Рішення

від 18.07.2023 по справі 320/5960/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2023 року м.Київ№ 320/5960/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 25.06.2020 № 185 "Про демонтаж самовільно встановленого паркану та інших об"єктів у м. Вишгороді".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження за повідомлення учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою суду було зобов"язано вівдповідача подати до суду додаткові докази, а саме належним чином завірену копію спірного рішення від 25.06.2020 № 185; належним чином завірену копію звернення депутата ОСОБА_2 , що слугувало прийняттю спірного рішення; належним чином завірену копію протоколу постійної комісії з питать стратегії розвитку міста, будівництва, транспорту та зв"язку від 22.06.2020; пояснення щодо суті прийнятого рішення "Про демонтаж самовільно встановленого паркану та інших об"єктів у м. Вишгороді" та зазначити обставини, які слугували його прийнятю, однак зазначені документи відповідачем направлено не було.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржувану постанову, оскільки документи, які дають право на виконання будівельних щодо об`єктів будівельних робіт, в тому числі декларація про початок виконання будівельних робіт є чинними

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач до суду не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.06.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області була зареєстрована Декларація про готовність об`єкта до експулатації - будівництво напіввідкритої автостоянки на 16 машиномісць (II черга будівництва) за адресою АДРЕСА_1 . Замовником було Приватне акціонерне товариство «Дніпрожилбуд» (код ЄДРПОУ - 32344898). Вказана будівля напіввідкритої автостоянки перебувала на балансі ПрАТ «Дніпрожилбуд».

У 2015 році ПрАТ «Дніпрожилбуд» було прийнято рішення про здійснення реконструкції автостоянки та був укладений договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , якій були передані відповідні повноваження щодо здійснення будівництва, в тому числі й права замовника.

Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 23.03.2015 зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт № КС083150820345 (реконструкція з надбудовою в існуючих габаритних розмірах з торгово- офісними приміщеннями над існуючим (завершеним будівництвом та введеним в «сплуатацію першим поверхом) паркінгом), за адресою: АДРЕСА_2 . Замовник - ФОП ОСОБА_1 .

У 2016 році на об`єкті будівництва Департаментом Державної архітектурно- будівельної інспекції в Київській області були проведені перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил та був винесений припис від 30.09.2016 № С-300912 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил.

20.10.2016 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області прийнято рішення «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт», який позивач оскаржила до суду.

Постановою від 01.03.2017 у справі № 810/4082/16 Київський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив та визнав протиправним та скасував рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 20.10.2016 № 303 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт», визнав протиправним та скасував наказ Департаменту Державної архітектурно- будівельної інспекції у Київській області від 20.10.2016 № 322 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт», відновив запис від 23.03.2015 № КС083150820345 щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Постанова набрала законної сили 17.10.2017, про що свідчить ухвала Київського апеляційного адміністративного суду.

Станом на дату подання цього позову реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт чинна, ніким не скасована, запис про неї міститься в реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Об`єкт будівництва перебуває на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:186:0701, що була надана в користування Вишгородською міською радою Київської області ПрАТ «Дніпрожилбуд» на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.03.2011.

25.06.2020 Виконавчий комітет Вишгородської міської ради ухвалив рішення № 185 «Про демонтаж самовільно встановленого паркану та інших об`єктів у м. Вишгороді», яким вирішив:

ФОП ОСОБА_1 рекомендувати самостійно демонтувати паркан та інші об`єкти, які самовільно встановлено на земельній ділянці комунальної власності (кадастровий номер 3221810100:01:186:0701) та на прилеглій до цієї земельної ділянки комунальній території, протягом 7 (семи) робочий з моменту отримання ФОП ОСОБА_4 або її уповноваженою особою копії даного рішення нарочно (або повернення повідомлення про вручення поштового відправлення);

ФОП ОСОБА_1 рекомендувати подати на розгляд та погодження виконавчим комітетом Вишгородської міської ради звернення на встановлення тимчасової споруди у вигляді паркану на землях комунальної власності територіальної громади м. Вишгорода;

ФОП ОСОБА_1 рекомендувати зупинити виконання будівельних робіт до отримання відповідного погодження зазначеного у п. 2 рішення, враховуючи, що будівельна техніка, за допомогою якої здійснюється будівництво розміщено на землях комунальної власності територіальної громади м. Вишгорода без погодження з органом місцевого самоврядування;

у разі невиконання ФОП ОСОБА_4 п. 1, п. 2 рішення - доручити комунальному підприємству «Благоустрій-Вишгород» Вишгородської міської ради демонтувати самовільно встановлений паркан та інші об`єкти на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 3221810100:01:186:0701 та на прилеглій до цієї земельної ділянки комунальній території, в присутності адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вишгородської міської ради, про що скласти відповідний акт;

Комунальному підприємству «Благоустрій-Вишгород» Вишгородської міської ради прийняти на зберігання самовільно встановлений паркан та інші об`єкти після демонтажу, про що скласти відповідний акт;

Комунальному підприємству «Благоустрій-Вишгород» Вишгородської міської ради привести територію до належного стану, шляхом проведення робіт по влаштуванню благоустрою, не пізніше місячного терміну з моменту демонтажу самовільно встановленого паркану та інших об`єктів;

рекомендувати Вишгородському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області забезпечити дотримання громадського порядку час демонтажу самовільно встановленого паркану та інших об`єктів, зазначених у п.1 зішення.

контроль за виконанням рішення покласти на директора КП «Благоустрій- Вишгород» Вишгородської міської Пільгуна B.C.

Вважаючи вказане рішення таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI від 17.02.2011 (далі Закон № 3038.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 ч. 1 ст.і 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в ред. від 01.02.2015, чинній на дату реєстрації декларації) визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І - III категорій складності.

Частиною 2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Таким чином, будівельні роботи можуть виконуватися після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І - III категорій складності.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 07.07.2011 №109, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за №913/1965, затверджено Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються (далі - Перелік №109).

Відповідно до п. 25, 27 зазначеного Переліку містобудівні умови та обмеження не надаються на: реконструкцію житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно - побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, реставрацію, капітальний ремонт будівель і споруд та перепланування приміщень.

На такі види робіт містобудівні умови та обмеження не надаються й згідно чинного зараз наказу від 06.11.2017 № 289.

До такого висновку, з посиланням на практику касаційних судів, прийшов Київський окружний адміністративний суд у справі № 810/4082/16 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області про визнання протиправними та скасування рішення та наказу.

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.Таким чином, у позивача є законні підстави для здійснення будівельних робіт.

Натомість, оскаржуваним рішенням позивачу рекомендовано самостійно демонтувати паркан та інші об`єкти самовільно встановлені на земельній ділянці комунальної власності (кадастровий номер 3221810100:01:186:0701) та на прилеглій до неї земельної ділянки території. В протилежному випадку зазначені об`єкти будуть демонтовані КП «Благоустрій Вишгород».

На думку суду, встановлення такого обов`язку суперечить законодавству України, адже земельна ділянка була отримана в оренду та є зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт на цій земельній ділянці.

Державними будівельними нормами України А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» (далі - ДБН) встановлено вимоги щодо облаштування будівельного майданчика, зокрема шляхом встановлення відповідного паркану (огорожі).

Так відповідно до п. 6.2 ДБН будівельні майданчики та виробничі дільниці повинні бути огороджені згідно ГОСТ 23407, а конструкція захисних огорож повинна бути не менше 2-х метрів у висоту.

Ці норми встановлені з огляду на правила техніки безпеки з метою уникнення потрапляння сторонньої осіб на будівництво та завдання шкоди життю та здоров`ю громадян, які на будівельному майданчику можуть травмуватись будівельними матеріалами, арматурою, устаткуванням тощо.

Таким чином, відповідач зобов`язав позивача в порушення ДБН демонтувати будівельний паркан.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Верховний суд неодноразово звертали увагу на те, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Так, Верховний суд у Постанові від 17.04.2019 у справі № 808/3348/17 зазначав, що зі змісту ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що правовстановлюючий документ на земельну ділянку не подається при реконструкції об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані.

В свою чергу Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.02.2019 у справі №857/4046/18 зазначав, що ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено можливість здійснення реконструкції об`єкту будівництва без міни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту за відсутності документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Разом з тим, суд вказав, що доводи відповідача про те, що така реконструкція можлива лише на замовлення органів державної влади чи місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності є безпідставними, так як конструкція вищевказаної норми Закону вибудована шляхом викладення окремих самостійних видів у переліку робіт, що можуть здійснюватися без зазначених документів на земельну ділянку.

Щодо зобов`язання подати на розгляд та погодження відповідача звернення на встановлення тимчасової споруди у вигляді паркану та зупинення будівництва до одержання такого погодження, суд зазначає таке.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 не передбачає такого документа як «звернення на встановлення тимчасової споруди».

Відповідно до п. 1.3 Тимчасова споруда торговельного, побутового, лявально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будвель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Будівельна дгорожа не є тимчасовою спорудою.

Встановлення будь-яких споруд на будівельному майданчику. не регулюється наказом № 244, так як вони встановлюються відповідно до 4 ч. 1 ст. 26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» без оформлення паспорту прив`язки.

Частиною 1 ст. 26 - 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що порушення об`єктів благоустрою, пов`язане з виконанням суб`єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об`єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - дозвіл), крім випадків. встановлених абзацами 2 - 4 ч. 1 цієї статті.

В свою чергу дозвіл на порушення об`єктів благоустрою не вимагається, якщо земляні та ремонтні роботи здійснюються у складі підготовчих або будівельних робіт, на виконання яких оформлене у встановленому законодавством порядку (абз. 4 ч. 1 ст. 261 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Згідно з п. 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466:

будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту;

підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, рисити із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для шгагізації і обслуговування будівництва, улаштування під`їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення жженерних мереж та видалення зелених насаджень.

Отже, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларація про початок проведення підготовчих робіт дає підставу для початку виконання підготовчих робіт, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених засаджень.

З викладеного слідує, що виконання реконструкції об`єкта будівництва, а також здійснення підготовчих робіт, зокрема і влаштування будівельної огорожі, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, не потребує жодних дозволів на порушення об`єктів благоустрою з огляду на те, що позивачем було виконано вимоги закону та подано декларацію про початок будівництва об`єкта, яку зареєстровано у відповідному порядку. Отримання будь - яких інших дозвільних документів для реконструкції об`єкта будівництва, станом на дату подання декларації про початок будівництва не вимагалося.

Таким чином позивачем жодним чином не було порушено норми закону.

Крім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю заліснюється шляхом: надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання «засування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, зсинняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів):

виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) питать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), розташованих у межах відповідних населених пунктів;

виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, юських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (CCI) та середніми (СС2) слідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів;

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків відповідальності) належать до об`єктів з незначними (CCI), середніми (СС2) та значними ССЗ) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із звачними наслідками (ССЗ), розташованих у межах населених пунктів.

В декларації про початок будівництво позивачем було зазначено, що запланований об`єкт належить до третьої категорії складності та класу наслідків СС2. Крім того відповідно до даних Державної служби статистики України чисельність населення м. Вишгород станом на 01.01.2019 складало 29 913 чоловік.

Таким чином з огляду на вищевказане можна сказати, що повноваження щодо надання дозволу на виконання підготовчих та будівельних робіт належить ДАБІ, а не Виконавчому комітету Вишгородської міської ради.

Статтею 10 та ч. 1 ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено повноваження відповідача у сфері благоустрою м. Вишгорода, до них не належить надання дозволів чи будь-яких інших погоджень на влаштування будівельного огородження та інших об`єктів, що встановлюються в рамках підготовчих робіт.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом:

проведення перевірок території;

розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян;

участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;

подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам ііагоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених туюггів, Правил благоустрою території населеного пункту.

В матеріалах справи відсутні будь які докази проведення будь-яких перевірок відповідачем.

Таким чином, на думку суду наразі відсутні підстави для демонтажу об`єктів, що були встановлені позивачем на будівельному майданчику в рамках підготовчих та будівельних робіт, а відповідач не має повноважень щодо надання дозволів на виконання вказаних рабіт.

Суд враховує роз`яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії, Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини, Беєлер проти Італії).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також ч. 4 ст. 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого рішення від 25.06.2020 № 185 "Про демонтаж самовільно втсновленого паркану та інших об"єктів у м. Вишгороді".

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн (квитанція від 09.07.2020 № ПН 1360216), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 25.06.2020 № 185 "Про демонтаж самовільно встановленого паркану та інших об"єктів у м. Вишгороді".

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Виконавчого комітету Вишгородської міської ради (код ЄДРПОУ 42587198).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.