Постанова

від 31.10.2023 по справі 400/5836/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/5836/22

Категорія:111020300Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:17.07.2023 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до приватного підприємства фірма "КАР" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2022 року Головне управління (далі ГУ) ДПС у Миколаївській області звернулося до суду з позовом до приватного підприємства фірма (далі ППФ) "КАР" про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22 513,95 грн. з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, на користь Держави в рахунок погашення податкового боргу: податку на додану вартість у сумі 1 579,01 грн., податку на прибуток підприємств у сумі 699,02 грн., орендної плати у сумі 20 235,92 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що на підставі податкових декларацій, поданих відповідачем, у нього виник податковий борг із орендної плати і податку на прибуток, а на підставі податкового-повідомлення рішення (далі ППР) з податку на додану вартість. Зазначений податковий борг всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року позов ГУ ДПС у Миколаївській області до ППФ "КАР про стягнення податкового боргу задоволено частково.

Стягнуто з ППФ "КАР" заборгованості у розмірі 2 278 (Дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 03 копійки з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих ППФ "КАР", на користь держави в рахунок погашення податкового боргу із податку на додану вартість у розмірі 1 579 (Одна тисяча п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 01 копійка і податку на прибуток підприємств у розмірі 699 (Шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 02 копійки.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ППФ "КАР" заборгованості на користь держави в рахунок погашення податкового боргу із орендної плати з юридичних осіб у розмірі 20 235 (Двадцять тисяч двісті тридцять п`ять) грн. 92 копійки.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправильно тлумачив закон та невірно застосовував його при винесенні рішення.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції застосовано хибне трактування прохальної частини позовної заяви позивача, а саме рішення суду у справі №400/5836/22 від 17 липня 2023 року містить: "стягнути податковий борг з орендної плати з юридичних осіб на користь Держави, тобто Державного бюджету України". Судом першої інстанції зроблено хибний висновок, що: на користь Держави, означає на користь Державного бюджету України, без врахування місцевих бюджетів, які є складовою частиною бюджетної системи держави Україна, а територіальні громади, начебто не є структурною частиною Держави. Тобто, начебто місцеві бюджети не є складовою частиною бюджетної системи держави Україна, а чимось відокремленим. Зазначене напряму протирічить Конституції України, БК України. Прохальна частина позовної заяви містить: стягнути з ПП фірма "КАР", (код ЄДРПОУ 13869780) заборгованість у розмірі 20 235,92 грн. на користь Держави в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині позовних вимог залишених судом першої інстанції без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в тій частині, якою відмовлено у задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 жовтня 2021 року №570260726098 (а.с.10-13) відповідач зареєстрований як юридична особа з 26 жовтня 1992 року.

За результатами перевірок відповідача позивач на підставі акта перевірки від 19 серпня 2020 року №4170/14-29-50-04-25/13869780 прийняв ППР від 28 вересня 2020 року №00044750412/0068015004 (форма "Н") (а.с.20-22), яким до відповідача за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст. 201 ПК України, застосовано штраф у сумі 2 488,61 грн. за платежем податку на додану вартість (далі ПДВ), та яке він не отримав у зв`язку "із закінченням терміну зберігання", що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) від 29 вересня 2020 року (а.с.23).

Вищезазначені ППР відповідач не оскаржив в адміністративному або судовому порядку.

Поряд з цим, відповідач подав позивачу податкові декларації:

1) від 19 лютого 2020 року на прибуток підприємства за 2019 рік на суму податкового зобов`язання 1 200 грн. (а.с.24-25);

2) від 19 лютого 2020 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік на суму податкового зобов`язання з орендної плати 11 935,95 грн. за кожен місяць, всього за рік 143 231,44 грн. (а.с.26-27).

Позивач виставив відповідачу податкову вимогу від 06 лютого 2019 року №1775-50 (форма "Ф") на суму 3 157,37 грн (а.с.15), яку він не отримав у зв`язку "із закінченням терміну зберігання", що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) (а.с.16).

Зазначену податкову вимогу відповідач в адміністративному або судовому порядку не оскаржив.

Загальний розмір податкового боргу відповідача на день звернення позивача до суду становив 22 513,95 грн., що підтверджується відповідним розрахунком позивача (а.с.9) та витягом з інтегрованої картки платника (а.с.17-19).

З метою стягнення з відповідача відповідного податкового боргу позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи справу, в частині відмовлення у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належать до доходів загального фонду бюджетів місцевого самоврядування, а тому стягнення податкового боргу за податком на майно на користь держави (Державного бюджету України), а не відповідної територіальної громади (місцевого бюджету) задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.15.1.ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Відповідно пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.19 п.20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п.57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.пп.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Заявлена контролюючим органом до стягнення заборгованість відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст. 14 ПК України.

Відповідно п.п.87.9 ст. 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно п.59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної Податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів зазначає, що вказаними нормами законодавства передбачено право податкового органу щодо стягнення з платника податку суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого у відповідний строк.

Як вбачається зі матеріалів справи, підставою для стягнення податкового боргу з ППФ "КАР" стала податкова вимога від 06 лютого 2019 року №1775-50 (форма "Ф") на суму 3 157,37 грн., яка виникла внаслідок подання платником податків відповідних податкових декларацій.

Судом першої інстанції встановлено, що вказана податкова вимога у розумінні вимог абз.2 п.42.5 ст. 45 ПК України є узгодженою, оскільки грошові зобов`язання відповідача, що визначені ним у податкових деклараціях платника на прибуток підприємства за 2019 рік (а.с.24-25) та з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік (а.с.26-27).

При цьому, як вбачається із рішення суду першої інстанції, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у відповідній частині стало те, що земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належать до доходів загального фонду бюджетів місцевого самоврядування, а тому суд першої інстанції вважав, що стягнення податкового боргу за податком на майно на користь Держави (Державного бюджету України), а не відповідної територіальної громади (місцевого бюджету) задоволенню не підлягає.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами п.5 ч.1 ст. 2 БК України, бюджетна система України сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративного територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Пунктом 1 ч.1 ст. 2 вказаної статті визначено, що бюджет план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Відповідно ст. 5 БК України, структура бюджетної системи України складається з: 1) державного бюджету, 2) місцевих бюджетів: а) бюджету АРК; б) обласних бюджетів; в) районних бюджетів; г) бюджетів місцевого самоврядування.

Пунктом 10.5 ст. 10 ПК України передбачено, що зарахування місцевих податків та зборів до відповідних бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Згідно ч.ч.1, 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця; грошові кошти, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дозволяє зробити висновок (стосовно правової конструкції, яка склалася у даній справі), що грошові кошти стягнуті з боржника зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. При цьому, стягувачу стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки. Тобто, грошові кошти, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Таким чином, грошові кошти стягнуті з боржника на користь Держави, в подальшому перераховуються, зокрема, до місцевих бюджетів у встановленому порядку.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності відмови у задоволені позовної вимоги щодо стягнення земельного податку та орендної плати на тій підставі, що вимагається стягнення на користь Держави (Державного бюджету України), а не відповідної територіальної громади (місцевого бюджету).

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ГУ ДПС у Миколаївській області в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до приватного підприємства фірма "КАР" про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства фірма "КАР" (вул. Космонавтів, 98, кв. 219, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54028; код ЄДРПОУ 13869780) заборгованості у загальному розмірі 22 513,95 грн. (двадцять дві тисячі п`ятсот тринадцять) грн. 95 копійки з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих приватне підприємство фірма "КАР", на користь Держави в рахунок погашення податкового боргу, який складається з: податку на додану вартість у сумі 1 579,01 грн. (одна тисяча п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 01 копійка; податку на прибуток підприємств у сумі 699,02 грн. (шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 02 копійки; орендної плати з юридичних осіб у сумі 20 235,92 грн. (двадцять тисяч двісті тридцять п`ять) грн. 92 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 31 жовтня 2023 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.