «Вест Ріал Естейт», а також і факти оренди виробничого майданчика у контрагентів, у яких було відсутнє таке майно у власності або в оренді (суборенді) не підтверджено жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України та фактично виконання таких робіт працівниками вказаного контрагента у кількості 3 осіб (фах їх не підтверджений) з урахуванням віддаленості підприємств один від одного, відсутності доказів перебування таких працівників у відрядженні з вибуттям із с. Сокільники Львівської області та прибуття їх до м. Кременчука (таких доказів не надано), обсягу проведених таких робіт (послуг), є фізично неможливим.

Також під час судового розгляду справи доказів передачі за актом приймання-передачі від ТОВ «Реохім» до ТОВ «Вест Ріал Естейт» труби лежаної для проведення робіт по її зачистці, позивачем суду не надано, а наявність тільки договору на виконання робіт, наявність складених актів наданих послуг (виконаних робіт), не можуть служити належними доказами реальності виконання таких робіт без підтвердження передачі такого обладнання (труби лежаної) для проведення робіт по її зачистці виконавцю таких робіт, тобто, ТОВ «Вест Ріал Естейт».

Судом також критично надається оцінка і фактам реальності проведення господарської операції ТОВ «Вест Ріал Естейт» за вищезазначеним договором поставки товару (труба лежана, броня конуса, броня нижня, карбід кремнію, броня нерухома та ін.), за умовами якого саме вказане підприємство брало на себе зобов`язання поставити позивачеві товар з с. Сокільники Львівської області (пункт навантаження), у пункт призначення - м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12А згідно копій ТТН (а.с.95,98,101,104, 107,110, 113,116,119, 122, 125, 128, 131, 134,137,140,143 том 2), з огляду на те, що доказів наявності у вказаного підприємства відповідного транспорту для перевезення такого товару чи перебування його в оренді, наявності водіїв у штаті даного підприємства позивачем суду не надано, а судом не встановлено, а, відповідно, вказане свідчить про неможливість постачання та транспортування вказаного товару саме працівниками ТОВ «Вест Ріал Естейт».

Також і зі змісту вищезазначених досліджених судом копій ТТН №481,482 від 24.10.2019р., №485,486 від 30.10.2019р., №483,484 від 29.10.2019р., №507,508, 509,510 від 13.11.2019р., №506 від 06.11.2019р., №523,524,525 від 29.11.2019р., №547,548 від 11.12.2019р., №546 від 10.12.2019р. вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ «Вест Ріаал Естейт», Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Стрийська, буд.22, у тому числі за цією адресою зазначено і пункт навантаження, що не підтверджено жодними доказами з урахуванням того, що у вказаного підприємства відсутні основні засоби (транспортні засоби, складські приміщення) за вказаною адресою за даними АІС ДПС та згідно додатку №17 до акту перевірки (а.с.79 том 1, а.с.114-124 том 8).

Окрім того, судом враховується і те, що водії, які зазначені у вище досліджених ТТН, не є працівниками ТОВ «Вест Ріал Естейт», таких доказів позивачем суду також не надано.

З огляду на викладене, матеріалами справи судом не встановлено обставин щодо наявності у штаті ТОВ «Вест Ріал Естейт» достатньої кількості працівників(3 особи у штаті), у тому числі відповідного фаху (водіїв), наявності транспортних засобів, складських приміщень в оренді чи у власності для зберігання товарів та продукції, які розташовані у Львівській області с. Сокільники (пункт навантаження згідно ТТН), а позивачем жодних доказів в підтвердження зазначеного не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання робіт з поставки товару працівниками ТОВ «Вест Ріал Естейт» не підтверджено позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відсутності у штаті даного підприємства достатньої кількості працівників (3 особи), у тому числі і відповідного фаху, зокрема, водіїв (таких доказів суду не надано), а відповідно, виконання вказаних робіт вказаним контрагентом щодо поставки товару за наведеним договором поставки, є фізично неможливим.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що виконання договору поставки можливе іншими особами, зокрема, фізичними особами підприємцями за договорами цивільно-правового характеру, тому цей договір можливо виконувався вказаним контрагентом у зазначений спосіб, що, на думку позивача, не було перевірено контролюючим органом під час проведення перевірки, з огляду на те, що зазначене твердження представника позивача не відповідає дійсності, оскільки за змістом акту перевірки від 31.05.2021р. видно, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було здійснено аналіз відомостей наявних у інформаційних базах податкової інспекції за кожним контрагентом окремо, за результатами якої не було виявлено наявності у останнього трудових ресурсів, наявності у власності чи в оренді контрагента складських приміщень та транспортних засобів(дані щодо подання такої звітності відсутні), що позивачем у ході судового розгляду цієї справи жодними іншими доказів не спростовано.

Також і не можуть бути належними доказами реальності господарської операції за вказаним договором укладення у подальшому ТОВ «Вест Ріал Естейт» двох договорів відступлення права вимоги від 01.07.2020р. на користь ТОВ «Аляска», ТОВ «Техлогістик», копії банківських виписок про оплату за товар за цим договором та копії платіжних доручень про перерахування коштів на користь вказаних підприємств (а.с.18-52 том 14), оскільки вказані обставини не можуть служити належними доказами реальності вчинення господарської операції за наведеним договором поставки та виконання цього договору саме вказаним контрагентом - ТОВ «Вест Ріал Естейт».

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Вест Ріал Естейт», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

11. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Соланта Інжиніринг Груп» судом встановлені наступні обставини.

31.01.2019р. між ТОВ «Реохім» (Покупцем) та ТОВ «Соланта Інжиніринг Груп» (Постачальником) був укладений договір поставки №3101/19 за умовами якого, Постачальник зобов`язувався передати у власність Покупця товар відповідно до Специфікації узгодженої цим договором, найменування товару, його кількість визначаються у Специфікації (п.1.1, п.1.2 договору), умови та строк (термін) поставки Товару визначається специфікацією, згідно якої буде відбуватися постачання (п.4.1 договору)- (а.с.49-52 том 6).

За змістом Специфікації №1 від 31.01.2019р. (Додаток 1 невід`ємна частина договору) визначено найменування товару втулка конічна-17 шт., втулка циліндрична-17 шт., конус подрібнювальний кр.1275 -2 шт., конус подрібнювальний кр.1272 1 шт., умови постачання: СРТ (склад Замовника м. Кривий Ріг ), згідно правил Інкотермс 2010(а.с.53 том 6).

Отже, із наведеного, можна дійти висновку, що саме ТОВ «Соланта Інжиніринг Груп» взяло за себе зобов`язання поставити (перевезти) вказаний вище товар позивачеві на склад Замовника (позивача) п.4 вищенаведеної Специфікації (а.с.53 том 6).

Також і умови СРТ означають, що продавець (у даному випадку постачальник) бере на себе зобов`язання по оплаті витрат на перевезення та доставку товар у пункт призначення.

На підтвердження виконання умов вищенаведеного договору позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копія специфікації №1 від 31.01.2019р. до договору №3101/19 від 31.01.2019р., копії рахунків на оплату, копії видаткових накладних, копії податкових накладних та копії квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН, копії виписок банку по рахунку позивача про оплату за поставлений товар (а.с.53-76 том 6).

Разом з тим, судом було встановлено, що ТОВ «Соланта Інжиніринг Груп» зареєстроване та знаходиться у за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, буд. 53/1, основним видом діяльності даного підприємства є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, основні фонди (транспортні засоби, складські приміщення) власні або орендовані відсутні (повідомлення форми 20-ОПП таких відомостей не містить), кількість працюючих на підприємстві осіб за 1-2 квартали 2019р. склала 2 особи за даними копій звітів про нарахування ЄСВ, копії податкових розрахунків 1-ДФ, що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. та інформацією із бази даних АІС ДПС (а.с.83 том 1, а.с.162-174 том 8).

Таким чином, відсутність у штаті вказаного підприємства достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність у власності чи в оренді у ТОВ «Соланта Інжиніринг Груп» транспортних засобів для перевезення товару (втулка конічна-17 шт., втулка циліндрична-17 шт., конус подрібнювальний кр.1275 -2 шт., конус подрібнювальний кр.1272 1 шт.), відсутність у власності чи в оренді підприємства складських приміщень для зберігання товару та водіїв у штаті вказаного контрагента (не спростовано позивачем іншими доказами) свідчить про неможливість здійснення саме працівниками ТОВ «Соланта Інжиніринг Груп» вказаної господарської операції щодо доставки товару у пункт призначення на умовах СРТ.

При цьому, слід зазначити, що позивачем взагалі до суду не було надано жодної ТТН за вказаною господарською операцією.

З огляду на викладене, матеріалами справи судом не встановлено обставин щодо наявності у штаті ТОВ «Соланта Інжиніринг Груп» працівників відповідного фаху (водіїв), наявності транспортних засобів, складських приміщень в оренді чи у власності для зберігання товарів та продукції, а позивачем жодних доказів в підтвердження зазначеного не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання робіт з поставки товару працівниками ТОВ «Соланта Інжиніринг Груп» не підтверджено позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відсутності у штаті даного підприємства працівників відповідного фаху, зокрема, водіїв (таких доказів суду не надано), а відповідно, виконання вказаних робіт вказаним контрагентом щодо поставки товару за наведеним договором поставки, є фізично неможливим.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що виконання договору поставки можливе іншими особами, зокрема, фізичними особами підприємцями за договорами цивільно-правового характеру, тому цей договір можливо виконувався вказаним контрагентом у зазначений спосіб, що, на думку позивача, не було перевірено контролюючим органом під час проведення перевірки, з огляду на те, що зазначене твердження представника позивача не відповідає дійсності, оскільки за змістом акту перевірки від 31.05.2021р. видно, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було здійснено аналіз відомостей наявних у інформаційних базах податкової інспекції за кожним контрагентом окремо, за результатами якої не було виявлено наявності у останнього достатньої кількості трудових ресурсів, наявності у власності чи в оренді контрагента складських приміщень та транспортних засобів(дані щодо подання такої звітності відсутні), що позивачем у ході судового розгляду цієї справи жодними іншими доказів не спростовано.

Судом також відхиляються аргументи та докази позивача з приводу того, що вказаний вище придбаний товар у ТОВ «Соланта Інжиніринг Груп» у подальшому поставлявся позивачем з м. Кривого Рогу до м. Горішні Плавні на ПрАТ «Павлоградський ГЗК» згідно актів здачі-прийомки виконаних робіт, де автомобільним перевізником був ТОВ «Декс Транс», а також і ТОВ «Соланата Інжиніринг Груп по ТТН № 1 від 20.03.2019р.(а.с.92 том 6), з огляду на те, що наведені обставини не можуть служити належними доказами реальності здійснення господарської операції з поставки товару саме працівниками ТОВ «Соланта Інжиніринг Груп» з урахуванням вище встановлених судом обставин щодо відсутності у вказаного контрагента транспортних засобів, складських приміщень, трудового персоналу відповідного фаху (працювало 2 особи), а також з урахуванням того, що за згаданим вище договором поставки ТОВ «Соланта Інжиніринг Груп» не виступало Замовником (що зазначено у ТТН №1 від 20.03.2019р.).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Соланта Інжиніринг Груп», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

12. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Етшер Голд» судом встановлені наступні обставини.

02.01.2020р. між ТОВ «Етшер Голд» (Постачальником) та ТОВ «Реохім» (Покупцем) був укладений договір поставки №02/01-2020 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю товар - (броня конуса, броня нерухома), а Покупець оплатити даний товар на умовах, визначених цим договором. Також за умовами п.4.1 даного договору поставка відбувається на умовах СРТ (склад Покупця) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, що підтверджується змістом наведеного копії договору (а.с.87-88 том 3).

Умови СРТ означають, що продавець (у даному випадку постачальник) бере на себе зобов`язання по оплаті витрат на перевезення та доставку товар у пункт призначення.

Отже, із наведеного видно, що ТОВ «Етшер Голд» взяло на себе зобов`язання поставити товар на склад Покупця (позивача).

На підтвердження виконання умов вищенаведеного договору позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії рахунків на оплату, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних на перевезення товару, копії податкових накладних та копії квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН (а.с.89-103 том 3).

Разом з тим, судом було встановлено, що вказані вище підприємства знаходяться у різних регіонах України, тобто, віддалено один від одного, зокрема, ТОВ «Реохім» знаходиться у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, а ТОВ «Етшер Голд» зареєстроване та знаходиться у Львівській області, м. Львів, пр.Червоної Калини, буд.35А, оф.11/2, основним видом діяльності даного підприємства є 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, основні фонди (зокрема, транспортні засоби, складські приміщення саме за вищевказаною адресою) власні або орендовані відсутні, фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2019 рік не подано, кількість працюючих на підприємстві склала 6 осіб за даними звіту про нарахування ЄСВ за лютий 2020р., копії податкового розрахунку 1-ДФ за І квартал 2020р., що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. та інформацією із бази даних АІС ДПС (а.с.86-зворот том 1, а.с.153-161 том 8).

Таким чином, незначна кількість у штаті вказаного підприємства трудових ресурсів (6 осіб), відсутність у власності чи в оренді у ТОВ «Етшер Голд» транспортних засобів для перевезення товару (броня конуса, броня нерухома), відсутність у власності чи в оренді підприємства складських приміщень для зберігання товару саме за адресою: м. Львів пр.Червоної Калини буд.53А, оф.11/2 (пункт навантаження згідно ТТН) та водіїв у штаті вказаного контрагента (не спростовано позивачем іншими доказами) свідчить про неможливість здійснення саме працівниками ТОВ «Етшер Голд» вказаної господарської операції щодо доставки товару у пункт призначення на умовах СРТ з м.Львів (пункт навантаження) до м. Кривого Рогу (пункт розвантаження) з урахуванням того, що із пояснень представника позивача було встановлено, що товар доставлявся до м. Кременчука.

Тож, судом критично надається оцінка і фактам реальності проведення господарської операції ТОВ «Етшер Голд» за вищезазначеним договором поставки товару(броня конуса, броня нерухома), за умовами якого саме вказане підприємство брало на себе зобов`язання поставити позивачеві товар з м. Львів, пр.Червоної Калини буд.53А, оф.11/2 (пункт навантаження) у пункт призначення - м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12А згідно копій ТТН (а.с.91,94,97 том 3), з огляду на те, що доказів наявності у вказаного підприємства відповідного транспорту для перевезення такого товару чи перебування його в оренді, наявності водіїв у штаті даного підприємства позивачем суду не надано, а судом не встановлено, а відповідно, вказане свідчить про неможливість постачання та транспортування вказаного товару саме працівниками ТОВ «Етшер Голд».

Також і зі змісту досліджених судом копій ТТН №144, 145,146 від 10.02.2020р. вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ «Етшер Голд», м. Львів, пр.Червоної Калини, буд. 35А, оф.11/2, у тому числі, за цією адресою зазначено і пункт навантаження, що не підтверджено жодними доказами з урахуванням того, що у вказаного підприємства відсутні основні засоби (транспортні засоби, складські приміщення) за вказаною адресою за даними АІС ДПС та згідно додатку №17 до акту перевірки (а.с.86-зворот том 1, а.с.153-161 том 8).

Окрім того, судом враховується і те, що водії, які зазначені у вище досліджених ТТН, не є працівниками ТОВ «Етшер Голд», таких доказів позивачем суду також не надано.

З огляду на викладене, матеріалами справи судом не встановлено обставин щодо наявності у штаті ТОВ «Етшер Голд» працівників відповідного фаху (водіїв), наявності транспортних засобів, складських приміщень в оренді чи у власності для зберігання товарів та продукції, які розташовані саме за адресою, м. Львів, пр.Червоної Калини, буд. 35А, оф.11/2, яка зазначена у вищевказаних ТТН, а позивачем жодних доказів в підтвердження зазначеного не надано.

Також і доказів руху активів позивача саме на користь ТОВ «Етшер Голд» за зазначеним договором поставки матеріали справи не містять, а позивачем на вимогу суду надане не було.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання робіт з поставки товару працівниками ТОВ «Етшер Голд» не підтверджено позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відсутності/недостатності у штаті даного підприємства працівників відповідного фаху, зокрема, водіїв (таких доказів суду не надано), а відповідно, виконання вказаних робіт вказаним контрагентом щодо поставки товару за наведеним договором поставки, є фізично неможливим.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що виконання договору поставки можливе іншими особами, зокрема, фізичними особами підприємцями за договорами цивільно-правового характеру, тому цей договір можливо виконувався вказаним контрагентом у зазначений спосіб, що, на думку позивача, не було перевірено контролюючим органом під час проведення перевірки, з огляду на те, що зазначене твердження представника позивача не відповідає дійсності, оскільки за змістом акту перевірки від 31.05.2021р. видно, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було здійснено аналіз відомостей наявних у інформаційних базах податкової інспекції за кожним контрагентом окремо, за результатами якої не було виявлено наявності у останнього трудових ресурсів відповідного фаху, наявності у власності чи в оренді контрагента складських приміщень за вказаною адресою у ТТН та транспортних засобів (дані щодо подання такої звітності відсутні), що позивачем у ході судового розгляду цієї справи жодними іншими доказів не спростовано.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Етшер Голд», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

13. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Веклес» судом встановлені наступні обставини.

02.01.2020р. між ТОВ «Веклес» (Виконавцем) та ТОВ «Реохім» (Замовником) був укладений договір №02/01/1-2020 (на виконання робіт) за умовами якого Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати обробку та шліфування броней та передати Замовнику (позивачу) рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, що підтверджується змістом копії наведеного договору (а.с.57 том 2).

02.01.2020р. між ТОВ «Веклес» (Постачальником) та ТОВ «Реохім» (Покупцем) був укладений договір поставки №02/01-2020 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю товар - (броня конуса, броня нерухома), а Покупець оплатити даний товар на умовах, визначених цим договором. Також за умовами п.4.1 даного договору поставка відбувається на умовах СРТ (склад Покупця) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, що підтверджується змістом наведеного копії договору (а.с.43-44 том 2).

Умови СРТ означають, що продавець (у даному випадку постачальник) бере на себе зобов`язання по оплаті витрат на перевезення та доставку товар у пункт призначення.

Отже, із наведеного видно, що ТОВ «Веклес» взяло на себе зобов`язання поставити товар на склад Покупця (позивача).

На підтвердження виконання умов вищенаведених договорів позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії рахунків на оплату, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних на перевезення товару, копія акту наданих послуг, копії податкових накладних та копії квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН та копії виписок про перерахунок коштів за товар (а.с.45-56,58-63 том 2, а.с.247-249 том 14).

Вивчивши вищенаведені первинні бухгалтерські документи, які були оформлені на виконання робіт (надання послуг) та поставки товару за вищенаведеними договорами по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Веклес», суд приходить до висновку, що вони не можуть бути прийняті судом на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій по виконанню робіт по обробці та шліфуванню броней, поставки товару за вищезгаданими договорами, які виконувалися працівниками ТОВ «Веклес», з огляду натаке.

Так, зі змісту досліджених судом наведених вище договорів вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Веклес» взяв на себе зобов`язання виконати роботи по обробці та шліфування броней, поставки товару на склад покупця (позивача) - (а.с.43-44,57 том 2).

Разом з тим, із вище досліджених копій документів, судом було встановлено, що вказані вище підприємства знаходяться у різних регіонах України, тобто, віддалено один від одного, зокрема, ТОВ «Реохім» знаходиться у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, а ТОВ «Веклес» зареєстроване та знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Івана Мазепи, буд.7, останнє перебуває на обліку в ГУ ДПС у Житомирській області, основним видом діяльності даного підприємства є 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, основні фонди (складські приміщення) за вказаною адресою (м. Житомир вул. Івана Мазепи, буд. 7) відсутні, фінансовій звітності суб`єкта малого підприємства за 2020 рік не надано, кількість працюючих у лютому 2020р. становила 5 осіб згідно копії звіту по нарахуванню ЄСВ, що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. та копії відомостей із інформаційної бази ДПС (а.с.89 том 1, а.с.190-191 том 8).

Із пояснень представника позивача під час судового розгляду також було встановлено, що вказані вище роботи (обробка та шліфування броней) для позивача виконувались за адресою оренди виробничого майданчика (Полтавська область, м. Кременчук) вказаним контрагентом власними силами або із залученням працівників за договорами цивільно-правового характеру (ця інформація представнику не відома та не перевірялась позивачем).

Відповідно, із наведеного можна дійти висновку, що для виконання вищенаведених робіт (обробка та шліфування броней) вказаним підприємством для позивача, останній мав би здійснювати перевезення своїх працівників (5 осіб у штаті) з міста Житомира до м. Кременчука, оформлення відряджень, розміщення у місті Кременчуці Полтавської області для тимчасового проживання у готелях або гуртожитках та організації їх харчування, однак, таких обставин судом не встановлено, а позивачем відповідних доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

При цьому, на виконання вищенаведених робіт, працівники ТОВ «Веклес», які знаходилися у штаті даного підприємства (5 осіб), повинні були мати відповідний фах, рівень знань щодо надання робіт, зокрема, з приводу виконання робіт по обробці та шліфуванню броней, а також і мати відповідне обладнання для виконання такого виду робіт.

Проте, таких доказів транспортування працівників Виконавця та обладнання до місця виконання робіт (м. Кременчук), наявності у штаті вказаного Виконавця робіт працівників відповідного фаху, а також наявності відповідного обладнання для виконання такого виду робіт із матеріалів справи судом не встановлено, а позивачем ні під час перевірки, ні у ході судового розгляду даної справи суду не надано.

При цьому, із пояснень представника позивача у судовому засіданні було встановлено, що на виконання вимог п.66 постанови Верховного Суду у цій справі, з метою надання суду доказів на підтвердження реальності виконання вищенаведених договорів з урахуванням наявності у вказаного контрагента позивача умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів (наявність управлінського або технічного персоналу, основних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), керівниками позивача не вживалися жодних заходів, таких доказів суду не надано.

Отже, вищезазначеною перевіркою позивача судом встановлено відсутність у даного підприємства ТОВ «Веклес» основних засобів, відсутність транспорту для перевезення працівників, відсутність необхідного обладнання для виконання такого виду робіт, відсутність у штаті вказаного підприємства працівників відповідного фаху(інших доказів суду не надано) та достатньої кількості працівників (рахувалося лише 5 осіб на підприємстві), що є необхідними для ведення основного виду його діяльності з виконання робіт, що брало на себе вищенаведене підприємство за наведеними договорами на виконання робіт та поставки товару.

Представник позивача не зміг і надати доказів того, яким саме чином працівники ТОВ «Веклес» (м.Житомир) надавали послуги по обробці та шліфуванню броней для позивача, який знаходиться у м. Кривому Розі, яким саме чином надавалися такі послуги (виконувалися роботи) на орендованому виробничому майданчику у м. Кременчук (про що зазначав представник позивача), де проживали такі працівники та яким чином було організовано їх проживання та харчування протягом відповідного періоду, чи прибували вони у відрядження до позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання вищезазначених робіт працівниками ТОВ «Веклес» не підтверджено жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України виходячи з того, що фактично виконання таких робіт працівниками вказаного контрагента у кількості 5 осіб (фах їх не підтверджений) з урахуванням віддаленості підприємств один від одного, відсутності доказів перебування таких працівників у відрядженні з вибуттям із м. Житомира та прибуття їх до м. Кременчука (таких доказів не надано), обсягу проведених таких робіт (послуг), є фізично неможливим.

Також під час судового розгляду справи доказів передачі за актом приймання-передачі від ТОВ «Реохім» до ТОВ «Веклес» броні для проведення робіт по її обробці та шліфуванню, позивачем суду не надано, а наявність тільки договору на виконання робіт, наявність складеного акту виконаних робіт (наданих послуг), не можуть служити належними доказами реальності виконання таких робіт без підтвердження передачі броні для проведення робіт з її обробки та шліфування виконавцю таких робіт, тобто, ТОВ «Веклес».

Судом також критично надається оцінка і фактам реальності проведення господарської операції ТОВ «Веклес» за вищезазначеним договором поставки товару (броня конуса, броня нерухома), за умовами якого саме вказане підприємство брало на себе зобов`язання поставити позивачеві товар з м. Житомира вул. Івана Мазепи, буд.7 (пункт навантаження), у пункт призначення (розвантаження) - м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12А згідно копій ТТН (а.с.47,50 том 2), з огляду на те, що доказів наявності у вказаного підприємства відповідного транспорту для перевезення такого товару чи перебування його в оренді, наявності водіїв у штаті даного підприємства, позивачем суду не надано, а судом не встановлено, а відповідно, вказане свідчить про неможливість постачання та транспортування вказаного товару саме працівниками ТОВ «Веклес».

Також і зі змісту вищезазначених досліджених судом копій ТТН №147,148 від 17.02.2020р. вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ «Веклес», м. Житомир, вул. Івана Мазепи, буд.7, у тому числі за цією адресою зазначено і пункт навантаження, що не підтверджено жодними доказами з урахуванням того, що у вказаного підприємства відсутні основні засоби (складські приміщення) за вказаною адресою за даними АІС ДПС та згідно додатку №17 до акту перевірки (а.с.89 том 1, а.с.190-191 том 8).

Окрім того, судом враховується і те, що водії, які зазначені у вище досліджених ТТН, не є працівниками ТОВ «Веклес», таких доказів позивачем суду також не надано.

З огляду на викладене, матеріалами справи судом не встановлено обставин щодо наявності у штаті ТОВ «Веклес» працівників відповідного фаху (водіїв), наявності складських приміщень в оренді чи у власності для зберігання товарів та продукції, які розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Івана Мазепи, буд. 7 (пункт навантаження згідно ТТН), а позивачем жодних доказів в підтвердження зазначеного не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання робіт з поставки товару працівниками ТОВ «Веклес» не підтверджено позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відсутності у штаті даного підприємства працівників відповідного фаху, зокрема, водіїв (таких доказів суду не надано), а відповідно, виконання вказаних робіт вказаним контрагентом щодо поставки товару за наведеним договором поставки, є фізично неможливим.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що виконання договору поставки можливе іншими особами, зокрема, фізичними особами-підприємцями за договорами цивільно-правового характеру, тому цей договір можливо виконувався вказаним контрагентом у зазначений спосіб, що, на думку позивача, не було перевірено контролюючим органом під час проведення перевірки, з огляду на те, що зазначене твердження представника позивача не відповідає дійсності, оскільки за змістом акту перевірки від 31.05.2021р. видно, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було здійснено аналіз відомостей наявних у інформаційних базах податкової інспекції за кожним контрагентом окремо, за результатами якої не було виявлено наявності (у достатній кількості) у останнього трудових ресурсів відповідного фаху для виконання вищезазначених робіт, наявності у власності чи в оренді контрагента складських приміщень та транспортних засобів (дані щодо подання такої звітності відсутні), що позивачем у ході судового розгляду цієї справи жодними іншими доказів не спростовано.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Веклес», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

14. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Блісс Девелопмент» судом встановлені наступні обставини.

20.02.2017р. між ТОВ «Блісс Девелопмент» (Виконавцем) та ТОВ «Реохім» (Замовником) був укладений договір №ТР 20/2-17 (на виконання робіт) за умовами якого Виконавець зобов`язувався надати послуги перевезення вантажним транспортом, а Замовник сплатити за виконану роботу, що підтверджується змістом копії наведеного договору (а.с.190 том 1).

20.02.2017р. між ТОВ «Блісс Девелопмент» (Постачальником) та ТОВ «Реохім» (Покупцем) був укладений договір № Т 28/2-17 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцеві (позивачеві) товар (труба лежана), а останній прийняти та оплатити цей товар; передача товару здійснюється на складі Покупця, що розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 12А п.1.1 та п.2.3 договору згідно змісту його копії (а.с.173-174 том 1).

На підтвердження виконання умов вищенаведених договорів позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії рахунків на оплату, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних на перевезення товару, копії актів наданих послуг, копії податкових накладних та копії квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН та копії виписок про перерахунок коштів за товар та надані транспортні послуги (а.с.175-189, 191-227 том 1, а.с.222-246 том 14).

Вивчивши вищенаведені первинні бухгалтерські документи, які були оформлені на виконання робіт (надання послуг) та поставки товару за вищенаведеними договорами по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Блісс Девелопмент», суд приходить до висновку, що вони не можуть бути прийняті судом на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій по наданню послуг перевезення вантажним транспортом, поставки товару за вищезгаданими договорами, які виконувалися працівниками ТОВ «Блісс Девелопмент», з огляду натаке.

Так, зі змісту досліджених судом наведених вище договорів вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Блісс Девелопмент» взяв на себе зобов`язання надати послуги перевезення вантажним транспортом, поставки товару на склад покупця (позивача) - (а.с.173-174,190 том 1).

Разом з тим, із вище досліджених копій документів, судом було встановлено, що вказані вище підприємства знаходяться у різних регіонах України, тобто, віддалено один від одного, зокрема, ТОВ «Реохім» знаходиться у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, а ТОВ «Блісс Девелопмент» зареєстроване та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд.18-В, основним видом діяльності даного підприємства є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, основні фонди (транспортні засоби, складські приміщення) за вказаною вище адресою відсутні, кількість працюючих у лютому 2017р. становила 1 особа згідно копії звіту по нарахуванню ЄСВ, що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. та копії відомостей із інформаційної бази ДПС (а.с.92-зворот том 1, а.с.192-200 том 8).

Отже, вищезазначеною перевіркою позивача судом встановлено відсутність у даного підприємства ТОВ «Блісс Девелопмент» основних засобів (вантажних транспортних засобів, складських приміщень), відсутність у штаті вказаного підприємства працівників відповідного фаху (водіїв), на підприємства працювала лише 1 особа згідно копії звіту про нарахування ЄСВ за лютий 2017р. (а.с.197 том 8), що є необхідними для ведення основного виду його діяльності з виконання робіт (надання послуг з перевезення вантажним транспортом), що брало на себе вищенаведене підприємство за наведеними договорами на виконання робіт та поставки товару.

Представник позивача не зміг і надати доказів того, яким саме чином працівники ТОВ «Блісс Девелопмент» (м.Київ) надавали послуги з перевезення вантажним транспортом для позивача, який знаходиться у м. Кривому Розі, яким саме чином надавалися такі послуги (виконувалися роботи) з урахуванням того, що на даному підприємстві працювала лише одна особа, що підтверджується копією звіту по нарахуванню ЄСВ за лютий 2017р. (а.с.197 том 8).

Отже, суд приходить до висновку, що виконання вищезазначених робіт працівниками ТОВ «Блісс Девелопмент» не підтверджено жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України виходячи з того, що фактично виконання таких робіт працівниками вказаного контрагента у кількості 1 осіб (фах їх не підтверджений) з урахуванням віддаленості підприємств один від одного, відсутності у вказаного підприємства транспортних засобів, є фізично неможливим.

Судом також критично надається оцінка і фактам реальності проведення господарської операції ТОВ «Блісс Девелопмент» за вищезазначеним договором поставки товару (труба лежана), за умовами якого саме вказане підприємство брало на себе зобов`язання поставити позивачеві товар з м. Києва (пункт навантаження), у пункт розвантаження - м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12А, м. Кривий Ріг та м. Горішні Плавні (пункт розвантаження) згідно копій ТТН (а.с.177, 180, 183,186,189 том 1), з огляду на те, що доказів наявності у вказаного підприємства відповідного транспорту для перевезення такого товару чи перебування його в оренді, наявності водіїв у штаті даного підприємства (з урахуванням того, що на даному підприємстві працювала лише 1 особа), позивачем суду не надано, а судом не встановлено, а, відповідно, вказане свідчить про неможливість постачання та транспортування вказаного товару саме працівниками ТОВ «Блісс Девелопмент».

Також і зі змісту вищезазначених досліджених судом копій ТТН №1 від 15.03.2017р., №1 від 10.03.2017р., №1 від 09.03.2017р., №1 від 03.03.2017р., №2 від 28.02.2017р. вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ «Блісс Девелопмент», м. Київ, вул. Академіка Туполєва, б.18-В, у тому числі за цією адресою зазначено і пункт навантаження м. Київ, що не підтверджено жодними доказами з урахуванням того, що у вказаного підприємства відсутні основні засоби (транспортні засоби, складські приміщення) за вказаною адресою за даними АІС ДПС та згідно додатку №17 до акту перевірки (а.с.92 том 1, а.с.192-200 том 8).

Окрім того, судом враховується і те, що водії, які зазначені у вище досліджених ТТН, не є працівниками ТОВ «Блісс Девелопмент», таких доказів позивачем суду також не надано.

З огляду на викладене, матеріалами справи судом не встановлено обставин щодо наявності у штаті ТОВ «Блісс Девелопмент» працівників відповідного фаху (водіїв), наявності транспортних засобів, складських приміщень в оренді чи у власності з метою виконання робіт з надання послуг перевезення вантажним транспортом (за умовами наведеного вище договору), а позивачем жодних доказів в підтвердження зазначеного не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання робіт з поставки товару працівниками ТОВ «Блісс Девелопмент» не підтверджено позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відсутності у штаті даного підприємства працівників (1 особа) відповідного фаху, зокрема, водіїв (таких доказів суду не надано), а відповідно, виконання таких робіт вказаним контрагентом щодо поставки товару за наведеним договором поставки, є фізично неможливим.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача про те, що виконання договору поставки можливе іншими особами, зокрема, фізичними особами-підприємцями за договорами цивільно-правового характеру, тому цей договір можливо виконувався вказаним контрагентом у зазначений спосіб, що, на думку позивача, не було перевірено контролюючим органом під час проведення перевірки, з огляду на те, що зазначене твердження представника позивача не відповідає дійсності, оскільки за змістом акту перевірки від 31.05.2021р. видно, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було здійснено аналіз відомостей наявних у інформаційних базах податкової інспекції за кожним контрагентом окремо, за результатами якої не було виявлено наявності (у достатній кількості) у останнього трудових ресурсів відповідного фаху для виконання вищезазначених робіт, наявності у власності чи в оренді контрагента складських приміщень та транспортних засобів (дані щодо подання такої звітності відсутні), що позивачем у ході судового розгляду цієї справи жодними іншими доказів не спростовано.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Блісс Девелопмент», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

15. По взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Буд Ресурс» судом встановлені наступні обставини.

01.04.2020р. між ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Буд Ресурс» (Постачальником) та ТОВ «Реохім» (Покупцем) був укладений договір поставки №01/04-2020 за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю товар - (вінець зубчатий), а Покупець оплатити даний товар на умовах, визначених цим договором. Також за умовами п.4.1 даного договору поставка відбувається на умовах СРТ (склад Покупця) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, що підтверджується змістом наведеного копії договору (а.с.174-175 том 3).

Умови СРТ означають, що продавець (у даному випадку постачальник) бере на себе зобов`язання по оплаті витрат на перевезення та доставку товар у пункт призначення.

Отже, із наведеного видно, що ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Буд Ресурс» взяло на себе зобов`язання поставити товар на склад Покупця (позивача).

На підтвердження виконання умов вищенаведеного договору позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копію рахунку на оплату, копію видаткової накладної, копію товарно-транспортних накладних на перевезення товару, копію податкової накладної та копію квитанції про її реєстрацію в ЄРПН, копію договору поставки від 29.12.2018р. з ПрАТ «Павлоградський ГЗК та копії виписок банку позивача, копії платіжних доручень про оплату за вінець зубчатий на користь останнього (ГЗК)-(а.с.176-180 том 3, а.с.67-79 том 13).

Також, судом було встановлено, що ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Буд Ресурс» зареєстроване та знаходиться у Київській області, м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, буд.125 кв.14/26, основним видом діяльності даного підприємства є 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, має у користуванні 5 вантажних автомобілів марки МАN, 2 складські приміщення за адресами м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, буд.125 кв.14/26 та м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 20 згідно даних повідомлення за формою 20-ОПП, кількість працюючих на підприємстві складала 19 осіб за даними звіту про нарахування ЄСВ за квітень 2020р., що підтверджується змістом додатку №17 до акту перевірки від 31.05.2021р. та інформацією із бази даних АІС ДПС (а.с.95-96 том 1, а.с.203-210 том 8).

Отже, аналіз вищенаведених обставин, свідчить про те, що, маючи у своєму користуванні вантажні автомобілі марки МАN, 2 складські приміщення, у тому числі і за адресою: м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, буд.125 кв.14/26, працівників у кількості 19 осіб у квітні 2020р., ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Буд Ресурс» мало реальну можливість здійснювати поставку товарів, у тому числі і на користь позивача за договором поставки №№01/04-2020 від 01.04.2020р.

Між тим, як установлено судом у ході судового розгляду справи, за вказаним договором поставки ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Буд Ресурс» здійснило поставку товару (вінець зубчатий) на склад позивача вантажним автомобілем ДАФ НОМЕР_1 згідно змісту ТТН №326 від 14.04.2020р. (а.с.178 том 3), який не перебуває ні у власності, ні в оренді даного підприємства, таких обставин судом не встановлено, а позивачем відповідних доказів суду не надано.

Також із матеріалів справи судом було встановлено, що за вказаним договором поставки існує кредиторська заборгованість станом на 30.09.2020р. у сумі 3 602580 грн., яка, і станом на 05.07.2023р. позивачем не погашена, що підтверджено і самим представником позивача в судовому засіданні.

Отже, наведене свідчить про те, що позивач не здійснив оплату за придбаний товар на користь ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Буд Ресурс» у сумі 3602580 грн., тобто, рух активів позивача за даної господарською операцією не відбувся (таких доказів суду не надано), що не може свідчити про реальність вказаної господарської операції з поставки товару.

Судом критично надається оцінка і аргументам позивача з приводу того, що доказами реальності даної господарської операції є ті обставини, що позивачем було укладено договір поставки від 29.12.2018р. з ПрАТ Полтавський ГЗК», даний товар (вінець зубчатий) у подальшому був поставлений вказаному ГЗК та позивач здійснив за ним оплату згідно копій платіжних доручень на виписок банку (а.с.67-79 том 13), з огляду на те, що наведені обставини не містять інформації про предмет доказування щодо реальності господарської операції з поставки товару позивачеві саме ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Буд Ресурс» за договором поставки від 01.04.2020р., а, відповідно, такі докази не є належними, достатніми та допустимими у розумінні ст. 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Буд Ресурс», а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі (відсутності руху активів за вказаною господарською операцією), аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

Щодо несвоєчасності реєстрації податкових накладних №76, №9118 від 08.08.2019р. у ЄРПН та додержання законодавчих вимог і правомірності включення позивачем показників даних податкових накладних до податкового кредиту у серпні 2019р. (п.68 постанови ВС), суд виходить з такого.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН).

За приписами пункту 20.10 ст.201 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема, для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналіз вказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що всі податкові накладні, виписані продавцем товарів/послуг з 1 по 15 календарний день включно місяця, в якому вони складені, повинні бути зареєстровані таким продавцем у ЄРПН у строк до останнього дня (включно) такого календарного місяця, в якому вони складені, при цьому, за умови відсутності факту реєстрації податкової накладної продавцем у ЄРПН, покупець товарів/послуг, на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у податковій звітності за такий період, не має права.

Так, як встановлено судом із наданих учасниками справи копій документів, позивачем до складу податкового кредиту у податковій звітності з податку на додану вартість було включено до складу податкового кредиту у загальній сумі ПДВ 1929,19 грн. показники даних двох податкових накладних, а саме:

1) податкової накладної №76 від 08.08.2019р., складеної продавцем - ФОП ОСОБА_3 на користь покупця ТОВ «Реохім» на суму 11420,16 грн. (ПДВ 1903,36 грн.), яка була зареєстрована продавцем у ЄРПН (номер 9199591054) - 04.09.2019р.(а.с.164-166 том 11);

2) податкової накладної №9118 від 08.08.2019р., складеної продавцем ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» на користь покупця ТОВ «Реохім» на суму 155,00 грн. (ПДВ 25,83 грн.), яка була зареєстрована продавцем у ЄРПН (номер 9197291978) 02.09.2019р. (а.с.161-163 том 11).

Таким чином, із встановлених вище судом обставин та аналізу вищенаведених приписів податкового законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вищенаведеними контрагентами позивача - ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» були допущені порушення граничних строків реєстрації вказаних податкових накладних у ЄРПН, встановлених ст.201.10 ст.201 ПК України (вказані податкові накладні повинні були бути зареєстровані у ЄРПН до 31.08.2019р.), а відповідно, позивач не мав права на включення зазначених у них сум ПДВ до складу податкового кредиту у загальній сумі ПДВ 1929,19 грн. за серпень 2019р. з урахуванням того, що вказані податкові накладні були зареєстровані у ЄРПН 02.09.2019р. та 04.09.2019р., відповідно, що не спростовано представником позивача.

Навпаки, як позивач під час перевірки, так і представник позивача у ході судового розгляду даної справи, надали копію листа за вих. №7 від 15.03.2021р., письмові пояснення від 29.05.2023р., у яких зазначили, що дійсно включили до податкового кредиту у серпні 2019р. суму ПДВ 1929,19 грн., внаслідок чого ним було завищено податковий кредит, вказали, що зазначене порушення сталося помилково з причин того, що контрагента позивача (продавці) зареєстрували вказані податкові накладні з порушенням термінів їх реєстрації в ЄРПН (а.с.211 том 8, а.с.160 том 11).

Враховуючи наведене та те, що вищенаведений факт порушення з приводу віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ за серпень 2019р. за згаданими вище податковими накладними, які не були зареєстровані продавцями товарів/послуг у ЄРПН у строк до 31.08.2019р. згідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, який підтверджений дослідженими вище доказами, а також і цей факт визнаний самим позивачем та його представником у наведеному листі та у письмових поясненнях, суд приходить до висновку про правомірність висновків податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 1929,00 грн. у серпні 2019р.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, представник позивача у ході судового розгляду справи на вимогу суду не навів жодних підстав та не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження протиправності оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням проаналізованих судом наданих позивачем документів та аналізу чинних норм податкового та бухгалтерського законодавства.

Отже, у ході судового розгляду даної справи реальності господарських операцій по кожному контрагенту окремо з урахуванням досліджених судом встановлених обставин щодо фактичної можливості виконання таких договорів контрагентами позивача з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, технічного персоналу, основних виробничих активів, транспортних засобів, наявності у контрагентів умов для здійснення таких видів господарської діяльності на момент їх укладення та вчинення правочинів, матеріалами справи не встановлено, а позивачем жодних доказів на вимогу постанови Верховного Суду від 09.02.2013р. у цій справі адміністративному суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні належні, достатні та достовірні первинні бухгалтерські документи, які фіксують факт реальності здійснення господарських операцій з наведеним контрагентом за договорами по наданню послуг (виконанню робіт) поставці товару з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм податкового законодавства.

Щодо аргументів позивача про те, що позивач не може та і не вправі втручатися в господарську діяльність його вищезгаданих контрагентів та вимагати від них надання документів, що підтверджують наявність у них матеріальних та трудових ресурсів для виконання договорів, то, у даному випадку, суд виходить із того, що при провадженні господарської діяльності до обох контрагентів у відповідній операції встановлюються вимоги щодо належного оформлення первинних документів. Також у пункті 65 рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД» проти Болгарії» від 22 січня 2009р., заява №3991/03 зазначено, що загальні інтереси спільноти полягають у підтриманні фінансовоїстабільності системи оподаткування ПДВ разом із її сукупністю нормам щодо нарахування ПДВ. Основними елементами підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання усіма платниками ПДВ своїх зобов`язань щодо декларування та сплати ПДВ та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього Суд визнає, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників ПДВ.

На переконання суду, у разі нехтування платником податків своїм обов`язком щодо ретельної перевірки наданих йому від продавця (виконавця робіт, надання послуг) первинних документів,останній не може претендувати на формування податкового кредиту та витрат за таких обставин.

Таким чином, наведене у своїй сукупності не дає підстав вважати, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх змісту та оформлення, що унеможливлює, з огляду на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», розцінювати їх як належні та достатні докази для користування позивачем податковим кредитом на законних підставах.

Аналогічна правова позиція узгоджується такою із позицією Верховного Суду, викладена у постанові від 09.12.2019р. у справі №804/729/17, а також і у постанові від 09.02.2023р. у справі №160/12019/21, тобто, саме у цій справі, якаі підлягає врахуванню при застосуванні норм матеріального права у даних правовідносинах згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. перевіривши дії відповідача з приводу правомірностіприйняття оспорюванихподаткових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про те, що оспорюване рішенняприйняте відповідачему межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перевіривши дії відповідача з приводу правомірностіприйняття оспорюванихподаткових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про те, що оспорювані рішенняприйняті відповідачему межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Реохім» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0090020722, №0090040722 від 16.06.2021р. - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 17.07.2023р.

Суддя С.О. Конєва