Рішення

від 13.07.2023 по справі 754/7843/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1403/23

Справа №754/7843/22

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Гринчак О.І.

за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Милославський Ряд»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації та визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Чернявського Олексія Михайловича, звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Милославський Ряд»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просить:

- скасувати державну реєстрацію права на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ;

- скасувати державну реєстрацію права на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;

- визнати право власності на нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Милославський Ряд» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований в реєстрі за № 1203, та договір про забезпечення виконання зобов`язань № М/3/49/17-15. 17.09.2015 відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі визначеній п. 2.2 статті 2 договору про забезпечення виконання зобов`язань та видав квитанцію до прибуткового касового ордеру № 51 від 17.09.2015 на суму 409 980,20 грн., в тому числі ПДВ 68330,03 грн. Таким чином, за твердженням позивача, він фактично придбав квартиру у відповідача, характеристики якої визначені у п. 1.4 попереднього договору купівлі-продажу квартири, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Водночас відповідач відповідно до п 1.3 попереднього договору купівлі-продажу квартири встановив строк введення в експлуатацію будинку, який планувався у четвертому кварталі 2015 року, та протягом першого кварталу 2016 року зобов`язався укласти основний договір купівлі-продажу квартири та не здійснив цього до теперішнього часу. Тобто, з вимог договору випливає, що у відповідача виник обов`язок закінчити будівництво житлового будинку та передати збудовану квартиру у власність на підставі Акту згідно з п. 3.2 попереднього договору купівлі-продажу квартири.

Як стало відомо з відомостей, які містяться у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, 20.01.2017 право власності на квартиру АДРЕСА_1 набула ОСОБА_4 , яка уклала договір купівлі-продажу з попереднім власником ОСОБА_3 , який був зареєстрований в державному реєстрі за № 391 від 20.01.2017. Вартість, за яку ОСОБА_3 було продано квартиру, становила 48134,00 грн. Сам ОСОБА_3 згідно з рішенням приватного нотаріуса КМНО Стрельченко Олени Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі його заяви 28.10.2016 набув у приватну власність на квартиру АДРЕСА_1 . Окрім зазначеного, 15.05.2018 ОСОБА_4 продала зазначену квартиру ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу між ними було зареєстровано в державному реєстрі за № 1190.

Дана обставина, за твердженням позивача, свідчить про дії з боку відповідача щодо нехтування умов, передбачених договором з позивачем, невиконання їх умов та порушення права позивача, як першочергового покупця за попереднім договором, вимоги якого ним було виконано в повному обсязі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/3812/18 було встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу квартири та договором про забезпечення, за умовами якого сплатив позивачу 409980,20 грн.

Рух справи

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2022 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

13.02.2023 від представника позивача надійшла заява, в якій він просив справу розглядати за відсутності позивача та його представника.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.02.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Милославський Ряд»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації та визнання права власності на нерухоме майно залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано квитанцію про доплату судового збору в сумі 907,99 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Милославський Ряд»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року у задоволенні клопотань представника ОСОБА_1 - адвоката Чернявського Олексія Михайловича про витребування доказів відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі № 754/7843/22 та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 13.07.2023 учасники справи не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані обставини та приписи процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасиків справи, які повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду даної справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою учасників у судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 зазначено, що у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи; з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом

17.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Милославський Ряд» та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринником С.М., зареєстрований в реєстрі за № 1203, за умовами якого сторони зобов"язуються у строк протягом І кварталу 2016 року укласти договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ТОВ «Милославський Ряд» зобов`язується передати у власність окрему квартиру характеристики, якої визначені у договорі, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_2 (3 поверх, номер квартири АДРЕСА_3 , кількість кімнат - 1, загальна площа 30,19 кв.м.) (п. 1.1, 1.3.1, 1.4 Попереднього договору).

Вид та порядок забезпечення виконання зобов`язань визначаються в окремому договорі про забезпечення виконання зобов`язань № М/3/49/17-15 від 17.09.2015 (п. 1.2 Попереднього договору).

Також 17.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Милославський Ряд» та ОСОБА_1 укладено договір про забезпечення виконання зобов`язань № М/3/49/17-15.

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Милославський Ряд»</a> 409 980,20 грн., в тому числі ПДВ 68330,03 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 51 від 17.09.2015.

28.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. на підставі заяви про державну реєстрацію права власності проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису - 17160780, реєстраційний номер об`єкта - 1069313780000.

Надалі ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 20.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 391, продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , номер запису про право власності в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності - 18648076 від 20.01.2017.

15.05.2018 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 1190, ОСОБА_4 продала зазначену квартиру ОСОБА_2 , номер запису про право власності в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності - 26152269 від 15.05.2018.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2018 у справі № 754/3812/18, яке набрало законної сили 21.08.2018, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Милославський Ряд»</a> про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири, стягнення пені, повернення сплачених грошових коштів задоволено. Розірвано попередній договір договору купівлі-продажу квартири б/н від 17.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Милославський ряд та ОСОБА_1 . Розірвано Договір про забезпечення виконання зобов`язань № М/3/49/17-15 від 18.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Милославський ряд» та ОСОБА_1 . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Милославський ряд»</a> на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором у розмірі 417235 грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 5401,62 грн.

На виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2018 у справі № 754/3812/18 видано виконавчий лист.

Щодо порушення прав та інтересів позивача

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року в справі № 161/2823/19 (провадження № 61-6515св20).

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, у вирішенні спорів про право власності установленню підлягає, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Позов про визнання права власності у порядку статті 392 ЦК України пред`являється на захист існуючого (наявного) права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Позивач за позовом про визнання права власності - це особа, яка вже є власником спірного майна, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або особа, що має до майна власний інтерес.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права (див. пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18).

Фактичною підставою позову щодо визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 позивачем визначено попередній договір договору купівлі-продажу квартири б/н від 17.09.2015 та договір про забезпечення виконання зобов`язань № М/3/49/17-15 від 18.09.2015, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Милославський ряд» та ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням відповідачем яких, на думку позивача, порушено його право на отримання у приватну власність придбаного майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2018 у справі № 754/3812/18, яке набрало законної сини 21.08.2018, розірвано попередній договір договору купівлі-продажу квартири б/н від 17.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Милославський ряд» та ОСОБА_1 та договір про забезпечення виконання зобов`язань № М/3/49/17-15 від 18.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Милославський ряд» та ОСОБА_1 , а також стягнуто кошти, сплачені позивачем на виконання умов договору про забезпечення виконання зобов`язань № М/3/49/17-15 від 18.09.2015 у сумі 417235 грн. 90 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже, зобов`язання за вказаним попереднім договором та договором про забезпечення виконання зобов`язань між сторонами припинені.

При цьому, у судовому порядку права позивача були захищені шляхом розірвання договорів та поверненням позивачу сплачених коштів. У цій справі позивачем не обґрунтовано, які саме його права та законні інтереси порушено відповідачем, тому суд не вбачає правомірності вимог позивача при зверненні з даним позовом до суду.

Таким чином, за захистом своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі належного позивача (позивачів) відповідає обов`язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права.

Кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) у задоволенні позову слід відмовити як неналежному позивачу, а не за недоведеністю.

Отже, позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, а тому він є неналежним позивачем у цій справі. Це є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.17), від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19, пункт 8.9)).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 757/54445/18-ц (провадження № 61-9744св21), від 21 грудня 2021 року у справі № 752/24263/17 (провадження № 61-14770св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 127/9143/19 (провадження № 61-15145св20), від 08 грудня 2021 року у справі № 757/26707/17-ц (провадження № 61-4460св20), від 21 квітня 2022 року у справі № 761/28061/17 (провадження № 61-4046св19).

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Милославський Ряд»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації та визнання права власності на нерухоме майно не підлягають задоволенню у звязку з неналежністю позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Милославський Ряд»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації та визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Милославський Ряд", ЄДРПОУ 36159464, місце знаходження: м. Київ, вул. Милославська, буд. 31-В.

Третя особа - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Третя особа - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_7 .

Повний текст рішення складено 18.07.2023.

Суддя Деснянського

районного суду м. Києва Оксана Гринчак