Рішення

від 19.08.2010 по справі 2-5309-10

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 2-5309/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2010 року                                                                                                                                        м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді                                                            Артемової Л.Г., при секретарі  Прокопенко Ю.В., розглянувши, у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до  управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя про стягнення недоплати до пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем вимог Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», просить визнати неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати суми підвищення до пенсії та стягнути з нього в сумі 6851,36 грн. з 01.01.2006 року.

Позивач подав до суду заяву в якій просить розглядати  справу без його участі в судовому засіданні.

Відповідач надав письмову заяву в якій просить суд розглядати справу без участі його представників, надавши письмові заперечення, в яких просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Посилається в запереченнях на те, що всі виплати були здійснені в межах діючого на час виплат законодавства і будь яких порушень з боку відповідачів не було.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив проводити судовий розгляд справи за відсутності сторін.

   Суд дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набув статус «дитини війни», що відповідно надає йому права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.

Проте зазначена допомога виплачувалася не в повному обсязі, обмежувалася Законами про державний бюджет на відповідний рік, що визнають сторони.

    Згідно ч. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст. 6 Закону України "Про соціальних захист дітей війни" зупинено на 2006 рік.

    Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до ст. 110  Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальних захист дітей війни" запроваджені не були.

     Закони України "Про державний бюджет на 2006 рік"та  "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" діяли протягом 2006 року, неконституційними не визнані.

    Таким чином, на підставі вищезазначених норм права  у відповідача не було підстав нараховувати та виплачувати позивачеві доплату до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дію ст. 6 Закону України "Про соціальних захист дітей війни" було зупинено, а в подальшому передбачені нею виплати не були запроваджені.

    Виходячи з вищенаведеного суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, щодо виплати доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач на протязі 2006 року діяв у відповідності із діючим законодавством.

  Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», з урахуванням положень ст. 111 цього ж Закону, було зупинено.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким дію ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», з урахуванням положень ст. 111 цього ж Закону, було зупинено.

    Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», ця норма права втратила чинність та не підлягала застосуванню.

    Відповідно до п. 41 розділу 2  Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» положення ч. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

    Виходячи з аналізу вищезазначених норм  законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», в редакції, яка діяла з 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягає застосуванню.

    Між тим, до 22.05.2008 року, до ухвалення Конституційним Судом України рішення, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

    Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, та відсутністю фінансування, суд вважає необґрунтованими, оскільки це не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позовних вимог.

Право позивача на отримання щомісячного підвищення до пенсії за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року підтверджено безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за вказаний період не були обмежені у дії та були чинними.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Враховуючи наведене та положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов'язаний, нараховувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру встановленого у липні-грудні 2007 р., у травні-грудні 2008 р., у січні-грудні  2009 року мінімального розміру пенсії за віком.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» - покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Оскільки незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати надані йому повноваження з  метою, з якою ці повноваження надані.

Посилання відповідача у своїх письмових запереченнях суду на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, п. 8 якої було визначено, що «дітям війни» підвищення проводиться в іншому, ніж передбачено це Законом, розмірі, суд вважає безпідставним, оскільки  така постанова є підзаконним нормативним актом, а надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка бере свій початок із вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів.

Суд приходить до висновку, що стягнення певних сум не відповідає вимогам закону, оскільки  обрахування належних позивачеві сум віднесено до компетенції відповідача, ставиться питання про незаконність саме дій а відтак слід зобов’язати відповідача виконати дії, які не були виконані, а саме нарахувати  та виплатити у відповідності до чинного законодавства відповідні суми за період: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року;  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року;  з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01.січня 2010 року по 01.08.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Бюджетним Кодексом України,  ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 256 ЦПК України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»   суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  до  управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов»язати Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя нарахувати та виплатити ОСОБА_1  щомісячну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» з урахуванням вже сплачених позивачеві доплат, за періоди:   -  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року;  -  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року;  -  з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 01 серпня 2010 року.

В задоволенні інших вимог відмовити.

    Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                                                                                                         Л.Г.Артемова