Ухвала

від 17.07.2023 по справі 990/65/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог

м. Вінниця

17 липня 2023 р. Справа № 990/65/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду, Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду, Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Житомирського окружного адміністративного суду щодо розгляду її позовної заяви до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації ( далі - УСП Коростенської РДА) Житомирської області щодо нарахування та виплати з 01.06.2022 як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII ( далі - Закон № 796-XII), що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати згідно з Законом України «Про державний бюджет на відповідний рік»;

- відшкодувати шкоду, завдану незаконними діями органів державної влади, якими є Житомирський окружний адміністративний суд та УСП Коростенської РДА Житомирської області, посадовими або службовими особами органу державної влади, якими є суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шимонович Р.М., та начальник УСП Коростенської РДА Житомирської області Лілія Ситнік, що було завдано ОСОБА_1 незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю при здійсненні своїх повноважень та стягнути з УСП Користенської РДА Житомирської області за період 01.06.2022 по 01.01.2023 - 18200 грн, з 01.01.2023 по 01.06.2023 - 13400 грн, всього - 31600 грн, та зобов`язати Казначейську службу України, Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області зазначені кошти терміново перерахувати на її поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривнях. Отримувач ОСОБА_1, МФО НОМЕР_2 , код отримувача: НОМЕР_3 . Установа банку: Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк»;

- призначити, зобов`язавши УСП Коростенської РДА Житомирської області з 01.06.2023 нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу, у зв`язку з обмеженнями споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону № 796-XII в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати, згідно з Законом України «Про державний бюджет на відповідний рік».

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 08.02.2023 суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шимонович Р.М. залишив подану нею позовну заяву без руху, хоча були подані всі докази для її розгляду. 27.02.2023 ОСОБА_1 подала клопотання про відновлення провадження у справі, проте жодних дій суддею вчинено не було.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частинами 1-3 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Конституцією України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України). Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку (стаття 126 Конституції України). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 6 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

У 1998 році Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України в ухвалі від 2 грудня 1998 року, витяг з якої розміщений на офіційній Інтернет сторінці Верховної Ради України та доступний за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0096700-98#Text, зазначила: Конституцією України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється і однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя можуть оскаржуватись у чинному порядку, а не в інший суд першої інстанції, що одночасно порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.

Саме в такому розумінні мають застосовуватись положення статей 55, 56 Конституції України про гарантію права кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб та на відшкодування державою матеріальної і моральної шкоди, заподіяної їх незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю при здійсненні ними своїх повноважень. Суд є органом, який вирішує такі скарги, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються в порядку, визначеному Конституцією України і законодавством про судочинство.

У Конституції України зазначено, що здійснення правосуддя регулюється окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до статті 62 Конституції України матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за таку шкоду відповідає держава, а не безпосередньо суд або суддя.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виступає як звичайна установа (особа), а не як орган (особа), що здійснює правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді) як відповідача, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки законом передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Отже, в наведеній ухвалі, Верховний Суд України заклав фундаментальний підхід до розуміння принципу незалежності судді та суду у випадку оскарження їх дій щодо здійснення правосуддя, який залишається незмінним до даного часу.

Відповідно до абзацу другого пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У постанові пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" судам роз`яснено, що у розумінні положень частини 1 статті 2, підпунктів 1, 7, 9 частини 1 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (прим. - текст постанови з посиланням на норми права, що втратили чинність наведений без змін для забезпечення праворозуміння висновків пленуму Верховного Суду України) судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.

Оскарження дій/бездіяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Наведеної правової позиції притримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 8 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц (пункти 36, 39, 40, 78-80 постанови), від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц (пункти 30, 37, 39, 61-65 постанови), від 29 травня 2019 року у справі №489/5045/18 (пункт 25 постанови), а також Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі №636/5534/15.

Зі змісту позовних вимог у даній справі слідує, що позивач оскаржує дії судді Житомирського окружного адміністративного суду, які виразилися, на думку позивача, у порушенні її прав під час розгляду її справи за позовом до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, крім того на думку позивача вказані дії судді Житомирського окружного адміністративного суду спричинили їй моральну шкоду.

Діяльність відповідача, яка оскаржується, є нічим іншим як діяльністю суду, пов`язаною з розглядом судових справ, яка врегульована процесуальним законом, а тому охоплюється поняттям здійснення правосуддя, та свідчить про те, що у даному випадку суд не є суб`єктом владних повноважень.

Оскарження дій суду щодо здійснення правосуддя шляхом подачі позову до іншого суду є порушенням принципу незалежності суду та суддів та засобом впливу на них. Законодавством передбачено апеляційний та касаційний порядок оскарження судових рішень, а тому зауваження щодо діяльності судді чи суду або посадової особи суду, що пов`язані зі здійсненням правосуддя, у тому числі щодо доступу до приміщення суду, участі у судових засіданнях, подання заяв та клопотань, ознайомлення з матеріалами справи, видачею виконавчих листів тощо, можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення. Оскарження дій суду або судді, що пов`язані зі здійсненням правосуддя не може відбуватися шляхом ініціювання проти них судового процесу.

Враховуючи наведене суд вважає, що даний спір в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльність Житомирського окружного адміністративного суду щодо розгляду її позовної заяви до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації ( далі - УСП Коростенської РДА) Житомирської області щодо нарахування та виплати з 01.06.2022 як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII ( далі - Закон № 796-XII), що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати згідно з Законом України «Про державний бюджет на відповідний рік»;

- відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, яким є Житомирський окружний адміністративний суд, посадовими або службовими особами органу державної влади, якими є суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шимонович Р.М., що було завдано ОСОБА_1 незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю при здійсненні своїх повноважень - не підсудний адміністративному суду, а отже у відкритті провадження у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо підсудності даної адміністративної справи суд зазначає наступне.

У низці своїх рішень Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на суд, окремим аспектом якого є право на доступ до правосуддя, не є абсолютним (у рішеннях Голдер проти Великої Британії від 21 лютого 1975 року, Де Жуффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконними дій/бездіяльності посадових осіб суду що стосуються здійснення правосуддя не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Отже, спір щодо рішень, дій та бездіяльності суду, суддів, посадових осіб суду щодо здійснення правосуддя не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки для оскарження таких рішень, дій та бездіяльності встановлений інший порядок оскарження.

У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц зазначено, що відсутність правової регламентації права на оскарження вчинених під час розгляду конкретної справи дій, рішень чи бездіяльності суду не за правилами апеляційного та касаційного оскарження є легітимним обмеженням у судовому процесі, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи за наявності у чинному законодавстві конкретних способів захисту їх прав та інтересів. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі у частині вказаних вимог позивача, які не можуть бути розглянуті в окремому судовому провадженні.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд роз`яснює позивачу, що даний спір у даній частині позоавних вимог не віднесений до юрисдикції жодного суду, оскільки не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду, Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, у частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльність Житомирського окружного адміністративного суду щодо розгляду її позовної заяви до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації ( далі - УСП Коростенської РДА) Житомирської області щодо нарахування та виплати з 01.06.2022 як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII ( далі - Закон № 796-XII), що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати згідно з Законом України «Про державний бюджет на відповідний рік»;

- відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, яким є Житомирський окружний адміністративний суд, посадовими або службовими особами органу державної влади, якими є суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шимонович Р.М., що було завдано ОСОБА_1 незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю при здійсненні своїх повноважень

Роз`яснити позивачу, що згідно з частиною 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна