Рішення

від 17.07.2023 по справі 400/5836/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2023 р. № 400/5836/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, до відповідача:Приватного підприємство фірма "КАР", вул. Космонавтів, 98, кв. 219, м. Миколаїв, 54028, про:стягнення податкового боргу у сумі 22 513,95 грн,

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2022 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі позивач) до ПРИТВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КАР» (далі відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22513,95 грн з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, на користь Держави в рахунок погашення податкового боргу: податку на додану вартість у сумі 1579,01 грн, податку на прибуток підприємств у сумі 699,02 грн, орендної плати у сумі 20235,92 гривні.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що на підставі податкових декларацій, поданих відповідачем, у нього виник податковий борг із орендної плати і податку на прибуток, а на підставі податкового-повідомлення рішення (далі ППР) з податку на додану вартість. Зазначений податковий борг всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію ухвали від 21.12.2022 суд надіслав відповідачу на його поштову адресу місцезнаходження, яку він не отримав у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 5400501399317 (Ф. 119) і довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 01.06.2023. Отже, зазначена копія ухвали суду не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак слід вважати, що копія вищенаведеної ухвали вручена відповідачу належним чином.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.10.2021 № 570260726098 (а.с. 10-13) відповідач зареєстрований як юридична особа з 26.10.1992.

За результатами перевірок відповідача позивач на підставі акта перевірки від 19.08.2020 № 4170/14-29-50-04-25/13869780 прийняв ППР від 28.09.2020 № 00044750412/0068015004 (форма «Н») (а.с. 20-22), яким до відповідача за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), застосовано штраф у сумі 2488,61 грн за платежем податку на додану вартість (далі ПДВ), та яке він не отримав у зв`язку «із закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) від 29.09.2020 (а.с. 23).

Вищезазначені ППР відповідач не оскаржив в адміністративному або судовому порядку.

Поряд з цим, відповідач подав позивачу податкові декларації:

1) від 19.02.2020 на прибуток підприємства за 2019 рік на суму податкового зобов`язання 1200,00 грн (а.с. 24-25);

2) від 19.02.2020 з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік на суму податкового зобов`язання з орендної плати 11935,95 грн за кожен місяць, всього за рік 143231,44 грн (а.с. 26-27).

Позивач виставив відповідачу податкову вимогу від 06.02.2019 № 1775-50 (форма «Ф») на суму 3157,37 грн (а.с. 15), яку він не отримав у зв`язку «із закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) (а.с. 16).

Зазначену податкову вимогу відповідач в адміністративному або судовому порядку не оскаржив.

Загальний розмір податкового боргу відповідача на день звернення позивача до суду становив 22513,95 грн, що підтверджується відповідним розрахунком позивача (а.с. 9) та витягом з інтегрованої картки платника (а.с. 17-19).

З метою стягнення з відповідача відповідного податкового боргу позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з абзацом першим пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до абзацу першого пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з абзацом першим пункту 287.4 статті 287 ПК України податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Поряд з цим, пунктом 137.1 статті 137 ПК України встановлено, що податок на прибуток підприємства нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 цього пункту протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України).

Відтак платник податку на прибуток підприємства зобов`язаний був сплатити суму відповідного податкового зобов`язання при поданні річної декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, встановленого підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України закріплено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, грошові зобов`язання відповідача, що визначені ним у податкових деклараціях платника на прибуток підприємства за 2019 рік (а.с. 24-25) та з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік (а.с. 26-27), вважаються узгодженими, і вони не підлягають оскарженню.

З огляду на вищенаведене, враховуючи Розгорнутий розрахунок податкового боргу (а.с. 9), узгодженими вважаються непогашені податкові заборгованості відповідача:

з податку на прибуток приватних підприємств 699,02 грн;

з орендної плати з юридичних осіб 20235,92 гривні.

Згідно з абзацом першим пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Суд встановив, що ППР від 28.09.2020 № 00044750412/0068015004 (форма «Н») (а.с. 20-22) надсилалось відповідачу засобами поштового зв`язку, яке він не отримав у зв`язку «із закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) від 29.09.2020 (а.с. 23).

Відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 45 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак відповідні ППР вважаються врученим відповідачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

В судовому та адміністративному порядку у встановлені чинним законодавством терміни ППР відповідачем не оскаржені, а тому зазначені у них суми податкових зобов`язань підлягають сплаті протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання ППР, і вважаються узгодженими.

Проте, як встановив суд, у цей строк відповідач не сплатив відповідні суми податкових зобов`язань.

Отож наявні в матеріалах справи, підтверджується податковий борг відповідача з ПДВ на суму 1579,01 грн, що включає тільки штрафні санкції (а.с. 18, 22).

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що у зв`язку з виникнення у відповідача податкового боргу позивач виставив йому податкову вимогу від 06.02.2019 № 1775-50 (форма «Ф») на суму 3157,37 грн (а.с. 15), яку він не отримав у зв`язку «із закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) (а.с. 16).

Відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 45 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Тому вказана податкова вимога вважається врученою відповідачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Ця податкова вимога на цей час не відкликана. Відповідач не звертався до позивача із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суд встановив, що відповідач суму податкового боргу у визначені строки не сплатив. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості у станом на день розгляду цієї справи до суду ні з боку відповідача, ні з боку позивача не надійшло.

Тому суми грошових зобов`язань відповідача із податку на додану вартість у розмірі 1579,01 грн, податку на прибуток підприємств у розмірі 699,02 грн і орендної плати з юридичних осіб в розмірі 20235,92 грн вважаються узгодженими та є податковим боргом.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, чинній на день подання позивачем позову) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.4 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).

Отож, позивач має повноваження на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Надіслана відповідачу податкова вимога повернулась позивачу із зазначенням причини її невручення у березні 2019 року (а.с. 16), а позов поданий 21.12.2022.

Таким чином, позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням вимог статті 95 ПК України.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить стягнути на користь Держави податковий борг, зокрема, земельний податок і орендну плату.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що орендна плата для цілей розділу ХІІ цього Кодексу обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з плати за землю.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 податок на майно належить до місцевих податків.

Отже, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до податків на майно, що належать до місцевих податків.

Пунктом 10.5 статті 10 ПК України передбачено, що зарахування місцевих податків та зборів до відповідних бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 64, пункту 4 частини першої статті 69 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній до 31.12.2020) до доходів загального фонду бюджетів відповідно міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, а також міст районного значення, сільських, селищних бюджетів належить податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2021) до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до доходів загального фонду бюджетів місцевого самоврядування.

Тому орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності підлягає стягненню на користь відповідної територіальної громади (відповідного бюджету місцевого самоврядування), а не на користь держави (Державного бюджету України), про що просить позивач.

Зазначене підтверджується також відомостями Головного управління Державної казначейської служби України щодо реквізитів рахунків для обліку доходів місцевого бюджету Миколаївської області, які розміщені на вебсайті https://www.treasury.gov.ua/rekvizyty-dokhidnykh-rakhunkiv-v-rozrizi-oblastei/mykolaivska-oblast-rek, відповідно до яких отримувачами земельного податку з юридичних осіб і орендної плати з юридичних осіб є територіальні громади.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципі самостійності Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки позивач просить стягнути податковий борг за податком на майно на користь держави (Державного бюджету України), а не відповідної територіальної громади (місцевого бюджету).

Що стосується позовних вимог щодо стягнення податків на прибуток підприємства і на додану вартість на користь держави, то вони, враховуючи пункт 2 частини другу статті 29 Бюджетного кодексу України, на загальну суму ? 2278,03 підлягають задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній з 25.11.2022) як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в частині стягнення сум податкового боргу.

Не зважаючи не це, позивач сплатив судовий збір в розмірі 2481,00 грн за подання цього позову щодо стягнення сум податкового боргу, що підтверджується платіжним дорученням від 02.11.2022 № 1094 (а.с. 1).

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, сплачений судовий збір за подання цієї позовної заяви може бути повернутий позивачу за ухвалою суду в разі подання ним до Миколаївського окружного адміністративного суду відповідного клопотання.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) до ПРИТВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КАР» (вул. Космонавтів, 98, кв. 219, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54028; код ЄДРПОУ: 13869780) про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

2. Стягнути з ПРИТВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КАР» (вул. Космонавтів, 98, кв. 219, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54028; код ЄДРПОУ: 13869780) заборгованості у розмірі 2278 (Дві тисячі двісті сімдесят вісім) гривень 03 копійки з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих ПРИТВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВА «КАР», на користь держави в рахунок погашення податкового боргу із податку на додану вартість у розмірі 1579 (Одна тисяча п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 01 копійка і податку на прибуток підприємств у розмірі 699 (Шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 02 копійки.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПРИТВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КАР» заборгованості на користь держави в рахунок погашення податкового боргу із орендної плати з юридичних осіб у розмірі 20235 (Двадцять тисяч двісті тридцять п`ять) гривень 92 копійки.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 17 липня 2023 року